Марина Алдон – 16 липня. На дні світового моря

1 мая, 2013 9:27 пп

Шістнадцяте липня. На дні світового моря

3D, у техніці зіставлення

Зникає уранці місяць на дні світового моря,
У мушлі сріблясто-синій… безмовно вальсують риби…
Там горшки святі не ліплять, удень промивають зорі,
Складають пісок у скрині, щоб золотом стали рифи…
Голублять холодні во́ди останки хмарин… подерті…
Абстрактний доволі простір, хоч вітер за гранню суші…
В колисці прапраприроди є сон і немає смерті,
Крайнеба дивує постіль, архангели поруч, душі…
Там зовсім відсутня осінь, прибої шліфують мову…
Довкілля зі сліз солоних, із Божого алфавіту…
Істоти не знані досі складають життя основу,
Відмірюють кожен подих… легені чи зябра світу?
У тексті розчинено два вірші:
1.
Зникає уранці місяць
У мушлі сріблясто-синій…
Там горшки святі не ліплять,
Складають пісок у скрині.
Голублять холодні во́ди
Абстрактний доволі простір.
В колисці прапраприроди
Крайнеба дивує постіль.
Там зовсім відсутня осінь,
Довкілля ізі сліз солоних,
Істоти не знані досі
Відмірюють кожен подих…
2.
На дні світового моря
Безмовно вальсують риби…
Удень промивають зорі,
Щоб золотом стали рифи.
Останки хмарин… подерті…
Хоч вітер за гранню суші…
Є сон і немає смерті…
Архангели поруч, душі…
Прибої шліфують мову
Із Божого алфавіту…
Складають життя основу
Легені… чи зябра світу?

 

11 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 липня. На дні світового моря нет

Марина Алдон – 15 липня. Ластівка

28 апреля, 2013 3:28 пп

П’ятнадцяте липня. Ластівка

3D, у техніці розчинення

Ластівка вдихає тепле літо, різнотрав’я,
Ласки жде від вітру-охоронця… й благодаті…
І пірнає в неба глиб над світом… хутко… зрання…
Щоб крилом відчути промінь сонця рудуватий…

Дегустує липня дивний запах, амплітуду…
Визначає пісні справжню сутність та протяжність…
Символ доброти та щастя –  птаха білогруда…
У маленькім тілі вища мудрість і відважність…

Справ у неї кожен день багато… трудівниця…
Знає всі напам’ять континенти, океани…
Хати оберегом є перната мандрівниця…
Сняться їй повір’я та легенди Роксолани…

У тексті розчинено вірш:

Ластівка вдихає тепле літо,
Ласки жде від вітру-охоронця…
І пірнає в неба глиб над світом,
Щоб крилом відчути промінь сонця…

Дегустує липня дивний запах,
Визначає пісні справжню сутність…
Символ доброти та щастя –  птаха…
У маленькім тілі вища мудрість…

Справ у неї кожен день багато…
Знає всі напам’ять континенти…
Хати оберегом є перната…
Сняться їй повір’я та легенди…

 

28 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 липня. Ластівка нет

Марина Алдон – 14 липня. «Вітер» Миколи Глущенка

28 апреля, 2013 1:18 пп

Чотирнадцяте липня. «Вітер» Миколи Глущенка

3D, у техніці розчинення

Енергія вітру струмує судинами світу, по колу, можливо,
Пронизує хмари, у небі ж доволі просторо, комфортно у міру…
Витоптує власну, незриму, абстрактну орбіту, безпечно, дбайливо…
По променях сонця сповзає на землю бадьоро, пірнає у прірву…

Є всесвіту подихом, певно, старезний вітрисько, дивує хрипінням…
У нього з повітря поверхня ефірної плоті, безбарвні зіниці…
Йому і до Бога, й до трав розпанаханих близько… Геть силу тяжіння!
Його не спіймати і крил не відтяти в польоті під час громовиці…

Він – буря і бриз, ураган і тайфун триязикий, мандрує стихійно…
Деревам у коси вплітає дощиночки слізні… із перлами-градом…
Здаватися може і ніжним, і грубим, і диким, цілком офіційно…
У нього облич сотні тисяч, усі вони різні, звичайно, масштабом…

