Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

2 января, 2013 1:08 пп

П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

3D, у техніці розчинення

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій… Хуга сниться?
Темрява зринає, наче птах… по вертикалі…
У душі – журба, в судинах – іній, лід – в зіницях
Біль тримає небо на плечах… як Бог скрижалі…

Хоровод зірок на крутосхилах фантастичних…
Сум читає всі твої листи, мов книгу Долі…
У зими вітри бринять на крилах галактичних…
За чуття, за шал мене прости… за мрії голі…

На вікні малюють щось морози… квіти… наче…
Ніч – це вічність, чи коротка мить, рух по спіралі?
Крижаніють на обличчі сльози… Серце плаче…
Ти далеко… Як без тебе жить, не знаю, далі…

У тексті розчинено вірш:

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій…
Темрява зринає, наче птах…
У душі – журба, в судинах – іній,
Біль тримає небо на плечах…

Хоровод зірок на крутосхилах,
Сум читає всі твої листи…
У зими вітри бринять на крилах…
За чуття, за шал мене прости…

На вікні малюють щось морози…
Ніч – це вічність, чи коротка мить?
Крижаніють на обличчі сльози…
Ти далеко… Як без тебе жить…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити? нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте січня. Старий Новий рік

2 января, 2013 1:06 пп

Чотирнадцяте січня. Старий Новий рік

3D, у техніці розчинення

Старий Новий рік засипає все місто снігом,
На вечорниці скликає морози холодний вітер…
Немає доріг, а довкола мазурка віхол,
У білих колисках дрімають лОзи, їм сниться бісер…

Старий Новий рік колядує зимі з віконця,
Радісно, щиро збирає родину… Усюди гомін!
Узорами рік прикрашає поверхню сонця,
Вправно оздоблює кожну крижину… точніше – промінь…

У тексті розчинено вірш:

Старий Новий рік
На вечорниці скликає морози…
Немає доріг,
У білих колисках дрімають лози…

Старий Новий рік
Радісно, щиро збирає родину…
Узорами рік
Вправно оздоблює кожну крижину…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, Новий рік, обряди, пори року, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте січня. Старий Новий рік нет

Марина Алдон – Дванадцяте січня. Лід

1 января, 2013 4:12 пп

Дванадцяте січня. Лід

3D, у техніці розчинення

Лід – не вода у твердому стані і не гірська порода,
А неба гладінь зимова, чи галактична бурулька…
В кожнім кристалі глиб океанів, власна мікроприрода,
Маленька світобудова, де сонце, мов мильна булька…

Лід – незначущі слова та мрії, їхні тонкі оболонки,
Спресовані в айсберг білий… десь на північнім полюсі,
Місячний наст і земні завії, цирконові ополонки…
Довколишній світ задубілий, з ноткою суму в голосі…

Лід – заморожені дні похмурі, ніби прозорі скельця,
Крига недовговічна, схожа складки на туману…
При мінусовій температурі холод на рівні серця…
Сльози в долоні січня, що лиш від любові тануть…

В тексті розчинено вірш:

Лід – не вода у твердому стані,
А неба гладінь зимова…
В кожнім кристалі глиб океанів,
Маленька світобудова…

Лід – незначущі слова та мрії,
Спресовані в айсберг білий…
Місячний наст і земні завії,
Довколишній світ задубілий…

Лід – заморожені дні похмурі,
Крига недовговічна…
При мінусовій температурі
Сльози в долоні січня…

 

1 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцяте січня. Лід нет

Марина Алдон – Одинадцяте січня. Вовчиця

1 января, 2013 4:10 пп

Одинадцяте січня. Вовчиця

3D, у техніці розчинення

Ми відповідальні за тих, кого приручили

Ти приручив мене, відняв свободу, мрії вістря…
Змінив життєві всі дороги (досі сниться!)…
Пробач… Та я вовчиця! Вільна… зроду, як повітря!
А ти хотів, щоб терлась в ноги… наче киця…

Ти приручив мене… Не знав, що дика, незалежна?
Невже не бачив сині очі, ніби море?
І що любов моя свята, велика і безмежна!
На місяць вила серед ночі та на гори!

Ти приручив мене… Навчилась плакать, мов дитина…
Сама з собою розмовляла… монологом…
На повідку ходила, як собака-сиротина…
Тебе господарем вважала, майже богом…

Ти приручив мене, для чого, любий? Далі кинув…
Ми ж мали спільну амплітуду в серці гаю…
Нестримно цілувала твої губи без упину…
Кохаю й досі… Не забуду… Обіцяю!

