Пори року. Серпень
3D, у техніці розчинення
Розстелено в полі серпень, неначе персидський килим…
Полоще дощ видноколо… нечасто, але до блиску…
В лісах у птахів молебень… до них би і нам, безкрилим…
Духмяна трава навколо… під небом підводить риску…
Дрімають вітри на квітах та на намистинках глоду,
Стежинки, як волоконця, мов лінії на долоні…
Зелене коріння літа підживлює всю природу,
Росте ще з весни із сонця теплА життєдайний промінь…
У го́рах одвічна свіжість, а скелі, немовби храми,
Знайомлять струмки з фольклором під час задушевних бесід…
І поруч Господня вічність… торкнутись її б вустами…
Здається, отам, над звором… заховано цілий всесвіт…
У тексті розчинено вірш:
Розстелено в полі серпень,
Полоще дощ видноколо…
В лісах у птахів молебень…
Духмяна трава навколо…
Дрімають вітри на квітах,
Стежинки, як волоконця…
Зелене коріння літа
Росте ще з весни із сонця…
У го́рах одвічна свіжість,
Знайомлять струмки з фольклором…
І поруч Господня вічність…
Здається, отам, над звором…
25 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Серпень нет
Пори року. Липень
3D, у техніці розчинення
Ліс – наче велика сцена Всесвітнього Одеону,
Артисти-дрозди на вітах виконують оперети…
Чорниці засмага темна: і гарна, і до сезону…
Бо липень – це розпал літа… він має свої прикмети…
Із ранку дарує спокій флористика… й насолоду…
Букет чебрецю і м’яти дивує своїм відтінком…
Узгір’я старі, високі, як сходи до небозводу…
Хмаринку б із них дістати, чи в небо пірнути стрімко…
Танцює гроза свавільна під бубни шаманські грому…
Нагадує дощ причастя – за смаком, за ароматом…
Душа сюди лине вільна, немов до святого дому,
Бо прагне пізнати щастя, у будень відчути свято…
У тексті розчинено вірш:
Ліс – наче велика сцена,
Артисти-дрозди на вітах…
Чорниці засмага темна,
Бо липень – це розпал літа…
Із ранку дарує спокій
Букет чебрецю і м’яти…
Узгір’я старі, високі,
Хмаринку б із них дістати …
Танцює гроза свавільна,
Нагадує дощ причастя…
Душа сюди лине вільна,
Бо прагне пізнати щастя…
25 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Липень нет
Пори року. Червень
3D, у техніці розчинення
Рум’яняться щоки вишні, згинаються віти-брови,
Фарбують вуста суниці, показують червню вроду…
Неначе тут Сам Всевишній… живе вглибині діброви…
Смакуючи, п’є з криниці веселка холодну воду…
Гаптує узлісся літо, немовби сорочку ненька,
Узорами із волошок, з ромашок і незабудок…
Гроза дискутує з вітром, аж хмарка тремтить сіренька,
І світ від дощу в горошок, що з серця змиває смуток…
У гір головні убори у вигляді пірамідок…
Смарагдові, волохаті травинки – природи вії…
Пташки борознять простори, а небо – безмовний свідок…
Мелодію чути в хаті… То щиро співають мрії…
У тексті розчинено вірш:
Рум’яняться щоки вишні,
Фарбують вуста суниці …
Неначе тут Сам Всевишній,
Смакуючи, п’є з криниці…
Гаптує узлісся літо
Узорами із волошок…
Гроза дискутує з вітром
І світ від дощу в горошок …
У гір головні убори
Смарагдові, волохаті…
Пташки борознять простори…
Мелодію чути в хаті…
24 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Червень нет
Пори року. Травень
3D, у техніці розчинення
Роса із бутону сонця у лісі стає грибочком…
У теплій долоні травня нарциси цнотливі, чисті…
Перуки гірські з віконця здаються чомусь віночком…
Такі кучеряві зрання… Дерева усі в намисті!
