Марина Алдон – 26 квітня. Чорнобиль

2 марта, 2013 11:37 пп

Двадцять шосте квітня. Чорнобиль

3D, у техніці розчинення

Сонце терпне. Катастрофа… файєр-дійство…
Чом стає Чорнобиль катом нелегально?
Україна, як Голгофа, для суспільства…
Розпинає квітень атом персонально…

Радіація незрима, небезпечна
Проникає у свідомість дуже щільно…
Що там завтра? За дверима… безконечна
Безнадія, невідомість божевільна…

Над природою насилля, зґвалтування…
Хто людина? Гладіатор недолугий?
В поєдинку із довкіллям – виживання…
Має статус «ліквідатор» кожен другий…

Опромінення, хвороби, істерії…
Навіть вітер у судомах… як на страті…
Вас вбиває, хлібороби, гречкосії,
Вірус ядерний удома… прямо в хаті…

У тексті розчинено вірш:

Сонце терпне… Катастрофа…
Чом стає Чорнобиль катом?
Україна, як Голгофа,
Розпинає квітень атом…

Радіація незрима
Проникає у свідомість…
Що там завтра? За дверима
Безнадія, невідомість…

Над природою насилля
Хто людина? Гладіатор
В поєдинку із довкіллям?
Має статус «ліквідатор»…

Опромінення, хвороби,
Навіть вітер у судомах…
Вас вбиває, хлібороби,
Вірус ядерний удома…

 

3 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, життя і смерть, Україна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 квітня. Чорнобиль нет

Марина Алдон – П’ятнадцяте березня. Карпатська Україна

29 января, 2013 8:57 пп


П’ятнадцяте березня. Карпатська Україна

3D, у техніці розчинення

Моя Карпатська Україно, тобі личить вишиванка!
Омита кров’ю та сльозами кожна стежка… майже тричі…
Ти не упала на коліна, як невільниця, чи бранка,
Стояла перед ворогами і дивилась їм у вічі.

Мій милий Хусте закарпатський, мужня, страдницька столице!
Твій дух і гордий, і незламний. Опікунство маєш Отче!
У вітру навіть спів солдатський, сонце синьо-жовтолице,
А в Тиси голос, як у мами, що дитині щось шепоче.

Моя квітуча рідна земле, пошматована в облозі,
Тебе нікому не скорити, не лякають кулі, рани…
Долаєш лихо, зло нікчемне… Ти прекрасна в перемозі…
Словами щирої молитви наповняєш душі, храми…

Моя прекрасна Батьківщино, сяєш, мов зоря над світом!
Цілую рученьки вербові і калинове намисто.
Стрічаєш друзів ти гостинно, квітнеш чистим білим цвітом…
Даруєш радощі любові, волелюбне славне місто…

У тексті розчинено вірш:

Моя Карпатська Україно,
Омита кров’ю та сльозами,
Ти не упала на коліна,
Стояла перед ворогами.

Мій милий Хусте закарпатський,
Твій дух і гордий, і незламний,
У вітру навіть спів солдатський,
А в Тиси голос, як у мами.

Моя квітуча рідна земле,
Тебе нікому не скорити.
Долаєш лихо, зло нікчемне
Словами щирої молитви.

Моя прекрасна Батьківщино,
Цілую рученьки вербові.
Стрічаєш друзів ти гостинно,
Даруєш радощі любові!

 

29 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, Україна, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте березня. Карпатська Україна нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте березня. Шпаки прилетіли

29 января, 2013 8:45 пп

Чотирнадцяте березня. Шпаки прилетіли

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

— Я вже прилетів! Весна настала!
Василь Сухомлинський, «Шпак прилетів»

Холодний ранок… Вже не сплять ялиночки…
Мандрівка рідним краєм у дзвінких вітрів…
Та річ не в тому… В небі є стежиночки!

Весни початок – свято, проща для птахі́в…
Шпаки над садом, гаєм і хмариночки…
Летять додому стрімко із чужих світів…

Дощами вмите пір’я ще у вирії,
На темних крилах теплий промінь сонячний…
Сніг тане на узгір’ях інших вимірів,
На скелях-брилах чути крик воронячий…

Струмків загини, як хвости апострофів,
Репрезентують зачіски підсніжники…
Жде березень пернатих, мов апостолів…
Усі вони оновлення провісники…

У тексті розчинено ЯС:

Холодний ранок…
Мандрівка рідним краєм…
Та річ не в тому…

Весни початок…
Шпаки над садом, гаєм,
Летять додому…

Дощами вмите пір’я
На темних крилах…
Сніг тане на узгір’ях,
На скелях-брилах…

 

29 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте березня. Шпаки прилетіли нет

