Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

9 февраля, 2013 12:23 дп

Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

3D, акровірш, у техніці розчинення

А_ я тез тебе, як без неба… Світ, як прірва…
Б_олить у грудях, там, де серце… калатає…
В_есна землі вростає в ребра, терпне шкіра…
Г_імн грає березню джерельце… з водограєм…

Ґ_аздує вітер при дорозі… Пише вірші?
Д_ень дещо довший… Потепління… Де ж пернаті?
Е_вакуація в морозів в вимір інший…
Є_ в сонця вусики-проміння рудуваті…

Ж_урба… сльозиться через очі… мимоволі…
З_игзаги долі на долоні… серед ліній…
тИ_ знаєш сни мої пророчі, мрії голі…
І_ як тумани гладять скроні безнадії…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах… у черешні…
Й_ діагноз безапеляційний – вихід з коми…
К_охаю!!! Хто б позичив крила (хоч найменші)?
Л_етіла б миттю у обійми… без утоми…

М_ені потрібно щастя трішки … небагато:
Н_ амалювати риси східні… вправно… спритно,
О_ орнамент щирої усмі́шки упіймати,
П_ оцілувати губи рідні… ненаситно…

Р_ уками хмари розігнати над тобою…
С_ казати, як мені самотньо, одиноко…
Т_ремтить свіча серед кімнати… віск – габою…
У_ се в житті, жаль, незвороньо… та жорстоко…

Ф_ актично важко нам зустрітись… в межах міста…
Х_ олодні гори поміж нами… море, всесвіт…
Ц_вітінню разом не радіти (клята відстань!)…
Ч_ уття сплітаються з словами в ході бесід…

Ш_ ал втамувати неможливо… інстинктивно…
Щ_е і природа досить вбога… в міжсезоння…
Ю_рба бажань… душа цнотлива… імпульсивна…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога – не стороння…

У тексті розчинено вірш:

А_ я тез тебе, як без неба,
Б_олить у грудях, там, де серце…
В_есна землі вростає в ребра…
Г_імн грає березню джерельце…

Ґ_аздує вітер при дорозі…
Д_ень дещо довший… Потепління…
Е_вакуація в морозів…
Є_ в сонця вусики-проміння…

Ж_урба… сльозиться через очі…
З_игзаги долі на долоні…
тИ_ знаєш сни мої пророчі…
І_ як тумани гладять скроні…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах…
Й_ діагноз безапеляційний –
К_охаю!!! Хто б позичив крила?
Л_етіла б миттю у обійми…

М_ені потрібно щастя трішки:
Н_ амалювати риси східні,
О_ орнамент щирої усмі́шки,
П_ оцілувати губи рідні…

Р_ уками хмари розігнати,
С_ казати, як мені самотньо…
Т_ремтить свіча серед кімнати…
У_ се в житті, жаль, незвороньо…

Ф_ актично важко нам зустрітись…
Х_ олодні гори поміж нами…
Ц_вітінню разом не радіти…
Ч_ уття сплітаються з словами…

Ш_ ал втамувати неможливо…
Щ_е і природа досить вбога…
Ю_рба бажань… душа цнотлива…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога…

 

8 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, весна, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни нет

Марина Алдон – Двадцять четверте березня. Еротичні фото

3 февраля, 2013 11:15 дп

Двадцять четверте березня. Еротичні фото

3D, у техніці розчинення

Пам’ятаєш листи відверті на місячних жовтих скельцях?
Пахли мрії щемким польотом… служила весна молебен…
Відсилала тобі в конверті не сльози, а ноти серця,
Я свої еротичні фото знімала лише… для тебе…

Пам’ятаєш, писала вірші на річці замерзлій… кров’ю…
На долоні нічного неба мережала нічка ймення,
Як складав вітер зорі в ніші і дихав на них любов’ю,
Рахував місячЕнька ребра… наначе святі знамення…

Пам’ятаєш, мене голубив спокусливо, відчайдушно,
Коли мла вигинала спИну, за свічку ховались тіні…
Цілував руки, стегна, губи та родимку, що за вушком…
І нестямно, і без упину у очі вдивлявся сині…

Пам’ятаєш, троянду… смайлом та роздуми у мовчанці…
Як було нам обом скорботно у вимірі надтонкому…
Відсилала окремим файлом відбитки душі, не пальців…
Я тобі еротичні фото збирала для НЮ–альбому…

