А квіти теж живі 

 
 
А квіти теж живі, і теж страждають
Від болю у розірваних тканинах.
Але прозорий, мов потоки талі,
Їх біль, на жаль, лишається незримим.
 
Так само смерть… Її не розгадати…
Як музики вітрів, чи водограю…
У вічності померлі існувати
По смерті ні на мить не припиняють…
 
А квіти, мов життя найкращі перли…
П’ють присмерк катувань потойбіч раю…
Пелюстки, наче списані папери,
У зовім інший вимір опадають…
 
Та час безжальний. Погляд пілігрима…
Чого вартує квітка? Небагато!
Стебло, немов мотузку, рве людина…
Хоч їй також потрібно помирати…