Марина Алдон — Дивись на повний місяць

7 декабря, 2014 7:46 дп

5728874_large

Дивись на повний місяць

 

Дивись на повний місяць. Я щоночі

Безмовно поглядаю у вікно

Його холодним поглядом пророчим…

Малюю снів мистецьке полотно…

Компресом із зірок знімаю втому,

Як пісню, серце слухаю твоє…

Та дякую Всевишньому святому

За те, що ти на світі цьому є…

 

Дивись на повний місяць. Кожен подих

Світила заримовано з моїм

Я частка галактичної природи

Не стіни з цегли, Всесвіт – рідний дім

У млі блукаю, начебто вовчиця,

Твій слід шукаю… в дзеркалі душі…

Щасливим тільки будь і не журися,

Що небо до світанку в паранджі…

 

Дивись на повний місяць. Промінь ніжний

Розгладжує нерівності доріг…

Ти камінь у житті моїм наріжний,

Хоча про це не знатимеш повік…

Вогонь гарячий творчої уяви

Обпалює графеми у словах…

Ховаю сльози в чашці із-під кави,

Розбиті мрії терпнуть на губах…

 

7 грудня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: atit «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, мої вірші и ніч. Комментариев к записи Марина Алдон — Дивись на повний місяць нет

Марина Алдон — Щоночі

29 ноября, 2014 8:54 пп

5735540_large

Щоночі

 

Зупинена в годинникові мить

На стрілці часу мріє стати віршем…

Колись, я знаю, серце відболить

І ти мені не снитимешся більше…

 

В кімнаті пусто… Тільки власна тінь

Торкається ледь-ледь дверей балконних…

Не спалює ні пам’ять мій камін,

Ані листів у папках електронних…

Як ти далеко! Знімок на столі…

Душа від безнадії рветься навпіл…

Твоє ім’я сльозами у імлі

Невільно викладаю на канапі…

 

Чому тебе не можу не любить?

Чому спинити пристрасть я не в змозі?

Тріпоче в грудях серце та болить

І ти мені щоночі снишся досі …

 

 

29 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: didivi «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, мої вірші и ніч. Комментариев к записи Марина Алдон — Щоночі нет

Марина Алдон — Сьоме життя…

29 ноября, 2014 11:05 дп

5734168_large

Сьоме життя…

 

Душа, що зітліла, уже не болить нестерпно,

Нагадує серце зіжмаканий лист паперу…

Щоправда, ночами від суму свідомість терпне,

А пустка у грудях уміщує неба сферу…

 

Вже майже зима і із нею ми схожі дуже

І поглядом, і… натуральним волоссям білим…

Торкаються вуст антарктичні вітри байдужі…

Ввижається скверик малий континентом цілим…

Півмісяць у млі колискову шепоче тіням,

Дерева у снах фантазують про щось приємне…

Ти – кара моя! Й одночасно – моє спасіння!

У жилах не кров застига, а чуття таємне…

Люблю? Не люблю? Що зі мною? Сама не знаю…

Снігами іти бездоріжжям… одній… нелегко…

Між нами міста крижані, кілометри гаю…

Мчать тільки думки безборонно… хоч як далеко…

 

Душа, що зітліла, уже не болить нестерпно…

Та в попелі згадок жевріє жаги іскринка…

Печаль обпікає… бездонна та невичерпна…

Бо в світі… без тебе… я сьоме життя — чужинка…

 

 

29 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Pospelov Sergey «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, зима, кохання, ліс и самотність у натовпі. Комментариев к записи Марина Алдон — Сьоме життя… нет

Марина Алдон — Влітає осінь тихо у вікно

29 сентября, 2014 4:56 пп

осінь

Влітає осінь тихо у вікно

 

Влітає осінь тихо у вікно

Листком кленовим, вітром, павутинням…

Для жовтня світ – мистецьке полотно,

Хоча робота кожна пахне тлінням…

Маленька квітка майже засина

В старім вазоні, дише неритмічно…

Із млою розмовляю я одна?

