Запах світанку
Пахне світанок літній безлюдним містом,
Трохи – руками вітру, що ледь прогрілись,
Чистим… із рос добірних… тремким намистом,
Мріями… що у серці… десь затаїлись…
Пахне світанок медом, який на стебла
З амфор ноланських лілій стікає в вічність
І ембріоном сонця… в плаценті неба,
Оком-вікном відкритим у справжню дійсність…
Пахне світанок фрешем, а ще – рікою,
Що протікає стрімко крізь вимір вулиць…
Можна торкнутись пісні дрозда рукою
І обійняти хмари, щоб посміхнулись…
Пахне світанок… дивом і… що важливо…
Можна дібрати настрій… на власний вибір…
Нині ж мені ти снився… і я щаслива…
Всесвіту мій безмежний, за всі спасибі!
10 липня 2016
