Марина Алдон — Карпатська весна

3 мая, 2015 8:36 пп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Карпатська весна

3D, у техніці розчинення

сонет+японський сонет

Весна барвиста в бусах із насіння…
Квіткові вернісажі її, трави –
Мистецтво праці зливи і проміння…

Вербове листя… простір для уяви…
Один із видів пряжі – павутиння –
Для декорацій лісу і галяви.

На камені трофеї – часу шрами,
Емблеми роду в склепі старовиннім…
Дороги-галереї між світами,
До небозводу… вивести повинні…

Вітри гойдають тіні і багаття…
Карпатська ватра дивиться в зіниці…
Співає дика птаха із завзяттям
Про сині гори, травень і криниці…

У тексті розчинено ЯС:
Весна барвиста
Квіткові вернісажі
Мистецтво праці

Вербове листя
Один із видів пряжі
Для декорацій

На камені трофеї –
Емблеми роду
Дороги-галереї
До небозводу…

 

3 травня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

На фото: робота Віктора Чепинця

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Нові 3D и Три ковтки тиші. Метки: весна, Карпати, ліс и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Карпатська весна нет

Марина Алдон — Музика дощу

29 марта, 2015 1:40 пп

дощ

Музика дощу

Кожна крапля, як нота у музиці зливи, дощу,
У гармонії звуки, акорди оркестру природи…
Я вслухаюсь у ритми… тамую дихання… мовчу…
Це лунає всесвітня рапсодія, пісня свободи…

Осідає волога, торкається листя дерев,
І здається, неначе бентежно циклон барабанить,
Зачаровують світ… автентичні мотиви джерел,
Ніби грають у лісі старі механічні орга́ни…

Плаче скрипка нестямно у східного вітру в руках,
Аплодує трава, у поклоні схиляються квіти…
А зі сцени-гнізда озивається юний ще птах,
Його сурми душі, як мелодії диво-трембіти…

Фантастична акустика опадів… Трохи тремчу,
Промокаю, але… відчуваю прилив насолоди…
Кожна крапля, як нота у музиці зливи, дощу,
У гармонії звуки, акорди оркестру природи…

 

29 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: весна, вода, Карпати, ліс, мої вірші и пейзажна лірика. 2 комментария к записи Марина Алдон — Музика дощу

Марина Алдон — Я наберу весни в долоні

27 марта, 2015 9:18 пп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Я наберу весни в долоні

Я наберу весни в долоні,
Вдихну п’янке багатотрав’я,
Торкнусь вустами ніжно травня –
Під звуки вітру саксофонні…
Нехай впадає в небо річка,
Нехай лоскоче сонця промінь,
Пташиний намалюю гомін
Лісам смарагдовим на щічках…

Я наберу роси в бутони
Тендітних верховинських квітів,
Сплету веселку, кращу в світі,
Оздоблю нею гір корони…
Нехай розчісують ялини
Гілками хмари кучеряві,
Хай день розмотує в уяві
Стежини, виліплені з глини…

Я наберу весни у груди,
Ковтну наснаги, благодаті,
Джмелі прилинуть волохаті
В танок до мене… звідусюди…
Природи сили чудотворні
Здійснять таємні хай бажання,
Хай душу сповнюють коханням
Прекрасні миті неповторні…

 

27 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: весна, гори, Карпати, ліс и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Я наберу весни в долоні нет

Марина Алдон — Намалюй мені звуки…

21 марта, 2015 4:15 пп

5857402_xlarge

Намалюй мені звуки…

Намалюй мені звуки квітня,
Відтвори праприроди мову
Та мелодію ту казкову,
Що співає зоря досвітня…

Намалюй мені серця ноти
І сопілку душі… в долоньці,
Ритми квітів, акорди сонця,
Соло радості і свободи…

Намалюй мені пісню вітру,
Оперету гучну пташину,
Кришталеву дзвінку росину…
Глянь, тримає весна палітру…

Намалюй мені трав цілунки,
Коломийку лісів найліпшу,
Зобрази натуральну тишу –
Чисту музику мрій і думки.

 

21 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: favorskaya «Звуки»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: весна, ліс, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Намалюй мені звуки… нет

Марина Алдон — Травневий вечір у лісі

21 марта, 2015 2:29 пп

ніч у лісі

Травневий вечір у лісі

Поволі вечоріє… Сонцепад…
Зоринки золотіють де-не-де…
Вітрисько крильми музику пряде…
А небо, наче чорний шоколад…
Півмісяць, як зіжмаканий листок
Із віршем, недописаним удень,
Вдихає мряку травень без легень…
У світу запах квітів і казок!
Трава тріпоче кінчиками вій,
Нанизуючи роси на думки,
Піском шліфують камені струмки
У творчій атмосфері лісовій…
Чи є у ночі грані, рубежі?
Птахи в пориві пристрасті… не сплять…
Довкола – всеосяжна благодать…
Весна пульсує… прямо у душі!

