Марина Алдон – 18 жовтня. Роздуми над картиною «Дівчина з перлинною сережкою» Яна Вермера

5 июля, 2013 10:26 дп

Вісімнадцяте жовтня. Роздуми над картиною «Дівчина з перлинною сережкою» Яна Вермера

3D, у техніці розчинення

Без нього ти – проста звичайна жінка-трудівниця безіменна…
Без вроди особливої, харизми, шарму, дару, хисту…
Краса духовна непомітна… В чому ж таємниця незбагненна
Портрету, що нагадує банальну драму особисту?

Чому художник образ твій підніс до небокраю власним твором?
Невже привабила митця сережка модна… філігранна?
Адже одних, як книжку прочитавши, забувають дуже скоро,
А інших, як тебе, увічнюють в полотнах, у романах…

Твоя перлина діамантом стала на мольберті, на картині,
Бо відтворив прикрасу майстер іменитий бездоганно…
Ти будеш думати про нього навіть після смерті, в домовині…
Знай, за усе в житті доводиться платити… пізно-рано…

У тексті розчинено вірш:

Без нього ти – проста звичайна жінка-трудівниця,
Без вроди особливої, харизми, шарму…
Краса духовна непомітна… В чому ж таємниця
Портрету, що нагадує банальну драму?

Чому художник образ твій підніс до небокраю?
Невже привабила митця сережка модна?
Адже одних, як книжку прочитавши, забувають,
А інших, як тебе, увічнюють в полотнах…

Твоя перлина діамантом стала на мольберті,
Бо відтворив прикрасу майстер іменитий…
Ти будеш думати про нього навіть після смерті,
Знай, за усе в житті доводиться платити…

 

5 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 жовтня. Роздуми над картиною «Дівчина з перлинною сережкою» Яна Вермера нет

Марина Алдон – 17 жовтня. У жовтня у блокноті…

4 июля, 2013 1:40 пп

Сімнадцяте  жовтня. У жовтня у блокноті…

3D, у техніці розчинення

У жовтня у блокноті імена у кличній формі:
Твоє, моє і кожної криниці та сузір’я…
Між текстом скрізь туманів сивина, узори різні,
А замість літер – чорні дикі птиці, їхнє пір’я…

У жовтня у блокноті сторінки м’які, мов ситець –
З листків осики, зшиті павутинням трохи квапно…
На палітурці вітер гомінкий – арт-живописець
Малює гір майбутні сновидіння поетапно…

У жовтня у блокноті навіть дощ, як нотні знаки,
Закладкою тонкою може бути хмарка сіра…
Читає осінь сум вокзальних площ крізь призму мряки…
Про себе промовляє Слово Боже в серці віра…

У тексті розчинено вірш:

У жовтня у блокноті імена:
Твоє, моє і кожної криниці…
Між текстом скрізь туманів сивина,
А замість літер – чорні дикі птиці…

У жовтня у блокноті сторінки
З листків осики, зшиті павутинням…
На палітурці вітер гомінкий
Малює гір майбутні сновидіння…

У жовтня у блокноті навіть дощ
Закладкою тонкою може бути…
Читає осінь сум вокзальних площ,
Про себе промовляє Слово Боже…

 

4 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 17 жовтня. У жовтня у блокноті… нет

Марина Алдон – 15 жовтня. Стукоче дощ…

4 июля, 2013 1:36 пп

П’ятнадцяте  жовтня. Стукоче дощ…

3D, у техніці розчинення

Стукоче дощ тихенько у вікно… неусвідомлено
На склі малює «Соняхи» Ван Гога із автографом…
А яблуня у жовтім кімоно напівоголена
Вже майже спить, та молиться до Бога, трохи з острахом…

Стукоче дощ… Тривожно дише мла, гірчать ілюзії…
Насвистує вітрисько твори Баха та Бетховена…
Про що мовчить розм’якшена земля, трава в конвульсії?
Куди повзе хмарина-черепаха… нецілована?