Марина Алдон – Десяте березня. Рідна мово

26 января, 2013 6:08 пп

Десяте березня. Рідна мово

3D, у техніці розчинення

Моя прекрасна рідна мово, мелодійна, щира!
Ти – пісня мами, батька рада, мрії голос,
Скрижаль надій, молитви слово, нездоланна віра,
Струна душі, її відрада, віщий Логос…

Моя прекрасна рідна мово, лагідна, кринична!
Цілую стрічку жовто-синю… бачу шрами…
Я пронесу обов’язково гордо і велично
Тебе життям, як ту святиню… зі скарбами…

Моя прекрасна рідна мово, справжня, промениста!
Ти – оберіг землі магічний, дзвін етнічний,
А ще – державності основа, стежка шовковиста,
Народу дух безсмертний, вічний, героїчний…

Моя прекрасна рідна мово, плодовита гілко!
Тебе кували ланцюгами, хоч даремно…
Звучиш, як кобза, загадково, чисто, як сопілка…
Та пахнеш м’ятою, зірками, так приємно!

У тексті розчинено вірш:

Моя прекрасна рідна мово!
Ти – пісня мами, батька рада,
Скрижаль надій, молитви слово,
Струна душі, її відрада…

Моя прекрасна рідна мов!
Цілую стрічку жовто-синю…
Я пронесу обов’язково
Тебе життям, як ту святиню…

Моя прекрасна рідна мово!
Ти – оберіг землі магічний,
А ще – державності основа,
Народу дух безсмертний, вічний…

Моя прекрасна рідна мово!
Тебе кували ланцюгами…
Звучиш, як кобза, загадково…
Та пахнеш м’ятою, зірками…

 

 

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, народні звичаї, свята, Україна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте березня. Рідна мово нет

Марина Алдон – Дев’яте березня. Шевченко. Кобзар. Пророк України

26 января, 2013 6:06 пп

Дев’яте березня. Шевченко. Кобзар. Пророк України

3D, у техніці розчинення

Ти рідне слово в серці гартував, як сталь міцну,
Освячував сльозами та молитвою гарячою…
І бачив у люстерці снів державу немічну…
Реальність за рядками… півсліпа… ставала зрячою…

Ти жив заради блага страдницької нації…
Своєї України не цурався… Сином був, на жаль, невільницьким…
Мистецтво ж – не розвага, спосіб медитації,
Твій голос солов’їний для вітчизни став провісницьким…

Прабатьківської мови вчив ти співвітчизників,
Збагачував скарбницю і культури, і духовності…
Ростив із мрій, із крОві правду для подвижників,
Поезії пшеницю захищав, немов коштовності…

Не впав ти у знемозі, знав ціну епічності…
І був для світу світлом, для письменства – епітелієм…
Тепер стоїш у бронзі, а точніше – в вічності…
В руках із заповітом, мов апостол з Євангелієм…

У тексті розчинено вірш:

Ти рідне слово в серці
Освячував сльозами…
І бачив у люстерці
Реальність за рядками…

Ти жив заради блага
Своєї України…
Мистецтво ж – не розвага,
Твій голос – солов’їний…

Прабатьківської мови
Збагачував скарбницю…
Ростив із мрій, із крОві
Поезії пшеницю…

Не впав ти у знемозі…
І був для світу світлом…
Тепер стоїш у бронзі
В руках із заповітом…

 

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, привітання, свята, Україна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте березня. Шевченко. Кобзар. Пророк України нет

Марина Алдон – Двадцять п’яте лютого. Рідне місто моє…

21 января, 2013 9:14 пп

Двадцять п’яте лютого. Рідне місто моє…

3D, у техніці розчинення

Рідне місто моє, оповите гірськими легендами…
У долоні віків між нарцисами, ти – як столиця душі…
Річка пісню снує, і струмує мелодія венами…
Кожен дім зі знайомими рисами… навіть вітрин вітражі…

Рідне місто моє зі стежками, що пахнуть свободою…
Славне гідністю, доблестю, мужністю… наперекір ворогам…
Серце стукає, б’є, у гармонії із праприродою,
В храмі, поруч із Божою мудрістю, свічі подібні зіркам…

Рідне місто моє із високою древньою вежею…
Від тривоги, журби, суму сховище… біля альтанки дібров…
Тут калина стає і городу, і лану одежею,
Оберегом родинного вогнища є доброта і любов…

Рідне місто моє… жаль, на мапі ще менше за крапочку…
Ти – скарбниця свята самобутності, навіть духовності суть…
Вранці сонце встає і для праці запалює лампочку,
Бачить велич твоєї могутності та незрівнянну красу…

У тексті розчинено вірш:

Рідне місто моє
У долоні віків між нарцисами…
Річка пісню снує,
Кожен дім зі знайомими рисами…

