Марина Алдон – 4 листопада. Залізниця

9 июля, 2013 2:34 пп


Четверте листопада. Залізниця

4 листопада – День залізничника
3D, у техніці розчинення

Дві німі сталеві рейки, дві орбіти-магістралі…
Між перонами-серцями сотні смуг горизонтальних…
Назви міст – лише наклейки, декорації вокзалів,
Та не змити їх дощами, як і сліз із душ печальних…

Скільки станцій залізничних… і медичних препаратів…
Скільки колій поміж нами, кілометрів безнадії?
Скільки віршів романтичних не знаходять адресатів…
Вітер чує тут ночами, як пульсують щирі мрії…

Сумно потяги гуркочуть, не рахуючи вже рейсів…
І скриплять старі вагони, бо набридли їм мандрівки…
Мла густа, гірка напрочуд знає всі симптоми стресів…
Нас роз’єднують кордони… дві країни… дві домівки…

У тексті розчинено вірш:

Дві німі сталеві рейки
Між перонами-серцями…
Назви міст – лише наклейки,
Та не змити їх дощами…

Скільки станцій залізничних,
Скільки колій поміж нами?
Скільки віршів романтичних
Вітер чує тут ночами?

Сумно потяги гуркочуть
І скриплять старі вагони…
Мла густа, гірка напрочуд…
Нас роз’єднують кордони…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 листопада. Залізниця нет

Марина Алдон – 2 листопада. В’януть мрії

9 июля, 2013 8:25 дп

Друге листопада. В’януть мрії

3D, у техніці зіставлення

Мені без тебе сумно… Знов не сплю, рахую зорі…
Холоне чорна кава в чашці темряви глибокій…
Повзуть хмарки безшумно, стогне вітер, небо хворе…
Тремтить душа сльотава… Віднімає осінь спокій…

Ніч пристрасті позаду… Що попереду? Безвір’я…
А поряд – невідомість… та оці чотири стіни…
І запах листопаду долинає із узгір’я,
Вростає у свідомість крик самотньої пташини…

Тривога серце коле, гладить сум твої світлини…
Читаю лист останній, заважає тінь плямиста…
Звикаю жити з болем… Ти далеко, мій єдиний…
Німію у коханні… в’януть мрії разом з листям…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Мені без тебе сумно…
Холоне чорна кава…
Повзуть хмарки безшумно…
Тремтить душа сльотава…

Ніч пристрасті позаду,
А поряд – невідомість…
І запах листопаду
Вростає у свідомість…

Тривога серце коле,
Читаю лист останній…
Звикаю жити з болем…
Німію у коханні…

2.
Знов не сплю, рахую зорі
В чашці темряви глибокій…
Стогне вітер, небо хворе –
Віднімає осінь спокій…

Що попереду? Безвір’я…
Та оці чотири стіни…
Долинає із узгір’я
Крик самотньої пташини…

Гладить сум твої світлини,
Заважає тінь плямиста…
Ти далеко, мій єдиний…
В’януть мрії разом з листям…

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

У створенні колажу використано роботу:
goodygr8, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5116822/

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 листопада. В’януть мрії нет

Марина Алдон – 28 жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі»

7 июля, 2013 5:08 пп

Двадцять восьме жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі»

3D, у техніці розчинення

Ніч ділиться на фази сновидінь у підсвідомості,
На цикли потемніння небозводу, стелі дивної,
На ступені безумств, або прозрінь, поривів творчості
Та на етапи болю й насолоди інстинктивної…

Ніч – генератор формул та ідей у межах вічності…
Хай на чолі задумлива похмурість нецілована,
Та зорі-мрії скрапують з очей у вазу дійсності…
Хазяйка мли сова, що значить – мудрість замаскована…

На місяці пора рясних дощів пронумерованих,
А на землі період для кохання безумовного…
Ніч ділиться на стадії чуттів запрограмованих,
На довгі смуги криків та мовчання красномовного…

У тексті розчинено вірш:

Ніч ділиться на фази сновидінь,
На цикли потемніння небозводу,
На ступені безумств, або прозрінь
Та на етапи болю й насолоди…

Ніч – генератор формул та ідей…
Хай на чолі задумлива похмурість,
Та зорі-мрії скрапують з очей…
Хазяйка мли сова, що значить – мудрість…

На місяці пора рясних дощів,
А на землі період для кохання…
Ніч ділиться на стадії чуттів,
На довгі смуги криків та мовчання…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ніч, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі» нет

