Дев’яте квітня. Смерічка
3D, у техніці розчинення
Знов на смерічці сплять зірки малесенькі,
Співають горобці народну пісню з вітром…
На кожній гілці шпилечки гостресенькі,
Тендітні гребінці розчісують повітря…
ХмаркИ-опришки шлють із неба звісточку,
Чекають дива з див: що змінить колір хвоя…
А запах шишки вабить, кличе білочку…
Цілющий має вплив живиця на здоров’я…
Краса, величчя, форма крони дерева –
Щомиті тішать зір зеленою габою…
Її обличчя шкіра сіро-бежева –
Окраса справжня гір і влітку, і зимою…
У тексті розчинено вірш:
Знов на смерічці
Співають горобці
На кожній гілці
Тендітні гребінці
ХмаркИ-опришки
Чекають дива з див
А запах шишки
Цілющий має вплив
Краса, величчя
Щомиті тішать
Її обличчя –
Окраса справжня гір…
15 лютого 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, ліс, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте квітня. Смерічка нет
Тринадцяте лютого. Зима карпатська
3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет+ЯС
Зима карпатська вірить у повір’я…
Автографи звичайні ставить лютий…
Холодним снігом дише надвечір’я…
Гора гігантська, наче дах споруди…
Густі ліси безкрайні з білокрів’ям?
Вітри набігом труться стежці в груди…
Зникають навіть тіні біля ватри…
Знов на тополях хутряні жилети…
Рясний пухнастий іній, наче з вати…
Посеред поля лід чи амулети?
Струмочок десь за дзеркалом магічним…
Мороз танцює прямо біля хати,
Чомусь отут усе здається вічним…
Природа спить. Так хочеться мовчати…
У тексті розчинено ЯС:
Зима карпатська…
Автографи звичайні
Холодним снігом…
Гора гігантська,
Густі ліси безкрайні…
Вітри набігом…
Зникають навіть тіні
Знов на тополях…
Рясний пухнастий іній
Посеред поля…
13 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська нет
Десяте лютого. Морозний ранок
3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС
Морозний ранок… Тиша ейфорійна…
Скляним холодним оком спить струмочок…
Шукає сонце хмарка неспокійна…
Густий серпанок проситься в таночок…
Межує з білим шовком тільки іній…
Мовчить віконце… бо на шибці всесвіт…
На місці стежки в лісі – кілька ліній…
Сліди тварини десь ведуть у безвість…
Для пташки на валізі-годівниці:
Плід горобини, трохи рису, гречки
І насінини жита та пшениці…
Подобаються вітру суперечки,
Із лютим дискутує про дрібниці…
Зима тримає міцно ще вуздечки…
У тексті розчинено ЯС:
Морозний ранок
Скляним холодним оком
Шукає сонце…
Густий серпанок
Межує з білим шовком…
Мовчить віконце…
На місці стежки в лісі
Сліди тварини…
Для пташки на валізі
Плід горобини…
13 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок нет
П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима»
3D, у техніці розчинення
Вже небо кольору весни, відображає день дзеркально…
Та гори у зимових шатах із обличчям збайдужілим…
Гортають білі-білі сни гілками вишні машинально,
А скраю тихо дише хата димарем престарілим…
Душевно грає вітровій «Не говори…» Миколи Глінки…
Безмовні тіні під віконцем примерзають до кринички…
Стежини, мов орбіти мрій, а пагорби, як груди жінки…
Ховає жовті руки сонце у хмаринки-рукавички…
Зупинено неначе час і серцю хочеться свободи!
Можливо, тут ходив Предтеча… або… ще до нього Йона!
Саней немає, лижних трас, лиш тільки келія природи…
У межах норми холоднеча… А пейзаж… немов ікона…
У тексті розчинено вірш:
Вже небо кольору весни,
Та гори у зимових шатах
Гортають білі-білі сни…
А скраю тихо дише хата…
Душевно грає вітровій,
Безмовні тіні під віконцем…
Стежини, мов орбіти мрій,
Ховає жовті руки сонце…
Зупинено неначе час…
Можливо, тут ходив Предтеча…
Саней немає, лижних трас…
У межах норми холоднеча…
11 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, за картинами, зима, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима» нет
Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах
сонет+ЯС
3D, у техніці розчинення
Зима в Карпатах – справжній витвір Бога!
Зі снігу та із льоду – лісу чисті ризи,
Під небокраєм в’южиться дорога…
Старенька хата тямить предків риси…
У будь-яку погоду ліс красивий…
Гостей чекає кожна господинька…
З морозним візерунком січень сивий…
Зіниця ока сонця, як крижинка…
В долині білим клунком сосни, граби…
Гора висока не ховає личко…
Хмарини пишні, ніби пух кульбаби…
Струмки у кришталевих черевичках…
Відомі вітру всі секрети зваби…
Співає щось про Довбуша синичка…
У тексті розчинено ЯС:
Зима в Карпатах
Зі снігу та із льоду
Під небокраєм.
Садиба, хата
У будь-яку погоду
Гостей чекає.
З морозним візерунком
Зіниця ока.
В долині білим клунком
Гора висока.
