Марина Штефуца – Ніч

26 марта, 2012 4:08 пп

Ніч

3D, у техніці розчинення, 2 в 1

Приходиш тихо… Плоть ілюзорна…
Одежа чорна лякає лихом…
Єство – як вихор, душа потворна,
Мов смерті жорна… нестримно-дика.

П’янка блуднице, говориш басом,
Живеш екстазом… Антична жрице,
Сон у зіницях… із млою разом…
Ти – поза часом… Ти – таємниця…

Несеш вітрила, пульсують зорі…
Вони прозорі… В тендітних жилах
Галактик сила… Світів узори
В твоїм соборі… ховають крила…

1.

Приходиш тихо…
Одежа чорна…
Єство – як вихор,
Мов смерті жорна…

П’янка блуднице,
Живеш екстазом…
Сон у зіницях…
Ти – поза часом…

Несеш вітрила,
Вони прозорі…
Галактик сила…
В твоїм соборі…

2.

Плоть ілюзорна
Лякає лихом…
Душа потворна,
Нестримно-дика.

Говориш басом,
Антична жрице…
Із млою разом…
Ти – таємниця…

Пульсують зорі
В тендітних жилах…
Світів… узори
Ховають крила…

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, ніч и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Ніч нет

Марина Штефуца – Ніч в Карпатах

26 марта, 2012 4:06 пп

Ніч в Карпатах


Небо підпирають сосни в лісі,
Білих крилець хочеться мелісі,
Суєти, печалі тут немає,
Від краси аж серце завмирає.
Тішать зір садиби старовинні,
Люди щирі, добрі та гостинні.
А як ніч приходить у Карпати,
Срібний місяць можна осідлати.

Серед гір душа, як птаха, вільна,
Лине вітру музика повільна,
Тут справляють мрії новосілля
І дощі просочені чар-зіллям.
Відбивають час чуттів куранти,
На траві роса, мов діаманти.
А як ніч приходить у Карпати,
Починають зорі оживати.

Тягнуться стежини ввись, до Бога,
У тумані губиться тривога,
Ніби вежі, древні сірі скелі
І довкіль природи акварелі,
На озерах килими з латаття,
Навіть тіні зіткані з багаття.
А як ніч приходить у Карпати,
Сіє тиша млу та аромати.

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гори, Карпати, ліс, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Ніч в Карпатах нет

Марина Штефуца – Використані сни

26 марта, 2012 3:51 пп

Використані сни


Ті сни, що відцвіли у вазі ночі,
У небо не піднімуться… без крилець.
Обвуглено вже вічністю їм очі,
Свідомість ампутовано… з потилиць…

Їх ранок перекреслив. Відболіло,
А може просто кануло до Лети,
Усе, що з ними з’єднувало тіло.
І сонцем розчленовано сюжети…

Цвяхами часу вбито в камінь смерті
Колишню сутність. Голка ескулапів
Не зможе зшити клаптики подерті
Тих марень, що зостались на канапі…

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: ніч, сни и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Використані сни нет

Марина Штефуца – Безсоння

26 марта, 2012 3:48 пп

Безсоння


Уважно порахую риб
В долоні місяця. Їх сотні…
Від пітьми нудить. Певно грип
Десь там… у вічності… сьогодні.

Складу зіркиу звукоряд,
За ними – Всесвіту узбіччя.
Дванадцять вимірів підряд
До них… гортати б потойбіччя…

Зроблю собі подушку з мрій,
Наповню запахом любові
І через стіни вітровій
Ввійде… залишиться у слові…

Із неба скину капелюх…
Проллюсь дощем… чи водограєм…
А сни… лиш тополиний пух…
Були… і раптом їх немає…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: ніч и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Безсоння нет

Марина Штефуца – Сутана ночі впала на звори

26 марта, 2012 3:44 пп

Сутана ночі впала на звори


Сутана ночі впала на звори,
Торкнулась площ міських очима неба.
Мені хвилину щастя повтори,
А іншого нічого більш не треба.

