Марина Алдон – Астрономічний годинник

8 ноября, 2013 1:58 пп

Астрономічний годинник

Прозоре вікно циферблату, як Божа лінза,
Нагадує пристрій абстрактну якусь прикрасу…
Малесеньке серце безм’язове із заліза
Не кров перекачує, а інтервали часу…

На стрілки колишнє, теперішнє та майбутнє
Нанизує янгол едемський крилом незримим…
А цифри приховують дещо насправді сутнє,
Що вічність відмірює приладом надчутливим…

Метрична шкала символічна… У механізмі
Прикріплено крила душі до ядра пружини…
Годинник у дію приводить пророцтва різні
І навіть фіксує тривалість життя людини…

 

 

8 жовтня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Евгении Витальевны Дегтяревой «Время пришло»

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Астрономічний годинник нет

Марина Алдон – Осінь у Парижі

5 ноября, 2013 9:19 пп

Осінь у Парижі

3D  у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Листок на гілці… щось шепоче в тлінні…
Звичайна жовта пляма… ніби місто…
Чи сонця пальці пишуть на камінні
Портрет да Вінчі Богу… особисто?
Загублено в туманах день осінній?
Сьогодні вранці Сена норовиста…

На творі Леонардо, що у Луврі
Мистецька вічність з запахом Парижу…
У серці листопаду – гімн культурі…
Вітри північні в ритмі маршу дишуть…

У Ейфелеву вежу стратосфера
Впирається невільно шпилем гострим?
Довкола дійсно творча атмосфера…
Як жаль, що тут… я є нечастим гостем…

У тексті розчинено ЯС:

Листок на гілці –
Звичайна жовта пляма,
Чи сонця пальці?

Портрет да Вінчі
Загублено в туманах
Сьогодні вранці…

На творі Леонардо
Мистецька вічність…
У серці листопаду
Вітри північні…

 

5 жовтня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото: markiza555 «Лувр»,
http://www.photosight.ru/photos/5139002/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Нові 3D и Улюблене. Метки: 3D вірші, місто, осінь, роздуми, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Осінь у Парижі нет

Марина Алдон – Самотній ранок

11 августа, 2013 5:27 пп

Самотній ранок

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Крізь скло віконне плавиться серпанок,
Пірнає в вазу промінь свічки хутко…
Червоним світлом дивним сяє ранок…

Крайнебо стогне, молиться нечутно…
Хмарина у долоні… і фіранок
Укупі з вітром дише ледь відчутно…

Самотній птах… із голосом предтечі
Читає вірші власні у польоті…
Ніхто не бачить сліз моїх… до речі,
Вони стають піснями у блокноті…

Не розділити навпіл миль розлуки,
Світів між нами більше не з’єднати…
Без тебе на канапі терпнуть руки…
Не пахне снами арт-декор кімнати…

У тексті розчинено ЯС:

Крізь скло віконне
Пірнає в вазу промінь
Червоним світлом…

Крайнебо стогне,
Хмарина у долоні
Укупі з вітром…

Не розділити навпіл
Світів між нами…
Без тебе на канапі
Не пахне снами…

 

11 серпня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Дегтяревой Евгении Витальевны «Автопортрет с травяным ангелом»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Нові 3D, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, роздуми, самотність у натовпі, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Самотній ранок нет

Марина Алдон – На дні

11 августа, 2013 1:09 пп

На дні

Хто на дно опускався хоч раз у житті:
Водосховища, прірви, суспільства,
Смак знайомий тому найгостріших чуттів
Та, звичайно, єства творча іскра…
Знає той, що в системі відносин юрби
Не різнитись потрібно від інших,
Що впресовують люди мистецькі скарби
У глибини ночей найчорніших…

Хто на дно опускався хоч раз у житті,
Пропускав небозвід крізь судини,
Вірить серцем своїм нульовій висоті,
Знає, річка стікає в низини…
Бо… зі споду побачивши сяйво світил,
Відкриваються внутрішні очі,
Білі крила душі набираються сил
І орбіти відшукують точні…

Хто на дно опускався хоч раз у житті:
Вулканічне, морське, соціальне
І молився Творцю у святій простоті,
Силу Слова цінує реально…
Адже… впавши… нелегко на ноги звестись –
Гравітації пута на тілі…
Та випробує доля упевнено хист
Тільки тих, хто прямує до цілі…

 

 

11 серпня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Рашкова Сергея Борисовича «Тайна познания»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – На дні нет

Марина Алдон – З вікна

1 августа, 2013 1:43 пп

З вікна

За склом віконним небо… Твердь землі
Відлито із яскравого проміння…
Здається, сонце пестить світ корінням
І надписи шукає на зелі…

За склом віконним натовп… Як хрести,
Триокі світлофори… насторожі…
Несуть тіла сновиди-перехожі
В ранкове місто, в гирло суєти…

За склом віконним вітер… під крилом
У нього для ріки акорди, ноти…
Ключі скрипічні лагідні на дотик,
Пташиним пахнуть трохи молоком…

За склом віконним стіни кам’яні…
Шепочуться будівлі між собою,
Їм вічність озивається луною
За горизонтом, десь удалині…

1 серпня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Болквадзе Александра Александровича «Русское поле экспериментов или Сто лет одиночества»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – З вікна нет