Стукоче дощ… і опади в душі… Тремчу… за звичкою…
Крізь очі неба ллється прохолода з мікророзтинів…
Блукає ніч по хаті в паранджі… в руці зі свічкою…
Невже її бентежить теж погода, настрій осені?

У тексті розчинено вірш:

Стукоче дощ тихенько у вікно,
На склі малює «Соняхи» Ван Гога…
А яблуня у жовтім кімоно
Вже майже спить, та молиться до Бога…

Стукоче дощ… Тривожно дише мла…
Насвистує вітрисько твори Баха…
Про що мовчить розм’якшена земля?
Куди повзе хмарина-черепаха?

Стукоче дощ… і опади в душі…
Крізь очі неба ллється прохолода…
Блукає ніч по хаті в паранджі…
Невже її бентежить теж погода?

 

4 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, дощ, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 жовтня. Стукоче дощ… нет

Марина Алдон – 14 жовтня. Покрови

3 июля, 2013 3:54 пп

Чотирнадцяте жовтня. Покрови

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Покрови.
3D, у техніці розчинення

Покриває жовтень землю листям розмаїтим,
Підглядає сонце з-за куліс благоговійно…
Контролює вітер особисто із орбіти,
Як знімає шати з себе ліс меланхолійно…

Покриває осінь шлях туманом безпорадно,
На майбутнє складує проноз, прикмети любить…
Мочить дощ рослини невблаганно, безпощадно…
Певно, вводить кожній з них наркоз у мокрі губи…

Покриває річку лід тоненький та блискучий
І у храмі дівчину вінець, звичайно, шлюбний…
Морозець хоча іще слабенький, не пекучий,
Та тремтить невільно горобець брунатногрудий…

Покриває світ цей Божа Мати тріумфально
Омофором сяючим, святим… під небосхилом…
А вже зовсім скоро сніг лапатий натурально
Вкриє все довкілля, наче грим, своїм білилом…

У тексті розчинено вірш:

Покриває жовтень землю листям,
Підглядає сонце з-за куліс…
Контролює вітер особисто,
Як знімає шати з себе ліс…

Покриває осінь шлях туманом,
На майбутнє складує проноз…
Мочить дощ рослини невблаганно,
Певно, вводить кожній з них наркоз…

Покриває річку лід тоненький
І у храмі дівчину вінець…
Морозець хоча іще слабенький,
Та тремтить невільно горобець…

Покриває світ цей Божа Мати
Омофором сяючим, святим…
А вже зовсім скоро сніг лапатий
Вкриє все довкілля, наче грим…

 

3 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, обряди, осінь, релігія, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 жовтня. Покрови нет

Марина Алдон – 9 жовтня. Летять листівки…

2 июля, 2013 2:20 пп

Дев’яте жовтня. Летять листівки…

3D, у техніці розчинення
9 жовтня – День пошти

Летять листівки в вічність та листи…
Весь час по колу стукає годинник…
Болять повіки, небо шелестить…
Жде звістки голуб зі світів первинних…

Із хмар конверти клеїть мла чолом…
Де ж індекс тиші? Де її адреса?
Жаль, слів не стерти, дужок, навіть ком…
Що серце пише, в Бога зостається…

Листочки туї, ясена, верби –
Поштові марки… Їх не змиє злива!
Когось дивує голос із юрби,
Прихід поштарки – теж для когось диво…

На тлі листівки жовті олівці…
Узор із літер – то душі малюнок…
Смайл із мандрівки з квіткою в руці
Приносить вітер щиро… у дарунок…

У тексті розчинено вірш:

Летять листівки
Весь час по колу…
Болять повіки,
Жде звістки голуб…

Із хмар конверти…
Де ж індекс тиші?
Жаль, слів не стерти,
Що серце пише…

Листочки туї –
Поштові марки…
Когось дивує
Прихід поштарки…

На тлі листівки
Узор із літер…
Смайл із мандрівки
Приносить вітер…

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 жовтня. Летять листівки… нет

