Січень
3D, розчинення + зіставлення
СНІГ, НАЧЕ СІЛЬ КАМ’ЯНА… засипає поволі планету… і ЗАСТИЛАЄ СТЕЖИНИ тривога… Синдром апатичний? ЗНОВУ МАЛЮЮТЬ МОРОЗИ на шибці без пензля комету, навіть ПОРТРЕТ ЖИВОПИСНИЙ ЗАВІЇ, надмірно пластичний… СВІТ РОЗПАДАЄТЬСЯ НА… сотні вічностей, сплюснутих часом, а КРИШТАЛЕВІ КРИЖИНИ на АТОМИ БОЛЮ ТА СЛЬОЗИ… Згадки З ДУШІ АМПУТУЮТЬ НАДІЇ… пропахлі екстазом… СІЧЕНЬ ВРИВАЄТЬСЯ В СНИ, анулює любові прогнози…
Пісню не чути давно ЗБАЙДУЖІЛОЇ РІЧКИ гірської, фаза трива коматозна у ПАРКУ ТА ДРЕВНЬОГО ЛІСУ… Поруч журнали твої та обривки листівки чужої… Гірко… ВІД ВІДЧАЮ ТЕРПНУТЬ СУДИНИ… П’ю розчин анісу…
МІСЯЦЬ НА ГІЛЦІ СОСНИ ТРЕТЬСЯ В РУЧЕНЬКИ НІЧКИ невільно, НЕБА ШУКАЄ ЗАВІСУ ПРАВІТЕР ІЗ СЕРЦЕМ ЛЮДИНИ… Третє… чи сьоме життя я існую без тебе безцільно… переглядаю в альбомі твоєму найкращі світлини…
ТІНІ ЦІЛУЮТЬ СВІЧКИ, що горять У ПОРОЖНІЙ ПРИЙМАЛЬНІ… Щось витанцьовує полум’я, МАЮЧИ ВЛАСНІ МАНЕРИ… Вірші стають мені сповіддю: тексти багатостраждальні… Знаю, ЗИМА ЛІЧИТЬ ХОЛОДУ ТИЖНІ, печалі, химери… Ти, як теорія вибуху всесвіту, за́гадка дивна… Світобудови основа в тобі, таємниці реальні… Так набрида хвороблива самотність моя депресивна… ПРОСЯТЬСЯ В ДІМ ЗІРОЧКИ ЧЕРЕЗ ВІКНА ОВАЛЬНІ…
Певно, ніколи не зможу назвати кохання колишнім, адже свідомість наповнена пристрастю, шалом, інтимом… ІЗ ГЛИБИНИ СТРАТОСФЕРИ ЧИ ЧУЄ МОЛИТВУ ВСЕВИШНІЙ? Досі вважаю тебе і оракулом, і пілігримом…
У тексті розчинено вірш:
Сніг, наче сіль кам’яна… застилає стежини…
Знову малюють морози портрет живописний завії…
Світ розпадається на кришталеві крижини…
Атоми болю та сльози з душі ампутують надії…
Січень вривається в сни збайдужілої річки…
Парку та древнього лісу від відчаю терпнуть судини…
Місяць на гілці сосни треться в рученьки нічки…
Неба шукає завісу правітер із серцем людини…
Тіні цілують свічки́ у порожній приймальні…
Маючи власні манери, зима лічить холоду тижні…
Просяться в дім зірочки́ через вікна овальні…
Із глибини стратосфери чи чує молитву Всевишній?
А у вірші «сховано» дві поезії, написані у техніці зіставлення:
1.
Сніг, наче сіль кам’яна…
Знову малюють морози…
Світ розпадається на
Атоми болю та сльози…
Січень вривається в сни
Парку та древнього лісу…
Місяць на гілці сосни
Неба шукає завісу…
Тіні цілують свічки́,
Маючи власні манери…
Просяться в дім зірочки́
Із глибини стратосфери…
2.
Застилає стежини
Портрет живописний завії,
Кришталеві крижини
З душі ампутують надії…
Збайдужілої річки
Від відчаю терпнуть судини …
Треться в рученьки нічки
Правітер із серцем людини…
У порожній приймальні
Зима лічить холоду тижні…
Через вікна овальні
Чи чує молитву Всевишній…
23 лиситопада 2012
