Марина Алдон – Сильна жінка

1 декабря, 2012 3:58 пп

Сильна жінка

Вона чарує розумом і вродою,
Живе заради вічного кохання,
На мові злив говорить із природою…
Але душа наповнена стражданням…

Не кров, а сльози серце перекачує.
Йде чоловік до іншої сьогодні…
Дитя у люльці ніченька розкачує,
А зорі виглядають із безодні…

Кімнати всі здаються домовинами…
Неспокій осідає в атмосфері…
Вона удень торгує мандаринами,
У школі прибирає увечері.

Вважають її сильною, веселою,
Хоча давно поморщені долоні,
Стає лікарня рідною оселею,
Фарбує сивина дочасно скроні.

Приймає вирок долі без істерики,
Горта покірно будні… у нарузі…
Син підростає, їде до Америки,
Самотньо… гірко… і немає друзів…

Та в мить одну Земля орбіту змінює…
Пліч-о-пліч ідеал, мужчина мрії…
Заслаблі крила іскра віри зміцнює,
А спокій опускається на вії…

І шалу відкриваються принадності,
На підвіконні квіти щастя білі…
Але недовга щира пісня радості…
Дзвінок… розбився… на автомобілі…

Шкребе у двері вітер? Озирається…
То кошеня…  Потрібно обігріти…
Бере собі… Спасіння, виявляється,
В любові до всього, що є на світі…

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Сильна жінка нет

Марина Алдон – Дитина дощу

30 ноября, 2012 8:32 пп

Дитина дощу

Не може її зрозуміти звичайна сім’я.
Гортає хмаринки, чи зорі вона при потребі.
Дитина дощу – це діагноз, не власне ім’я.
Здається, живе не на грішній землі, а на небі.

Маленька істота… приховує свій інтелект.
І крихітне серце у ритмі циклону пульсує.
Мутація генів? Частково. Та більше дефект
Свідомості натовпу що, зневажає, таврує.

Абстрактна хвороба? Де взяти такий препарат,
Щоб витерти прямо з душі аутизму симптоми?
Їй кожна рослина близька, наче друг, наче брат,
У косах рятується вітер від нападу втоми.

Ретельно пильнує безпомічні марення ніч…
Відхилення медики кращі шукають…і марно…
Чуття ігнорують, неначе маля якась річ!
Вона ж ізолюється, бо… це суспільство – бездарне…

 

30 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Дитина дощу нет

Марина Штефуца – Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі»

25 ноября, 2012 1:36 пп

Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі»

3D, у техніці розчинення

Метафоричні образи насичені напівнімою пастораллю:
Гімнастка ніжна – велетень-атлет м’язИстий, дужий, пропорційний…
Журбою краєвиди закосичені та оперезані печаллю…
У площині буденності сюжет, на жаль, доволі традиційний…

Природи сірість, ніби непомічена, як те мереживо дрібненьке…
Езопівською мовою підтекст обрамлено… Ефект оптичний?
На кубі чоловік, на кулі дівчина, неначе стебельце тоненьке…
Вражають і відтінки, і контекст, і консонанс геометричний…

Саме життя в основі композиції, не цирк, артисти чи гастролі…
Люд квапиться, пасеться білий кінь… але… усе це неважливо…
В театрі мрій ми всі на репетиції, шукаємо себе у ролі…
І пізнаємо власне «янь» та «інь», завждИ чекаючи на диво…

У тексті розчинено вірш:

Метафоричні образи насичені:
Гімнастка ніжна – велетень-атлет.
Журбою краєвиди закосичені…
У площині буденності сюжет…

Природи сірість, ніби непомічена,
Езопівською мовою підтекст…
На кубі чоловік, на кулі дівчина –
Вражають і відтінки, і контекст…

Саме життя в основі композиції:
Люд квапиться, пасеться білий кінь…
В театрі мрій ми всі на репетиції…
І пізнаємо власне «янь» та «інь»…

25 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, за картинами, історія и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі» нет

Марина Штефуца – Сіяч слова

25 ноября, 2012 1:33 пп

Сіяч слова

Посіяти слово в серці завжди набагато важче,
Ніж мрію у чистім небі, чи в лоні землі насіння,
Бо там, у душі, погода своя та пора цвітіння,
А часом і підсвідомість зі зливами рясно плаче.