Лунає пташине соло та ніжна соната вітру,
У серці старого гаю шукає струмок дорогу…
Хмільний аромат навколо, вростає трава в палітру…
І бджілка, як серед раю, молитвами служить Богу…
Весна на чуття багата, аж вірші течуть із ручки…
Справляє щодня весілля природа в полоні ласки…
Метелик чекає свята, на крильцях його обручки…
Дощу жде земля, насіння, а серце – звичайно, казки…
У тексті розчинено вірш:
Роса із бутону сонця
У теплій долоні травня…
Перуки гірські з віконця
Такі кучеряві зрання…
Лунає пташине соло
У серці старого гаю…
Хмільний аромат навколо
І бджілка, як серед раю…
Весна на чуття багата,
Справляє щодня весілля…
Метелик чекає свята,
Дощу жде земля, насіння…
23 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, весна, гори, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Травень нет
Пори року. Квітень
3D, у техніці розчинення
Сережка – вербовий котик, тихенько лоскоче гілку,
Пасує весні до плаття, неначе смарагд коштовний…
Тюльпан, як велюр, на дотик, схиляє ледь-ледь голівку…
У квітня в душі багаття, кохання вогонь жертовний…
На яблуні витинанки. Їх вішає сонця промінь.
Рожеві та сніжно-білі магнолії ждуть причастя…
Цілує роса світанки, шукаючи вітру корінь…
П’янить аромат ванілі, напевно… і є це щастям…
Трава тягне ніжні пальці, неначе дитя до мами,
До Божого неба, вгору, туди, де рояться мрії…
Метелика ваблять танці, політ між двома світами…
Зове соловей до хору… природа у ейфорії…
У тексті розчинено вірш:
Сережка – вербовий котик,
Пасує весні до плаття…
Тюльпан, як велюр, на дотик…
У квітня в душі багаття…
На яблуні витинанки
Рожеві та сніжно-білі…
Цілує роса світанки,
П’янить аромат ванілі…
Трава тягне ніжні пальці
До Божого неба, вгору…
Метелика ваблять танці,
Зове соловей до хору…
23 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, весна, гори, квіти, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Квітень нет
Пори року. Березень
3D, у техніці розчинення
Під впливом потоків талих вдихає життя природа,
Гуцульські звучать трембіти, мелодія лине стрімко…
З останків снігів зів’ялих зникає вся прохолода…
Весна ліпить перші квіти із мрій, що здійснились взимку…
Безжурно щебече вітер, а… може… то крик розпуки…
Земля відкриває очі… як книгу святу апостол…
Верба розминає віти, точніше, тендітні руки…
Кінчаються сни пророчі, їх небо стирає просто…
Туман ходить охоронцем, розкочує білий килим,
Шукає нові орбіти у лісі, у полі, всюди…
У березня в серці сонце уже набирає сили…
Весь світ починає гріти… невдовзі відчують люди…
У тексті розчинено вірш:
Під впливом потоків талих
Гуцульські звучать трембіти…
З останків снігів зів’ялих
Весна ліпить перші квіти
Безжурно щебече вітер,
Земля відкриває очі…
Верба розминає віти,
Кінчаються сни пророчі …
Туман ходить охоронцем,
Шукає нові орбіти…
У березня в серці сонце
Весь світ починає гріти…
23 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, весна, квіти, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Березень нет
Пори року. Лютий
3D, у техніці розчинення
Півмісяць – блідий льодЯник… з бурульки відлитий млою…
До неба ребром прикутий, немов Прометей до скелі…
До кави зі снігу пряник… на смак віддає зимою…
Готує із вітром лютий концерт для віолончелі…
Деревам із-за верхівок доносяться звуки дивні,
Не видно, чи сни у лісі закінчують літургію…
Чому сторіно́к-листівок на календарі настіннім
Не тридцять, а двадцять вісім? Я стільки ж листів лелію…
Далеко ще до світання… хоча до весни вже близько…
Тьмяніє душі лампадка… без тебе повітря мало…
Моя ти любов остання, омита сльозинки блиском…
На серці журби печатка, здається весь світ вокзалом…
У тексті розчинено вірш:
Півмісяць – блідий льодЯник,
До неба ребром прикутий…
До кави зі снігу пряник
Готує із вітром лютий…
Деревам із-за верхівок
Не видно, чи сни у лісі…
Чому сторіно́к-листівок
Не тридцять, а двадцять вісім?
