Марина Алдон – Четверте січня. Сніг

29 декабря, 2012 2:38 пп

Четверте січня. Сніг

3D, у техніці розчинення

Сніг – тимчасова шкіра землі… з неба пахне цвітом…
За тисячі миль від сонця вона час від часу тане…
Чи попіл пісень Шекспіра, розсіяний з хмари вітром,
Холодній зимі в долоньці кристаликів білий танець…

Сніг – це парад пилинок, із інших, чужих, галактик,
Дрібненькі, добірні зорі, ще менші за наші сльози…
Січневий наряд ялинок… що ґудзик – то діамантик…
Казкові складні узори гаптують крильмИ морози…

Сніг – це Господня манна, Отця крижане творіння,
Із клаптиків потойбіччя таємні графічні знаки…
Зернівка хрустка рахманна без паростків, без коріння
Не лащиться, тре обличчя, життя подає ознаки…

У тексті розчинено вірш:

Сніг – тимчасова шкіра
За тисячі миль від сонця,
Чи попіл пісень Шекспіра
Холодній зимі в долоньці…

Сніг – це парад пилинок,
Дрібненькі, добірні зорі,
Січневий наряд ялинок,
Казкові складні узори…

Сніг – це Господня манна
Із клаптиків потойбіччя…
Зернівка хрустка рахманна
Не лащиться, тре обличчя…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте січня. Сніг нет

Марина Алдон – Третє січня. Світлина

29 декабря, 2012 2:36 пп

Третє січня. Світлина

3D, у техніці розчинення

Звичайний робочий будень, а в мене сьогодні свято…
Знайшла на столі світлину між віршами про природу…
Згадала гарячий грудень, під небом холодне плато,
Велику любов єдину – від Господа нагороду…

Нехай ми тепер не разом, у кожного власні мрії,
Дивлюся в бездонні очі, що сяяли в нашім домі…
Цілющим ти був алмазом, усі розганяв стихії…
І зіркою серед ночі у сни проростав свідомі…

Не знаю, що буде завтра, що скаже химерний січень,
На довгій слизькій дорозі чи йтиме удача поряд…
У серці кохання ватра й тепло від твоїх освідчень…
Мене зігріває досі ласкавий чуттєвий спогад…

У тексті розчинено вірш:

Звичайний робочий будень…
Знайшла на столі світлину,
Згадала гарячий грудень,
Велику любов єдину…

Нехай ми тепер не разом,
Дивлюся в бездонні очі…
Цілющим ти був алмазом
І зіркою серед ночі…

Не знаю, що буде завтра
На довгій слизькій дорозі…
У серці кохання ватра
Мене зігріває досі…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Третє січня. Світлина нет

Марина Алдон – Друге січня. Потяг. Спогади

28 декабря, 2012 10:35 пп

Друге січня. Потяг. Спогади

3D, у техніці розчинення

Потяг знов на своїй платформі стоїть праворуч…
Він привозить зимУ з Сибіру в пустім вагоні…
Повний місяць у небі чорнім, неначе обруч…
Видно лінії, ніжну шкіру його долоні…

На купейнім вікні морози малюють крила,
Виціловують сірі штори вітри холодні…
Щось невтішні дають прогнози німі світила…
Перелякані семафори тремтять сьогодні…

Як торік, я тебе шукаю десь на вокзалі,
Та знаходжу лиш тільки спогад та безнадію…
А тривога без меж, без краю в душі зів’ялій…
Ти ж змінив і життя, й світогляд, і кожну мрію…

Потяг знов на своїй платформі… у позі Сфінкса…
Жде світання, немов причастя… паломник… вірно…
До цих пір від журби не в нормі сердечна лінза…
Рівень в крОві гормонів щастя низький… надмірно…

У тексті розчинено вірш:

Потяг знов на своїй платформі…
Він привозить зимУ з Сибіру…
Повний місяць у небі чорнім…
Видно лінії, ніжну шкіру…

На купейнім вікні морози
Виціловують сірі штори…
Щось невтішні дають прогнози…
Перелякані семафори…

Як торік, я тебе шукаю,
Та знаходжу лиш тільки спогад…
А тривога без меж, без краю…
Ти ж змінив і життя, й світогляд…

Потяг знов на своїй платформі…
Жде світання, немов причастя…
До цих пір від журби не в нормі
Рівень в крОві гормонів щастя…

28 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, місто, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге січня. Потяг. Спогади нет

Марина Алдон – Перше січня. Новий рік

28 декабря, 2012 11:23 дп

Перше січня. Новий рік

3D, у техніці розчинення

Гортаю священну книгу, молюся Творцю врочисто…
Стискаю ялинки вії. Листами вони оздоблені…
Який Новий рік без снігу (якесь несвяткове місто)?
Зростити б його із мрії, що в небо пускає корені…

