Марина Алдон – Дев’ятнадцяте березня. Опис картини Левитана “Весна. Більша вода”

1 февраля, 2013 10:04 пп

Дев’ятнадцяте березня. Опис картини Левитана “Весна. Більша вода”

Перевернутий сонет +ЯС

3D, у техніці розчинення

Сезонна повінь, певно, після зливи…
На небі чи у полі русло річки?
Берези голі, сонні та тремтливі…

Де сонця промінь або іскра свічки?
Хмарки́ на видноколі неквапливі…
Вода на волі! В ліс летять синички…

Хто з гілки робить флейту? Вітер сивий!
Невже Бетховен грає з ним дуетом?
Є автором сюжету день журливий…
Самотній човен пахне очеретом…

Весна, звичайно, любить колір синій,
Для неї світ, неначе ікебана,
Автограф залишає на картині,
А, може, прямо в серці Левитана…

У тексті розчинено ЯС:

Сезонна повінь…
На небі чи у полі
Берези голі?

Де сонця промінь?
Хмарки́ на видноколі…
Вода на волі!

Хто з гілки робить флейту?
Невже Бетховен?
Є автором сюжету
Самотній човен…

1 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, за картинами, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’ятнадцяте березня. Опис картини Левитана “Весна. Більша вода” нет

Марина Алдон – Вісімнадцяте березня. Після евтаназії

1 февраля, 2013 8:35 пп

Вісімнадцяте березня. Після евтаназії

3D, у техніці розчинення

Мряка знімає сьому печатку, свічка, мов та провидиця…
Тінню ворожить … знов на люстерці і до долоні тулиться…
Небо зім’яте, втиснене в цятку посередині місяця…
В центрі сльозини, прямо у серці… смуток мій землетруситься…

Дихати важко вітром, снігами… тими, що в підсвідомості…
Мрії останній зламано крила… із-за нестачі ніжності…
Знаю, коханий, прірва між нами… сотні миль невідомості…
Навіть кімната, наче могила… кольору потойбічності…

Падає зірка… плоть її – камінь… губиться теж у всесвіті…
Ніч розтирає майже на порох, чи на пісок… фантазії…
Душу вбиваєш…. ти… ніби Каїн… лезо ножа – у лексиці…
Світ мій без тебе – холод і морок… як після евтана́зії…

У тексті розчинено вірш:

Мряка знімає сьому печатку,
Тінню ворожить … знов на люстерці…
Небо зім’яте, втиснене в цятку
В центрі сльозини, прямо у серці…

Дихати важко вітром, снігами…
Мрії останній зламано крила…
Знаю, коханий, прірва між нами…
Навіть кімната, наче могила…

Падає зірка… плоть її – камінь,
Ніч розтирає майже на порох…
Душу вбиваєш…. ти… ніби Каїн…
Світ мій без тебе – холод і морок…

 

1 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Вісімнадцяте березня. Після евтаназії нет