Марина Алдон – 1 грудня. Сьогодні перший день зими…

16 июля, 2013 3:18 пп

Перше грудня. Сьогодні перший день зими…

3D, у техніці розчинення

Сьогодні перший день зими… Буденне свято…
Дерева, неначе незнайомці… вкриті лаком?
Струмок гортає білі сни… Хто ж їхній автор?
Іскриться лід… мороз на сонці… З добрим ранком!

Втрачає, певно, вітер шарм… і ніби карлик…
Цитує сам собі Шекспіра… на узбіччі…
На шиї грудня теплий шарф із трав зів’ялих
Покрита памороззю шкіра на обличчі…

Сьогодні перший день зими… За небом осінь…
Журливі, неспокійні птиці – де же їжа…
Тривога навіть між людьми помітна досить…
Усім потрібні рукавиці, кава свіжа…

У тексті розчинено вірш:

Сьогодні перший день зими…
Дерева, неначе незнайомці…
Струмок гортає білі сни…
Іскриться лід… мороз на сонці…

Втрачає, певно, вітер шарм…
Цитує сам собі Шекспіра…
На шиї грудня теплий шарф,
Покрита памороззю шкіра…

Сьогодні перший день зими…
Журливі, неспокійні птиці…
Тривога навіть між людьми…
Усім потрібні рукавиці…

16 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика, роздуми и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 грудня. Сьогодні перший день зими… нет

Марина Алдон – 30 листопада. Біла ворона

15 июля, 2013 7:49 пп

Тридцяте листопада. Біла ворона

3D, у техніці розчинення

Довкола ворони чорні, і їх багато –
На вулицях, у трамваях дивакуватих
І вежі старій у горлі… кричать завзято…
Не місто – пташина зграя, юрба пернатих…

А я тут єдина біла, ізгой-самітник,
Неначе більмо на оці… рахую втрати…
Не можна змінити ж тіло, мов одяг, цінник…
Як кількості плям на сонці не поміняти…

Нехай не така, як інші, душа сміється…
Хай прагнуть моєї крові і стону мого,
Але не зречуся віршів – уламків серця,
Життєвих позицій, мови й Творця святого…

Довкола ворони чорні, немов пантери…
На здобич летять стрілою із височіні…
Нервово клюють долоні, перо, папери…
Та й так… зостанусь собою… пісні ж нетлінні!

У тексті розчинено вірш:

Довкола ворони чорні –
На вулицях, у трамваях
І вежі старій у горлі…
Не місто – пташина зграя…

А я тут єдина біла,
Неначе більмо на оці…
Не можна змінити ж тіло,
Як кількості плям на сонці…

Нехай не така, як інші,
Хай прагнуть моєї крові,
Але не зречуся віршів,
Життєвих позицій, мови…

Довкола ворони чорні
На здобич летять стрілою…
Нервово клюють долоні…
Та й так… зостанусь собою…

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото:
работа Батырова Зубайдуллы Борисовича, «Белая ворона»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 листопада. Біла ворона нет

Марина Алдон – 28 листопада. Свічка

15 июля, 2013 3:29 пп

Двадцять восьме листопада. Свічка

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет +ЯС

Краплини воску плавлять третій вимір…
На білім тілі свічки дивні знаки
І чорні тіні всюди… невловимі…

У межах посту дим міняє нахил…
В монахів інші звички… та простибіг…
Книжки настільні дивляться із мряки…

Тоненька нитка ґноту – міст духовний,
Тримає промінь прямо за міцелій…
На аркуші з блокноту текст церковний…
Слова червоні вибито на стелі…

У храмі свічі мають запах дива,
Бо віра – кращий лікар і цілитель…
Я в мить оцю спокійна і щаслива!
Молюся тихо… Чує Вседержитель…

У тексті розчинено ЯС:

Краплини воску
На білім тілі свічки
І чорні тіні…

У межах посту дим
В монахів інші звички,
Книжки настільні…

Тоненька нитка ґноту
Тримає промінь…
На аркуші з блокноту
Слова червоні…

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота Вороніна Олега Володимировича «Чёрная свеча»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, сонети, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 листопада. Свічка нет

