П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє
3D, у техніці розчинення
Зима стрічається з весною офіційно й непривітно…
Віщує урожай погода, день стікає по бурульці…
Щось пише промінь над водою у повітрі непомітно…
І усміхається природа, хоч іще дрімає в люльці…
Здають у лютого вже нерви? Біля ніг мороз останній…
Поволі тане сніг-убранство… Жде тепло вітрисько-лірик…
Освячення вогню у церкві – непростий обряд прадавній,
Символізує християнство та навернення до віри…
А свічка скрапує тремтливо, затамовує дихання…
Тихенько Господу молюся, відступає геть тривога…
В цей день колись звершилось диво та здійснилося Писання…
Бо Симеон зустрів Ісуса і вклонився Сину Бога…
У тексті розчинено вірш:
Зима стрічається з весною,
Віщує урожай погода…
Щось пише промінь над водою
І усміхається природа…
Здають у лютого вже нерви?
Поволі тане сніг-убранство…
Освячення вогню у церкві
Символізує християнство…
А свічка скрапує тремтливо…
Тихенько Господу молюся…
В цей день колись звершилось диво,
Бо Симеон зустрів Ісуса…
14 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пори року, релігія, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє нет
Тринадцяте лютого. Зима карпатська
3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет+ЯС
Зима карпатська вірить у повір’я…
Автографи звичайні ставить лютий…
Холодним снігом дише надвечір’я…
Гора гігантська, наче дах споруди…
Густі ліси безкрайні з білокрів’ям?
Вітри набігом труться стежці в груди…
Зникають навіть тіні біля ватри…
Знов на тополях хутряні жилети…
Рясний пухнастий іній, наче з вати…
Посеред поля лід чи амулети?
Струмочок десь за дзеркалом магічним…
Мороз танцює прямо біля хати,
Чомусь отут усе здається вічним…
Природа спить. Так хочеться мовчати…
У тексті розчинено ЯС:
Зима карпатська…
Автографи звичайні
Холодним снігом…
Гора гігантська,
Густі ліси безкрайні…
Вітри набігом…
Зникають навіть тіні
Знов на тополях…
Рясний пухнастий іній
Посеред поля…
13 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська нет
Дванадцяте лютого. Ріка мовчить
3D, у техніці розчинення
Сіре небо з відблиском рожевим, мов до гір доріжка…
Ріка мовчить, як нитка ляльковода… автентична,
Спить під саркофагом кришталевим, наче Білосніжка…
Струмує в венах тільки прохолода галактична…
Плоть води, неначе в целофані із цупкого льоду…
Щось мороз малює придорожній… Знов сніжину?
Береги у біле хутро вбрані, як і вся природа…
А човен одинокий та порожній… жде людину…
В місті зимно… іній, ніби вуси клена та ліщини…
Ріка мовчить, закована в залізо… проти сонця…
Та скоро вже прилинуть дикі гуси в лоно батьківщини…
І скресне світ… запахне обрій лісом із віконця…
У тексті розчинено вірш:
Сіре небо з відблиском рожевим…
Ріка мовчить, як нитка ляльковода,
Спить під саркофагом кришталевим …
Струмує в венах тільки прохолода…
Плоть води, неначе в целофані…
Щось мороз малює придорожній…
Береги у біле хутро вбрані,
А човен одинокий та порожній…
В місті зимно… іній, ніби вуси…
Ріка мовчить, закована в залізо…
Та скоро вже прилинуть дикі гуси…
І скресне світ… запахне обрій лісом…
13 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцяте лютого. Ріка мовчить нет
Десяте лютого. Морозний ранок
3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС
Морозний ранок… Тиша ейфорійна…
Скляним холодним оком спить струмочок…
Шукає сонце хмарка неспокійна…
Густий серпанок проситься в таночок…
Межує з білим шовком тільки іній…
Мовчить віконце… бо на шибці всесвіт…
На місці стежки в лісі – кілька ліній…
Сліди тварини десь ведуть у безвість…
Для пташки на валізі-годівниці:
Плід горобини, трохи рису, гречки
І насінини жита та пшениці…
Подобаються вітру суперечки,
Із лютим дискутує про дрібниці…
Зима тримає міцно ще вуздечки…
У тексті розчинено ЯС:
Морозний ранок
Скляним холодним оком
Шукає сонце…
Густий серпанок
Межує з білим шовком…
Мовчить віконце…
На місці стежки в лісі
Сліди тварини…
Для пташки на валізі
Плід горобини…
13 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок нет
Восьме лютого. Карпатська ватра
3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС:
Карпатська ватра ніжна, наче мати…
На білій полонині мла безкрайня…
Зимовий холод проситься до хати…
Розкішні шатра гір… Тихенька стайня…
Доволі старовинні вікна, ґрати…
Полярне коло тут чи Північ Крайня?