Марина Алдон – 25 вересня. Зорепад

29 июня, 2013 1:08 пп

Двадцять п’яте вересня. Зорепад

3D, у техніці розчинення

Падають зорі у ніч, у безмовну мряку, дозріли, схоже…
Місяць нервує і в небі шукає винних… він на сторожі…
Кожна бажає дожити хоча б до ранку, чи трохи довше,
Та відраховує вік неземний годинник на шиї Божій…

Падають зорі у мертву глибоку прірву, у потойбічність,
Бо позбавляє орбіт емоційна осінь, сумна, тривожна…
Вічність обпалює білу блискучу шкіру, думки та дійсність…
Хмари спинити природний процес не в змозі – табу, не можна…

Падають зорі у міжгалактичне море, в хаос суцільний…
Вітер зриває їх, наче пожовкле листя, насіння кмину…
Може, від зміни сезону він трохи хворий, чи божевільний?
Може, усе це мені зараз тільки сниться… Ось-ось прокинусь…

У тексті розчинено вірш:

Падають зорі у ніч, у безмовну мряку,
Місяць нервує і в небі шукає винних…
Кожна бажає дожити хоча б до ранку,
Та відраховує вік неземний годинник…

Падають зорі у мертву глибоку прірву,
Бо позбавляє орбіт емоційна осінь…
Вічність обпалює білу блискучу шкіру,
Хмари спинити природний процес не в змозі…

Падають зорі у міжгалактичне море,
Вітер зриває їх, наче пожовкле листя…
Може, від зміни сезону він трохи хворий?
Може, усе це мені зараз тільки сниться?

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
BDDN, «Зимний полёт»,
http://www.photosight.ru/photos/4959766/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, осінь, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 вересня. Зорепад нет

Марина Алдон – 17 вересня. У серці осінь, осінь за вікном

25 июня, 2013 4:28 пп

Сімнадцяте вересня. У серці осінь, осінь за вікном

3D, у техніці розчинення

У серці осінь, осінь за вікном, усюди хмарно…
Дощать і очі, й небо гірко плаче… Вечоріє…
Стікає свічка в вічність за столом, гасити марно…
Листи ковтає полум’я тремтяче, та не мрії…

Вмирають квіти в вазі та в саду, то ж долі вирок…
Заупокійний спів у вітровіїв-святотатців…
Тобою я живу, і навіть сню, молюся щиро…
Ти у судинах, як порив стихії, в кожній згадці…

У місті осінь, осінь у душі… Жалоба всюди…
Чорнилом мла заповнює кімнату, миє руки…
Як боляче казати: «Ми чужі… Ми – різні люди»
Як важко усвідомлювати втрату, сум розлуки…

У тексті розчинено вірш:

У серці осінь, осінь за вікном…
Дощать і очі, й небо гірко плаче…
Стікає свічка в вічність за столом,
Листи ковтає полум’я тремтяче…

Вмирають квіти в вазі та в саду,
Заупокійний спів у вітровіїв…
Тобою я живу, і навіть сню,
Ти у судинах, як порив стихії…

У місті осінь, осінь у душі…
Чорнилом мла заповнює кімнату…
Як боляче казати: «Ми чужі…»
Як важко усвідомлювати втрату…

 

25 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, дощ, інтимна лірика, кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 17 вересня. У серці осінь, осінь за вікном нет

Марина Алдон – 18 серпня. Повний місяць

12 июня, 2013 1:23 пп

Вісімнадцяте серпня. Повний місяць

3D, у техніці розчинення

А місяць сьогодні повний в руці Господній…
Приховує бік свій темний… невже для блага?
Це – звичний рефлекс умовний, процес природній,
Чи культові дії древні світила-мага?

А місяць сьогодні повний і гладить вічність…
Пускає у ніч коріння… цупке… до ранку…
Пронизує світ духовний та потойбічність
Холодне його проміння, крізь вежі замку…

А місяць сьогодні повний, прекрасний, ясний,
Мов куля срібляста дивна, розквітлий лотос…
ПтахИ, ніби хор церковний, цілком сучасний,
Співають у млі надривно… вібрує голос…

А місяць сьогодні повний, у білій мушлі
Гортає і сни, і мрії… й галактик межі…
У небі, як сфінкс безмовний, рахує душі…
Піщаним зіркам радіє… на безбережжі…

У тексті розчинено вірш:

А місяць сьогодні повний
Приховує бік свій темний…
Це – звичний рефлекс умовний
Чи культові дії древні?