Марина Алдон – 22 листопада. Вічність

14 июля, 2013 10:27 дп

Двадцять друге листопада. Вічність

3D, у техніці розчинення

Вічність – це замкнене дивне коло, це – надгодинник,
Час у якому тече безкінечно, мов струм кохання…
Ним управляє Господній голос… десь із хмарини…
Слово Творця і потрібне, й доречне, як і мовчання…

Вічність – цілком абсолютний простір, не милі, метри,
Навіть ідейні засади людини, чи атрибути…
Та осягнути його непросто для грішних, смертних…
Можна душею, не тілом, що з глини Єства торкнутись…

Вічність – біблійна основа віри, як рай натхненний,
Нам же здається, що це – потойбічність, світів сукупність…
Бог бездоганний, святий, незмірний і незбагненний,
Лиш Він відкриває інакшу дійсність та вищу сутність…

У тексті розчинено вірш:

Вічність – це замкнене дивне коло,
Час у якому тече безкінечно…
Ним управляє Господній голос…
Слово Творця і потрібне, й доречне…

Вічність – цілком абсолютний простір,
Навіть ідейні засади людини…
Та осягнути його непросто –
Можна душею, не тілом, що з глини…

Вічність – біблійна основа віри,
Нам же здається, що це – потойбічність…
Бог бездоганний, святий, незмірний,
Лиш Він відкриває інакшу дійсність…

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
ostry_max, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5121473/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 листопада. Вічність нет

Марина Алдон – 21 листопада. Роздуми над картиною Еміля Нольде «У нічному кафе»

14 июля, 2013 10:25 дп

Двадцять перше листопада. Роздуми над картиною Еміля Нольде «У нічному кафе»

3D, у техніці розчинення

У кафе нині творчий вечір нетрадиційний…
Презентують наснаги смак… А шеф-кухар – клоун…
Весь мистецький бомонд, до речі, меланхолійний
Прагне вражень нових, розваг, полюбляє шоу…

На трембіті вітрисько грає, неначе страдник…
І співає собака Лорд щось на кшталт фольклору…
Пригощає зірковим чаєм клієнтів власник…
У віконечку місяць – торт, видно, для декору…

В поетес на тарілках рими з експромт-салатом,
Ложки-пензлі в руках митців і палітри модні…
Хоч натхнення – це щось незриме… Сьогодні ж – свято!
Замовляє Еміль млинці, друзі всі ж голодні…

У тексті розчинено вірш:

У кафе нині творчий вечір…
Презентують наснаги смак…
Весь мистецький бомонд, до речі,
Прагне вражень нових, розваг…

На трембіті вітрисько грає
І співає собака Лорд…
Пригощає зірковим чаєм
У віконечку місяць – торт…

В поетес на тарілках рими,
Ложки-пензлі в руках митців…
Хоч натхнення – це щось незриме,
Замовляє Еміль млинці…

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 листопада. Роздуми над картиною Еміля Нольде «У нічному кафе» нет

Марина Алдон – 19 листопада. Слова-вірші

13 июля, 2013 2:46 пп

Дев’ятнадцяте листопада. Слова-вірші

3D, у техніці розчинення

Я добуваю слова, немов коштовні діаманти,
Із глибин свідомості втягаю кожне в ручку-голку…
Серце – морфемний вертеп, де трансформуються таланти,
Де гніздяться враження, де почуття на грані зойку…
Будь-яка пісня нова модернізує трохи ноти,
Наче сповідь совісті у рамках красного письменства…
Мчить у безсмертя святе молитва, вивчена на дотик…
Вічність – пункт призначення для абсолютного мистецтва…