Без тебе у хаті сумно, в душі знову протиріччя,
Малює мороз ікону, чи очі твої бездоннії…
Танцюють вітри безшумно, чекаючи опівніччя,
Кидаються із балкону невдалі пісні в агонії…

Диск місяця віддаляє хмарину від феєрверку…
Звичайна віконна рама є в інші світи оправою…
Ти десь… за десятим гаєм, за тридев’ять миль від смерку…
Болить кілометрів рана… ковтаю сльозини з кавою…

В кутку на столі шампанське, снігурка із шоколаду,
Гірлянди, свічки строкаті виблискують майже золотом…
Для чого вбрання циганське, одежа для маскараду?
Коли я одна в кімнаті… а серце розбите… спогадом…

У тексті розчинено вірш:

Гортаю священну книгу,
Стискаю ялинки вії.
Який Новий рік без снігу?
Зростити б його із мрії…

Без тебе у хаті сумно,
Малює мороз ікону…
Танцюють вітри безшумно,
Кидаються із балкону…

Диск місяця віддаляє
Звичайна віконна рама
Ти десь… за десятим гаєм…
Болить кілометрів рана…

В кутку на столі шампанське,
Гірлянди, свічки строкаті…
Для чого вбрання циганське?
Коли я одна в кімнаті…

 

28 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, молитва, Новий рік, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше січня. Новий рік нет

Марина Алдон – Пори року. Лютий

22 декабря, 2012 4:00 пп

Пори року. Лютий

3D, у техніці розчинення

Півмісяць – блідий льодЯник… з бурульки відлитий млою…
До неба ребром прикутий, немов Прометей до скелі…
До кави зі снігу пряник… на смак віддає зимою…
Готує із вітром лютий концерт для віолончелі…

Деревам із-за верхівок доносяться звуки дивні,
Не видно, чи сни у лісі закінчують літургію…
Чому сторіно́к-листівок на календарі настіннім
Не тридцять, а двадцять вісім? Я стільки ж листів лелію…

Далеко ще до світання… хоча до весни вже близько…
Тьмяніє душі лампадка… без тебе повітря мало…
Моя ти любов остання, омита сльозинки блиском…
На серці журби печатка, здається весь світ вокзалом…

У тексті розчинено вірш:

Півмісяць – блідий льодЯник,
До неба ребром прикутий…
До кави зі снігу пряник
Готує із вітром лютий…

Деревам із-за верхівок
Не видно, чи сни у лісі…
Чому сторіно́к-листівок
Не тридцять, а двадцять вісім?

Далеко ще до світання…
Тьмяніє душі лампадка…
Моя ти любов остання…
На серці журби печатка…

 

 

22 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, гори, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Лютий нет

Марина Алдон – Пори року. Січень

22 декабря, 2012 3:58 пп

Пори року. Січень

3D, у техніці розчинення

Тупоче зима на місці… лякають нічні примари?
Роздмухує сніг лапатий вітрисько нерівно досить…
Дрімають зіркИ в колисці пухкої густої хмари…
Чи в небі, чи біля хати завії душА голосить…

Де річка? Немає свідчень від криги, що в формі стрічки…
Мовчить кришталева ваза. Їй личить ялинки гілка…
Сивіє, біліє січень і морщить стежинам щічки…
Напевно, життєва фаза така просто з понеділка…

Морозу швидкі послання – малюнки у формі кухля,
На вікнах субтитри різні… вичитую через скельце…
Не гріє уже кохання, між нами землі півкуля…
Лиш мрії та згадки ніжні ще досі тривожать серце…

У тексті розчинено вірш:

Тупоче зима на місці,
Роздмухує сніг лапатий…
Дрімають зірки в колисці –
Чи в небі, чи біля хати

Де річка? Немає свідчень…
Мовчить кришталева ваза…
Сивіє, біліє січень:
Напевно, життєва фаза…

Морозу швидкі послання –
На вікнах субтитри різні…
Не гріє уже кохання,
Лиш мрії та згадки ніжні…

 

 

22 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, Новий рік, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Січень нет

Марина Алдон – Пори року. Грудень

21 декабря, 2012 9:16 пп

Пори року. Грудень

3D, у техніці розчинення

Сліди залишає будень у вигляді плям на платті…
Керує зимовим пульсом арктичний симптом застуди…
Гаптує нервово грудень вікно… на моїй кімнаті…
Узори сріблястим вусом наносить мороз на груди…

Безмовно ридає свічка, та сльози стають піснями…
Стікає у лоно ночі чорнило періодично…
Дрімає горянка-річка і дійсність розмита снами…
Бо кригою скуті очі, та сЕрденько б’ється звично…

Зірки, як блискучий бісер, оздоблюють млу собою,
А місяць, немов сережка на зламаній гілці вишні…
Блукає самотньо вітер за хатою… вже старою…
Засніжена кличе стежка, а може… і Сам Всевишній…

