Марина Алдон — Я звикла до самотності…

60731

Я звикла до самотності…

Я звикла до самотності… болить
Лиш тільки спомин десь у передсерді…
На вільсі грає вітер твори Верді,
Зіжмакуючи літо… і блакить…
Твоє ім’я виводжу на піску,
Римуючи із мріями в уяві…
А хмари майже поряд… кучеряві…
Думки читають, дивляться в ріку…

Я звикла до самотності… давно…
Сльозини запиваю теплим чаєм…
А те, що на душі ніхто не знає…
Хоч липень відчуває все одно…
Пекуче сонце схоже на кулон
З твоїм портретом… випуклим… класичним…
Здається вже і сум хронічний звичним…
Між нами же провалля… рубікон…

 

6 липня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

комментария 2

  1. brama написал(а):

    «»Сльозини запиваю теплим чаєм» — зворушливо. Знаєте, читаєш чийсь витвір,
    вникаєш, начебто насолоджуєшся (чужі вірші ми завжди сприймаємо у
    напівдрімоті) і раптом — бам! Звідки така глибина?

  2. marinashtefuca написал(а):

    Дякую! тут було особисте, пережите, відболіле…

Оставить комментарий