Марина Алдон – Сильна жінка

1 декабря, 2012 3:58 пп

Сильна жінка

Вона чарує розумом і вродою,
Живе заради вічного кохання,
На мові злив говорить із природою…
Але душа наповнена стражданням…

Не кров, а сльози серце перекачує.
Йде чоловік до іншої сьогодні…
Дитя у люльці ніченька розкачує,
А зорі виглядають із безодні…

Кімнати всі здаються домовинами…
Неспокій осідає в атмосфері…
Вона удень торгує мандаринами,
У школі прибирає увечері.

Вважають її сильною, веселою,
Хоча давно поморщені долоні,
Стає лікарня рідною оселею,
Фарбує сивина дочасно скроні.

Приймає вирок долі без істерики,
Горта покірно будні… у нарузі…
Син підростає, їде до Америки,
Самотньо… гірко… і немає друзів…

Та в мить одну Земля орбіту змінює…
Пліч-о-пліч ідеал, мужчина мрії…
Заслаблі крила іскра віри зміцнює,
А спокій опускається на вії…

І шалу відкриваються принадності,
На підвіконні квіти щастя білі…
Але недовга щира пісня радості…
Дзвінок… розбився… на автомобілі…

Шкребе у двері вітер? Озирається…
То кошеня…  Потрібно обігріти…
Бере собі… Спасіння, виявляється,
В любові до всього, що є на світі…

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Сильна жінка нет

Марина Алдон – Колайдер

30 ноября, 2012 11:31 пп

Колайдер

Знову жовтень у якості снайпера,
Що стріляє сльозами у фатуми…
Якщо треба, збудую колайдера,
Наші тро́пи з’єднаю, як атоми…

Ти далеко. Кохання на відстані.
Але душі самі ведуть бесіду…
Якщо хочеш, відкину всі істини
Та теорію вибуху всесвіту.

Мла нагадує чимось абстракцію,
Бо довкілля із чорного фосфору…
Якщо можна, здолаю дистанцію
На машині не часу, а простору…

Пта́ха міряє неба пульсацію,
Трохи місяцю хочеться містики…
Якщо сумно, скорю́ гравітацію
За законами серця, не фізики.

Знов у осені риси дизайнера,
Вітер манію має величності…
Якщо любиш, у лоні колайдера,
У одну поєднаю дві вічності.

 

P.S.Нічого особистого

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Колайдер нет

Марина Алдон – Дванадцять

30 ноября, 2012 11:28 пп

Дванадцять

Ти перший у житті відкрив жаги смаки таємні,
Як другий місяць в небі, осяваєш млу первІсну.
А третій вимір не для нас, довкола більш об’ємні,
Рядком четвертим у душі вростаєш міцно в пісню…
І наче п’ятий океан, полощеш мрії чисті,
Секрети шостого чуття крізь Вічність трансформуєш…
Кохання сьомий континент є в тільки нашім місті…
Чи восьмий нотний знак мені в цілунку подаруєш?
Нас не ляка дев’ятий вал, бескети та діброви,
Десята чашка кави для безсоння та шаленства…
Збагни, прошу, ти – одинадцята частина мови!
Дванадцять місяців у році хай трива блаженство…

P.S.Нічого особистого, вчуся рахувати

 

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Акровірші, Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: акро, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцять нет

Марина Алдон – Теорія вибуху Всесвіту

29 ноября, 2012 12:22 пп

Теорія вибуху Всесвіту

Неначе теорія вибуху Всесвіту, наші стосунки,
В чуттів за законом Габбла… найгірше це – швидкість віддалення…
А знаєш, немає антонімів зовсім до слова «цілунки»…
Тож в пам’яті чим замінити взаємне губ віддзеркалення?

Немов електричний заряд, струм пронизує душу та волю,
Для тебе все, що кажу – ілюзорна гіпотеза дійсності…
Можливо, небесні тіла, як і люди, згорають від болю…
Хоча… там, де зорі… Господь недалеко… там інші цінності…

Неначе теорія вибуху Всесвіту, наші стосунки…
Були неподільними… ніби колись континенти планети…
Та доля позаздрила… щастю… звела особисті рахунки…
І ми розлетілись у межах галактики, мовби комети…

Усе, що було поміж нами – кохання… приручена ніжність…
Від мрій індульгенцій нема… а у сЕрденьку пристрасті тісно…
На згадку лишаються… вірші… не спалює їх навіть вічність…
Самі потрапляєм до неї колись… по інерції… звісно…

 

29 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Теорія вибуху Всесвіту нет