6 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, Україна, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах нет
Шосте січня. Святвечір
3D, у техніці розчинення
Крайнебо чорнявим крепом оздобою є для місяця,
Вростає вночі в Карпати морозна зимова свіжість…
Зірницями над вертепом… в дітей оченята світяться…
Щедрівки ідуть до хати… а з ними Господня ніжність…
Співають колядку хором південні вітри з північними
І славлять прихід Месії, як на полотні Ван Гога…
Сніжинки своїм узором здаються кліше графічними,
Встеляють дорогу мрії, що з серця веде до Бога…
Домашня кутя до столу… і пахнуть свічки бурульками…
Спить янгол з фольги в долоні, на крилах шовкова пряжа…
Ялина гілки додолу з гірляндами гне та з кульками…
Схиляє в низькім поклоні чоло вся планета наша…
У тексті розчинено вірш:
Крайнебо чорнявим крепом
Вростає вночі в Карпати…
Зірницями над вертепом
Щедрівки ідуть до хати…
Співають колядку хором
І славлять прихід Месії
Сніжинки своїм узором…
Встеляють дорогу мрії…
Домашня кутя до столу…
Спить янгол з фольги в долоні…
Ялина гілки додолу
Схиляє в низькім поклоні…
29 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, місто, мої вірші, молитва, ніч, пори року, релігія, Різдво, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте січня. Святвечір нет
Пори року. Листопад
3D, у техніці розчинення
Вже пахне земля морозом… тумани в режимі схову…
Небесна твердінь снігами нагадує тюль, завісу…
Берізоньки під гіпнозом вивчають Господню мову…
Давно оповиті снами струмки – отамани лісу…
Узори з сухого листя обклеює сріблом іній…
На стежці складає вітер для скрипки, труби етюди…
На серці печаль імлиста і настрій в душі осінній…
Сльоза відключає принтер… застрягли листи в нікуди…
Похмурий прогноз погоди… Невже на чотири тижні?
Мовчить листопад сердито, не випивши зранку кави…
Де пишний наряд природи… і квіти де дивовижні?
Напевно, дощами змито із гір макіяж яскравий…
У тексті розчинено вірш:
Вже пахне земля морозом,
Небесна твердінь – снігами…
Берізоньки під гіпнозом,
Давно оповиті снами…
Узори з сухого листя
На стежці складає вітер…
На серці печаль імлиста…
Сльоза відключає принтер…
Похмурий прогноз погоди…
Мовчить листопад сердито…
Де пишний наряд природи?
Напевно, дощами змито…
27 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, мої вірші, осінь, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Листопад нет
Пори року. Вересень
3D, у техніці розчинення
У вересня стрес сезонний, від цього – похмурий настрій,
А осінь диктує вірші, та навіть до них етюди…
Вже статус журби законний… невесело навіть айстрі…
В природі порядки інші, новий інтер’єр усюди…
Плетуть павучки тумани неквапно та рівномірно,
Оздоблюють передгір’я і ранку святі скрижалі…
Берези, немов прочани… в молитві стоять покірно…
Не вірять у марнослів’я листки золоті опалі…
Відкрита у небо шибка, розгублено пір’я птаха…
Сльоза проростає в груди, а дощ б’є чолом в калюжу…
Вітриська лунає скрипка, він грає сонату Баха…
Та бабине літо буде і трохи зігріє душу…
У тексті розчинено вірш:
У вересня стрес сезонний,
А осінь диктує вірші…
Вже статус журби законний,
В природі порядки інші…
Плетуть павучки тумани,
Оздоблюють передгір’я…
Берези, немов прочани…
Не вірять у марнослів’я…
Відкрита у небо шибка,
Сльоза проростає в груди…
Вітриська лунає скрипка …
Та бабине літо буде…
26 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, мої вірші, осінь, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Вересень нет
Пори року. Серпень
3D, у техніці розчинення
Розстелено в полі серпень, неначе персидський килим…
Полоще дощ видноколо… нечасто, але до блиску…
В лісах у птахів молебень… до них би і нам, безкрилим…
Духмяна трава навколо… під небом підводить риску…
Дрімають вітри на квітах та на намистинках глоду,
Стежинки, як волоконця, мов лінії на долоні…
Зелене коріння літа підживлює всю природу,
Росте ще з весни із сонця теплА життєдайний промінь…
У го́рах одвічна свіжість, а скелі, немовби храми,
Знайомлять струмки з фольклором під час задушевних бесід…
І поруч Господня вічність… торкнутись її б вустами…
Здається, отам, над звором… заховано цілий всесвіт…
У тексті розчинено вірш:
Розстелено в полі серпень,
Полоще дощ видноколо…
В лісах у птахів молебень…
Духмяна трава навколо…
Дрімають вітри на квітах,
Стежинки, як волоконця…
Зелене коріння літа
Росте ще з весни із сонця…
У го́рах одвічна свіжість,
Знайомлять струмки з фольклором…
І поруч Господня вічність…
Здається, отам, над звором…
25 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Серпень нет
Пори року. Липень
3D, у техніці розчинення
Ліс – наче велика сцена Всесвітнього Одеону,
Артисти-дрозди на вітах виконують оперети…
Чорниці засмага темна: і гарна, і до сезону…
Бо липень – це розпал літа… він має свої прикмети…
Із ранку дарує спокій флористика… й насолоду…
Букет чебрецю і м’яти дивує своїм відтінком…
Узгір’я старі, високі, як сходи до небозводу…
Хмаринку б із них дістати, чи в небо пірнути стрімко…
Танцює гроза свавільна під бубни шаманські грому…
Нагадує дощ причастя – за смаком, за ароматом…
Душа сюди лине вільна, немов до святого дому,
Бо прагне пізнати щастя, у будень відчути свято…
У тексті розчинено вірш:
Ліс – наче велика сцена,
Артисти-дрозди на вітах…
Чорниці засмага темна,
Бо липень – це розпал літа…
Із ранку дарує спокій
Букет чебрецю і м’яти…
Узгір’я старі, високі,
Хмаринку б із них дістати …
Танцює гроза свавільна,
Нагадує дощ причастя…
Душа сюди лине вільна,
Бо прагне пізнати щастя…
25 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Липень нет