А місяць сьогодні повний,
Пускає у ніч коріння…
Пронизує світ духовний
Холодне його проміння…

А місяць сьогодні повний,
Мов куля срібляста дивна…
ПтахИ, ніби хор церковний
Співають у млі надривно…

А місяць сьогодні повний,
Гортає і сни, і мрії…
У небі, як сфінкс безмовний,
Піщаним зіркам радіє…

 

12 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, місяць, ніч, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 серпня. Повний місяць нет

Марина Алдон – 9 серпня. Свідомі сни

3 июня, 2013 2:55 пп

Дев’яте серпня. Свідомі сни

3D, у техніці розчинення

Свідомі сни – думок і мрій дзеркальність символічна,
Занурення в проекцію астральну… фантастичну…
Де інша відкривається реальність, потойбічна,
Де тіло має форму ідеальну і пластичну…

Крізь виміри непізнані, крізь простір урочисто
Гортають вії марення пророчі між сузір’їв…
Стає невільно центром світу постіль особиста,
Здається, на подушці мапа ночі та повір’їв…

Нові світи досліджує уява… над балконом…
Чуття синхронізуючи в польоті, в насолоді,
Та пахне крізь ефір ранкова кава із лимоном,
Співає вже будильник-паваротті на комоді…

У тексті розчинено вірш:

Свідомі сни – думок і мрій дзеркальність,
Занурення в проекцію астральну,
Де інша відкривається реальність,
Де тіло має форму ідеальну…

Крізь виміри непізнані, крізь простір
Гортають вії марення пророчі…
Стає невільно центром світу постіль,
Здається, на подушці мапа ночі…

Нові світи досліджує уява,
Чуття синхронізуючи в польоті…
Та пахне крізь ефір ранкова кава,
Співає вже будильник-паваротті…

 

3 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, сни, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 серпня. Свідомі сни нет

Марина Алдон – 8 серпня. Вечір після спеки…

2 июня, 2013 3:31 пп

Восьме серпня. Вечір після спеки…

3D, у техніці розчинення

Млою дише літній вечір після спеки,
Тихо мріє гай вербовий інстинктивно…
По землі вітри старечі і далекі
Розсипають пил зірковий конвульсивно…

Місяць квітне, сяє глянцем. Як належно…
Вигинає стежка спинку сірувату…
Річка ніжно гладить пальцем обережно
Біля берега травинку кострубату…

Соловей пісні ліричні про кохання
Самовіддано співає тембром звичним…
Хмари дві напівмістичні… без вагання…
Мчать у безвість небокраєм еластичним…

Скеля, начебто черниця, ностальгійна
Мовчки молиться Творцеві, бачить вічність…
Горам знов-таки не спиться… традиційно…
Через запахи серпневі бальзамічні…

У тексті розчинено вірш:

Млою дише літній вечір,
Тихо мріє гай вербовий…
По землі вітри старечі
Розсипають пил зірковий…

Місяць квітне, сяє глянцем…
Вигинає стежка спинку…
Річка ніжно гладить пальцем
Біля берега травинку…

Соловей пісні ліричні
Самовіддано співає…
Хмари дві напівмістичні
Мчать у безвість небокраєм…

Скеля, начебто черниця,
Мовчки молиться Творцеві…
Горам знов-таки не спиться
Через запахи серпневі…

2 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, ніч, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 серпня. Вечір після спеки… нет

Марина Алдон – 3 серпня. Вечір у лісі

1 июня, 2013 6:34 дп

Третє серпня. Вечір у лісі

3D, у техніці розчинення

Мла спадає з небозводу, походжає по пісочку,
Гладить вечір чорну птицю, має плани особисті…
Мочить сонце пальці в воду, умивається в струмочку,
Витирає об травицю скеля ступні росянисті…

Обрій літній пахне чаєм і цілющим звіробоєм,
Дише збуджено багаття, мерехтить від іскор космос…
Вітер зіроньку гойдає, хоче здатися героєм,
Промовляючи закляття, апробує власний голос…

Поспішає десь хмарина, мчить не знаючи адреси,
Пише з неї Бог етюди, промальовує ескізи…
З тінню бавиться ялина, темні личать їй компреси…
Наповняє спокій груди, розбиває часу лінзи…

Ліс не спить… Гортаю згадки… вірші-сповіді, листочки…
Місяць поміж фотокарток у альбомі мого серця?
Біля сірої палатки мрії скручені в клубочки…
Шлях у ніч бере початок із гори, мов із ясельця…