Марина Алдон — Місяць

27 ноября, 2012 5:35 пп

Місяць

_____________________ вечір одцвів_______________
_________________ бузковий_обрій зім’яла _________
______________ темінь_світ мій___________________
____________ колись ____________________________
__________ казковий ____________________________
_________ в_р_а_з ______________________________
_______ посірів, як______________________________
______ кремінь_________________________________
______ вперлася________________________________
______ в__небо ________________________________
______т_у_г_а _________________________________
______ мі_ся_ця________________________________
______ сточеним _______________________________
______ р_о_г_о_м ______________________________
_______ п_е_в_н_о _____________________________
________ любов недуга__________________________
_________ біль поділяю__________________________
__________ з Богом_ пахла_______________________
____________ трава сльозою______________________
_____________ і ароматом рути ___________________
________________гірко,  та   нам __________________
__________________ з        тобою        разом __________
__________________ ___повік не бути______________

 

 

27 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Фігурні вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч и фігурні. Комментариев к записи Марина Алдон — Місяць нет

Марина Штефуца – Сіяч слова

25 ноября, 2012 1:33 пп

Сіяч слова

Посіяти слово в серці завжди набагато важче,
Ніж мрію у чистім небі, чи в лоні землі насіння,
Бо там, у душі, погода своя та пора цвітіння,
А часом і підсвідомість зі зливами рясно плаче.

Посіяти слово в серці – це значить чекати сходів,
Нехай під вагою збуджень, або із собою бесід,
Та знати, що пагін буде живити любов’ю всесвіт
І що золоте коріння відродить єство народів.

Посіяти слово в серці, пізнати його будову,
Непросто, бо кожна з літер ще й значення має власне:
Хай ветхе, мов човен Ноя, хай, як зірколіт, сучасне…
Важливо у звуках-мантрах почути Господню мову.

Посіяти слово в серці – віддати тепла частину,
Повірити пісні щирій, що рощена з алфавіту,
І іншим подарувати маленькі уламки світу,
Бо вислови мудрі, щирі вкрашають завжди людину…

 

25 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Сіяч слова нет

Марина Штефуца – грудень

10 ноября, 2012 10:57 дп

грудень

3D, у техніці розчинення

у всі стежки вростає грудень… ожеледиця…
співа благально хуртовина власну арію…
а після ночі знову будень майже хреститься…
ховати сльози я повинна для гербарію…

зриває зорі передранок постреальністю…
на склі віконця – всесвіт цілий у проекції…
сніжинки схожі на прочанок натуральністю…
струмочок, наче скам’янілий… від ін’єкції?

зима стривожено і різко рве умовності…
гортає віщі сни над гаєм арфа місяця…
немає мрій… порожнє ліжко… геть коштовності!
далеко ти… душа вмирає… небо світиться…

У тексті розчинено вірш:

у всі стежки вростає грудень…
співа благально хуртовина…
а після ночі знову будень…
ховати сльози я повинна…

зриває зорі передранок…
на склі віконця – всесвіт цілий…
сніжинки схожі на прочанок…
струмочок, наче скам’янілий…

зима стривожено і різко
гортає віщі сни над гаєм…
немає мрій… порожнє ліжко…
далеко ти… душа вмирає…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші и Мої вірші. Метки: 3D вірші, зима, кохання, мої вірші, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – грудень нет

Марина Штефуца — Осінь у кімнаті

2 ноября, 2012 12:22 пп

Осінь у кімнаті

 

3D, у техніці розчинння

За гранню неба прірва… невідомість… СЛЬОЗЯТЬСЯ ВІЧКИ… серце плаче… кров’ю… І ТИСНЕ ОПІВНІЧЧЯ на свідомість… Молюся Богу з вірою… любов’ю… ХОВА У ВАЗІ СИЗА МЛА КОРІННЯ, а місяць гладить променем діброви, одежа до снаги йому осіння, закони Ома та світобудови… ЗАСОХЛІ АЙСТРИ ПАХНУТЬ ПОТОЙБІЧЧЯМ, а кожна книжка – пальцями твоїми… Як подолати вічне протиріччя між пам’яттю та мріями своїми? НА ТІЛІ СВІЧКИ ТІНЕЙ ТРІПОТІННЯ… Нагадує вогонь червону мушлю для передбачень або ворожіння… Вроста самотність міцно в хвору душу…

А ВІТЕР ГРАЄ, НАЧЕ ПАГАНІНІ, на вітах клена… вміло та відверто… і ноти залишає на камінні… І ПРОСИТЬСЯ ДО ХАТИ… дуже вперто… стоїть у две́рях прямо, ЩОБ ВІДЧУТИ ОСТАНКИ ЛИСТЯ ТА ТЕПЛА В КАМІНІ… За мить жаги – дві вічності спокути… у відчаї, у марнім голосінні… в мені чуття незаймане… безкрає… ЦЕ ПРИСТУП АСТМИ? ЧИ КОХАННЯ ПУТИ? Повітря раз-у-раз не вистачає…. Жадаю тільки… просто поруч бути…