У тексті розчинено вірш:

Ти приручив мене, відняв свободу,
Змінив життєві всі дороги…
Пробач… Та я вовчиця! Вільна… зроду!
А ти хотів, щоб терлась в ноги…

Ти приручив мене… Не знав, що дика?
Невже не бачив сині очі?
І що любов моя свята, велика!
На місяць вила серед ночі!

Ти приручив мене… Навчилась плакать…
Сама з собою розмовляла…
На повідку ходила, як собака …
Тебе господарем вважала …

Ти приручив мене, для чого, любий?
Ми ж мали спільну амплітуду…
Нестримно цілувала твої губи…
Кохаю й досі… Не забуду…

1 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, мої вірші, пори року, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Одинадцяте січня. Вовчиця нет

Марина Алдон – Десяте січня. Мороз

30 декабря, 2012 1:09 пп

Десяте січня. Мороз

3D, у техніці розчинення

Пише на склі шедеври, краще, аніж Ван Гог…
Вчив його Сам Творець відображати дійсність…
Часом лоскоче нерви вуса тонкий мазок…
Перший земний митець інтерпретує вічність…

Ліпить свої скульптури на узбережжях рік,
З льоду людських сердець видобуває холод…
Кожен етюд з натури… Ризи – біленький сніг,
Навіть клобук, вінець, наче магічне коло…

Гладить мольберт природній, ніби обгортки книг,
Щоб нанести талант на чарівну палітру…
Має звання «народний» містик та мандрівник…
Хоч і не музикант, любить сонати вітру…

У тексті розчинено вірш:

Пише на склі шедеври,
Вчив його Сам Творець…
Часом лоскоче нерви
Перший земний митець…

Ліпить свої скульптури
З льоду людських сердець…
Кожен етюд з натури…
Навіть клобук, вінець…

Гладить мольберт природній,
Щоб нанести талант…
Має звання «народний»,
Хоч і не музикант…

 

30 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте січня. Мороз нет

Марина Алдон – Дев’яте січня. Віршовані листи

30 декабря, 2012 1:07 пп

Дев’яте січня. Віршовані листи

3D, у техніці розчинення

Віршовані листи прошиті самотою
У папці особистій, за файлами душі…
Зруйновано мости між мною та тобою…
Обабіч – далі млисті, сьогодні ми… чужі…

Приховують свій плач зірки і дишуть глибше,
Завії безголосі щось хочуть донести…
Для долі я – читач, вона скрижалі пише…
До слова «щастя» досі… один синонімом – ти…

Здається, текст простий… звичайно, про кохання…
Важливе – між рядками, під паранджею з рим…
Мій місяць навісний лиш бачить біль страждання…
У тебе під ногами… тринадцять спільних зим…

Віршовані листи гортають тихо очі…
Вітрисько розриває чуттями повні сни…
А мрія шелестить, замерзла серед ночі…
Назад доріг немає… Маскує сніг сліди…

У тексті розчинено вірш:

Віршовані листи
У папці особистій…
Зруйновано мости…
Обабіч – далі млисті…

Приховують свій плач
Завії безголосі…
Для долі я – читач,
До слова «щастя» досі…

Здається, текст простий…
Важливе – між рядками…
Мій місяць навісний
У тебе під ногами…

Віршовані листи
Вітрисько розриває…
А мрія шелестить,
Назад доріг немає…

 

30 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте січня. Віршовані листи нет

Марина Алдон – Восьме січня. Молитва

29 декабря, 2012 5:56 пп

Восьме січня. Молитва

3D, у техніці розчинення

Молюсь Тобі, вічний Боже, я ж частка Твоя… я глина!
Спасибі за сніг лапатий, за свіжу морозну днину…
Зроби так, прошу, щоб кожен покаявся у провинах,
Добром щирим був багатий… Мою бережи родину!

Молюсь… і благаю долі усім, хто з Тобою в серці…
Здоров’я маленькій доні пошли, бо росте без тата…
Щоб мАла всього доволі, співала, мов те джерельце,
Стискала вітри в долоні (бо ж мріє вона літати)…

Молюсь. Ти почуй, Всевишній… У небі Твої собори…
Коханому дай удачі, щоб легко писались вірші…
Хай буде веселим ближній, щоб спали безжурно гори…
Нічого… сама… що плачу… щоб щастя пізнали інші…

У тексті розчинено вірш:

Молюсь Тобі, вічний Боже…
Спасибі за сніг лапатий…
Зроби так, прошу, щоб кожен
Добром щирим був багатий…

Молюсь… і благаю долі,
Здоров’я маленькій доні…
Щоб мАла всього доволі,
Стискала вітри в долоні…

Молюсь. Ти почуй, Всевишній…
Коханому дай удачі…
Хай буде веселим ближній…
Нічого… сама… що плачу…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, молитва, пори року, релігія, Різдво, свята, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме січня. Молитва нет