У тексті розчинено вірш:

Енергія вітру струмує судинами світу,
Пронизує хмари, у небі ж доволі просторо…
Витоптує власну, незриму, абстрактну орбіту,
По променях сонця сповзає на землю бадьоро…

Є всесвіту подихом, певно, старезний вітрисько,
У нього з повітря поверхня ефірної плоті…
Йому і до Бога, й до трав розпанаханих близько,
Його не спіймати і крил не відтяти в польоті…

Він – буря і бриз, ураган і тайфун триязикий,
Деревам у коси вплітає дощиночки слізні…
Здаватися може і ніжним, і грубим, і диким,
У нього облич сотні тисяч, усі вони різні…

28 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 липня. «Вітер» Миколи Глущенка нет

Марина Алдон – 13 липня. Вершина

28 апреля, 2013 9:03 дп

Тринадцяте липня. Вершина

3D, у техніці розчинення

Струм у венах. Політ. Так треба… бо звуть вишини…
Скелі, наче святі собори, дають прозріння…
Може, серце впадає в небо, у надглибини…
Або в душу вростають гори своїм корінням…
Поруч прірва. Норд-ост наскрізний вивчає танці…
Чути голос і сонця, й Бога у стані трансу…
Кожен камінь – кулак залізний, планети панцир…
У зіницях кипить волога – краплини глянсу…
Навіть ґрунту вражає пружність, а, може, міцність…
Прокладають пісні орбіту крізь сім галактик…
У двобої з собою мужність та нелогічність…
Під ногами вершина світу… Едему клаптик…
Відчуваю екстаз, блаженство, чи дотик долі…
І природи сувору ніжність у лоні гаю…
Кожен крок – це ектирим, мистецтво та сила волі…
У повітрі пульсує… вічність… Її вдихаю…

У тексті розчинено вірш:

Струм у венах. Політ. Так треба…
Скелі, наче святі собори…
Може, серце впадає в небо,
Або в душу вростають гори…
Поруч прірва. Норд-ост наскрізний…
Чути голос і сонця, й Бога…
Кожен камінь –   кулак залізний…
У зіницях кипить волога…
Навіть ґрунту вражає пружність…
Прокладають пісні орбіту…
У двобої з собою мужність,
Під ногами вершина світу…
Відчуваю екстаз, блаженство
І природи сувору ніжність…
Кожен крок – це ектирим, мистецтво…
У повітрі пульсує… вічність…

 

28 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 13 липня. Вершина нет

Марина Алдон – 12 липня. Стара світлина

22 апреля, 2013 6:21 пп

Дванадцяте липня. Стара світлина

12 липня – День фотографа
3D, у техніці розчинення

Стара світлина – таємнича творча містика…
Колишня дійсність не відтворює мелодії…
В руці хвилина міцно стиснута, чи істина,
А, може, вічність абсорбує всі емоції…

Стара світлина –  негатив сентиментальності…
Люстерко часу у віконці підсвідомості…
На ній частина паралельної реальності…
Душі і глянсу не потрібно в невагомості…

Стара світлина – це сторінка книги пам’яті,
Це світ мовчанки… споглядання безумовного…
Папір чи глина… на людській чи Божій паперті?
По той бій рамки… крила вітру невгамовного?

У тексті розчинено вірш:

Стара світлина –
Колишня дійсність…
В руці хвилина,
А, може, вічність…

Стара світлина –
Люстерко часу,
На ній частина
Душі і глянсу…

Стара світлина –
Це світ мовчанки…
Папір чи глина
По той бій рамки…

 

22 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 липня. Стара світлина нет

Марина Алдон – 5 липня. «Крик» Едварда Мунка

20 апреля, 2013 8:59 пп

П’яте липня. «Крик» Едварда Мунка

3D, у техніці розчинення

Коли відчай стискає світ в коліщатах долі,
Всі дороги – у невідомість чи в потойбіччя…
У судинах  колючий дріт… Де же сила волі?
Біль пронизує підсвідомість…. Думки – каліччя…