Ковтати марно ліки натуральні… Бо пристрасть не лікують ескулапи. ВСІ СХОДЖЕНО ДАВНО СТЕЖКИ́ АСТРАЛЬНІ… чуття же не наносяться на мапи… ДЕ Ж ТИ ТЕПЕР?.. пече журба судини, усі думки безрадісні…  ПЕЧАЛЬНІ… Схвильовано ВІДСТУКУЄ ХВИЛИНИ СТАРИЙ ГОДИННИК НА СТІНІ У СПАЛЬНІ…

ДЕКОР КІМНАТИ – літери із віршів, я ВСІ ТВОЇ СВІТЛИНИ… зберігаю… Та з кожним днем мені все гірше… гірше… Живу… чи животію? Лиш конаю… МАЛЮЮ ЗОРІ НА ВІКНІ ОВАЛЬНІ… за принципами Вінсента Ван Гога… НЕСИЛА СПАТИ. Штори вертикальні, як грива у коня-єдинорога.
А БІЛЬ ІЗ СЕРЕДИНИ… невгамовний… Були ж у нас стосунки ідеальні… Ти – мій пророк, апостол, скарб коштовний… Тебе чекаю досі в сповідальні…

У тексті розчинено сонет:

СЛЬОЗЯТЬСЯ ВІЧКИ. Тисне опівніччя.
ХОВА У ВАЗІ СИЗА МЛА коріння.
ЗАСОХЛІ АЙСТРИ пахнуть потойбіччям.
НА ТІЛІ СВІЧКИ тіней тріпотіння…

А вітер грає, наче Паганіні,
І проситься до хати… щоб відчути
ОСТАНКИ ЛИСТЯ ТА ТЕПЛА в каміні….
ЦЕ ПРИСТУП АСТМИ? Чи кохання пути?

Всі сходжено давно стежки́ астральні…
Де ж ти тепер?.. Відстукує хвилини
СТАРИЙ ГОДИННИК НА СТІНІ у спальні…

ДЕКОР КІМНАТИ – всі твої світлини…
МАЛЮЮ ЗОРІ НА ВІКНІ овальні…
НЕСИЛА СПАТИ. Біль із середини…

У сонеті розчинено вірш:

Сльозяться вічки…
Хова у вазі сиза мла
Засохлі айстри.

На тілі свічки
Останки листя та тепла…
Це приступ астми?

Старий годинник на стіні –
Декор кімнати.
Малюю зорі на вікні,
Несила спати.

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, мої вірші, осінь, пейзажна лірика и сонети. Комментариев к записи Марина Штефуца — Осінь у кімнаті нет

Марина Штефуца — Молитва за коханого (Молитва за любимого)

19 октября, 2012 2:31 пп

Молитва за коханого

Небо зіжмакане. Ту́га – підшкірно…
Му́ка затьмарює місяця край…
Господи, про́шу… благаю покірно:
Радості щирої лю́бому дай,

Випрями сірі спіралі-стежини
Та, наче сни, розчини міражі,
Щастя введи у венозні судини…
Миром наповни криницю душі

Не відверни… світле вічне величчя,
У коловерті журби не покинь…
Сльози зітри рукавом із обличчя,
Кислі, як вишні, гіркі, як полин…

Безвісти зорі зникають… одначе…
Боже, за іспити вдячна Тобі…
Ти облаштуй долю милому краще…
Я же не про́шу нічого собі…

 

Молитва за любимого

Скомкано небо. В нём – фресок тревога.
Капает дождик на лунный янтарь.
Господи милый, прошу я немного:
Счастья, удачи любимому дай…

Мира, добра на душевном причале
Ты ниспошли ему птицей, молю.
И охраняй от беды и печали.
Пусть его любят. И я ведь люблю.

Радостью чистой глаза пусть искрятся,
С ним пребывай… И спаси, обогрей…
Пусть все мечты его в жизнь воплотятся,
Нет никого мне на свете родней…

Плачет душа постмолитвенной песней,
Он – самый лучший! Храни Ты его…
И от врагов огради и болезней…
Я ж для себя не прошу ничего…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, мої вірші и молитва. Комментариев к записи Марина Штефуца — Молитва за коханого (Молитва за любимого) нет

Марина Штефуца — Я гiмн любовi

15 октября, 2012 1:12 пп

Я гiмн любовi

 

Я гімн любові, скрипка Страдіварі,
Ти – смик і всіх утіх діапазон.
Твої два сонця – щирі очі карі,
До них молюся, наче до ікон.

Можливо, ноти спалені дощенту,
На партитурі срібні краплі сліз,
Моє волосся – струни інструменту,
Торкнися ненавмисно русих кіс.

Готова бути камерним оркестром,
Терпіти біль і рани на спині́…
Солодку пісню пристрасті, Маестро,
Виконуй енергійно на мені́…

Темп обери та рівні інтервали,
Чуттєва гра майстерна до снаги…
Відчуть у лоні я жадаю шквали
Твоєї граціозної жаги.

 

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: еротика, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Штефуца — Я гiмн любовi нет

« Следующие  
  Предыдущие »