У тексті розчинено вірш:

Мла спадає з небозводу,
Гладить вечір чорну птицю,
Мочить сонце пальці в воду,
Витирає об травицю…

Обрій літній пахне чаєм,
Дише збуджено багаття..
Вітер зіроньку гойдає,
Промовляючи закляття…

Поспішає десь хмарина,
Пише з неї Бог етюди…
З тінню бавиться  ялина,
Наповняє спокій груди…

Ліс не спить… Гортаю згадки…
Місяць поміж фотокарток?
Біля сірої палатки
Шлях у ніч бере початок…

 

1 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото: автор Алексей Марголин, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5070978/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, літо, ніч, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 серпня. Вечір у лісі нет

Марина Алдон – 8 липня. Абетка літа

21 апреля, 2013 12:16 дп

Восьме липня. Абетка літа

3D, у техніці розчинення + акро

А_бстраговано світ вночі у реальність іншу…
Б_люз пташиний звучить в соборі прапраприроди…
В_ітерець-мандрівник мовчить, бо шукає тишу…
Г_ори труться верхами в зорі… без перешкоди…
Ґедзь дрімає, метелик спить, медитує, звісно…
Д_е ж ти зараз? На жаль, не знаю, не уявляю…
Е_фемерна тут кожна мить… десь далеко місто!
Є_ щось дивне у серці гаю… шматочок раю…

Ж_овтий місяць, неначе бра у небесній ніші…
З_віробій витирає сльози – росу цнотливу…
тИ_ зліпи мене знов… з ребра, чи із власних віршів…
І_ вплети алфавіт у коси – графемне диво…
Ї_дко, темно… довкола ліс… скрізь різьба скульптурна…
Й_мення рідне шепочу ніжно… губами тільки…
К_ожна хмара, як край куліс… як тасьма ажурна…
Л_истя терпне… у нетрях тісно? Пустують білки…

М_’ята пахне… мов фіміам… галасує річка…
Н_аварити б собі чар-зілля… та хоч би й каву…
О_диноко… дорога – шрам, вузлувата стрічка?
П_оетичне, святе довкілля… таке ласкаве!
Р_озкриває бутон вогонь, жовтувато-ржавий…
С_вічка скрапує тихо в вічність… чомусь поспішно…
Т_інь повзе повз моїх долонь, силует шершавий…
У_ душі завмирає дійсність… така невтішна…

Ф_антазує невільно мох… майже, підсвідомо…
Х_оч у мряці… чорніють вії трави і квітки…
Ц_вях у серці… Все бачить Бог… все Йому відомо!
Ч_ує подих, читає мрії… а скелі – свідки…
Ш_арудить капелюхом гриб, корінці, мов стержні…
Щ_едро-рясно із віт звисають… закономірно…
Ю_велірні прикраси лип – і сережки, й персні…
Я_ кохаю тебе, кохаю… безмежно, вірно!

У тексті розчинено вірш:

А_бстраговано світ вночі…
Б_люз пташиний звучить в соборі…
В_ітерець-мандрівник мовчить,
Г_ори труться верхами в зорі…
Ґедзь дрімає, метелик спить…
Д_е ж ти зараз? На жаль, не знаю…
Е_фемерна тут кожна мить…
Є_ щось дивне у серці гаю…

Ж_овтий місяць, неначе бра…
З_віробій витирає сльози…
тИ_ зліпи мене знов… з ребра…
І_ вплети алфавіт у коси…
Ї_дко, темно… довкола ліс…
Й_мення рідне шепочу ніжно…
К_ожна хмара, як край куліс…
Л_истя терпне… у нетрях тісно?

М_’ята пахне… мов фіміам…
Н_аварити б собі чар-зілля…
О_диноко… дорога – шрам?
П_оетичне, святе довкілля…
Р_озкриває бутон вогонь,
С_вічка скрапує тихо в вічність…
Т_інь повзе повз моїх долонь…
У_ душі завмирає дійсність…

Ф_антазує невільно мох…
Х_оч у мряці… чорніють вії…
Ц_вях у серці… Все бачить Бог…
Ч_ує подих, читає мрії…
Ш_арудить капелюхом гриб,
Щ_едро-рясно із віт звисають
Ю_велірні прикраси лип…
Я_ кохаю тебе, кохаю!

 

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, вірші про кохання, гори, інтимна лірика, кохання, ліс, літо, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 липня. Абетка літа нет

« Следующие  
  Предыдущие »