Рідне місто моє,
Славне гідністю, доблестю, мужністю…
Серце стукає, б’є
В храмі, поруч із Божою мудрістю…

Рідне місто моє…
Від тривоги, журби, суму сховище…
Тут калина стає
Оберегом родинного вогнища…

Рідне місто моє!
Ти – скарбниця свята самобутності…
Вранці сонце встає,
Бачить велич твоєї могутності…

 

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, Карпати, місто, Україна, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте лютого. Рідне місто моє… нет

Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська

13 января, 2013 5:22 пп

Тринадцяте лютого. Зима карпатська

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет+ЯС

Зима карпатська вірить у повір’я…
Автографи звичайні ставить лютий…
Холодним снігом дише надвечір’я…

Гора гігантська, наче дах споруди…
Густі ліси безкрайні з білокрів’ям?
Вітри набігом труться стежці в груди…

Зникають навіть тіні біля ватри…
Знов на тополях хутряні жилети…
Рясний пухнастий іній, наче з вати…
Посеред поля лід чи амулети?

Струмочок десь за дзеркалом магічним…
Мороз танцює прямо біля хати,
Чомусь отут усе здається вічним…
Природа спить. Так хочеться мовчати…

У тексті розчинено ЯС:

Зима карпатська…
Автографи звичайні
Холодним снігом…

Гора гігантська,
Густі ліси безкрайні…
Вітри набігом…

Зникають навіть тіні
Знов на тополях…
Рясний пухнастий іній
Посеред поля…

 

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська нет

Марина Алдон – Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах

6 января, 2013 1:16 пп

Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах

сонет+ЯС
3D, у техніці розчинення

Зима в Карпатах – справжній витвір Бога!
Зі снігу та із льоду – лісу чисті ризи,
Під небокраєм в’южиться дорога…
Старенька хата тямить предків риси…

У будь-яку погоду ліс красивий…
Гостей чекає кожна господинька…
З морозним візерунком січень сивий…
Зіниця ока сонця, як крижинка…

В долині білим клунком сосни, граби…
Гора висока не ховає личко…
Хмарини пишні, ніби пух кульбаби…
Струмки у кришталевих черевичках…
Відомі вітру всі секрети зваби…
Співає щось про Довбуша синичка…

У тексті розчинено ЯС:
Зима в Карпатах
Зі снігу та із льоду
Під небокраєм.

Садиба, хата
У будь-яку погоду
Гостей чекає.

З морозним візерунком
Зіниця ока.
В долині білим клунком
Гора висока.

 

6 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, Україна, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах нет

Марина Штефуца — Хуст

4 ноября, 2012 8:24 дп

Хуст

 

Наш стяг – колір неба та барви пшениці,
Пісні закарпатські лунають із вуст.
Чотири вкраїнські на мапі столиці:
То – Київ, Львів, Харків та гордий наш Хуст.

Монгольська орда нас тримала в облозі,
Та вільний народ не позбавити крил.
Ми чесно живем. Наша віра – у Бозі.
Господь додає і відваги, і сил.

Ми з цегли чуттів будували країну,
Хрестила любов її кров’ю в серцях.
Дізнався весь світ про Карпатську Вкраїну,
Бо мужність бійців – до звитяжності шлях.

Руїни фортеці – історії свідки,
Минулого тіні на схилі крутім.
Усі тут рідня, наче дерева вітки,
Ми не забуваємо батьківський дім.

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: Україна, філософія життя и Хуст. Комментариев к записи Марина Штефуца — Хуст нет

Марина Штефуца – Не зречусь від тебе я ніколи

26 марта, 2012 4:04 пп

Не зречусь від тебе я ніколи


У душі – нащадкам заповіт
Берегти святі скрижалі волі,
Ти для мене – наче цілий світ,
Не зречусь від тебе я ніколи.

Україно, гордість і краса!
Чорне море, срібний шпиль Говерли,
Предків дух і кров таїть сльоза,
Крізь віки блищать коштовні перли.

Рідний край – колиска і сім’я,
А іще – початок ліній долі…
Із зірок би викласти ім’я…
Не зречусь від тебе я ніколи!

Україно, гордість і краса!
Чорне море, срібний шпиль Говерли,
Предків дух і кров таїть сльоза,
Крізь віки блищать коштовні перли.

Мчу додому стрімко, мов потік,
В чужині низькі якісь тополі…
Не любить свою державу – гріх…
Не зречусь від тебе я ніколи!

Україно, гордість і краса!
Чорне море, срібний шпиль Говерли,
Предків дух і кров таїть сльоза,
Крізь віки блищать коштовні перли.

 

 

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: громадянська лірика, молитва и Україна. Комментариев к записи Марина Штефуца – Не зречусь від тебе я ніколи нет

« Следующие  
  Предыдущие »