Марина Алдон – Шістнадцяте січня. Січневий ранок

2 января, 2013 1:10 пп

Шістнадцяте січня. Січневий ранок

3D, у техніці розчинення

На склі мережка – арт-декор морозу рукотворний,
Нанесена старанно смуга льодяна на річку…
Блондинка-стежка відкриває простір чудотворний,
У шапці із туману задуває ранок свічку…

Холодне сонце треться в гриву лісу білувату,
У неба на макітрі хмаронька пухка північна…
Джгут-волоконце вітру гори змірює, як хату,
Десь губиться в повітрі аромат гуцула-січня…

Мала сніжинка дефілює на зимовій сцені…
На вії десять тижнів мрія-слізка мочить крила кволі…
Мов павутинка… сум обмотує землі легені…
Стосунки рвуться ніжні… у душі фантомні болі…

У тексті розчинено вірш:

На склі мережка,
Нанесена старанно…
Блондинка-стежка
У шапці із туману…

Холодне сонце
У неба на макітрі,
Джгут-волоконце
Десь губиться в повітрі…

Мала сніжинка
На вії десять тижнів…
Мов павутинка,
Стосунки рвуться ніжні…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шістнадцяте січня. Січневий ранок нет

Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

2 января, 2013 1:08 пп

П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

3D, у техніці розчинення

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій… Хуга сниться?
Темрява зринає, наче птах… по вертикалі…
У душі – журба, в судинах – іній, лід – в зіницях
Біль тримає небо на плечах… як Бог скрижалі…

Хоровод зірок на крутосхилах фантастичних…
Сум читає всі твої листи, мов книгу Долі…
У зими вітри бринять на крилах галактичних…
За чуття, за шал мене прости… за мрії голі…

На вікні малюють щось морози… квіти… наче…
Ніч – це вічність, чи коротка мить, рух по спіралі?
Крижаніють на обличчі сльози… Серце плаче…
Ти далеко… Як без тебе жить, не знаю, далі…

У тексті розчинено вірш:

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій…
Темрява зринає, наче птах…
У душі – журба, в судинах – іній,
Біль тримає небо на плечах…

Хоровод зірок на крутосхилах,
Сум читає всі твої листи…
У зими вітри бринять на крилах…
За чуття, за шал мене прости…

На вікні малюють щось морози…
Ніч – це вічність, чи коротка мить?
Крижаніють на обличчі сльози…
Ти далеко… Як без тебе жить…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити? нет

Марина Алдон – Дев’яте січня. Віршовані листи

30 декабря, 2012 1:07 пп

Дев’яте січня. Віршовані листи

3D, у техніці розчинення

Віршовані листи прошиті самотою
У папці особистій, за файлами душі…
Зруйновано мости між мною та тобою…
Обабіч – далі млисті, сьогодні ми… чужі…

Приховують свій плач зірки і дишуть глибше,
Завії безголосі щось хочуть донести…
Для долі я – читач, вона скрижалі пише…
До слова «щастя» досі… один синонімом – ти…

Здається, текст простий… звичайно, про кохання…
Важливе – між рядками, під паранджею з рим…
Мій місяць навісний лиш бачить біль страждання…
У тебе під ногами… тринадцять спільних зим…

Віршовані листи гортають тихо очі…
Вітрисько розриває чуттями повні сни…
А мрія шелестить, замерзла серед ночі…
Назад доріг немає… Маскує сніг сліди…

У тексті розчинено вірш:

Віршовані листи
У папці особистій…
Зруйновано мости…
Обабіч – далі млисті…

Приховують свій плач
Завії безголосі…
Для долі я – читач,
До слова «щастя» досі…

Здається, текст простий…
Важливе – між рядками…
Мій місяць навісний
У тебе під ногами…

Віршовані листи
Вітрисько розриває…
А мрія шелестить,
Назад доріг немає…

 

30 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте січня. Віршовані листи нет

Марина Алдон – П’яте січня. Чому мовчиш?

29 декабря, 2012 4:07 пп

П’яте січня. Чому мовчиш?

3D, у техніці розчинення

Чому мовчиш? Ховаєш янь та інь… і власні очі…
В душі штормить… кохання віртуальне, а довкола зимно…
Ми схожі, наче свічечка та тінь у лоні ночі…
Твоє я відображення дзеркальне! Ну, невже… не видно?