У тексті розчинено вірш:

Пам’ятаєш листи відверті?
Пахли мрії щемким польотом…
Відсилала тобі в конверті
Я свої еротичні фото…

Пам’ятаєш, писала вірші
На долоні нічного неба,
Як складав вітер зорі в ніші,
Рахував місяче́нька ребра…

Пам’ятаєш, мене голубив,
Коли мла вигинала спину,
Цілував руки, стегна, губи
І нестямно, і без упину…

Пам’ятаєш, троянду… смайлом…
Як було нам обом скорботно…
Відсилала окремим файлом
Я тобі еротичні фото…

 

3 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, інтимна лірика, кохання, секс и щоденник. 1 комментарий к записи Марина Алдон – Двадцять четверте березня. Еротичні фото

Марина Алдон – Двадцяте березня. Прийди до мене

2 февраля, 2013 2:20 пп

Двадцяте березня. Прийди до мене

3D, у техніці розчинення

Прийди до мене, коли всі заснуть, ввійди у спальню,
Крізь тисячі світів та кілометрів усміхнись мені…
До серця проклади шовковий путь, тропу астральну…
І виведи журбу з душевних нетрів звуком імені…

Прийди до мене, наче вітер, сніг… у чорній мряці,
Тебе давно чекає верховина, як відродження…
Сльозами хочу вмити ступні ніг і ніжні пальці…
Немов Ісусу грішна Магдалина… без погодження…

Прийди до мене, тихо, наче ніч, лише навіки,
Торкнися зірки-мрії обережно… в межах дійсності…
Чому дві долі досі врізнобіч, неначе рІки?
І прірва розділяє нас безмежна… і пів вічності…

Прийди до мене присмаком весни,  а ще – відлиги,
Пірни у душу сірими очима неба східного…
Нехай зустрінуть верби, ясени та навіть… книги
Єдиного… святого… пілігрима… дуже рідного…

У тексті розчинено вірш:

Прийди до мене, коли всі заснуть,
Крізь тисячі світів та кілометрів…
До серця проклади шовковий путь
І виведи журбу з душевних нетрів…

Прийди до мене, наче вітер, сніг…
Тебе давно чекає верховина…
Сльозами хочу вмити ступні ніг,
Немов Ісусу грішна Магдалина…

Прийди до мене, тихо, наче ніч,
Торкнися зірки-мрії обережно…
Чому дві долі досі врізнобіч?
І прірва розділяє нас безмежна…

Прийди до мене присмаком весни,
Пірни у душу сірими очима…
Нехай зустрінуть верби, ясени
Єдиного… святого… пілігрима…

2 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцяте березня. Прийди до мене нет

Марина Алдон – Вісімнадцяте березня. Після евтаназії

1 февраля, 2013 8:35 пп

Вісімнадцяте березня. Після евтаназії

3D, у техніці розчинення

Мряка знімає сьому печатку, свічка, мов та провидиця…
Тінню ворожить … знов на люстерці і до долоні тулиться…
Небо зім’яте, втиснене в цятку посередині місяця…
В центрі сльозини, прямо у серці… смуток мій землетруситься…

Дихати важко вітром, снігами… тими, що в підсвідомості…
Мрії останній зламано крила… із-за нестачі ніжності…
Знаю, коханий, прірва між нами… сотні миль невідомості…
Навіть кімната, наче могила… кольору потойбічності…

Падає зірка… плоть її – камінь… губиться теж у всесвіті…
Ніч розтирає майже на порох, чи на пісок… фантазії…
Душу вбиваєш…. ти… ніби Каїн… лезо ножа – у лексиці…
Світ мій без тебе – холод і морок… як після евтана́зії…

У тексті розчинено вірш:

Мряка знімає сьому печатку,
Тінню ворожить … знов на люстерці…
Небо зім’яте, втиснене в цятку
В центрі сльозини, прямо у серці…

Дихати важко вітром, снігами…
Мрії останній зламано крила…
Знаю, коханий, прірва між нами…
Навіть кімната, наче могила…

Падає зірка… плоть її – камінь,
Ніч розтирає майже на порох…
Душу вбиваєш…. ти… ніби Каїн…
Світ мій без тебе – холод і морок…