Вірш – мікрочастка душі, думок зображення графемне,
Індикатор гідності у межах творчого натхнення,
Перед нащадками звіт і мовне диво незбагненне,
Часом вид депресії… сомнамбулічне одкровення…
Літери власні, чужі переплітаються у тексті…
Дешифрують цінності, у строфи вдавлюючи ніжність…
Весь абстрагується світ у звукоряді ритмів-жестів…
Під крилом поезії стає прекраснішою дійсність…

У тексті розчинено вірш:

Я добуваю слова
Із глибин свідомості…
Серце – морфемний вертеп,
Де гніздяться враження…
Будь-яка пісня нова,
Наче сповідь совісті,
Мчить у безсмертя святе,
Вічність – пункт призначення…

Вірш – мікрочастка душі,
Індикатор гідності,
Перед нащадками звіт,
Часом вид депресії…
Літери власні, чужі
Дешифрують цінності…
Весь абстрагується світ
Під крилом поезії…

 

13 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 листопада. Слова-вірші нет

Марина Алдон – 18 листопада. Роздуми над картиною «Таємниці джерела гармонії» Сальвадора Далі

13 июля, 2013 7:21 дп

Вісімнадцяте листопада. Роздуми над картиною «Таємниці джерела гармонії» Сальвадора Далі

3D, у техніці розчинення

Серед пустелі дивне місто… ілюзорно-фантастичне…
Оселі – камені звичайні, найкомфортніші споруди…
Співає скеля голосиста щось доволі урочисте…
Душі мелодія в мовчанні, аранжують ритми груди…

З рояля ноти витікають у проекцію астральну…
Струмує джерело натхнення, краплі, мов дзвіночки срібні…
Тремтить долоня небокраю, гладить землю ідеальну…
Шепоче вітер одкровення, та кому вони потрібні…

Дає плоди жаги щоднини, наче премії мистецькі,
Охочим дерево із раю, що росте із потойбіччя…
Шлях до гармонії людини починається у серці…
Крізь підсвідомість пролягає звук Господнього наріччя…

У тексті розчинено вірш:

Серед пустелі дивне місто…
Оселі – камені звичайні…
Співає скеля голосиста,
Душі мелодія в мовчанні…

З рояля ноти витікають,
Струмує джерело натхнення…
Тремтить долоня небокраю,
Шепоче вітер одкровення…

Дає плоди жаги щоднини
Охочим дерево із раю…
Шлях до гармонії людини
Крізь підсвідомість пролягає…

 

13 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 листопада. Роздуми над картиною «Таємниці джерела гармонії» Сальвадора Далі нет

Марина Алдон – 16 листопада. Маски

12 июля, 2013 1:35 пп

Шістнадцяте листопада. Маски

3D, у техніці розчинення

У цій крамниці маски продають… цілком законно, офіційно…
Тепер вони усім-усім доступні, перевірені, практичні…
Пов’язки є, що прикривають лють, та їх носити слід постійно,
Є зліпки, що приховують підступність, підлабузництво, дволичність…

У цій крамниці сотні покупців і черги півкілометрові…
Чомусь таїти сутність дуже модно, фарбувати скроні сиві…
Кишені порожніють, гаманці – зелені, жовті, пурпурові,
Зате навкруг обличчя благородні, майже лицарські, красиві…

У цій крамниці навіть є оркестр академічний симфонічний…
Юрбі фальшиві ноти до вподоби, слухачі глухі неначе…
Кому ж потрібні гідність, совість, честь і тихий    смуток ностальгічний…
Прирівняна правдивість до хвороби, що лікується найважче…

У цій крамниці якісний товар, яскраві речі ексклюзивні:
Зі шкіри, із паперу, з воску, з вати, з бинту, із зубів котячих…
Та й попит чималий на штучний шарм… Летять на вітер євро, гривні…
Не можуть люди тільки душ сховати, бо Господь Небесний бачить…

У тексті розчинено вірш:

У цій крамниці маски продають…
Тепер вони усім-усім доступні…
Пов’язки є, що прикривають лють,
Є зліпки, що приховують підступність…

У цій крамниці сотні покупців…
Чомусь таїти сутність дуже модно…
Кишені порожніють, гаманці,
Зате навкруг обличчя благородні…