Чому мовчиш? Маленьку квітку-смайл чи просто крапку
За тиждень надіслав уже в б із вітром (переважно східним),
Не те що у листі окремий файл, архівну папку…
Благаю, будь у млі й надалі світом… ідеальним, рідним…

Чому мовчиш? Включи, нарешті, скап… Ти де принишкнув?
У серці почуттів тривожних вістря, зледенілі сльози…
Відкрий мене для себе, ніби сайт… а, може, книжку…
Тебе не вистачає, як повітря, як тепла в морози…

У тексті розчинено вірш:

Чому мовчиш? Ховаєш янь та інь…
В душі штормить… кохання віртуальне…
Ми схожі, наче свічечка та тінь…
Твоє я відображення дзеркальне!

Чому мовчиш? Маленьку квітку-смайл
За тиждень надіслав уже в б із вітром,
Не те що у листі окремий файл…
Благаю, будь у млі й надалі світом…

Чому мовчиш? Включи, нарешті, скап…
У серці почуттів тривожних вістря…
Відкрий мене для себе, ніби сайт…
Тебе не вистачає, як повітря…

 

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте січня. Чому мовчиш? нет

Марина Алдон – Третє січня. Світлина

29 декабря, 2012 2:36 пп

Третє січня. Світлина

3D, у техніці розчинення

Звичайний робочий будень, а в мене сьогодні свято…
Знайшла на столі світлину між віршами про природу…
Згадала гарячий грудень, під небом холодне плато,
Велику любов єдину – від Господа нагороду…

Нехай ми тепер не разом, у кожного власні мрії,
Дивлюся в бездонні очі, що сяяли в нашім домі…
Цілющим ти був алмазом, усі розганяв стихії…
І зіркою серед ночі у сни проростав свідомі…

Не знаю, що буде завтра, що скаже химерний січень,
На довгій слизькій дорозі чи йтиме удача поряд…
У серці кохання ватра й тепло від твоїх освідчень…
Мене зігріває досі ласкавий чуттєвий спогад…

У тексті розчинено вірш:

Звичайний робочий будень…
Знайшла на столі світлину,
Згадала гарячий грудень,
Велику любов єдину…

Нехай ми тепер не разом,
Дивлюся в бездонні очі…
Цілющим ти був алмазом
І зіркою серед ночі…

Не знаю, що буде завтра
На довгій слизькій дорозі…
У серці кохання ватра
Мене зігріває досі…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Третє січня. Світлина нет

Марина Алдон – Перше січня. Новий рік

28 декабря, 2012 11:23 дп

Перше січня. Новий рік

3D, у техніці розчинення

Гортаю священну книгу, молюся Творцю врочисто…
Стискаю ялинки вії. Листами вони оздоблені…
Який Новий рік без снігу (якесь несвяткове місто)?
Зростити б його із мрії, що в небо пускає корені…

Без тебе у хаті сумно, в душі знову протиріччя,
Малює мороз ікону, чи очі твої бездоннії…
Танцюють вітри безшумно, чекаючи опівніччя,
Кидаються із балкону невдалі пісні в агонії…

Диск місяця віддаляє хмарину від феєрверку…
Звичайна віконна рама є в інші світи оправою…
Ти десь… за десятим гаєм, за тридев’ять миль від смерку…
Болить кілометрів рана… ковтаю сльозини з кавою…

В кутку на столі шампанське, снігурка із шоколаду,
Гірлянди, свічки строкаті виблискують майже золотом…
Для чого вбрання циганське, одежа для маскараду?
Коли я одна в кімнаті… а серце розбите… спогадом…

У тексті розчинено вірш:

Гортаю священну книгу,
Стискаю ялинки вії.
Який Новий рік без снігу?
Зростити б його із мрії…

Без тебе у хаті сумно,
Малює мороз ікону…
Танцюють вітри безшумно,
Кидаються із балкону…

Диск місяця віддаляє
Звичайна віконна рама
Ти десь… за десятим гаєм…
Болить кілометрів рана…

В кутку на столі шампанське,
Гірлянди, свічки строкаті…
Для чого вбрання циганське?
Коли я одна в кімнаті…

 

28 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, молитва, Новий рік, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше січня. Новий рік нет

Марина Алдон – Пори року. Лютий

22 декабря, 2012 4:00 пп

Пори року. Лютий

3D, у техніці розчинення

Півмісяць – блідий льодЯник… з бурульки відлитий млою…
До неба ребром прикутий, немов Прометей до скелі…
До кави зі снігу пряник… на смак віддає зимою…
Готує із вітром лютий концерт для віолончелі…