На самоті… при свічці… це логічно…

 

Мій стіл письмовий – начебто вівтар…

За ним молюся віршами щоночі…

Гортаю згадки, наче календар,

А серце неспокійно так стукоче…

Холодну каву… зварену давно…

Настояну зірками… пити легко…

Влітає осінь тихо у вікно…

Мені сьогодні сумно… ти далеко…

 

29 вересня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Фото: spartans «Leaf»

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, ніч, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Влітає осінь тихо у вікно нет

Марина Алдон — Я більш не вірю

27 июля, 2014 9:41 дп

5590115_xlarge

Я більш не вірю

 

Я більш не вірю вітру і тобі:

Він тихо гладив, та обвітрив шкіру,

Ти ж цілував кофтину з кашеміру

Й пускав пилюку в очі голубі…

А далі відтинав брехнею крила,

Терпіла, бо кохала, бо тужила…

 

Не жду уже ні вітер, ні тебе:

Ламав він віти-руки осокорів,

Стріляв заради втіхи ти у зорі,

Аби світила падали небес…

Коли  просила помочі благально,

Мовчанням розпинав мене безжально…

 

Я більш не вірю вітру і тобі!

Ви схожі… Ви обоє… із завзяттям

Роздмухували пристрасті багаття,

Моя душа… щоб стліла у вогні…

Пізнавши біль, померши від любові,

Нарешті воскресаю знов у слові…

 

27 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: PiDf «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Я більш не вірю нет

Марина Алдон — Два вовки

26 июля, 2014 4:20 пп

HTMVNHn-1uk

Два вовки

 

Вовки ми два дикі… у храмі святої природи…

Між нами і прірви, і скелі, й міста, і кордони…

Зріднитись навік заважає жага до свободи…

Мандруєм сліпим бездоріжжям ночей без утоми…

 

Ми схожі занадто… В нас навіть споріднені душі…

Однаково місячне дзеркало погляди вабить…

Кармічних вузлів не розтяти… Міцні вони дуже…

З небес за стосунками стежать німі зорі-краби…

 

Ми в лігвах астральних… Чуття нас єднає невільне…

Вдихаємо порізно вітер, тумани шовкові…

З нас кожен мовчить про своє, але точно про спільне

Й складає поезію власну на тему любові…

 

Живемо давно ми аскетами в Божому лісі…

Крізь очі… невільно з сердець витікають страждання…

Одну відчуваєм потребу у пристрасній втісі…

Та волі зректись не готові заради кохання…

 

 

26 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, вовки и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон — Два вовки нет

Марина Алдон – Ранкове щастя

11 мая, 2014 8:42 пп

5498005_large

Ранкове щастя

 

Світанком пахне кава… і напій

Розмішує із цукром сонця промінь…

Приємно прокидатися! Ти – мій!

Як затишно удвох сьогодні в домі…

 

Неначебто травневий небокрай

На ліжко опускається поволі…

Прошу тебе, кохай мене, кохай!

Пульсують інстинктивно… мрії голі…

 

У горщику ромашка польова

І дише, і всміхається весною…

Цілую губи, бороду, слова,

Що вимовлені лагідно тобою…

 

Сніданок – полуничний ексклюзив

На таці золотій у формі серця…

Одразу споглядаю стільки див!

Чуття… в душі… солодке щастям зветься!

 

 

11 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Krugovaya «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, весна и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – Ранкове щастя нет

Марина Алдон – На літеру А

28 декабря, 2013 8:52 пп

На літеру А

 

Акантовий орнамент на душі,

Агатові сніжинки на стежині…

А ми давно… давно… давно чужі…

Абсурдно в зустріч вірити донині …

 

Агонія… конвульсії… півсмерть…

Абстракція думок –  веде до тебе…

Адреса та ж… та ти не той на чверть…

Амбіції тамують серця трепет…

 

Апостоле і долі, і життя!

