Марина Алдон – Друге березня. Обійми

25 января, 2013 3:38 пп

Друге березня. Обійми

3D, у техніці розчинення

Обійми мене лагідно вітром, весною ранньою…
Знаю, між нами міста, кілометри… чи навіть… вічності…
Хочу тебе я жадібно надлюбов’ю, як світ… безкрайньою…
Поцілувати в вуста… у диханні ж гормони ніжності…

Обійми зачаровано березнем… та туманами,
Не відпускай моїх рук, грій листами, а ще – світлинами…
Наші сни заримовано в небі і кров’ю, й ранами…
Акростежка́ми розлук… у нікуди йдемо… сльозинами…

Обійми, хоч би подумки – серцем відчую пестощі…
Мовою праворожби гомонять потічки розхристані…
Гори між нами – сходинки… Любий, забудь про ревнощі…
Переступи їх… люби… бо для душ не існує відстані…

У тексті розчинено вірш:

Обійми мене лагідно…
Знаю, між нами міста…
Хочу тебе я жадібно
Поцілувати в вуста…

Обійми зачаровано…
Не відпускай моїх рук…
Наші сни заримовано
Акростежка́ми розлук…

Обійми, хоч би подумки
Мовою праворожби…
Гори між нами – сходинки…
Переступи їх… люби…

 

25 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге березня. Обійми нет

Марина Алдон – Двадцять шосте лютого. На пероні…

21 января, 2013 9:17 пп

Двадцять шосте лютого. На пероні…

3D, у техніці розчинення

Знаю, зорі – це краплі сліз… Чом же в місяця білі губи?
Чорна ніч, мов гірський тунель, вже не вірить у сонник Фрейда…
Просто потяг тебе відвіз аж занадто далеко, любий…
За сімнадцять морів-земель і за три континенти неба…

Одиноко… ковтаю… сум… Рахувати… чи ні… хвилини?
Чи побачу іще тебе?  За сітківкою ока мрії…
Через серце проходить струм та пронизує всі судини…
Щось мороз на душі шкребе… Завиток у зими сивіє…

Розпанахані тіні скрізь… та тривожні вітри без втоми
Ліхтарі обіймають знов, підпирають старі тополі…
Просто потяг тебе відвіз, залишивши лиш тільки спомин…
Розпинає мій світ любов… Не повернешся ти ніколи…

У тексті розчинено вірш:

Знаю, зорі – це краплі сліз…
Чорна ніч, мов гірський тунель…
Просто потяг тебе відвіз
За сімнадцять морів-земель…

Одиноко… ковтаю… сум…
Чи побачу іще тебе?
Через серце проходить струм…
Щось мороз на душі шкребе…

Розпанахані тіні скрізь
Ліхтарі обіймають знов…
Просто потяг тебе відвіз…
Розпинає мій світ любов…

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, пори року, самотність у натовпі и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять шосте лютого. На пероні… нет

Марина Алдон – Двадцять четверте лютого. Без тебе темно…

21 января, 2013 9:11 пп

Двадцять четверте лютого. Без тебе темно…

3D, у техніці розчинення

Без тебе важко… Часом сльози пахнуть ліками…
Півмісяць у рубцях… Невже від віт соснових?
Мла, як монашка, походжає попід вікнами…
Сім зморшок на руках доріг іще зимових…

Без тебе гірко… Запиваю вірші кавою…
Дратує вітру свист… доволі дивнуватий…
Згорає зірка за хмариною іржавою…
Як паперовий лист Творцеві передати?

Без тебе темно… і не гріє свічка пам’яті…
А гори в пелені, у сніговій вуалі…
Я жду даремно (мрії всі… в душі… на паперті),
Та ти не прийдеш… ні… потрібно жити далі…

У тексті розчинено вірш:

Без тебе важко…
Півмісяць у рубцях…
Мла, як монашка,
Сім зморшок на руках…

Без тебе гірко…
Дратує вітру свист…
Згорає зірка,
Як паперовий лист?

