Марина Алдон – Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа

Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа

3D, у техніці розчинення

Господні плани – світла таємниця, їх не всім збагнуть можливо…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої? Чи із зір поперемінно?

Коли Ісусу виповнилось тридцять, час прийшов творити диво:
Творець позвав до служби непростої – світ змінити докорінно.

Христос ішов пророцтва, щоб звершити, голос чув із  небокраю,
Приймав усе з відкритою душею, як митець потік натхнення…
Казав  Йоан: «Не я Тебе хрестити, рідний Равве, зараз маю,
А Ти повинен милістю Своєю… Тож пошли благословення…»

Але Предтеча відповів Месії у святій воді Йордану:
«Нам виповнити треба правду всяку за Законом та Писанням,
Щоб збулась заповітна людства мрія, заспівай Творцю осанну…
Роби, що слід, осяй одвічну мряку… Ти є променем світання!»

І зринув Дух Святий у білім тілі, наче голуб непорочний…
Промовив: «Це Дитя кохане, миле, начебто Моє люстерко».
Всевишній дав Ісусу силу, зрілість, ще й годинник днів пісочний…
Зробив Хреститель те, про що просили… зацвіла в очАх веселка…

А всесвіт проколола блискавиця, прудко вигнулась, красиво…
Змінилися прості земні устої, як завждИ… закономірно…

Господні плани – світла таємниця, зберігаються дбайливо…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої? Чи із зір поперемінно?

У тексті розчинено вірш:

Господні плани – світла таємниця…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої?
Коли Ісусу виповнилось тридцять,
Творець позвав до служби непростої.

Христос ішов пророцтва, щоб звершити,
Приймав усе з відкритою душею…
Казав  Йоан: «Не я Тебе хрестити,
А Ти повинен милістю Своєю…»

Але Предтеча відповів Месії:
«Нам виповнити треба правду всяку,
Щоб збулась заповітна людства мрія…
Роби, що слід, осяй одвічну мряку…»

І зринув Дух Святий у білім тілі…
Промовив: «Це Дитя кохане, миле».
Всевишній дав Ісусу силу, зрілість,
Зробив Хреститель те, про що просили…

А всесвіт проколола блискавиця,
Змінилися прості земні устої…
Господні плани – світла таємниця…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої?

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Вісімнадцяте січня. На темному боці місяця

Вісімнадцяте січня. На темному боці місяця

3D, у техніці розчинення

На темному місяця боці скрижалі Вічності…
Приховано вимір духовний чи храм відлюдника?
Мла, як крововилив у оці, на тлі магічності…
Чутливість – рефлекс безумовний зорі-супутника…

На срібній планетній долоні сталь від підсвічників,
Відбиток полярної зірки завуальовано…
Пророщено сльози солоні святих і грішників…
Та втрачені давні говірки в ґрунт замуровано…

На темному місяця боці пелюстки лотоса…
Сни реінкарновано в дійсність, у вищу логіку…
І час у невпиннім потоці на стрілці Хроноса,
І мрій, і тривоги циклічність у межах подиху…

У тексті розчинено вірш:

На темному місяця боці
Приховано вимір духовний…
Мла, як крововилив у оці…
Чутливість – рефлекс безумовний…

На срібній планетній долоні
Відбиток полярної зірки…
Пророщено сльози солоні
Та втрачені давні говірки…

На темному місяця боці
Сни реінкарновано в дійсність…
І час у невпиннім потоці,
І мрій, і тривоги циклічність…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Сімнадцяте січня. Біблія

Сімнадцяте січня. Біблія

3D, у техніці розчинення

Класична священна книга… у мене в руках  сьогодні…
Формує і мить, і вічність, і долю обов’язково…
Чарують сюжет, інтрига, характер створінь Господніх,
Вражає контекст, логічність та сказане влучно слово…

Показує ввись дорогу, до неба, старе видання,
Неначе колись скрижалі, і має мету єдину –
Навчить… щоб служити Богу, впустити в життя кохання,
Крізь радощі та печалі, щоб Батько пізнав людину…

У текстах – буття цеглини для храмів сердець Всесвітніх,
Мистецтво чуттів глибоких ще з саду, що звався раєм…
Бо ж наші стежки не з глини і не з піщин тендітних,
А із поривань високих, із духу, що гріх долає…

У тексті розчинено вірш:

Класична священна книга
Формує і мить, і вічність…
Чарують сюжет, інтрига,
Вражає контекст, логічність…

Показує ввись дорогу,
Неначе колись скрижалі,
Навчить… щоб служити Богу,
Крізь радощі та печалі…