Акорди підбираєш до фантазій,

Арканиш потаємні почуття,

Активізуєш подорожі в часі…

 

Архів любові – вицвілі листи,

Альбом гортаю… вірші, фотознімки…

Астральний світ мій добре знаєш ти…

Але цікавить тільки тіло жінки…

 

 

28 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Iridi «Про то самое «яблоко, что с древа Адаму на беду сорвала Ева»…,

http://www.photosight.ru/photos/5344731/

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, акро, вірші про кохання и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – На літеру А нет

Марина Алдон – Інстинкти і звички

28 декабря, 2013 8:48 пп

Інстинкти і звички

 

Я по-новому дихати учусь,

Звикаючи до внутрішніх морозів…

Лише тремчу… за звичкою… чомусь,

Хоча давним-давно не плачу зовсім…

На себе не подібна вже нічим:

Ні виглядом, ні власними піснями…

Зливаюся із обрієм нічним

Німими пересохлими губами…

Слова же другорядні, а між тим

Для серця, для душі є більш доцільним

Те, що іще не сказано ніким…

Чуття же поза мовленням суспільним…

 

Вчусь жити… видозмінювать думки…

Інакші патентую псевдоніми…

Знеболити щоб зошит і рядки,

Ховаю згадки-спомини за рими…

А в хаті сиро, темно… все одно…

Мрій небагато – звісно… згідно норми…

Вітрисько дзьобом гучно б’є в вікно,

Бо прагне лінгвістичної реформи…

Старі листи – мов вицвілий папір…

Здаються навіть літери чужими…

Вогнем жонглює свічка, як факір,

Невільно… в автономному режимі…

 

Без тебе вчуся спати. Вже диван

У спальні розмістила замість холу,

На стелі зобразила океан

Та випила сто капсул валідолу…

У лапках пишу вже займенник «ми»,

Хоча правопис… нібито…  дрібничка,

Як про любов складаються псалми…

А творчість – це шкідлива досить звичка…

Потрібно, щоб додав наснаги вірш…

Працюю над характером активно…

На місяць вию тільки, як раніш,

Немов вовчиця біла… інстинктивно…

 

28 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Iridi «*****»,

http://www.photosight.ru/photos/5350203/

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – Інстинкти і звички нет

Марина Алдон – Я, ти, ми…

1 декабря, 2013 11:01 дп

Я, ти, ми…

3D, у техніці розчинення + паліндром

 

Я – мед, Едем. Ти – мить. Ми волю ловим?*

Спокуси плід терпкий  – любити здатність…

У серці щем… Як жить? Чуття – окови!

Твій погляд – лід морський, німа фатальність…

 

Мов вітер дмеш із гір, із териконів

На квіт душі щодень (у цьому й складність)…

Мій світ без меж, повір, і без кордонів,

Твій – міражі лишень напівабстрактні…

 

Гортаю сум… чомусь, як книгу долі,

У віршах він, піснях та у сльозинах…

Кохання – струм… і пульс… і кім у горлі…

Твоя я тінь, твій шлях, зоря єдина!

 

У тексті розчинено вірш:

Я – мед, Едем. Ти – мить,

Спокуси плід терпкий…

У серці щем… Як жить?

Твій погляд – лід морський…

 

Мов вітер дмеш із гір

На квіт душі щодень…

Мій світ без меж, повір

Твій – міражі лишень…

 

Гортаю сум… чомусь

У віршах він, піснях…

Кохання – струм… і пульс…

Твоя я тінь, твій шлях!

 

І ще одну поезію:

Я – мед, Едем,

Спокуси плід…

У серці щем…

Твій погляд – лід…

 

Мов вітер дмеш

На квіт душі…

Мій світ без меж,

Твій – міражі…

 

Гортаю сум…

У віршах він…

Кохання – струм…

Твоя я тінь!

 

* Я – мед, Едем. Ти – мить. Ми волю ловим? – рядок-паліндром, навпаки читається: Ми волю ловим? Ти – мить. Мед, Едем – я…

 

 

1 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: «YraZ «***»,

http://www.photosight.ru/photos/5314380/

 

 

Рубрики: Мої вірші, Нові 3D, Паліндроми, Три ковтки тиші и Улюблене. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и паліндром. Комментариев к записи Марина Алдон – Я, ти, ми… нет

« Следующие  
  Предыдущие »