Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра

13 января, 2013 5:00 пп

Восьме лютого. Карпатська ватра

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС:

Карпатська ватра ніжна, наче мати…
На білій полонині мла безкрайня…
Зимовий холод проситься до хати…

Розкішні шатра гір… Тихенька стайня…
Доволі старовинні вікна, ґрати…
Полярне коло тут чи Північ Крайня?

Лунає звук трембіти всім на втіху…
Далеко потяг… Ще не час додому…
Важні в ялини віти, бо зі снігу
Сезонний одяг викликає втому…

Мороз тут лютий, пахне гострим перцем,
Та близько небо, крила херувимські…
А чорний кінь гуцульський тішить серце…
Такі приємні чари верховинські!

У тексті розчинено ЯС:

Карпатська ватра
На білій полонині…
Зимовий холод…

Розкішні шатра
Доволі старовинні…
Полярне коло?

Лунає звук трембіти,
Далеко потяг…
Важні в ялини віти…
Сезонний одяг…

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пейзажна лірика, пори року, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра нет

Марина Алдон – Сьоме лютого. Скрипка

12 января, 2013 7:49 пп

Сьоме лютого. Скрипка

3D, у техніці розчинення

Як жінка ніжна, енергійна, диво грації,
Крізь ноти тужить та радіє неприховано…
Душа тонка і мелодійна жде вібрації…
Коли співає – світ німіє зачаровано…

Чотири струни, як належно, пахнуть мрією,
Вінчають гарне пружне тіло чистим голосом…
І гладить смик її бентежно майже вією…
Грудей торкається уміло кінським волосом…

У неї вдача Паганіні, хист Бетховена…
Напевно, грає перед раєм… біля променя…
Вона прекрасна у тремтінні… і розкована…
Коли ридає – світ змовкає від захоплення…

У тексті розчинено вірш:

Як жінка ніжна та граційна
Крізь ноти тужить та радіє
Душа тонка і мелодійна
Коли співає – світ німіє.

Чотири струни, як належно,
Вінчають гарне пружне тіло…
І гладить смик її бентежно,
Грудей торкається уміло…

У неї вдача Паганіні,
Напевно, грає перед раєм…
Вона прекрасна у тремтінні…
Коли ридає – світ змовкає…

 

12 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сьоме лютого. Скрипка нет

Марина Алдон – Шосте лютого. В очах дітей

12 января, 2013 1:29 пп

Шосте лютого. В очах дітей

3D, у техніці розчинення

В очах дітей світ чистий, не затьмарений проблемами дорослими,
Імлою збайдужіння та буденності, чи холоду духовного,
І небокрай фантазій не захмарений, стежки здаються босими…
А у серцях горить вогонь смиренності, кохання безумовного…

В очах дітей світ поза часом – простором… Не є вітри ворожими,
Коса веселки поруч із завіями у снах, що родом з юності…
Малі ж дорослим вірять щиро, як апостолам, на них щоб бути схожими,
Казки всі прагнуть оживити мріями, пізнати трохи мудрості…

В очах дітей яскраво світ забарвлений, сіяє самоцвітами,
Оздоблений невинною відвертістю, спрямований на грацію…
Про що говорить погляд зацікавлений, або танок над квітами?
Що політати хочеться з упертістю, здолати гравітацію…

У тексті розчинено вірш:

В очах дітей світ чистий, не затьмарений
Імлою збайдужіння та буденності…
І небокрай фантазій не захмарений,
А у серцях горить вогонь смиренності…

В очах дітей світ поза часом – простором…
Коса веселки поруч із завіями…
Малі ж дорослим вірять щиро, як апостолам,
Казки всі прагнуть оживити мріями…

В очах дітей яскраво світ забарвлений,
Оздоблений невинною відвертістю…
Про що говорить погляд зацікавлений?
Що політати хочеться з упертістю!

 

 

12 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте лютого. В очах дітей нет

Марина Алдон – П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима»

11 января, 2013 10:13 пп

П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима»

3D, у техніці розчинення

Вже небо кольору весни, відображає день дзеркально…
Та гори у зимових шатах із обличчям збайдужілим…
Гортають білі-білі сни гілками вишні машинально,
А скраю тихо дише хата димарем престарілим…

Душевно грає вітровій «Не говори…» Миколи Глінки…
Безмовні тіні під віконцем примерзають до кринички…
Стежини, мов орбіти мрій, а пагорби, як груди жінки…
Ховає жовті руки сонце у хмаринки-рукавички…

Зупинено неначе час і серцю хочеться свободи!
Можливо, тут ходив Предтеча… або… ще до нього Йона!
Саней немає, лижних трас, лиш тільки келія природи…
У межах норми холоднеча… А пейзаж… немов ікона…

У тексті розчинено вірш:

Вже небо кольору весни,
Та гори у зимових шатах
Гортають білі-білі сни…
А скраю тихо дише хата…

Душевно грає вітровій,
Безмовні тіні під віконцем…
Стежини, мов орбіти мрій,
Ховає жовті руки сонце…

Зупинено неначе час…
Можливо, тут ходив Предтеча…
Саней немає, лижних трас…
У межах норми холоднеча…

 

11 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, за картинами, зима, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима» нет

Марина Алдон – Четверте лютого. Зима. Синичка

10 января, 2013 11:49 дп

Четверте лютого. Зима. Синичка

3D, у техніці розчинення

Маленька синиця вдивляється сумно у лютий
На змерзлій долоньці старого могутнього клена…
За вікнами спальні казкові зимові етюди…

Хурделиця сниться? Ріка на узгір’ї засклена…
Знов буря на сонці?  У неба симптоми застуди?
Сніги аномальні. Виконує вітер Шопена…

Маленька синиця ковтає повітря тремтяче…
Жадає відлиги ранковий молочний серпанок…
Природи прозріння діждатись напевно найважче…

Кафе-годівниця без кави і без філіжанок…
З обкладинки книги змальована пташка… неначе…
У мисці насіння та ягідки їй на сніданок…

У тексті розчинено вірш:

Маленька синиця
На змерзлій долоньці…
За вікнами спальні…

Хурделиця сниться?
Знов буря на сонці?
Сніги аномальні.

Маленька синиця
Жадає відлиги,
Природи прозріння…

Кафе-годівниця
З обкладинки книги,
У мисці насіння…

 

10 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте лютого. Зима. Синичка нет

Марина Алдон – Третє лютого. Камасутра. Поза 69

9 января, 2013 10:30 пп

Третє лютого. Камасутра. Поза 69

3D, у техніці розчинення

Нехай на вікні вітражі, візерунки з морозними квітами…
Танцює з завією лютий, у зорі впираючись скронями…
Пірни у глибини душі, наче в море всесвітнє незвідане…
Бо прагну твій подих відчути та пульс небокраю долонями…

Торкнутись дай щастя стебла гарячково вустами жагучими…
ГолУб мій бутон насолоди неквапно, ласкаво, упевнено…
Хай наші зіллються тіла… що стають від спокуси блискучими…
Немає у ліжку негоди… хоч світло у спальні затемнене…

Гладь перси та пружний живіт… Я сьогодні Сахара, не Арктика…
Від пристрасті сльози нестримні… Відкинь подушкиИ… вони  стомлені…
В тобі континент, цілий світ…  а, можливо, і навіть галактика…
Жаль, все тільки мрії інтимні… й частково… солодкії спомини…

У тексті розчинено вірш:

Нехай на вікні вітражі,
Танцює з завією лютий…
Пірни у глибини душі,
Бо прагну твій подих відчути…

Торкнутись дай щастя стебла,
ГолУб мій бутон насолоди,
Хай наші зіллються тіла…
Немає у ліжку негоди…

Гладь перси та пружний живіт…
Від пристрасті сльози нестримні…
В тобі континент, цілий світ…
Жаль, все тільки мрії інтимні…

9 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, Камасутра, кохання, мої вірші, секс и щоденник. 5 комментариев к записи Марина Алдон – Третє лютого. Камасутра. Поза 69

Марина Алдон – Друге лютого. Циганка

9 января, 2013 3:11 пп

Друге лютого. Циганка

3D, у техніці розчинення

Волосся чорне, наче ніч, безмісячна, глибока,
Кудряве, як гірська ріка, і вільна, й трохи дика…
В очах магічні іскри свіч… Тендітна, невисока…
До карти проситься рука: де чирва туз, де піка?

І неважливо, скаже що: обдурить-напророчить,
Монетку золоту дадуть, бо знають, що убога…
Для неї статки, дім – ніщо та гардероб жіночий…
Найбільше в світі любить путь… її життя – дорога…

З тантричнім танці гордий дух кружляє в парі з вітром,
Немов сягає до небес мелодія лірична…
На віях тополиний пух – зимовим снігоцвітом…
А поруч вірний добрий пес та ватра феєрична…

У тексті розчинено вірш:

Волосся чорне, наче ніч,
Кудряве, як гірська ріка…
В очах магічні іскри свіч…
До карти проситься рука…

І неважливо, скаже що,
Монетку золоту дадуть…
Для неї статки, дім – ніщо…
Найбільше в світі любить путь…

З тантричнім танці гордий дух
Немов сягає до небес…
На віях тополиний пух,
А поруч вірний добрий пес…

 