Посіяти слово в серці – це значить чекати сходів,
Нехай під вагою збуджень, або із собою бесід,
Та знати, що пагін буде живити любов’ю всесвіт
І що золоте коріння відродить єство народів.

Посіяти слово в серці, пізнати його будову,
Непросто, бо кожна з літер ще й значення має власне:
Хай ветхе, мов човен Ноя, хай, як зірколіт, сучасне…
Важливо у звуках-мантрах почути Господню мову.

Посіяти слово в серці – віддати тепла частину,
Повірити пісні щирій, що рощена з алфавіту,
І іншим подарувати маленькі уламки світу,
Бо вислови мудрі, щирі вкрашають завжди людину…

 

25 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Сіяч слова нет

Марина Штефуца – Сальвадор Далі «Постійність пам’яті»

24 ноября, 2012 6:04 пп

Сальвадор Далі «Постійність пам’яті»

3D, у техніці зіставлення

Вигнуто мрій циферблат над поверхнею шкіри…
Каменепадом думок заблоковано доступ до щастя… Світ схожий на мушлю…
Небо без координат… і озонові діри…
Поміж тілами зірок… пропускають кислотні дощі у стривожену душу…

Може, годинники сплять у колисці астральній…
Спокій потрібен і їм. Інші виміри простору час трансформують у вічність…
Моря пісочного гладь, хвилі стогнуть овальні…
У механізмі старім діє сила води, що з очей витікає у дійсність…

Обрій за межами дат, як земля в рівновазі…
Всесвіт прибито до скель, пам’ять тисне секундними стрілками на підсвідомість…
Сірий туман, як плакат… у музеї фантазій…
В ньому до Бога тунель… Шлях Чумацький із гілки маслини… веде в невагомість…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Вигнуто мрій циферблат
Каменепадом думок…
Небо без координат
Поміж тілами зірок…

Може, годинники сплять,
Спокій потрібен і їм.
Моря пісочного гладь
У механізмі старім…

Обрій за межами дат,
Всесвіт прибито до скель…
Сірий туман, як плакат…
В ньому до Бога тунель…
2.
Над поверхнею шкіри
Заблоковано доступ до щастя. Світ схожий на мушлю…
І озонові діри…
Пропускають кислотні дощі у стривожену душу…

У колисці астральній
Інші виміри простору час трансформують у вічність…
Хвилі стогнуть овальні…
Діє сила води, що з очей витікає у дійсність…

Як земля в рівновазі,
Пам’ять тисне секундними стрілками на підсвідомість…
У музеї фантазій
Шлях Чумацький із гілки маслини… веде в невагомість…

 

24 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, за картинами, сни и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Сальвадор Далі «Постійність пам’яті» нет

Марина Штефуца — «Німа» Рафаеля Санті

23 ноября, 2012 9:45 пп

«Німа» Рафаеля Санті

3D, у техніці розчинення

мрії фільтрують буття у глибинах душі…
сурдоперекладу звуку немає на мову людства…
сон абстрагує чуття, що завжди на межі…
міцно вростає у небо безкрає зоря, як люстра…

очі не вірять пітьмі, бо вона, наче кліть…
мла накриває три виміри смогом, усе щільніше…
губи сухі і німі, ніби стулюють світ,
серце говорить нечутно із Богом тристопним віршем…

гарний чіткий силует… шати всі до лиця…
тільки не видно в руці хризантему біляву, чисту…
неординарний портрет – епопея митця
відображає суспільну проблему та особисту…

У тексті розчинено вірш:

мрії фільтрують буття…
сурдоперекладу звуку немає…
сон абстрагує чуття,
міцно вростає у небо безкрає…

очі не вірять пітьмі…
мла накриває три виміри смогом…
губи сухі і німі,
серце говорить нечутно із Богом…

гарний чіткий силует…
тільки не видно в руці харизму…
неординарний портрет
відображає суспільну проблему…

 

23 лиситопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, за картинами, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца — «Німа» Рафаеля Санті нет