Без тебе темно…
А гори в пелені…
Я жду даремно,
Та ти не прийдеш… ні…

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять четверте лютого. Без тебе темно… нет

Марина Алдон – Двадцяте лютого. Стриптиз – танець кохання

17 января, 2013 9:32 пп

Двадцяте лютого. Стриптиз – танець кохання

3D, у техніці розчинення

НадвОрі тремтять дощі в доріг на шорстких зап’ястях…
І рвуться у рІчки вени… відлига іде легально…
А, хочеш, тобі вночі п’янке подарую щастя,
Станцюю стриптиз шалений спокусливо, сексуально…

Здригається ніби світ, крайнебо неначе ближче,
Втікає зима лякливо, без опору та без бунту…
Бажаєш? Цілуй живіт… пупок, навіть трохи нижче…
Всміхнися у млі звабливо… Твій корінь чекає ґрунту…

Кохання – чуття земне, хоч тільки наполовину…
Потрібна снага для тіла, для мрій же – злиття духовне…
Жадаєш? Бери мене! Пий стогони, крик, сльозину…
Безумно, щоб кров кипіла, щоб гріло гніздо любовне…

Зі мною пізнай екстаз глибокий, міжгалактичний,
Та так, щоб проснулись клени (у лютому їм вже можна)…
А, хочеш, тобі хоч раз зроблЮ масаж еротичний…
Станцюю стриптиз шалений, оголена, віртуозно…

У тексті розчинено вірш:

НадвОрі тремтять дощі
І рвуться у річки вени…
А, хочеш, тобі вночі
Станцюю стриптиз шалений…

Здригається ніби світ,
Втікає зима лякливо…
Бажаєш? Цілуй живіт…
Всміхнися у млі звабливо…

Кохання – чуття земне,
Потрібна снага для тіла…
Жадаєш? Бери мене!
Безумно, щоб кров кипіла…

Зі мною пізнай екстаз,
Та так, щоб проснулись клени…
А, хочеш, тобі хоч раз
Станцюю стриптиз шалений…

 

17 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, Камасутра, секс и щоденник. 1 комментарий к записи Марина Алдон – Двадцяте лютого. Стриптиз – танець кохання

Марина Алдон – Вісімнадцяте лютого. Дивися на місяць

16 января, 2013 8:41 пп

Вісімнадцяте лютого. Дивися на місяць

3D, у техніці розчинення

Дивися на місяць пильно… Він, наче зіниця ока…
Там мрії мої, бажання, на срібній сльозі світила…
Люби мене щиро, сильно… Не спиться, а ніч глибока…
В душі я твоїй остання, за мною… лише могила…

Згадай же слова відверті, що сам говорив недавно,
Як ніжив мене чуттєво у ліжку та на канапі…
Молитви писав на серці вустами своїми вправно…
Для щастя це так суттєво… як яблуко зваби… навпіл…

Хоч дихав цей світ зимою, коли ми були укупі,
Нас гріла жага щомиті, тремтіли тілА свічками…
Ти в небо стрибав зі мною і гладив зірки в шкаралупі…
Завії ловив сердиті, вітри відганяв руками…

Дивися на місяць, любий, неначе на купол храму…
На ньому мої світлини… і віршів, пісень палітра…
Журба розпинає груди, читає Бог телеграму…
Ти в венах… із середини, у кожнім ковтку повітря…

У тексті розчинено вірш:

Дивися на місяць пильно,
Там мрії мої, бажання…
Люби мене щиро, сильно…
В душі я твоїй остання …

Згадай же слова відверті,
Як ніжив мене чуттєво,
Молитви писав на серці…
Для щастя це так суттєво…

Хоч дихав цей світ зимою,
Нас гріла жага щомиті…
Ти в небо стрибав зі мною,
Завії ловив сердиті…

Дивися на місяць, любий…
На ньому мої світлини…
Журба розпинає груди…
Ти в венах… із середини…

 

16 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч, секс и щоденник. 2 комментария к записи Марина Алдон – Вісімнадцяте лютого. Дивися на місяць

Марина Алдон – Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина

13 января, 2013 5:29 пп

Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина

3D, у техніці розчинення

Люблю до нестями: і пристрасно, й несамовито…
Ти камінь наріжний моєї світобудови…
Бескиди між нами… співають вітри сумовито…
Ще й шлях білосніжний ховає твій слід зимовий…

