Марина Алдон – Віртуальний роман

1 декабря, 2012 6:05 пп

Віртуальний роман

 

Старить перука біла трохи ліс,
Та личить йому місячна сережка…
На моніторі ти… узори сліз,
Бо поміж нами вічність, а не стежка.
Нам Інтернет і ліжко, і вокзал,
У скайпі все об’ємне та реальне…
Знайшла я чоловічий ідеал…
Єднає нас кохання віртуальне…

Зима малює квіти на вікні,
Кармічну голку встромлено у простір…
Цілую милі риси уві сні…
Навідайся, прошу, насправді в гості.
У млі жевріє віри промінець,
На дзеркалі ридає мовчки свічка…
Кордони – не проблема для сердець,
Заманливо жагою дише нічка.

Груднева пісня вітру, ніби джаз…
І кожна зустріч, наче спільне свято…
Та щастя перекреслено ураз…
Таких, як я, у тебе є багато…
Онлайн забава… Жаль, у мережі
Корзини, папки «флеш»… не паперові…
Не видалити файлів із душі,
Заражених… троянами любові…

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

P.S.Нічого особистого

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – Віртуальний роман нет

Марина Алдон – Плаче серце білої вовчиці

1 декабря, 2012 6:00 пп

Плаче серце білої вовчиці

 

Плаче серце білої вовчиці…
Суму метастази у душі,
Зорі, наче вічності зіниці,
Тільки збайдужі́лі і чужі.
Січень кров у кригу трансформує,
Стукає у лігво снігопад…
Всі її пісні, молитви всує,
Не поверне час ніщо назад.

Плаче серце білої вовчиці,
Рве легені вітру аромат…
Зберігає вірно таємниці
Місячний астральний циферблат.
Очі одинокі і печальні
Вхід у потойбіччя стережуть.
Правила природи ідеальні,
Та псує людина їхню суть…

Плаче серце білої вовчиці…
Груди – для журби жива мішень…
Дикуни двоногі хижі, ниці
Застрелили любого удень.
Небо нині глибше і чорніше,
Мла крадеться тихо, наче тать…
Боляче втрачати найсвятіше,
Дуже важко ме́ртвого кохать…

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

P.S.Нічого особистого

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, вовки, інтимна лірика, кохання и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Плаче серце білої вовчиці нет

Марина Алдон – Сильна жінка

1 декабря, 2012 3:58 пп

Сильна жінка

Вона чарує розумом і вродою,
Живе заради вічного кохання,
На мові злив говорить із природою…
Але душа наповнена стражданням…

Не кров, а сльози серце перекачує.
Йде чоловік до іншої сьогодні…
Дитя у люльці ніченька розкачує,
А зорі виглядають із безодні…

Кімнати всі здаються домовинами…
Неспокій осідає в атмосфері…
Вона удень торгує мандаринами,
У школі прибирає увечері.

Вважають її сильною, веселою,
Хоча давно поморщені долоні,
Стає лікарня рідною оселею,
Фарбує сивина дочасно скроні.

Приймає вирок долі без істерики,
Горта покірно будні… у нарузі…
Син підростає, їде до Америки,
Самотньо… гірко… і немає друзів…

Та в мить одну Земля орбіту змінює…
Пліч-о-пліч ідеал, мужчина мрії…
Заслаблі крила іскра віри зміцнює,
А спокій опускається на вії…

І шалу відкриваються принадності,
На підвіконні квіти щастя білі…
Але недовга щира пісня радості…
Дзвінок… розбився… на автомобілі…

Шкребе у двері вітер? Озирається…
То кошеня…  Потрібно обігріти…
Бере собі… Спасіння, виявляється,
В любові до всього, що є на світі…

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Сильна жінка нет

Марина Алдон – Колайдер

30 ноября, 2012 11:31 пп

Колайдер

Знову жовтень у якості снайпера,
Що стріляє сльозами у фатуми…
Якщо треба, збудую колайдера,
Наші тро́пи з’єднаю, як атоми…

Ти далеко. Кохання на відстані.
Але душі самі ведуть бесіду…
Якщо хочеш, відкину всі істини
Та теорію вибуху всесвіту.

Мла нагадує чимось абстракцію,
Бо довкілля із чорного фосфору…
Якщо можна, здолаю дистанцію
На машині не часу, а простору…

Пта́ха міряє неба пульсацію,
Трохи місяцю хочеться містики…
Якщо сумно, скорю́ гравітацію
За законами серця, не фізики.

Знов у осені риси дизайнера,
Вітер манію має величності…
Якщо любиш, у лоні колайдера,
У одну поєднаю дві вічності.

 

P.S.Нічого особистого

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Колайдер нет

Марина Алдон – Дванадцять

30 ноября, 2012 11:28 пп

Дванадцять

Ти перший у житті відкрив жаги смаки таємні,
Як другий місяць в небі, осяваєш млу первІсну.
А третій вимір не для нас, довкола більш об’ємні,
Рядком четвертим у душі вростаєш міцно в пісню…
І наче п’ятий океан, полощеш мрії чисті,
Секрети шостого чуття крізь Вічність трансформуєш…
Кохання сьомий континент є в тільки нашім місті…
Чи восьмий нотний знак мені в цілунку подаруєш?
Нас не ляка дев’ятий вал, бескети та діброви,
Десята чашка кави для безсоння та шаленства…
Збагни, прошу, ти – одинадцята частина мови!
Дванадцять місяців у році хай трива блаженство…

P.S.Нічого особистого, вчуся рахувати

 

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Акровірші, Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: акро, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцять нет

Марина Алдон – Дитина дощу

30 ноября, 2012 8:32 пп

Дитина дощу

Не може її зрозуміти звичайна сім’я.
Гортає хмаринки, чи зорі вона при потребі.
Дитина дощу – це діагноз, не власне ім’я.
Здається, живе не на грішній землі, а на небі.