 

1 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Вісімнадцяте березня. Після евтаназії нет

Марина Алдон – Дванадцяте березня. Цілуй мене

27 января, 2013 4:53 пп

Дванадцяте березня. Цілуй мене

3D, у техніці розчинення

Цілуй мене так, щоб ніч затремтіла заздрісно,
Кричала в екстазі гучно моя незайманість,
Щоб сльози текли зі свіч, обіймай безжалісно,
Щоб було на ліжку зручно, забудь про стриманість…

Цілуй мене, щоб весна заспівала збуджено,
Зігріла планеті скроню інтимним подихом,
Щоб зіронька із-за скла знала, що їй суджено –
Упала в мою долоню… Порадуй дотиком…

Цілуй мене, щоб любов оголяла цінності,
Позбавила серце смути, відкрила секрет романтики,
Щоб я захотіла знов еротизму, ніжності –
Тебе у собі відчути, неначе ядро галактики…

У тексті розчинено вірш:

Цілуй мене так, щоб ніч
Кричала в екстазі гучно,
Щоб сльози текли зі свіч,
Щоб було на ліжку зручно.

Цілуй мене, щоб весна
Зігріла планеті скроню,
Щоб зіронька із-за скла
Упала в мою долоню.

Цілуй мене, щоб любов
Позбавила серце смути,
Щоб я захотіла знов
Тебе у собі відчути.

 

27 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, інтимна лірика, Камасутра, кохання, секс и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцяте березня. Цілуй мене нет

Марина Алдон – Шосте березня. Знов ніч опускає крила…

26 января, 2013 5:59 пп

Шосте березня. Знов ніч опускає крила…

3D, у техніці розчинення

Знов ніч опускає крила холодні, астральні, темні, чорні…
І гладить віконні скельця, тримає тебе за руку…
Кохання струмує в жилах, а з ним – і думки таємні…
Тривога на рівні серця нагадує про розлуку…

На місяці темні плями – то риси твого́ обличчя…
Трикутники гір карпатських шукати у млі даремно…
А скільки зіро́к між нами… полярна – з усіх найближча?
І скільки Шляхів Чумацьких? Усі не злічити, певно…

В душі непролиті сльози киплять, їм потрібні очі…
Зіжмакані дні чи тижні… весна без жаги безсила…
Молюсь тихо на підлозі… Для тіней свічки́, як зодчі…
Хай щастя пошле Всевишній.. тобі… я не заслужила…

У тексті розчинено вірш:

Знов ніч опускає крила
І гладить віконні скельця…
Кохання струмує в жилах,
Тривога на рівні серця…

На місяці темні плями –
Трикутники гір карпатських…
А скільки зіро́к між нами…
І скільки Шляхів Чумацьких?

В душі непролиті сльози…
Зіжмакані дні чи тижні…
Молюсь тихо на підлозі…
Хай щастя пошле Всевишній..

 

 

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте березня. Знов ніч опускає крила… нет

Марина Алдон – Четверте березня. Прощання

26 января, 2013 5:54 пп

Четверте березня. Прощання

3D, у техніці розчинення

Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.

Ліна Костенко

Прощатися завжди непросто, розлучатися тривожно,
Та бути разом неможливо, не дозволено Всевишнім…
Ребром шматує місяць простір. Він у небі, йому можна…
А зорі падають тремтливо на гілки старої вишні…

Тебе кохаю безнадійно, до безтями, безкорисно…
І ночі міряю сльозами та словами акровіршів…
Ти ж усміхаєшся спокійно… та ламаєш крила, звісно,
Духовна прірва поміж нами… я не вірю тобі більше…

Хай тане свічка, віск не винний, що у полум’ї свідомість,
Що пам’ятаю всі цілунки… по руці читаю долю…
Тепер є вихід лиш єдиний – власна втеча в невідомість…
Та розірвати як стосунки… й не завдати тобі болю?

У тексті розчинено вірш:

Прощатися завжди непросто,
Та бути разом неможливо…
Ребром шматує місяць простір.
А зорі падають тремтливо…

Тебе кохаю безнадійно…
І ночі міряю сльозами…
Ти ж усміхаєшся спокійно…
Духовна прірва поміж нами…

Хай тане свічка, віск не винний,
Що пам’ятаю всі цілунки…
Тепер є вихід лиш єдиний…
Та розірвати як стосунки?