У цій крамниці навіть є оркестр…
Юрбі фальшиві ноти до вподоби…
Кому ж потрібні гідність, совість, честь…
Прирівняна правдивість до хвороби…

У цій крамниці якісний товар:
Зі шкіри, із паперу, з воску, з вати…
Та й попит чималий на штучний шарм…
Не можуть люди тільки душ сховати…

12 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду «Маски»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 листопада. Маски нет

Марина Алдон – 12 листопада. Нічні роздуми

11 июля, 2013 8:58 пп

Дванадцяте листопада. Нічні роздуми

3D, у техніці зіставлення

Вхід в небо у кінці тунелю, через арку, Шлях Чумацький,
А поряд – зоряний узор… Реінкарнуються рослини?
Хто місяць вішає на стелю, як світильник чудернацький?
Чи то Господній світлофор, астральний маятник-годинник?

Гортає всесвіти уява, сім галактик – сім молодій…
Немов священну Книгу книг, читають ноти Світу очі…
Про що же ніч мовчить чорнява, що же мла ховає в лоні?
Шепоче вітер-мандрівник, можливо, тексти снів пророчих…

Вікно у вічність без фіранку, хмари в тюбиках для крему…
Будують янголи собор – потрібно воду освятити…
Блукаю в вимірах до ранку, скрізь шукаю прах Едему…
Життя – це власний коридор, ведуть до Бога лабіринти…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Вхід в небо у кінці тунелю,
А поряд – зоряний узор…
Хто місяць вішає на стелю?
Чи то Господній світлофор?

Гортає всесвіти уява,
Немов священну Книгу книг…
Про що же ніч мовчить чорнява,
Шепоче вітер-мандрівник?

Вікно у вічність без фіранку…
Будують янголи собор…
Блукаю в вимірах до ранку…
Життя – це власний коридор…

2.
Через арку – Шлях Чумацький…
Реінкарнуються рослини?
Як світильник чудернацький,
Астральний маятник-годинник…

Сім галактик – сім молодій…
Читають ноти Світу очі…
Що же мла ховає в лоні?
Можливо, тексти снів пророчих…

Хмари в тюбиках для крему…
Потрібно воду освятити…
Скрізь шукаю прах Едему…
Ведуть до Бога лабіринти…

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Tonya Isaeva, «***»
http://www.photosight.ru/photos/5122240/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 листопада. Нічні роздуми нет

Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

11 июля, 2013 2:30 пп

Одинадцяте листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

3D, у техніці розчинення

Упасти в небо? Прагнення – абстракція, що розуму емаллю є…
Святе безмежжя мрії декорує в час наснаги, або приступу…
Тримає плоть руками гравітація, удавку не послаблює…
Земне тяжіння крила ампутує, згідно квантового принципу…

Та для душі відкриті всі галактики, всі храми в домі Отчому,
Знайомий кожен кратер Фаетона, як слова у межах речення…
Не треба ні законів математики в пориві, звісно, творчому,
Ані теорій Ома чи Ньютона не потрібно для піднесення…

Ми на планеті, начебто сомнамбули у власній протодійсності…
Лише спимо, хоч очі і відкриті, сьомий вимір не помічено…
Колись літали люди, як архангели… могли сягнути вічності…
Тепер забуті ті щасливі миті, літосферу… намагнічено…

У тексті розчинено вірш:

Упасти в небо? Прагнення – абстракція…
Святе безмежжя мрії декорує…
Тримає плоть руками гравітація,
Земне тяжіння крила ампутує…

Та для душі відкриті всі галактики,
Знайомий кожен кратер Фаетона,
Не треба ні законів математики,
Ані теорій Ома чи Ньютона…

Ми на планеті, начебто сомнамбули,
Лише спимо, хоч очі і відкриті…
Колись літали люди, як архангели…
Тепер забуті ті щасливі миті…

 

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація» нет

« Следующие  
  Предыдущие »