Марина Алдон – Пісочний годинник

30 июля, 2013 1:50 пп

Пісочний годинник

Сиплеться попіл зотлілих надій у вічність,
Свічка розгойдує аркуш, а вітер – дим…
Там, у душі… амфібрахієм пахне дійсність,
Тут, у кімнаті, на стінах… узори з рим…

Сиплеться сніг у грудневі долоні білі
І застеляє дороги космічний пил…
Там, у фантазіях… небо в астральнім тілі,
Тут… у фізичної плоті… немає крил…

Сиплеться сірий пісок і рахує миті…
Кожен годинник, до речі, свій має ритм…
Там, у вчорашньому сні… вікна всі розбиті,
Тут, у будинку… віднині немає шиб…

Сиплеться сіль із очей на любовні рани
І не лікує ні час, ані йод чуттів…
Там, у свідомості… з’єднані ми піснями,
Тут, у тривимірній тиші… бракує слів…

30 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота Гущяна Хачатура Агасиевича «Часы»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Пісочний годинник нет

Марина Алдон – Дорога додому

30 июля, 2013 10:13 дп

Дорога додому

Дорога додому… у світ, де єдиний статок –
Пропущені вірші крізь вушко єства, як голки,
Де внутрішній спокій… із літер… бере початок,
Де тишу із неба на крилах приносять сойки…

Дорога додому… здається Чумацьким Шля́хом…
Немов на узбіччі не квіти, а дивні зорі…
І місячне люстро гігантське висить над дахом,
І стукають ніжно у двері вітри прозорі…

Дорога додому… безлюдна щодня… о шостій…
Так дишеться легко! Натхнення пульсує в серці…
Заповнюють рими собою… по вінця…  простір…
Маленька кімната – немов бастіон фортеці…

Дорога додому… узори розміток-ліній…
Зі стінами в мене рідство непряме, та кровне…
Я тут зберігаю пожитки свої нетлінні,
Бо слово пісенне – найбільше майно духовне…

 

30 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота bregeda victor victorovich «Дорога(Way)»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Дорога додому нет

Марина Алдон – Сонячне затемнення

29 июля, 2013 1:59 пп

Сонячне затемнення

Затемнення сонця – наче затьмарення власне душі…
Імла позапланова тихо стискає в руці світило,
Усі відмикає промінчики-лампочки від мережі,
Затягує плівкою чорною неба астральне тіло…

Вітрисько виконує досить містичні сюжети пісень…
На рівні свідомості жах імпортують плоди уяви…
Закон протиріччя спрацьовує – ніч наступає удень…
У космосі інші оптичні моделі природних явищ…

Де зірка яскрава червона, розпечений німб-капелюх?
Розлючена птаха гігантська свої розгортає крила?
Здається, планета тремтить і частково сповільнює рух…
Жде людство, коли Коло-Ра вже відпустить таємна сила…

Затемнення сонця – наче затьмарення власне душі…
Навпомацки важко ходити… дорога тверда… з граніту…
Чомусь оживають і міфи, й легенди, й казки, й міражі…
Зненацька спалахує вогник… Відкрито зіницю світу!

 

29 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Дырина Юрия Александровича «Затмение солнца»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: народні звичаї, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Сонячне затемнення нет

Марина Алдон – Лабіринт

29 июля, 2013 10:29 дп

Лабіринт

Ночі немає… На землю з зірок опускається смог…
Бачу твій обрис на місячнім срібнім люстерці…
Треба пройти гострим лезом своїх суб’єктивних думок,
Щоб усвідомити, що ж відбувається в серці…

Щось там шепоче вітрисько, неначе апостол, пророк…
Сумно мовчу… мимоволі фільтруючи звуки…
Свічка горить, але важко дається у млі кожен крок…
Паралізує розпука і мову, і рухи…

Дивно, для нас почуття – тупиковий крутий лабіринт…
Дзьобом сова на дорогу наносить пентаклі…
Не знепритомніти б тільки… порушено подиху ритм…
Плачу… Єство витікає із тіла по краплі…

Втрачено Всесвіт, ілюзії, прізвище, навіть себе…
І замість крил… із душі проростає коріння…
Лиш у соборі святих… непорочних… безмежних… небес…
Бог поєднає, нас грішних… і наші моління…

29 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Старина Фёдора «Полночь»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Лабіринт нет

Марина Алдон – Метелик

28 июля, 2013 11:34 дп

Метелик

 

Він народився, а отже – колись вознесеться у небо…
Скільки же стадій, періодів, фаз необхідно пройти?
Хмари далеко, та можна спокійно літати над степом…
Крила у нього на спині, в людей же на плечах хрести…

Все почалося з яйця і із темряви в ньому… А потім
Враз голоси зазвучали струмків неспокійних, тварин…
Як же хотілось на волю нестерпно малесенькій плоті,
Мріяв покинути кокон на декілька хоч би хвилин…

Сірий шовковий клубок удалось розірвати нарешті…
Боже, який дивовижний, казковий, прекрасний цей світ!
Як же ритмічно та плавно танцюють вітри на черешні!
Пахне солодким нектаром п’янким мати-й-мачухи цвіт…

Звісно, немало пізнати, відчути, збагнути ще треба…
Тіло – це тлін… але віра дарує безсмертя душі…
Ми народились, а отже – колись вознесе́мся у небо…
Скільки попереду стадій, які ждуть іще рубежі?

28 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Метелик нет

« Следующие  
  Предыдущие »