 

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте березня. Прощання нет

Марина Алдон – Друге березня. Обійми

25 января, 2013 3:38 пп

Друге березня. Обійми

3D, у техніці розчинення

Обійми мене лагідно вітром, весною ранньою…
Знаю, між нами міста, кілометри… чи навіть… вічності…
Хочу тебе я жадібно надлюбов’ю, як світ… безкрайньою…
Поцілувати в вуста… у диханні ж гормони ніжності…

Обійми зачаровано березнем… та туманами,
Не відпускай моїх рук, грій листами, а ще – світлинами…
Наші сни заримовано в небі і кров’ю, й ранами…
Акростежка́ми розлук… у нікуди йдемо… сльозинами…

Обійми, хоч би подумки – серцем відчую пестощі…
Мовою праворожби гомонять потічки розхристані…
Гори між нами – сходинки… Любий, забудь про ревнощі…
Переступи їх… люби… бо для душ не існує відстані…

У тексті розчинено вірш:

Обійми мене лагідно…
Знаю, між нами міста…
Хочу тебе я жадібно
Поцілувати в вуста…

Обійми зачаровано…
Не відпускай моїх рук…
Наші сни заримовано
Акростежка́ми розлук…

Обійми, хоч би подумки
Мовою праворожби…
Гори між нами – сходинки…
Переступи їх… люби…

 

25 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге березня. Обійми нет

Марина Алдон – Двадцять шосте лютого. На пероні…

21 января, 2013 9:17 пп

Двадцять шосте лютого. На пероні…

3D, у техніці розчинення

Знаю, зорі – це краплі сліз… Чом же в місяця білі губи?
Чорна ніч, мов гірський тунель, вже не вірить у сонник Фрейда…
Просто потяг тебе відвіз аж занадто далеко, любий…
За сімнадцять морів-земель і за три континенти неба…

Одиноко… ковтаю… сум… Рахувати… чи ні… хвилини?
Чи побачу іще тебе?  За сітківкою ока мрії…
Через серце проходить струм та пронизує всі судини…
Щось мороз на душі шкребе… Завиток у зими сивіє…

Розпанахані тіні скрізь… та тривожні вітри без втоми
Ліхтарі обіймають знов, підпирають старі тополі…
Просто потяг тебе відвіз, залишивши лиш тільки спомин…
Розпинає мій світ любов… Не повернешся ти ніколи…

У тексті розчинено вірш:

Знаю, зорі – це краплі сліз…
Чорна ніч, мов гірський тунель…
Просто потяг тебе відвіз
За сімнадцять морів-земель…

Одиноко… ковтаю… сум…
Чи побачу іще тебе?
Через серце проходить струм…
Щось мороз на душі шкребе…

Розпанахані тіні скрізь
Ліхтарі обіймають знов…
Просто потяг тебе відвіз…
Розпинає мій світ любов…

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, пори року, самотність у натовпі и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять шосте лютого. На пероні… нет

Марина Алдон – Двадцять четверте лютого. Без тебе темно…

21 января, 2013 9:11 пп

Двадцять четверте лютого. Без тебе темно…

3D, у техніці розчинення

Без тебе важко… Часом сльози пахнуть ліками…
Півмісяць у рубцях… Невже від віт соснових?
Мла, як монашка, походжає попід вікнами…
Сім зморшок на руках доріг іще зимових…

Без тебе гірко… Запиваю вірші кавою…
Дратує вітру свист… доволі дивнуватий…
Згорає зірка за хмариною іржавою…
Як паперовий лист Творцеві передати?

Без тебе темно… і не гріє свічка пам’яті…
А гори в пелені, у сніговій вуалі…
Я жду даремно (мрії всі… в душі… на паперті),
Та ти не прийдеш… ні… потрібно жити далі…

У тексті розчинено вірш:

Без тебе важко…
Півмісяць у рубцях…
Мла, як монашка,
Сім зморшок на руках…

Без тебе гірко…
Дратує вітру свист…
Згорає зірка,
Як паперовий лист?

Без тебе темно…
А гори в пелені…
Я жду даремно,
Та ти не прийдеш… ні…

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять четверте лютого. Без тебе темно… нет

« Следующие  
  Предыдущие »