Марина Алдон – 4 жовтня. Старенька бабця молиться у храмі

1 июля, 2013 9:26 пп

Четверте жовтня. Старенька бабця молиться у храмі

3D, у техніці розчинення

Старенька бабця молиться у храмі вранці-рано…
Рахують люди тіні на свічках та юродивих…
Вона ж не відчуває навіть шрамів, ран та ранок
Під час розмови з Богом, на руках своїх тремтливих…

Старенька бабця молиться в соборі… Скроні сиві…
Здоров’я просить друзям, ворогам, усім на світі…
Для неї ніби щось святе є в хорі, у мотиві…
Душа радіє музиці, пісням, іще й графіті…

Старенька бабця молиться в каплиці… тихо, скраю…
Кладе монетку в кошик… Пан отець чомусь сердитий…
Стоїть, пильнує… очі – блискавиці… скрізь стріляють…
Але пустий у жінки гаманець… Що їй робити?

Старенька бабця молиться у церкві щиро дуже…
Кепкують прихожани із одеж немодних, сірих…
Та чує Сам Творець слова відверті, бачить душі
І іронічні грубі жарти теж… і ступінь віри…

У тексті розчинено вірш:

Старенька бабця молиться у храмі,
Рахують люди тіні на свічках…
Вона ж не відчуває навіть шрамів
Під час розмови з Богом, на руках…

Старенька бабця молиться в соборі,
Здоров’я просить друзям, ворогам…
Для неї щось святе є ніби в хорі,
Душа радіє музиці, пісням…

Старенька бабця молиться в каплиці…
Кладе монетку в кошик… Пан отець
Стоїть, пильнує… очі – блискавиці…
Але пустий у жінки гаманець…

Старенька бабця молиться у церкві…
Кепкують прихожани із одеж…
Та чує Сам Творець слова відверті
І іронічні грубі жарти теж…

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
kosta7x7, «Троица. Свято-Троицкая церковь в селе Горная Саниба. В ожидании батюшки»,
http://www.photosight.ru/photos/5108023/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 жовтня. Старенька бабця молиться у храмі нет

Марина Алдон – 29 вересня. Помирають квіти

1 июля, 2013 5:02 дп

Двадцять дев’яте вересня. Помирають квіти

3D, у техніці розчинення

Помирають квіти, помирають у невинності…
Вітерець співає «Отче наш», дослівно… з Біблії…
Душі їхні мчать до небокраю, прагнуть милості,
Там із хмар мозаїка, вітраж та фрески білії…

У тонких судинах кров холоне…. Крику жодного!
Сонця промінь вводить свій наркоз… Для операції?
А тіла приймає ґрунт до лона благородного…
У трави ослаблої психоз від медитації…

Опадають пагони, бутони пожмаковані,
Омиває осінь світ дощем, сама ж оголена…
Аж дрижать налякані вазони розцяцьковані…
Дійсність видається міражем, бо надто зболена…

Помирають квіти, помирають у агонії…
Вересень співає «Отче наш» чомусь замріяно…
Хто й чому забрав птахів до раю? Божі лодії?
Хто змінив улюблений пейзаж так несподівано?

У тексті розчинено вірш:

Помирають квіти, помирають,
Вітерець співає «Отче наш»…
Душі їхні мчать до небокраю,
Там із хмар мозаїка, вітраж…

У тонких судинах кров холоне,
Сонця промінь вводить свій наркоз,
А тіла приймає ґрунт до лона…
У трави ослаблої психоз…

Опадають пагони, бутони,
Омиває осінь світ дощем…
Аж дрижать налякані вазони…
Дійсність видається міражем…

Помирають квіти, помирають,
Вересень співає «Отче наш»…
Хто й чому забрав птахів до раю?
Хто змінив улюблений пейзаж?