Далеко ще до світання…
Тьмяніє душі лампадка…
Моя ти любов остання…
На серці журби печатка…
22 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, гори, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Лютий нет
Пори року. Січень
3D, у техніці розчинення
Тупоче зима на місці… лякають нічні примари?
Роздмухує сніг лапатий вітрисько нерівно досить…
Дрімають зіркИ в колисці пухкої густої хмари…
Чи в небі, чи біля хати завії душА голосить…
Де річка? Немає свідчень від криги, що в формі стрічки…
Мовчить кришталева ваза. Їй личить ялинки гілка…
Сивіє, біліє січень і морщить стежинам щічки…
Напевно, життєва фаза така просто з понеділка…
Морозу швидкі послання – малюнки у формі кухля,
На вікнах субтитри різні… вичитую через скельце…
Не гріє уже кохання, між нами землі півкуля…
Лиш мрії та згадки ніжні ще досі тривожать серце…
У тексті розчинено вірш:
Тупоче зима на місці,
Роздмухує сніг лапатий…
Дрімають зірки в колисці –
Чи в небі, чи біля хати
Де річка? Немає свідчень…
Мовчить кришталева ваза…
Сивіє, біліє січень:
Напевно, життєва фаза…
Морозу швидкі послання –
На вікнах субтитри різні…
Не гріє уже кохання,
Лиш мрії та згадки ніжні…
22 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, Новий рік, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Січень нет
Пори року. Грудень
3D, у техніці розчинення
Сліди залишає будень у вигляді плям на платті…
Керує зимовим пульсом арктичний симптом застуди…
Гаптує нервово грудень вікно… на моїй кімнаті…
Узори сріблястим вусом наносить мороз на груди…
Безмовно ридає свічка, та сльози стають піснями…
Стікає у лоно ночі чорнило періодично…
Дрімає горянка-річка і дійсність розмита снами…
Бо кригою скуті очі, та сЕрденько б’ється звично…
Зірки, як блискучий бісер, оздоблюють млу собою,
А місяць, немов сережка на зламаній гілці вишні…
Блукає самотньо вітер за хатою… вже старою…
Засніжена кличе стежка, а може… і Сам Всевишній…
У тексті розчинено вірш:
Сліди залишає будень,
Керує зимовим пульсом…
Гаптує нервово грудень
Узори сріблястим вусом…
Безмовно ридає свічка
Стікає у лоно ночі…
Дрімає горянка-річка,
Бо кригою скуті очі…
Зірки, як блискучий бісер,
А місяць, немов сережка…
Блукає самотньо вітер…
Засніжена кличе стежка…
21 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, зима, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Грудень нет
Зима в Карпатах
3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС
Зима в Карпатах майже бездоганна…
Дерева сплять невинно, ніби діти…
Біліють гори… Сніг, неначе манна…
Стара кімната в «Мушлі Афродіти»*
Жде Новий рік гостинно, невпізнанна,
На стінах зорі, а у вазі – квіти…
На вікнах візерунки, комплекс ліній…
Гуцула-старця віхоли онучки?
Рахують подарунки сосни – іній…
Невже на пальцях потічків обручки?
У закутку півмісяці два – лижі….
Рачкують тіні… Свічечка гніздиться…
Тут краще, ніж у Римі, у Парижі!
Бо ліс казковий – це душі столиця!
У тексті розчинено ЯС:
Зима в Карпатах…
Дерева сплять невинно…
Біліють гори…
Стара кімната
Жде Новий рік гостинно,
На стінах зорі …
На вікнах візерунки
Гуцула-старця…
Рахують подарунки
Невже на пальцях?
*Мушля Афродіти – готель
15 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, Новий рік, пейзажна лірика, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Зима в Карпатах нет