У тексті розчинено вірш:

Сліди залишає будень,
Керує зимовим пульсом…
Гаптує нервово грудень
Узори сріблястим вусом…

Безмовно ридає свічка
Стікає у лоно ночі…
Дрімає горянка-річка,
Бо кригою скуті очі…

Зірки, як блискучий бісер,
А місяць, немов сережка…
Блукає самотньо вітер…
Засніжена кличе стежка…

21 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, зима, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Грудень нет

Марина Алдон – Зима в Карпатах

15 декабря, 2012 3:52 пп

Зима в Карпатах

3D, у техніці розчинення

Перевернутий сонет + ЯС

Зима в Карпатах майже бездоганна…
Дерева сплять невинно, ніби діти…
Біліють гори… Сніг, неначе манна…

Стара кімната в «Мушлі Афродіти»*
Жде Новий рік гостинно, невпізнанна,
На стінах зорі, а у вазі – квіти…

На вікнах візерунки, комплекс ліній…
Гуцула-старця віхоли онучки?
Рахують подарунки сосни – іній…
Невже на пальцях потічків обручки?

У закутку півмісяці два – лижі….
Рачкують тіні… Свічечка гніздиться…
Тут краще, ніж у Римі, у Парижі!
Бо ліс казковий – це душі столиця!

У тексті розчинено ЯС:

Зима в Карпатах…
Дерева сплять невинно…
Біліють гори…

Стара кімната
Жде Новий рік гостинно,
На стінах зорі …

На вікнах візерунки
Гуцула-старця…
Рахують подарунки
Невже на пальцях?

*Мушля Афродіти – готель

 

 

15 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, Новий рік, пейзажна лірика, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Зима в Карпатах нет

Марина Алдон – ранок перед Різдвом

14 декабря, 2012 2:36 пп

у каятті… стаю святішою…

Сонет + ЯС
3D, у техніці розчинення

у млі холодній вікна з плетивами сивими…
співа старий будильник… майже з Мефістофелем…
о сьомій ранку розчиняються всі привиди…
на край безодні схоже небо… темним профілем…

зривається світильник з місця несподівано…
п’ю валер’янку… маю власні забаганочки…
на вулиці зимовій знову сніг посіяно…
півсонні люди прибирають мрій уламочки…

гірлянди паперові ніжно пахнуть юністю…
в кімнаті… всюди… їх щорічно я розвішую…
вони із віршів… та із роздумів над сутністю…
зіниця сонця хоч стає уже світлішою,
та гріє душу тільки власною присутністю…
перед Різдвом… у каятті… стаю святішою…

У тексті розчинено ЯС:

у млі холодній
співа старий будильник
о сьомій ранку…

на край безодні
зривається світильник…
п’ю валер’янку…

на вулиці зимовій
півсонні люди…
гірлянди паперові
в кімнаті… всюди…

 

14 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, народні звичаї, Різдво, свята, сонети, традиції и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – ранок перед Різдвом нет

Марина Алдон – Грудневий ранок

13 декабря, 2012 9:56 пп

Грудневий ранок

3D, у техніці зіставлення

Холодна долоня міста засніжена, згідно сезону…
Пахне морозною свіжістю доволі скособочена культова свічка…
Вітер насвистує Ліста у найнижчих шарах озону…
Десь поза іншою дійсністю… ввижається, ніби астральна є річка…

Дорога трохи шершава, як стовбур старої берези…
В небі, із плюшу місцевого, руденького сонця маленька борідка…
Гіркне невипита кава, серце жадає імпрези…
В лоні світанку грудневого хмаринка, немов одинока лебідка…

Холодна долоня міста невільно погладжує душу…
Тисне на кнопку будильника свідомість о сьомій… за звичкою… віршем…
Вдягаю разок намиста…  кімната нагадує мушлю…
Жалить язик кип’ятильника… Вмикаю камін, зараз стане тепліше…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Холодна долоня міста
Пахне морозною свіжістю…
Вітер насвистує Ліста…
Десь поза іншою дійсністю…

Дорога трохи шершава
В небі, із плюшу місцевого…
Гіркне невипита кава
В лоні світанку грудневого…

Холодна долоня міста
Тисне на кнопку будильника…
Вдягаю разок намиста…
Жалить язик кип’ятильника…

2.
Засніжена, згідно сезону,
Доволі скособочена культова свічка…
У найнижчих шарах озону
Ввижається, ніби астральна є річка…

Як стовбур старої берези,
Руденького сонця маленька борідка…
Серце жадає імпрези…
Хмаринка, немов одинока лебідка…

Невільно погладжує душу…
Свідомість о сьомій… за звичкою… віршем…
Кімната нагадує мушлю…
Вмикаю камін, зараз стане тепліше…

13 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, місто, пейзажна лірика, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Грудневий ранок нет

« Следующие  
  Предыдущие »