Деревам із-за верхівок доносяться звуки дивні,
Не видно, чи сни у лісі закінчують літургію…
Чому сторіно́к-листівок на календарі настіннім
Не тридцять, а двадцять вісім? Я стільки ж листів лелію…

Далеко ще до світання… хоча до весни вже близько…
Тьмяніє душі лампадка… без тебе повітря мало…
Моя ти любов остання, омита сльозинки блиском…
На серці журби печатка, здається весь світ вокзалом…

У тексті розчинено вірш:

Півмісяць – блідий льодЯник,
До неба ребром прикутий…
До кави зі снігу пряник
Готує із вітром лютий…

Деревам із-за верхівок
Не видно, чи сни у лісі…
Чому сторіно́к-листівок
Не тридцять, а двадцять вісім?

Далеко ще до світання…
Тьмяніє душі лампадка…
Моя ти любов остання…
На серці журби печатка…

 

 

22 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, гори, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Лютий нет

Марина Алдон – Пори року. Січень

22 декабря, 2012 3:58 пп

Пори року. Січень

3D, у техніці розчинення

Тупоче зима на місці… лякають нічні примари?
Роздмухує сніг лапатий вітрисько нерівно досить…
Дрімають зіркИ в колисці пухкої густої хмари…
Чи в небі, чи біля хати завії душА голосить…

Де річка? Немає свідчень від криги, що в формі стрічки…
Мовчить кришталева ваза. Їй личить ялинки гілка…
Сивіє, біліє січень і морщить стежинам щічки…
Напевно, життєва фаза така просто з понеділка…

Морозу швидкі послання – малюнки у формі кухля,
На вікнах субтитри різні… вичитую через скельце…
Не гріє уже кохання, між нами землі півкуля…
Лиш мрії та згадки ніжні ще досі тривожать серце…

У тексті розчинено вірш:

Тупоче зима на місці,
Роздмухує сніг лапатий…
Дрімають зірки в колисці –
Чи в небі, чи біля хати

Де річка? Немає свідчень…
Мовчить кришталева ваза…
Сивіє, біліє січень:
Напевно, життєва фаза…

Морозу швидкі послання –
На вікнах субтитри різні…
Не гріє уже кохання,
Лиш мрії та згадки ніжні…

 

 

22 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, Новий рік, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Січень нет

Марина Алдон – Закоханість можна констатувати…

10 декабря, 2012 9:31 пп

Закоханість можна констатувати…

Закоханість можна констатувати за каплею крові…
Це, як тест на наявність цукру… чи рівень білірубіну…
На що тільки здатна людина заради ковтка любові,
В якому не розрізнити на смак ДНК серцевину…

Закоханість можна сформулювати за словом у вірші
Та за емоційним шквалом, що схований поміж рядками…
В розмові з самим собою поети завжди найщиріші…
І літери на папері, мов долі живе оріґамі…

Закоханість можна просто впізнати за сяйвом зіниці,
Бо імпульс у серці, неначе вулкану рушійна сила…
Чи ми журавлі у небі, чи просто в долонях синиці…
Взаємності кожен прагне, вона для душі, як вітрила…

 

10 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Закоханість можна констатувати… нет

Марина Алдон – Я вірила…

4 декабря, 2012 11:52 дп

Я вірила…

…Моїм віршам, як дуже цінним винам
Hастане черга ще своя.
  Марина Цвєтаєва

Я вірила в тебе, неначе апостоли в Того, Хто в небо вознісся,
Як вірив Мойсей, що розступиться море, як Йона у вищі цінності…
Ставали словами сльозини, що згусли… укупі виходила пісня…
Бо вірші – це мова душі та баланс на межі почуттів і дійсності…

Я вірила в тебе, як праведник Ной в очищаючу силу потопу,
Як вірив Самсон, що здолає противників, навіть позбавлений зору…
Писала псалми, як Давид, коли терпла імла від любові окропу…
Бо справжня молитва – це серця порив через вічність… до Господа… вгору…

Я вірила в тебе, як Єва наївно в Едемі спокуснику-змію,
Як Діва Марія у звістку благу, яку розумом не осягнути…
І притчі складала, як цар Соломон… і могла зупинити стихію…
Бо пристрасть – це сила, що змінює мрії… Та втратила все… обманув ти…

 

4 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші, молитва и філософія життя. 6 комментариев к записи Марина Алдон – Я вірила…

« Следующие  
  Предыдущие »