 

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, осінь, пейзажна лірика, роздуми, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 вересня. Помирають квіти нет

Марина Алдон – 24 вересня. Туман

29 июня, 2013 8:01 дп

Двадцять четверте вересня. Туман

3D, у техніці розчинення

Туман – це срібні волосинки місячного вуса,
Землі сирій на шкірі плями, вдавлені крайнебом…
Шляхи обмотують, стежинки, наче хмари в’ються,
Пульсують у повітрі, щоб погладив їх хто-небудь…

Туман – зірок загуслі слізки з запахом осіннім,
Вечірні й світанкові скатертини для довкілля…
Із ним шепочуться берізки, верби богобійні
На міжпланетній мові, світ намацуючи гіллям…

Туман – волога атмосферна, дивна та безмірна…
Ефірна плоть без форми, як і вітер, прохолода…
Ним тихо дише гладь озерна, місто, гори, прірва…
Звичайно, згідно норми… тче імлу сама природа…

У тексті розчинено вірш:

Туман – це срібні волосинки
Землі сирій на шкірі,
Шляхи обмотують, стежинки,
Пульсують у повітрі…

Туман – зірок загуслі слізки
Вечірні й світанкові…
Із ним шепочуться берізки
На міжпланетній мові…

Туман – волога атмосферна,
Ефірна плоть без форми…
Ним тихо дише гладь озерна,
Звичайно, згідно норми…

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
lni9(Надежда), «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5105804/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 вересня. Туман нет

Марина Алдон – 20 вересня. Любов – не дар, не кара

26 июня, 2013 5:44 пп

Двадцяте вересня. Любов – не дар, не кара

3D, у техніці розчинення

Любов – не дар, не кара за провину, злодіяння,
А іспит на душевну досконалість, на терплячість…
Коханням Бог випробує людину… та стражданням,
Щоб бачити смиренність чи зухвалість її вдачі…

Любов – не присуд долі і не вирок… хоч у ліжку
Частіше біль, ніж крила розпростерті, спазм легенів,
Вогонь і лід у серці… штрихпунктиром… вперемішку…
Вже не клянуться в вірності до смерті наречені?

Любов – це світла мрія, вчинок, слово, сон інтимний,
В утробі плід, півсвіту у зіницях… смак екстазу…
Це – віра, навіть сутності основа, імпульс дивний,
Найбільша галактична таємниця в межах часу…

У тексті розчинено вірш:

Любов – не дар, не кара за провину,
А іспит на душевну досконалість…
Коханням Бог випробує людину,
Щоб бачити смиренність чи зухвалість…

Любов – не присуд долі і не вирок,
Частіше біль, ніж крила розпростерті…
Вогонь і лід у серці… штрихпунктиром…
Вже не клянуться в вірності до смерті?

Любов – це світла мрія, вчинок, слово,
В утробі плід, півсвіту у зіницях…
Це – віра, навіть сутності основа,
Найбільша галактична таємниця…

 

26 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, роздуми и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 20 вересня. Любов – не дар, не кара нет

Марина Алдон – 13 вересня. Яблука

22 июня, 2013 6:36 дп

Тринадцяте вересня. Яблука

3D, у техніці розчинення

Рум’яніють яблука в саду… найкращі в світі…
Кожне з них – галактика маленька для пернатих…
Вітерець лягає в лободу… на плечі квітів…
Щоб на фрукти глянути зблизенька, заспівати…

Вересень листками шелестить… Земля ж барвиста…
Урожай визбирує квапливо щедра осінь…
Пахне щастям ця солодка мить, така врочиста –
У моїх руках червоне диво на підносі!

Підпирає дерево чолом демонстративно
Вигорілу, вицвілу хмарину домоткану…
Ну невже смачним оцим плодом провокативно
Звабив у Едемі змій людину, згідно плану?

У тексті розчинено вірш:

Рум’яніють яблука в саду…
Кожне з них – галактика маленька…
Вітерець лягає в лободу,
Щоб на фрукти глянути зблизенька…

Вересень листками шелестить…
Урожай визбирує квапливо…
Пахне щастям ця солодка мить –
У моїх руках червоне диво!

Підпирає дерево чолом
Вигорілу, вицвілу хмарину…
Ну невже смачним оцим плодом
Звабив у Едемі змій людину?

 

22 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 13 вересня. Яблука нет

« Следующие  
  Предыдущие »