Люблю відчайдушно, від розпачу ладна кричати…
Так хочеться втіхи… Ховаюсь за папірцями…
Мороз незворушно зашторює вікна кімнати…
Спресовує ріки, не віддаль, що між серцями…

Люблю безнадійно, аж стогнуть ліси у комі…
Ридаю ночами зірками і воском свічки…
Дрижать неспокійно… завії. У них судоми?
Лиш тіні-прочани… цілують безмовно щічки…

Люблю безумовно, молюся покірно Богу…
Оголюю душу… На сповідь зізнання схоже…
Це – невиліковно… Гортаю в піснях тривогу…
Терпіти я мушу… Колись покохаєш, може…

У тексті розчинено вірш:

Люблю до нестями…
Ти камінь наріжний…
Бескиди між нами…
Ще й шлях білосніжний…

Люблю відчайдушно…
Так хочеться втіхи…
Мороз незворушно
Спресовує ріки…

Люблю безнадійно…
Ридаю ночами…
Дрижать неспокійно…
Лиш тіні-прочани…

Люблю безумовно…
Оголюю душу…
Це – невиліковно…
Терпіти я мушу…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші, привітання, свята и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина нет

Марина Алдон – Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

13 января, 2013 5:17 пп

Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

3D, у техніці зіставлення

Цілуй, обіймай, голуб… ковтай мене, як причастя,
Диханням своїм грій плечі, словами лікуй від стресу…
Хай ду́ші вступають в шлюб… я хочу, нарешті, щастя…
Серця́ хай вінчає вечір, а вітер хай править месу…

Хай віхола грає джаз, танцює мороз сердито…
Кохай мене палко, ніжно, як вперше та як востаннє…
Накриє нехай екстаз шалено, несамовито
Лавиною наше ліжко… Вирує чуття хай справжнє!

У очі дивись мої! Є сила тертя між нами?
Забудь же про заборони… довірся закону казки…
Дозволь, я знайду твої на шкірі родимі плями,
Усі ерогенні зони, повір, потребують ласки…

Цілуй, обіймай, голуб… Зірви тихо плід спокуси…
Хай тане в долоні лютий, віддайся же ейфорії…
Хай стогін зринає з губ… бо ж любощі – землетруси…
Несила тебе забути… Здійсни заповітні мрії!

У тексті розчинено два вірші:
1.
Цілуй, обіймай, голу,
Диханням своїм грій плечі…
Хай ду́ші вступають в шлюб,
Серця́ хай вінчає вечір…

Хай віхола грає джаз,
Кохай мене палко, ніжно…
Накриє нехай екстаз
Лавиною наше ліжко…

У очі дивись мої!
Забудь же про заборони…
Дозволь, я знайду твої
Усі ерогенні зони…

Цілуй, обіймай, голуб…
Хай тане в долоні лютий…
Хай стогін зринає з губ…
Несила тебе забути…

2.
Ковтай мене, як причастя,
Словами лікуй від стресу…
Я хочу, нарешті, щастя!
А вітер хай править месу…

Танцює мороз сердито,
Як вперше та як востаннє…
Шалено, несамовито
Вирує чуття хай справжнє!

Є сила тертя між нами?
Довірся закону казки…
На шкірі родимі плями,
Повір, потребують ласки…

Зірви тихо плід спокуси…
Віддайся же ейфорії…
Бо ж любощі – землетруси
Здійсни заповітні мрії!

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, інтимна лірика, Камасутра, мої вірші, секс и щоденник. 5 комментариев к записи Марина Алдон – Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

Марина Алдон – Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі»

13 января, 2013 5:03 пп

Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі»

3D, у техніці розчинення

У погляді – допитливість, журба, морська лагуна,
А губи – мов бутон тюльпану ніжний і звабливий…
Сама тоненька, начебто верба, ще зовсім юна…
Та в серці, певно, має рану, опік особливий…

Пізнала біль, солодкий перший гріх та смак тривоги,
Коханого жорстоку зраду, або смерть трагічну,
Долоні вітру і клубок доріг, чуття знемоги,
Але й п’янку, терпку відраду, пристрасть аритмічну…

Неначе мак, червоний капелюх – контрастна пляма…
Вбрання, як у черниці, чорне, зовсім невиразне…
Цікаво, що насторожило слух… Чи кличе, мама?
Життя  людини ілюзорне?! Та таке прекрасне!