Маленька істота… приховує свій інтелект.
І крихітне серце у ритмі циклону пульсує.
Мутація генів? Частково. Та більше дефект
Свідомості натовпу що, зневажає, таврує.

Абстрактна хвороба? Де взяти такий препарат,
Щоб витерти прямо з душі аутизму симптоми?
Їй кожна рослина близька, наче друг, наче брат,
У косах рятується вітер від нападу втоми.

Ретельно пильнує безпомічні марення ніч…
Відхилення медики кращі шукають…і марно…
Чуття ігнорують, неначе маля якась річ!
Вона ж ізолюється, бо… це суспільство – бездарне…

 

30 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Дитина дощу нет

Марина Алдон – Теорія вибуху Всесвіту

29 ноября, 2012 12:22 пп

Теорія вибуху Всесвіту

Неначе теорія вибуху Всесвіту, наші стосунки,
В чуттів за законом Габбла… найгірше це – швидкість віддалення…
А знаєш, немає антонімів зовсім до слова «цілунки»…
Тож в пам’яті чим замінити взаємне губ віддзеркалення?

Немов електричний заряд, струм пронизує душу та волю,
Для тебе все, що кажу – ілюзорна гіпотеза дійсності…
Можливо, небесні тіла, як і люди, згорають від болю…
Хоча… там, де зорі… Господь недалеко… там інші цінності…

Неначе теорія вибуху Всесвіту, наші стосунки…
Були неподільними… ніби колись континенти планети…
Та доля позаздрила… щастю… звела особисті рахунки…
І ми розлетілись у межах галактики, мовби комети…

Усе, що було поміж нами – кохання… приручена ніжність…
Від мрій індульгенцій нема… а у сЕрденьку пристрасті тісно…
На згадку лишаються… вірші… не спалює їх навіть вічність…
Самі потрапляєм до неї колись… по інерції… звісно…

 

29 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Теорія вибуху Всесвіту нет

Марина Алдон — Місяць

27 ноября, 2012 5:35 пп

Місяць

_____________________ вечір одцвів_______________
_________________ бузковий_обрій зім’яла _________
______________ темінь_світ мій___________________
____________ колись ____________________________
__________ казковий ____________________________
_________ в_р_а_з ______________________________
_______ посірів, як______________________________
______ кремінь_________________________________
______ вперлася________________________________
______ в__небо ________________________________
______т_у_г_а _________________________________
______ мі_ся_ця________________________________
______ сточеним _______________________________
______ р_о_г_о_м ______________________________
_______ п_е_в_н_о _____________________________
________ любов недуга__________________________
_________ біль поділяю__________________________
__________ з Богом_ пахла_______________________
____________ трава сльозою______________________
_____________ і ароматом рути ___________________
________________гірко,  та   нам __________________
__________________ з        тобою        разом __________
__________________ ___повік не бути______________

 

 

27 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Фігурні вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч и фігурні. Комментариев к записи Марина Алдон — Місяць нет

Марина Алдон — Кохання

27 ноября, 2012 3:34 пп

Кохання

_____________ніжно__________ніжно___________
__________обіймай______дотик ____губ_________
_________як полум’я… _грішно____грішно_______
_________роздягай__________жду___тебе_______
_________оголена______бо______кохання — ______
__________острівець___ну___а___ми__як________
____________лодії___душ____єднання___________
________________промінець____де______________
___________________д_у_м_к_и________________
_____________________мелодії_________________
_______________________!!!____________________
_______________________ ! ____________________

 

 

27 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Фігурні вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и фігурні. Комментариев к записи Марина Алдон — Кохання нет

Марина Штефуца – Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі»

25 ноября, 2012 1:36 пп

Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі»

3D, у техніці розчинення

Метафоричні образи насичені напівнімою пастораллю:
Гімнастка ніжна – велетень-атлет м’язИстий, дужий, пропорційний…
Журбою краєвиди закосичені та оперезані печаллю…
У площині буденності сюжет, на жаль, доволі традиційний…

Природи сірість, ніби непомічена, як те мереживо дрібненьке…
Езопівською мовою підтекст обрамлено… Ефект оптичний?
На кубі чоловік, на кулі дівчина, неначе стебельце тоненьке…
Вражають і відтінки, і контекст, і консонанс геометричний…

Саме життя в основі композиції, не цирк, артисти чи гастролі…
Люд квапиться, пасеться білий кінь… але… усе це неважливо…
В театрі мрій ми всі на репетиції, шукаємо себе у ролі…
І пізнаємо власне «янь» та «інь», завждИ чекаючи на диво…

У тексті розчинено вірш:

Метафоричні образи насичені:
Гімнастка ніжна – велетень-атлет.
Журбою краєвиди закосичені…
У площині буденності сюжет…

Природи сірість, ніби непомічена,
Езопівською мовою підтекст…
На кубі чоловік, на кулі дівчина –
Вражають і відтінки, і контекст…

Саме життя в основі композиції:
Люд квапиться, пасеться білий кінь…
В театрі мрій ми всі на репетиції…
І пізнаємо власне «янь» та «інь»…

25 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, за картинами, історія и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі» нет

« Следующие  
  Предыдущие »