Марина Штефуца — різдвяне*

8 ноября, 2012 4:21 пп

різдвяне

3D, у техніці зіставлення

у хмарі не сніг, а бісер… його втричі більше норми…
зима трансформує дійсність та виміри, певно, інші…
оратор, паломник вітер бажає набути форми…
цілує холодну вічність, натхненно складає вірші…

на шибці шедевр Альбані, класичні гравюри Санті…
у тіней етнічні танці… принада у свят магічна…
різдвяні гірлянди в спальні, як стрічка із діамантів,
оздоблюють пазли в рамці астральні зіниці січня…

дорога, як те лекало, веде десь у невідомість…
шершава на дотик нічка, їй личить лише колядка…
думкам небосхилу мало, екстриму шука свідомість…
ридає безмовно свічка, в душі про кохання згадка…

У тексті розчинено два вірші:
1.
у хмарі не сніг, а бісер…
зима трансформує дійсність …
оратор, паломник вітер
цілує холодну вічність …

на шибці шедевр Альбані…
у тіней етнічні танці…
різдвяні гірлянди в спальні
оздоблюють пазли в рамці…

дорога, як те лекало,
шершава на дотик нічка …
думкам небосхилу мало,
ридає безмовно свічка…
2.
у хмарі не сніг, а бісер
та виміри, певно, інші…
оратор, паломник вітер
натхненно складає вірші…

на шибці шедевр Альбані…
принада у свят магічна…
різдвяні гірлянди в спальні –
астральні зіниці січня…

дорога, як те лекало,
їй личить лише колядка…
думкам небосхилу мало …
в душі про кохання згадка…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Різне. Метки: зима, релігія, Різдво и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца — різдвяне* нет

Марина Штефуца — Хуст

4 ноября, 2012 8:24 дп

Хуст

 

Наш стяг – колір неба та барви пшениці,
Пісні закарпатські лунають із вуст.
Чотири вкраїнські на мапі столиці:
То – Київ, Львів, Харків та гордий наш Хуст.

Монгольська орда нас тримала в облозі,
Та вільний народ не позбавити крил.
Ми чесно живем. Наша віра – у Бозі.
Господь додає і відваги, і сил.

Ми з цегли чуттів будували країну,
Хрестила любов її кров’ю в серцях.
Дізнався весь світ про Карпатську Вкраїну,
Бо мужність бійців – до звитяжності шлях.

Руїни фортеці – історії свідки,
Минулого тіні на схилі крутім.
Усі тут рідня, наче дерева вітки,
Ми не забуваємо батьківський дім.

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: Україна, філософія життя и Хуст. Комментариев к записи Марина Штефуца — Хуст нет

Марина Штефуца – Сучасниці

26 марта, 2012 6:04 пп

Сучасниці

 

Сьогодні ти надто гламурна,

Сьогодні ти дуже сучасна.

Хоч юність – зозуля безжурна,

За завтра подумай завчасно.

З цигаркою ходиш розкуто,

Одежа уся сексуальна,

Мобілку показуєш «круто»,

Ти ж дівчина неординарна.

Якась закордонная кличка,

Ім’ям називатись не модно

І стильна мала косметичка…

Лиш якось усе неприродно.

Зі сленгу «шевченківська» мова –

Жаргон специфічний доволі,

Вінок розкидати готова

В перелюбом зоранім полі.

Вважаєш, моралі супліття –

Усе пережитки сторічні.

Ти ж не досягла повноліття,

А хочеш засуджувать вічність.

 

 

 

 

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гріх и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Сучасниці нет

Марина Штефуца – Крила

26 марта, 2012 6:03 пп

Крила

 

Я приголубила смуток…

Одна походжала, самотня…

Обламаних крилець жмуток

Мені показала безодня.

 

Там власних було чимало,

Що в натовпі люди відтяли.

Так лячно, тривожно стало,

Бо знову вони проростали.

 

Та крила – як листя вишні:

Брунькує… зірве вітер з гілки…

Їх скільки було колишніх…

Нових скоро буде ще скільки…

 

Я радістю смуток скорила.

Про різне із ним розмовляла.

Я знаю, ще виростуть крила.

Тож трунок навмисне пролляла.

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Крила нет

« Следующие  
  Предыдущие »