У тексті розчинено вірш:

У погляді – допитливість, журба,
А губи – мов бутон тюльпану…
Сама тоненька, начебто верба,
Та в серці, певно, має рану…

Пізнала біль, солодкий перший гріх,
Коханого жорстоку зраду,
Долоні вітру і клубок доріг,
Але й п’янку, терпку відраду…

Неначе мак, червоний капелюх…
Вбрання, як у черниці, чорне…
Цікаво, що насторожило слух…
Життя  людини ілюзорне?!

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, за картинами, інтимна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі» нет

Марина Алдон – Третє лютого. Камасутра. Поза 69

9 января, 2013 10:30 пп

Третє лютого. Камасутра. Поза 69

3D, у техніці розчинення

Нехай на вікні вітражі, візерунки з морозними квітами…
Танцює з завією лютий, у зорі впираючись скронями…
Пірни у глибини душі, наче в море всесвітнє незвідане…
Бо прагну твій подих відчути та пульс небокраю долонями…

Торкнутись дай щастя стебла гарячково вустами жагучими…
ГолУб мій бутон насолоди неквапно, ласкаво, упевнено…
Хай наші зіллються тіла… що стають від спокуси блискучими…
Немає у ліжку негоди… хоч світло у спальні затемнене…

Гладь перси та пружний живіт… Я сьогодні Сахара, не Арктика…
Від пристрасті сльози нестримні… Відкинь подушкиИ… вони  стомлені…
В тобі континент, цілий світ…  а, можливо, і навіть галактика…
Жаль, все тільки мрії інтимні… й частково… солодкії спомини…

У тексті розчинено вірш:

Нехай на вікні вітражі,
Танцює з завією лютий…
Пірни у глибини душі,
Бо прагну твій подих відчути…

Торкнутись дай щастя стебла,
ГолУб мій бутон насолоди,
Хай наші зіллються тіла…
Немає у ліжку негоди…

Гладь перси та пружний живіт…
Від пристрасті сльози нестримні…
В тобі континент, цілий світ…
Жаль, все тільки мрії інтимні…

9 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, Камасутра, кохання, мої вірші, секс и щоденник. 5 комментариев к записи Марина Алдон – Третє лютого. Камасутра. Поза 69

Марина Алдон – Перше лютого. Біла вовчиця плаче

9 января, 2013 3:10 пп

Перше лютого. Біла вовчиця плаче

3D, у техніці розчинення

Біла вовчиця плаче. І запах зими в повітрі…
Десь там, за полярним колом вона на нічнім дозорі…
Місячний купол… наче приховує мрії світлі…
Зі срібним густим узором оздоблюють небо зорі…

Біла вовчиця тужить, жага розпинає серце…
Коханий її далеко… Чумацька дорога — близько…
Довкола сніги байдужі, ставка крижане люстерце…
Крізь нетрі іти нелегко, ще й поруч кричить вітрисько…

Біла вовчиця плаче, звучать перворідні ноти…
Мороз коле грубо шкіру борідкою, що небрита…
Та зносить усе терпляче, хоч лютий терпкий на дотик…
Бо має у грудях віру, бо прагне душа любити…

У тексті розчинено вірш:

Біла вовчиця плаче
Десь там, за полярним колом…
Місячний купол… наче
Зі срібним густим узором…

Біла вовчиця тужить,
Коханий її далеко…
Довкола сніги байдужі,
Крізь нетрі іти нелегко…

Біла вовчиця плаче,
Мороз коле грубо шкіру…
Та зносить усе терпляче,
Бо має у грудях віру…

9 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вовки, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, мої вірші, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше лютого. Біла вовчиця плаче нет

« Следующие  
  Предыдущие »