Через прірву астральний міст, або павутина…
Небосхил червоніє в серці, із сонцем вкупі…
Жах у тілі… на повний зріст, у усіх клітинах…
Майже поруч… примара смерті… і пара трупів…

Краєвид розмиває кров… не вино, не фарба…
Річка тихо впадає в вічність… крізь хворі очі…
Віднімає життя любов… може, винна карма…
Крик душі… розбиває дійсність… та сни пророчі…

У тексті розчинено вірш:

Коли відчай стискає світ,
Всі дороги – у невідомість,
У судинах  колючий дріт,
Біль пронизує підсвідомість…

Через прірву астральний міст,
Небосхил червоніє в серці,
Жах у тілі… на повний зріст…
Майже поруч… примара смерті…

Краєвид розмиває кров,
Річка тихо впадає в вічність…
Віднімає життя любов…
Крик душі… розбиває дійсність….

 

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 5 липня. «Крик» Едварда Мунка нет

Марина Алдон – 1 липня. Мури замку

18 апреля, 2013 2:54 пп

Перше липня. Мури замку

3D, у техніці розчинення

Кам’яна фортеця древня – справжній пам’ятник історії…
Схожий склеп на вазу трохи граціозністю і блідістю…
Серед арок в’ється плющ, напевно, згідно траєкторії…
Павутина часу сіра сполучає мить із вічністю…

На високій вежі пташка, певно, милується хмарами,
Вітровій співає дзвінко соло біля флюгера сталевого…
Чорний слід пожежі в замку… ще залишений татарами…
Тінь під небокраєм дивна від промінчика липневого…

Мох росте на стінах муру… пахнуть сходинки вербенами…
А була ж там спальня пана… залишилося підвищення…
Велич у руїнах досі… вал оточений легендами…
Світова, фатальна врода, як не прикро, дуже знищена…

У тексті розчинено вірш:

Кам’яна фортеця…
Схожий склеп на вазу…
Серед арок в’ється
Павутина часу…

На високій вежі
Вітровій співає…
Чорний слід пожежі –
Тінь під небокраєм…

Мох росте на стінах,
А була ж там спальня…
Велич у руїнах
Світова, фатальна…

18 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 липня. Мури замку нет

Марина Алдон – 30 червня. Молодь

16 апреля, 2013 8:56 пп

Тридцяте червня. Молодь

30 червня – День молоді
3D, у техніці розчинення

Юні душі наснаги повні, а серця – навиліт.
Сяють очі, неначе зорі, щиро і бадьоро…
Мчать життєві човни крізь повінь, трансформують хвилі,
Здоганяють вітри прозорі, як диктує норов…

Молоді пагінці сміливі, підростають стрімко…
Не лякаються від стихії, і від гроз примхливих…
Хай танцюють дощі на ниві, в лісі… між барвінком…
Ще попереду плани, мрії, сотні справ важливих…

Вже не діти, ще не дорослі, вірять у дивацтва…
Та у грудях – світи безмірні… що гартують волю…
Жар кохання веде наосліп аж до піку щастя,
Щоб знайти лебедину вірність, особисту долю…

У тексті розчинено вірш:

Юні душі наснаги повні,
Сяють очі, неначе зорі…
Мчать життєві човни крізь повінь,
Здоганяють вітри прозорі…

Молоді пагінці сміливі,
Не лякаються від стихії…
Хай танцюють дощі на ниві,
Ще попереду плани, мрії…

Вже не діти, ще не дорослі,
Та у грудях – світи безмірні…
Жар кохання веде наосліп,
Щоб знайти лебедину вірність…

 

16 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 червня. Молодь нет

Марина Алдон – 27 червня. Про себе

14 апреля, 2013 12:25 пп

Двадцять сьоме червня. Про себе

3D, у техніці розчинення

Народилася я влітку, коли дмуть вітри пророчі,
Охрестив Бог-Батько словом і гучним, і життєдайним…
Розумію кожну квітку, що вдивляється у очі,
Знаю мову трав чудово із наріччям незвичайним…