Лунає звук трембіти всім на втіху…
Далеко потяг… Ще не час додому…
Важні в ялини віти, бо зі снігу
Сезонний одяг викликає втому…
Мороз тут лютий, пахне гострим перцем,
Та близько небо, крила херувимські…
А чорний кінь гуцульський тішить серце…
Такі приємні чари верховинські!
У тексті розчинено ЯС:
Карпатська ватра
На білій полонині…
Зимовий холод…
Розкішні шатра
Доволі старовинні…
Полярне коло?
Лунає звук трембіти,
Далеко потяг…
Важні в ялини віти…
Сезонний одяг…
13 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пейзажна лірика, пори року, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра нет
П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима»
3D, у техніці розчинення
Вже небо кольору весни, відображає день дзеркально…
Та гори у зимових шатах із обличчям збайдужілим…
Гортають білі-білі сни гілками вишні машинально,
А скраю тихо дише хата димарем престарілим…
Душевно грає вітровій «Не говори…» Миколи Глінки…
Безмовні тіні під віконцем примерзають до кринички…
Стежини, мов орбіти мрій, а пагорби, як груди жінки…
Ховає жовті руки сонце у хмаринки-рукавички…
Зупинено неначе час і серцю хочеться свободи!
Можливо, тут ходив Предтеча… або… ще до нього Йона!
Саней немає, лижних трас, лиш тільки келія природи…
У межах норми холоднеча… А пейзаж… немов ікона…
У тексті розчинено вірш:
Вже небо кольору весни,
Та гори у зимових шатах
Гортають білі-білі сни…
А скраю тихо дише хата…
Душевно грає вітровій,
Безмовні тіні під віконцем…
Стежини, мов орбіти мрій,
Ховає жовті руки сонце…
Зупинено неначе час…
Можливо, тут ходив Предтеча…
Саней немає, лижних трас…
У межах норми холоднеча…
11 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, за картинами, зима, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима» нет
Четверте лютого. Зима. Синичка
3D, у техніці розчинення
Маленька синиця вдивляється сумно у лютий
На змерзлій долоньці старого могутнього клена…
За вікнами спальні казкові зимові етюди…
Хурделиця сниться? Ріка на узгір’ї засклена…
Знов буря на сонці? У неба симптоми застуди?
Сніги аномальні. Виконує вітер Шопена…
Маленька синиця ковтає повітря тремтяче…
Жадає відлиги ранковий молочний серпанок…
Природи прозріння діждатись напевно найважче…
Кафе-годівниця без кави і без філіжанок…
З обкладинки книги змальована пташка… неначе…
У мисці насіння та ягідки їй на сніданок…
У тексті розчинено вірш:
Маленька синиця
На змерзлій долоньці…
За вікнами спальні…
Хурделиця сниться?
Знов буря на сонці?
Сніги аномальні.