9 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге лютого. Циганка нет

Марина Алдон – Перше лютого. Біла вовчиця плаче

9 января, 2013 3:10 пп

Перше лютого. Біла вовчиця плаче

3D, у техніці розчинення

Біла вовчиця плаче. І запах зими в повітрі…
Десь там, за полярним колом вона на нічнім дозорі…
Місячний купол… наче приховує мрії світлі…
Зі срібним густим узором оздоблюють небо зорі…

Біла вовчиця тужить, жага розпинає серце…
Коханий її далеко… Чумацька дорога — близько…
Довкола сніги байдужі, ставка крижане люстерце…
Крізь нетрі іти нелегко, ще й поруч кричить вітрисько…

Біла вовчиця плаче, звучать перворідні ноти…
Мороз коле грубо шкіру борідкою, що небрита…
Та зносить усе терпляче, хоч лютий терпкий на дотик…
Бо має у грудях віру, бо прагне душа любити…

У тексті розчинено вірш:

Біла вовчиця плаче
Десь там, за полярним колом…
Місячний купол… наче
Зі срібним густим узором…

Біла вовчиця тужить,
Коханий її далеко…
Довкола сніги байдужі,
Крізь нетрі іти нелегко…

Біла вовчиця плаче,
Мороз коле грубо шкіру…
Та зносить усе терпляче,
Бо має у грудях віру…

9 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вовки, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, мої вірші, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше лютого. Біла вовчиця плаче нет

Марина Алдон – Тридцять перше січня. Гірко мені, одиноко…

8 января, 2013 5:57 пп

Тридцять перше січня. Гірко мені, одиноко…

3D, у техніці розчинення

Знов у ріку традиційно впирається крига…
Сонце паде непритомно за гОру, у ложе…
Вітер у млі емоційно кружляє, мов дзиґа,
Гучно кричить, безсоромно, як тільки лиш може…

Зимно в душі та тривожно… ще й спазми серцеві…
Гірко мені, одиноко, звикаю поволі…
Тихо молюся побожно за тебе Творцеві…
Ти же здаєшся пророком, святим, зодчим долі…

Січня зіниці холодні, знебарвлені, звісно…
Вкриті узором морозним і вікна, і вени…
Свічка ридає в долоні, впадає у пісню…
Сном би заснути наркозним, як сосни, чи клени…

Знаю, що спомини спільні частково уявні…
Вкриті густими снігами платформи перонів…
З болем думки нероздільні, а мрії  безправні…
Скільки ж доріг поміж нами і скільки кордонів…

У тексті розчинено вірш:

Знов у ріку традиційно
Сонце паде непритомно…
Вітер у млі емоційно
Гучно кричить, безсоромно…

Зимно в душі та тривожно…
Гірко мені, одиноко…
Тихо молюся побожно…
Ти же здаєшся пророком…

Січня зіниці холодні
Вкриті узором морозним…
Свічка ридає в долоні…
Сном би заснути наркозним…

Знаю, що спомини спільні
Вкриті густими снігами…
З болем думки нероздільні…
Скільки ж доріг поміж нами…

 

8 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

.

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцять перше січня. Гірко мені, одиноко… нет

Марина Алдон – Тридцяте січня. Опис за картиною І. Айвазовського «Дев’ятий вал»

8 января, 2013 5:54 пп

Тридцяте січня. Опис за картиною І. Айвазовського «Дев’ятий вал»

3D, у техніці розчинення

У музеї… Навіяло…

Сонце на третьому поверсі неба, а може, на п’ятому, сьомому…
Море торкнутися прагне до хмари і розминає хвилі…
Є у води дуже дивна потреба – розплюснутись у невідомому,
Потанцювати із вітром у парі, гір прихилити шпилі…

За неосяжністю дикого шторму невже протилежна галактика?
Свіжі уламки розбитої мрії – рештки-колоди судна?
Внаслідок бурі світ змінює форму щораз, як показує практика…
Плаче природа, неначе Єрмія – щиро і привселюдно…

Дибки встає з переляку природа… Не змириться, знаю, з поразкою!
Вал же дев’ятий у серці стихії геть відкидає сором…
Тиснуть на очі і мла, й прохолода піратською, певно, пов’язкою…
Та вдалині сяє промінь надії… Жаху розв’язка… скоро!

У тексті розчинено вірш:

Сонце на третьому поверсі неба…
Море торкнутися прагне до хмари…
Є у води дуже дивна потреба –
Потанцювати із вітром у парі…

За неосяжністю дикого шторму
Свіжі уламки розбитої мрії…
Внаслідок бурі світ змінює форму,
Плаче природа, неначе Єрмія…

Дибки встає з переляку природа…
Вал же дев’ятий у серці стихії…
Тиснуть на очі і мла, й прохолода…
Та вдалині сяє промінь надії…

 

8 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Далі ТУТ

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Різне, Три ковтки тиші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцяте січня. Опис за картиною І. Айвазовського «Дев’ятий вал» нет

« Следующие  
  Предыдущие »