Стали домом мені гори, де свобода, наче лікар,
Усміхається смерічка… загадкова, ностальгійна…
Тчу віршовані узори, мікросвіт зі знаків-літер…
В жилах кров? Скоріше – річка… верховинська… неспокійна …

Вдалину веде стежина… не земна, а галактична…
Прямо в небо, по веселці заримовані мчать мрії…
Бо ж ім’я моє – Марина, вдача – вперта, романтична…
І вогонь, і лід у серці, у душі усі стихії…

Наче птах, співаю в терні, як ніхто… ніколи… зроду…
Гладжу місячні вітрила, ніби в полі житній колос…
Народилась я у червні, коли пахне листя глоду…
Маю пісні дати крила… і, звичайно, власний голос…

У тексті розчинено вірш:

Народилася я влітку,
Охрестив Бог-Батько словом…
Розумію кожну квітку,
Знаю мову трав чудово…

Стали домом мені гори,
Усміхається смерічка…
Тчу віршовані узори…
В жилах кров? Скоріше – річка…

Вдалину веде стежина,
Прямо в небо, по веселці…
Бо ж ім’я моє – Марина:
І вогонь, і лід у серці…

Наче птах, співаю в терні…
Гладжу місячні вітрила…
Народилась я у червні…
Маю пісні дати крила…

14 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, про себе, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 червня. Про себе нет

Марина Алдон – 26 червня. Наркотик

14 апреля, 2013 12:23 пп

26 червня — Міжнародний день боротьби з наркоманією

Двадцять шосте червня. Наркотик

3D, у техніці розчинення

Що робити? Дощі тремтять… наче пальці хворі…
У свідомості мла безмежна… скоріше – протяг…
А на серці давно печать, чи колапс у долі  –
Від наркотиків я залежна… вбиває потяг…

У судинах – об’єм землі, на душі же – камінь…
Небеса протикає голка, либонь, уявна?
Сонця плавиться диск на склі… на віконній рамі…
Хмара, наче стара футболка… якась безбарвна…

Бачу всесвіту чітко край… галактичні рани…
Недалеко… отам, за гаєм… вітри дмуть… вільні…
Як вернути примарний рай, відчуття нірвани,
Коли грошей уже немає? Борги суцільні…

Що робити? Дощі тремтять… і чому холодні?
Де дитинства пора щаслива? У снах курличе…
Тихо-тихо, неначе тать, або наче злодій,
Підкрадається смерть жахлива… все ближче-ближче…

Може, випити валідол від журби-абсурду,
Як ночами старенька мати, періодично…
Бо виносить вердикт укол, мов у залі суду…
Та засуджує він до страти… категорично…

Сила волі у мене є? Мовчки… тліє віра,
Але, певно, вона недужа, безкрила, квола….
Організм уже збій дає і старіє шкіра,
А де очі були – калюжа… вода прозора…

Що робити? Життя гублю… Знаю смак облуди…
Віднімає наркотик спокій, беззаперечно…
Я благаю усіх, молю, зупиніться, люди!
Не вживайте приманний опій… це небезпечно!

У тексті розчинено вірш:

Що робити? Дощі тремтять…
У свідомості мла безмежна…
А на серці давно печать –
Від наркотиків я залежна…

У судинах – об’єм землі,
Небеса протикає голка.
Сонця плавиться диск на склі…
Хмара, наче стара футболка…

Бачу всесвіту чітко край…
Недалеко… отам, за гаєм…
Як вернути примарний рай,
Коли грошей уже немає?

Що робити? Дощі тремтять…
Де дитинства пора щаслива?
Тихо-тихо, неначе тать,
Підкрадається смерть жахлива.

Може, випити валідол,
Як ночами старенька мати,
Бо виносить вердикт укол
Та засуджує він до страти.

Сила волі у мене є,
Але, певно, вона недужа.
Організм уже збій дає,
А де очі були – калюжа…

Що робити? Життя гублю…
Віднімає наркотик спокій.
Я благаю усіх, молю,
Не вживайте приманний опій!

 

14 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 червня. Наркотик нет

« Следующие  
  Предыдущие »