У текстах – буття цеглини,
Мистецтво чуттів глибоких…
Бо ж наші стежки не з глини,
А із поривань високих…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Шістнадцяте січня. Січневий ранок

Шістнадцяте січня. Січневий ранок

3D, у техніці розчинення

На склі мережка – арт-декор морозу рукотворний,
Нанесена старанно смуга льодяна на річку…
Блондинка-стежка відкриває простір чудотворний,
У шапці із туману задуває ранок свічку…

Холодне сонце треться в гриву лісу білувату,
У неба на макітрі хмаронька пухка північна…
Джгут-волоконце вітру гори змірює, як хату,
Десь губиться в повітрі аромат гуцула-січня…

Мала сніжинка дефілює на зимовій сцені…
На вії десять тижнів мрія-слізка мочить крила кволі…
Мов павутинка… сум обмотує землі легені…
Стосунки рвуться ніжні… у душі фантомні болі…

У тексті розчинено вірш:

На склі мережка,
Нанесена старанно…
Блондинка-стежка
У шапці із туману…

Холодне сонце
У неба на макітрі,
Джгут-волоконце
Десь губиться в повітрі…

Мала сніжинка
На вії десять тижнів…
Мов павутинка,
Стосунки рвуться ніжні…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Марина Алдон – Чотирнадцяте січня. Старий Новий рік

Чотирнадцяте січня. Старий Новий рік

3D, у техніці розчинення

Старий Новий рік засипає все місто снігом,
На вечорниці скликає морози холодний вітер…
Немає доріг, а довкола мазурка віхол,
У білих колисках дрімають лОзи, їм сниться бісер…

Старий Новий рік колядує зимі з віконця,
Радісно, щиро збирає родину… Усюди гомін!
Узорами рік прикрашає поверхню сонця,
Вправно оздоблює кожну крижину… точніше – промінь…

У тексті розчинено вірш:

Старий Новий рік
На вечорниці скликає морози…
Немає доріг,
У білих колисках дрімають лози…

Старий Новий рік
Радісно, щиро збирає родину…
Узорами рік
Вправно оздоблює кожну крижину…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Тринадцяте січня. Щедрий Вечір або свято Меланії

Тринадцяте січня. Щедрий Вечір або свято Меланії

3D, у техніці розчинення

Зерном посіває господар хатину, підлогу в старій кімнаті,
Вітає словами колядки, душа розмовляє із небом…
Чекають наїдки велику родину – смачненькі і ароматні:
Млинці, пиріжечки, оладки, кутя із горіхами, медом…

Дівчата ворожать на щастя, на долю, цікавить усіх майбутнє…
Магічне, здавалося б, дійство… включає традицій багато…
Побачать у сні черевик, парасолю, чи дерево, може, могутнє?
Сюжет інтригуючий дійсно! Весь світ поринає у свято…

Нагадує вечір прадавню легенду (немов оживають тіні) –
І про Василя, й про Меланку, про їхню любов гарячкову…
А січень бере всю планету в оренду, розпилює вправно іній…
У білому гори серпанку нагадують казку зимову!

У тексті розчинено вірш:

Зерном посіває господар хатину,
Вітає словами колядки…
Чекають наїдки велику родину –
Млинці, пиріжечки, оладки…

Дівчата ворожать на щастя, на долю,
Магічне, здавалося б, дійство…
Побачать у сні черевик, парасолю?
Сюжет інтригуючий дійсно!

Нагадує вечір прадавню легенду
І про Василя, й про Меланку…
А січень бере всю планету в оренду…
У білому гори серпанку…

 

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Дванадцяте січня. Лід

Дванадцяте січня. Лід

3D, у техніці розчинення

Лід – не вода у твердому стані і не гірська порода,
А неба гладінь зимова, чи галактична бурулька…
В кожнім кристалі глиб океанів, власна мікроприрода,
Маленька світобудова, де сонце, мов мильна булька…

Лід – незначущі слова та мрії, їхні тонкі оболонки,
Спресовані в айсберг білий… десь на північнім полюсі,
Місячний наст і земні завії, цирконові ополонки…
Довколишній світ задубілий, з ноткою суму в голосі…

Лід – заморожені дні похмурі, ніби прозорі скельця,
Крига недовговічна, схожа складки на туману…
При мінусовій температурі холод на рівні серця…
Сльози в долоні січня, що лиш від любові тануть…

В тексті розчинено вірш:

Лід – не вода у твердому стані,
А неба гладінь зимова…
В кожнім кристалі глиб океанів,
Маленька світобудова…

Лід – незначущі слова та мрії,
Спресовані в айсберг білий…
Місячний наст і земні завії,
Довколишній світ задубілий…

Лід – заморожені дні похмурі,
Крига недовговічна…
При мінусовій температурі
Сльози в долоні січня…

 

1 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Марина Алдон – Одинадцяте січня. Вовчиця

Одинадцяте січня. Вовчиця

3D, у техніці розчинення

Ми відповідальні за тих, кого приручили

Ти приручив мене, відняв свободу, мрії вістря…
Змінив життєві всі дороги (досі сниться!)…
Пробач… Та я вовчиця! Вільна… зроду, як повітря!
А ти хотів, щоб терлась в ноги… наче киця…

Ти приручив мене… Не знав, що дика, незалежна?
Невже не бачив сині очі, ніби море?
І що любов моя свята, велика і безмежна!
На місяць вила серед ночі та на гори!

Ти приручив мене… Навчилась плакать, мов дитина…
Сама з собою розмовляла… монологом…
На повідку ходила, як собака-сиротина…
Тебе господарем вважала, майже богом…

Ти приручив мене, для чого, любий? Далі кинув…
Ми ж мали спільну амплітуду в серці гаю…
Нестримно цілувала твої губи без упину…
Кохаю й досі… Не забуду… Обіцяю!

У тексті розчинено вірш:

Ти приручив мене, відняв свободу,
Змінив життєві всі дороги…
Пробач… Та я вовчиця! Вільна… зроду!
А ти хотів, щоб терлась в ноги…

Ти приручив мене… Не знав, що дика?
Невже не бачив сині очі?
І що любов моя свята, велика!
На місяць вила серед ночі!

Ти приручив мене… Навчилась плакать…
Сама з собою розмовляла…
На повідку ходила, як собака …
Тебе господарем вважала …

Ти приручив мене, для чого, любий?
Ми ж мали спільну амплітуду…
Нестримно цілувала твої губи…
Кохаю й досі… Не забуду…

1 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Десяте січня. Мороз

Десяте січня. Мороз

3D, у техніці розчинення

Пише на склі шедеври, краще, аніж Ван Гог…
Вчив його Сам Творець відображати дійсність…
Часом лоскоче нерви вуса тонкий мазок…
Перший земний митець інтерпретує вічність…

Ліпить свої скульптури на узбережжях рік,
З льоду людських сердець видобуває холод…
Кожен етюд з натури… Ризи – біленький сніг,
Навіть клобук, вінець, наче магічне коло…

Гладить мольберт природній, ніби обгортки книг,
Щоб нанести талант на чарівну палітру…
Має звання «народний» містик та мандрівник…
Хоч і не музикант, любить сонати вітру…

У тексті розчинено вірш:

Пише на склі шедеври,
Вчив його Сам Творець…
Часом лоскоче нерви
Перший земний митець…

Ліпить свої скульптури
З льоду людських сердець…
Кожен етюд з натури…
Навіть клобук, вінець…

Гладить мольберт природній,
Щоб нанести талант…
Має звання «народний»,
Хоч і не музикант…

 

30 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – Восьме січня. Молитва

Восьме січня. Молитва

3D, у техніці розчинення

Молюсь Тобі, вічний Боже, я ж частка Твоя… я глина!
Спасибі за сніг лапатий, за свіжу морозну днину…
Зроби так, прошу, щоб кожен покаявся у провинах,
Добром щирим був багатий… Мою бережи родину!

Молюсь… і благаю долі усім, хто з Тобою в серці…
Здоров’я маленькій доні пошли, бо росте без тата…
Щоб мАла всього доволі, співала, мов те джерельце,
Стискала вітри в долоні (бо ж мріє вона літати)…

Молюсь. Ти почуй, Всевишній… У небі Твої собори…
Коханому дай удачі, щоб легко писались вірші…
Хай буде веселим ближній, щоб спали безжурно гори…
Нічого… сама… що плачу… щоб щастя пізнали інші…

У тексті розчинено вірш:

Молюсь Тобі, вічний Боже…
Спасибі за сніг лапатий…
Зроби так, прошу, щоб кожен
Добром щирим був багатий…

Молюсь… і благаю долі,
Здоров’я маленькій доні…
Щоб мАла всього доволі,
Стискала вітри в долоні…

Молюсь. Ти почуй, Всевишній…
Коханому дай удачі…
Хай буде веселим ближній…
Нічого… сама… що плачу…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012