 

21 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: serg773 «Світло і тінь»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: весна, гори, ліс, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Травневий вечір у лісі нет

Марина Алдон — Ліс – натовп

24 января, 2015 6:14 пп

ліс

Ліс – натовп

Ліс – це безмовний натовп,
Простору мало… всюди…
Поруч дерев багато…
Майже вони… як люди…

Скільки гірських провулків,
Назви ж не має жоден…
Грає на вітах буків
Вітер чи сам Бетховен?
Мчить потічок невпинний,
Ніби трамвай Карпатський…
Схожий на дім квартирний
Кожен бескид гігантський…

Ліс – це юрба рослинна,
Краща за ту, що в місті…
З гаєм душа єдина
В храмі природи чистім…

 

24 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, ліс, літо и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Ліс – натовп нет

Марина Алдон — Сьоме життя…

29 ноября, 2014 11:05 дп

5734168_large

Сьоме життя…

 

Душа, що зітліла, уже не болить нестерпно,

Нагадує серце зіжмаканий лист паперу…

Щоправда, ночами від суму свідомість терпне,

А пустка у грудях уміщує неба сферу…

 

Вже майже зима і із нею ми схожі дуже

І поглядом, і… натуральним волоссям білим…

Торкаються вуст антарктичні вітри байдужі…

Ввижається скверик малий континентом цілим…

Півмісяць у млі колискову шепоче тіням,

Дерева у снах фантазують про щось приємне…

Ти – кара моя! Й одночасно – моє спасіння!

У жилах не кров застига, а чуття таємне…

Люблю? Не люблю? Що зі мною? Сама не знаю…

Снігами іти бездоріжжям… одній… нелегко…

Між нами міста крижані, кілометри гаю…

Мчать тільки думки безборонно… хоч як далеко…

 

Душа, що зітліла, уже не болить нестерпно…

Та в попелі згадок жевріє жаги іскринка…

Печаль обпікає… бездонна та невичерпна…

Бо в світі… без тебе… я сьоме життя — чужинка…

 

 

29 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Pospelov Sergey «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, ліс и самотність у натовпі. Комментариев к записи Марина Алдон — Сьоме життя… нет

Марина Алдон — Осіння Верховина

1 ноября, 2014 4:49 пп

5703656_large

Осіння Верховина

 

Ліс – крематорій осінній… Показує жовтий оскал

Древня карпатська печера, при вході завалена листям…

Камінь за міццю нагадує трохи фактурний метал,

Бо упирається в кожен із вимірів дійсності вістрям…

 

Гори – споруди, збудовані з глини, дерев і струмків,

А поміж ними стежини до неба тоненькі, імлисті…

Всюди контрасти довкілля об’ємні, сезонні, чіткі,

Схожий рельєф на глибинне метро та висотки у місті…

 

Гай медитує на слово вітриська, впадає у транс,

Жовтень нечутно дощами природі тече по судинах…

Серцем вимірюю біля бескиду вологи баланс

І утішаюсь, прекрасна, велична яка Верховина!

 

 

1 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Роберт «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, Карпати, ліс, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Осіння Верховина нет

Марина Алдон — Танення снігу

1 ноября, 2014 12:40 пп

5701920_large

Танення снігу

 

Танення снігу в долоні не значить, що вже не зима,

Що розпадаються білі кристали на тисячі крапель.

Хоч і співає вітрисько, природа глуха та німа,

Просто відлига торкається криги, неначебто скальпель.

 

Танення снігу у грудні – можливо, лише конденсат,

Що на душі залишає узори ажурні невільно.

Льодовиковий період по той і по цей бік Карпат

У потепління глобальне невже переходить повільно?

 

Танення снігу у лісі доволі умовний процес,

Як і тепло ефемерне жовтавого сонця-лампади.

Скоро посиплеться пил діамантовий знову з небес

Та приховає оголених скель автентичні принади.

 

1 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: megadron4 «дорога»

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, зима, Карпати, ліс, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон — Танення снігу нет

Марина Алдон — Моє коріння в горах…

10 августа, 2014 9:53 дп

ліс

Моє коріння в горах…

 

Моє коріння в горах, у лісах,

Під шаром пилу, ґрунту і вологи,

Розмотую тонкі земні дороги,

А серце рветься в небо наче птах..

І тягнеться поволі до Творця

З єства через молитву пуповина…

Немов каплиця, скеля старовинна,

Мистецтво часу скрізь на камінцях…

 

З природою поєднує пісні

Цупкий вегетативний орган роду…

Отримую найвищу насолоду,

Розчісуючи хвою на сосні…

Збираю вірші стиглі у букет,

Щоб рясно розквітали у безсмерті,

Слова ж найкращі, щирі та відверті

Повинні стати ядрами планет…

 

Думок кореневище до Карпат

Прив’язує тоненьке павутиння…

Струмочка надихає тупотіння,

І свіжий верховинський аромат…

Як добре поміж диких полонин

Гойдати власні мрії на веселці,

Поезію творити прямо в серці

І знати, що читає Бог один…

 

10 серпня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, ліс, літо и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Моє коріння в горах… нет

« Следующие