Собака
На рівні думок відчуває бажання-мрії,
На рівні очей заглядає у душу прямо…
Виляє хвостом енергійно, коли радіє,
І трохи попеститись хоче коли – так само…
Назустріч біжить, як до мами дитя, щасливо,
Знайти може зірку в росі, навіть голку в сіні,
Стрибає, скавчить, лиже пальці руки квапливо,
Ганяє м’яча, горобців, навіть ловить тіні…
Для неї сім’я – ніби власний космічний простір,
Бо близьким лише абсолютно і щиро вірить…
Хоч лає, однак без ненависті та без злості,
І то, коли дражнить із даху котисько сірий…
Крізь воду, вогонь… полімерні чи мідні труби
Сміливо іде… ігноруючи вітру скерцо…
Вона ворогам запускає у ноги зуби,
Людина ж – не звір, але друга кусає в серце…
.
15 червня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014