Маленька синиця
Жадає відлиги,
Природи прозріння…
Кафе-годівниця
З обкладинки книги,
У мисці насіння…
10 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте лютого. Зима. Синичка нет
Третє лютого. Камасутра. Поза 69
3D, у техніці розчинення
Нехай на вікні вітражі, візерунки з морозними квітами…
Танцює з завією лютий, у зорі впираючись скронями…
Пірни у глибини душі, наче в море всесвітнє незвідане…
Бо прагну твій подих відчути та пульс небокраю долонями…
Торкнутись дай щастя стебла гарячково вустами жагучими…
ГолУб мій бутон насолоди неквапно, ласкаво, упевнено…
Хай наші зіллються тіла… що стають від спокуси блискучими…
Немає у ліжку негоди… хоч світло у спальні затемнене…
Гладь перси та пружний живіт… Я сьогодні Сахара, не Арктика…
Від пристрасті сльози нестримні… Відкинь подушкиИ… вони стомлені…
В тобі континент, цілий світ… а, можливо, і навіть галактика…
Жаль, все тільки мрії інтимні… й частково… солодкії спомини…
У тексті розчинено вірш:
Нехай на вікні вітражі,
Танцює з завією лютий…
Пірни у глибини душі,
Бо прагну твій подих відчути…
Торкнутись дай щастя стебла,
ГолУб мій бутон насолоди,
Хай наші зіллються тіла…
Немає у ліжку негоди…
Гладь перси та пружний живіт…
Від пристрасті сльози нестримні…
В тобі континент, цілий світ…
Жаль, все тільки мрії інтимні…
9 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, Камасутра, кохання, мої вірші, секс и щоденник. 5 комментариев к записи Марина Алдон – Третє лютого. Камасутра. Поза 69
Друге лютого. Циганка
3D, у техніці розчинення
Волосся чорне, наче ніч, безмісячна, глибока,
Кудряве, як гірська ріка, і вільна, й трохи дика…
В очах магічні іскри свіч… Тендітна, невисока…
До карти проситься рука: де чирва туз, де піка?
І неважливо, скаже що: обдурить-напророчить,
Монетку золоту дадуть, бо знають, що убога…
Для неї статки, дім – ніщо та гардероб жіночий…
Найбільше в світі любить путь… її життя – дорога…
З тантричнім танці гордий дух кружляє в парі з вітром,
Немов сягає до небес мелодія лірична…
На віях тополиний пух – зимовим снігоцвітом…
А поруч вірний добрий пес та ватра феєрична…
У тексті розчинено вірш:
Волосся чорне, наче ніч,
Кудряве, як гірська ріка…
В очах магічні іскри свіч…
До карти проситься рука…
І неважливо, скаже що,
Монетку золоту дадуть…
Для неї статки, дім – ніщо…
Найбільше в світі любить путь…
З тантричнім танці гордий дух
Немов сягає до небес…
На віях тополиний пух,
А поруч вірний добрий пес…
9 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге лютого. Циганка нет
Перше лютого. Біла вовчиця плаче
3D, у техніці розчинення
Біла вовчиця плаче. І запах зими в повітрі…
Десь там, за полярним колом вона на нічнім дозорі…
Місячний купол… наче приховує мрії світлі…
Зі срібним густим узором оздоблюють небо зорі…
Біла вовчиця тужить, жага розпинає серце…
Коханий її далеко… Чумацька дорога — близько…
Довкола сніги байдужі, ставка крижане люстерце…
Крізь нетрі іти нелегко, ще й поруч кричить вітрисько…
Біла вовчиця плаче, звучать перворідні ноти…
Мороз коле грубо шкіру борідкою, що небрита…
Та зносить усе терпляче, хоч лютий терпкий на дотик…
Бо має у грудях віру, бо прагне душа любити…
У тексті розчинено вірш:
Біла вовчиця плаче
Десь там, за полярним колом…
Місячний купол… наче
Зі срібним густим узором…
Біла вовчиця тужить,
Коханий її далеко…
Довкола сніги байдужі,
Крізь нетрі іти нелегко…
Біла вовчиця плаче,
Мороз коле грубо шкіру…
Та зносить усе терпляче,
Бо має у грудях віру…
9 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вовки, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, мої вірші, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше лютого. Біла вовчиця плаче нет