Довкола сни на капищах планет
В орбіту шалу палко треться кожний.
Простує час потоками вперед,
Та згадки він забрати не спроможний.

Із вирію десь пітьма навпростець
Крізь обрію полинула бузкові.
Жагу чуттів…весну…душі вінець…
Усе віддам тобі за мить любові.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и ніч. Комментариев к записи Марина Штефуца – Сутана ночі впала на звори нет

Марина Штефуца – Коло

26 марта, 2012 3:37 пп

Коло

 

____________т и х о____________
___________х о д и т ь__________
_________н іч        с і д а_________
_______т а     й    с п і в а є_______
_______д и в н е      с о л о_______
_______т е м і н ь       с н и_______
________у м и т ь   є д н а________
_________в     з о р я н е_________
___________в е л и к е__________
____________к о л о____________

 


Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Фігурні вірші. Метки: ніч, фігурні и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Коло нет

Марина Штефуца – Зимова ніч

26 марта, 2012 2:52 пп

Зимова ніч


І знов біляві, молоді
Вітри несуть мені сніжинки,
Хоча у січня в бороді
Уже всивіли волосики.

Мовчать під кригою річки –
Злих холодів злякались, мабуть.
У небі зорі, як свічки,
Які й собі снігами всядуть.

Зимова ніч. Дрімає ліс,
Немов дитя, невинно й чисто.
Та буде вранці у беріз
Таки розірване намисто.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: зима, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Зимова ніч нет

Марина Штефуца – Вечір

26 марта, 2012 2:46 пп

Вечір

 
 
Смарагди. Вечір. Орбіти.
Сонце упало під воду.
Змовкають у горах трембіти,
Мавки показують вроду.

Смереки. Сосни. Осики.
Взяли пітьму на долоні.
Місяцю вітер дикий
Сріблом розписує скроні.

Тривога в тіні вростає.
Сни у Карпат на фіранку.
А небо собі безкрає
Готує з зір вишиванку.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гори, Карпати, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Вечір нет

Марина Штефуца – Про ніч

26 марта, 2012 1:05 пп

Про ніч

 
 
Вона виходила із гробу,
На повний місяць голосила.
Заінкрустовані в жалобу
Пречорні складувала крила.
Астральні дивні мала очі –
Бездонні та короткозорі,
Гортала тихо сни пророчі,
Ласкаво цілувала зорі.
На дотик знала мли структуру,
Завжди поводилась банально,
Свою оголену статуру
Демонструвала тріумфально.
І, попри слабкості тілесні,
Вражали світ її ідеї,
Любила атласи небесні…
Хоч… серця не було у неї.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: ніч и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Про ніч нет

Марина Штефуца – Я чую, ти ідеш…

26 марта, 2012 1:01 пп

Я чую, ти ідеш…

 
 
Я чую, ти ідеш…
Незримо ніч вальсує,
Сп’янілі зорі теж,
А серденько пульсує.
І б’ється в груди тать,
І крила ніч ламає…
Чи плакать, Чи кричать?
Гроза перебиває…
 
Я чую, ти ідеш.
Скриплять, як вітер, двері.
Мене отут знайдеш,
Казав же увечері.
І упаде вуаль
Невиннисті в калюжу.
Візьмеш мою печаль,
Хай злякану й недужу…
 
Я чую, ти ідеш.
Дрижить нервово тіло,
Аж у карпатських веж
Гірське чоло спітніло…
Відбитки дужих рук
Блукатимуть уюди.
Неначе сірий крук,
Мені розірвеш груди…
 
Я чую, ти ідеш…
Аж б’ються в скронях кроки.
Не має відчай меж,
Як океан глибокий.
Ти грань святу зітреш
В агоніі облуди.
Я чую, ти ідеш…
Хай буде те, що буде…
 

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: ніч и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Я чую, ти ідеш… нет

 
  Предыдущие »