Марина Алдон – Сьоме січня. Різдво

29 декабря, 2012 4:24 пп

Сьоме січня. Різдво

3D, у техніці розчинення

Велике свято і на небі, й на землі, в усьому Всесвіті:
Син Божий народився в Віфлеємі, у вертепі старовинному…
Зірки, немов міжгалактичні кораблі, пливуть у безвісті,
Освітлюють і освящають, темінь десь у просторі первинному…

Співають хори ангельські пісні хвали над нами, грішними,
Йдуть пастухи вітати немовлятко, попросИть за все пробачення…
З дарами поклоняються Царю волхви – жерці-старійшини…
Щасливі люди і радіє Батько, набуває Слово значення…

Духовну лірику читають потічки та навіть… камені…
Цитують Книгу книг вітри зухвалі із узгір’я нетутешнього…
Із тінями неквапно бавляться свічкИ, що будуть спалені…
Сьогодні ми, немов на карнавалі у минулого й прийдешнього…

У тексті розчинено вірш:

Велике свято і на небі, й на землі:
Син Божий народився в Віфлеємі …
Зірки, немов міжгалактичні кораблі,
Освітлюють і освящають, темінь…

Співають хори ангельські пісні,
Йдуть пастухи вітати немовлятко,
З дарами поклоняються Царю волхви…
Щасливі люди і радіє Батько…

Духовну лірику читають потічки…
Цитують Книгу книг вітри зухвалі…
Із тінями неквапно бавляться свічкИ…
Сьогодні ми, немов на карнавалі…

 

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, молитва, побажання, пори року, привітання, релігія, Різдво, свята и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сьоме січня. Різдво нет

Марина Алдон – Шосте січня. Святвечір

29 декабря, 2012 4:14 пп

Шосте січня. Святвечір

3D, у техніці розчинення

Крайнебо чорнявим крепом оздобою є для місяця,
Вростає вночі в Карпати морозна зимова свіжість…
Зірницями над вертепом… в дітей оченята світяться…
Щедрівки ідуть до хати… а з ними Господня ніжність…

Співають колядку хором південні вітри з північними
І славлять прихід Месії, як на полотні Ван Гога…
Сніжинки своїм узором здаються кліше графічними,
Встеляють дорогу мрії, що з серця веде до Бога…

Домашня кутя до столу… і пахнуть свічки бурульками…
Спить янгол з фольги в долоні, на крилах шовкова пряжа…
Ялина гілки додолу з гірляндами гне та з кульками…
Схиляє в низькім поклоні чоло вся планета наша…

У тексті розчинено вірш:

Крайнебо чорнявим крепом
Вростає вночі в Карпати…
Зірницями над вертепом
Щедрівки ідуть до хати…

Співають колядку хором
І славлять прихід Месії
Сніжинки своїм узором…
Встеляють дорогу мрії…

Домашня кутя до столу…
Спить янгол з фольги в долоні…
Ялина гілки додолу
Схиляє в низькім поклоні…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, місто, мої вірші, молитва, ніч, пори року, релігія, Різдво, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте січня. Святвечір нет

Марина Алдон – П’яте січня. Чому мовчиш?

29 декабря, 2012 4:07 пп

П’яте січня. Чому мовчиш?

3D, у техніці розчинення

Чому мовчиш? Ховаєш янь та інь… і власні очі…
В душі штормить… кохання віртуальне, а довкола зимно…
Ми схожі, наче свічечка та тінь у лоні ночі…
Твоє я відображення дзеркальне! Ну, невже… не видно?

Чому мовчиш? Маленьку квітку-смайл чи просто крапку
За тиждень надіслав уже в б із вітром (переважно східним),
Не те що у листі окремий файл, архівну папку…
Благаю, будь у млі й надалі світом… ідеальним, рідним…

Чому мовчиш? Включи, нарешті, скап… Ти де принишкнув?
У серці почуттів тривожних вістря, зледенілі сльози…
Відкрий мене для себе, ніби сайт… а, може, книжку…
Тебе не вистачає, як повітря, як тепла в морози…

У тексті розчинено вірш:

Чому мовчиш? Ховаєш янь та інь…
В душі штормить… кохання віртуальне…
Ми схожі, наче свічечка та тінь…
Твоє я відображення дзеркальне!

Чому мовчиш? Маленьку квітку-смайл
За тиждень надіслав уже в б із вітром,
Не те що у листі окремий файл…
Благаю, будь у млі й надалі світом…

Чому мовчиш? Включи, нарешті, скап…
У серці почуттів тривожних вістря…
Відкрий мене для себе, ніби сайт…
Тебе не вистачає, як повітря…

 

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте січня. Чому мовчиш? нет

« Следующие  
  Предыдущие »