Марина Алдон – 4 жовтня. Старенька бабця молиться у храмі

1 июля, 2013 9:26 пп

Четверте жовтня. Старенька бабця молиться у храмі

3D, у техніці розчинення

Старенька бабця молиться у храмі вранці-рано…
Рахують люди тіні на свічках та юродивих…
Вона ж не відчуває навіть шрамів, ран та ранок
Під час розмови з Богом, на руках своїх тремтливих…

Старенька бабця молиться в соборі… Скроні сиві…
Здоров’я просить друзям, ворогам, усім на світі…
Для неї ніби щось святе є в хорі, у мотиві…
Душа радіє музиці, пісням, іще й графіті…

Старенька бабця молиться в каплиці… тихо, скраю…
Кладе монетку в кошик… Пан отець чомусь сердитий…
Стоїть, пильнує… очі – блискавиці… скрізь стріляють…
Але пустий у жінки гаманець… Що їй робити?

Старенька бабця молиться у церкві щиро дуже…
Кепкують прихожани із одеж немодних, сірих…
Та чує Сам Творець слова відверті, бачить душі
І іронічні грубі жарти теж… і ступінь віри…

У тексті розчинено вірш:

Старенька бабця молиться у храмі,
Рахують люди тіні на свічках…
Вона ж не відчуває навіть шрамів
Під час розмови з Богом, на руках…

Старенька бабця молиться в соборі,
Здоров’я просить друзям, ворогам…
Для неї щось святе є ніби в хорі,
Душа радіє музиці, пісням…

Старенька бабця молиться в каплиці…
Кладе монетку в кошик… Пан отець
Стоїть, пильнує… очі – блискавиці…
Але пустий у жінки гаманець…

Старенька бабця молиться у церкві…
Кепкують прихожани із одеж…
Та чує Сам Творець слова відверті
І іронічні грубі жарти теж…

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
kosta7x7, «Троица. Свято-Троицкая церковь в селе Горная Саниба. В ожидании батюшки»,
http://www.photosight.ru/photos/5108023/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 жовтня. Старенька бабця молиться у храмі нет

Марина Алдон – 29 вересня. Помирають квіти

1 июля, 2013 5:02 дп

Двадцять дев’яте вересня. Помирають квіти

3D, у техніці розчинення

Помирають квіти, помирають у невинності…
Вітерець співає «Отче наш», дослівно… з Біблії…
Душі їхні мчать до небокраю, прагнуть милості,
Там із хмар мозаїка, вітраж та фрески білії…

У тонких судинах кров холоне…. Крику жодного!
Сонця промінь вводить свій наркоз… Для операції?
А тіла приймає ґрунт до лона благородного…
У трави ослаблої психоз від медитації…

Опадають пагони, бутони пожмаковані,
Омиває осінь світ дощем, сама ж оголена…
Аж дрижать налякані вазони розцяцьковані…
Дійсність видається міражем, бо надто зболена…

Помирають квіти, помирають у агонії…
Вересень співає «Отче наш» чомусь замріяно…
Хто й чому забрав птахів до раю? Божі лодії?
Хто змінив улюблений пейзаж так несподівано?

У тексті розчинено вірш:

Помирають квіти, помирають,
Вітерець співає «Отче наш»…
Душі їхні мчать до небокраю,
Там із хмар мозаїка, вітраж…

У тонких судинах кров холоне,
Сонця промінь вводить свій наркоз,
А тіла приймає ґрунт до лона…
У трави ослаблої психоз…

Опадають пагони, бутони,
Омиває осінь світ дощем…
Аж дрижать налякані вазони…
Дійсність видається міражем…

Помирають квіти, помирають,
Вересень співає «Отче наш»…
Хто й чому забрав птахів до раю?
Хто змінив улюблений пейзаж?

 

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, осінь, пейзажна лірика, роздуми, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 вересня. Помирають квіти нет

Марина Алдон – 25 вересня. Зорепад

29 июня, 2013 1:08 пп

Двадцять п’яте вересня. Зорепад

3D, у техніці розчинення

Падають зорі у ніч, у безмовну мряку, дозріли, схоже…
Місяць нервує і в небі шукає винних… він на сторожі…
Кожна бажає дожити хоча б до ранку, чи трохи довше,
Та відраховує вік неземний годинник на шиї Божій…

Падають зорі у мертву глибоку прірву, у потойбічність,
Бо позбавляє орбіт емоційна осінь, сумна, тривожна…
Вічність обпалює білу блискучу шкіру, думки та дійсність…
Хмари спинити природний процес не в змозі – табу, не можна…

Падають зорі у міжгалактичне море, в хаос суцільний…
Вітер зриває їх, наче пожовкле листя, насіння кмину…
Може, від зміни сезону він трохи хворий, чи божевільний?
Може, усе це мені зараз тільки сниться… Ось-ось прокинусь…

У тексті розчинено вірш:

Падають зорі у ніч, у безмовну мряку,
Місяць нервує і в небі шукає винних…
Кожна бажає дожити хоча б до ранку,
Та відраховує вік неземний годинник…

Падають зорі у мертву глибоку прірву,
Бо позбавляє орбіт емоційна осінь…
Вічність обпалює білу блискучу шкіру,
Хмари спинити природний процес не в змозі…

Падають зорі у міжгалактичне море,
Вітер зриває їх, наче пожовкле листя…
Може, від зміни сезону він трохи хворий?
Може, усе це мені зараз тільки сниться?

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
BDDN, «Зимний полёт»,
http://www.photosight.ru/photos/4959766/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, осінь, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 вересня. Зорепад нет

Марина Алдон – 24 вересня. Туман

29 июня, 2013 8:01 дп

Двадцять четверте вересня. Туман

3D, у техніці розчинення

Туман – це срібні волосинки місячного вуса,
Землі сирій на шкірі плями, вдавлені крайнебом…
Шляхи обмотують, стежинки, наче хмари в’ються,
Пульсують у повітрі, щоб погладив їх хто-небудь…

Туман – зірок загуслі слізки з запахом осіннім,
Вечірні й світанкові скатертини для довкілля…
Із ним шепочуться берізки, верби богобійні
На міжпланетній мові, світ намацуючи гіллям…

Туман – волога атмосферна, дивна та безмірна…
Ефірна плоть без форми, як і вітер, прохолода…
Ним тихо дише гладь озерна, місто, гори, прірва…
Звичайно, згідно норми… тче імлу сама природа…

У тексті розчинено вірш:

Туман – це срібні волосинки
Землі сирій на шкірі,
Шляхи обмотують, стежинки,
Пульсують у повітрі…

Туман – зірок загуслі слізки
Вечірні й світанкові…
Із ним шепочуться берізки
На міжпланетній мові…

Туман – волога атмосферна,
Ефірна плоть без форми…
Ним тихо дише гладь озерна,
Звичайно, згідно норми…

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
lni9(Надежда), «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5105804/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 вересня. Туман нет

Марина Алдон – 21 вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна

27 июня, 2013 4:34 пп

Двадцять перше вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна

3D, у техніці розчинення

Мовою листків опалих, жовтих сонце молиться до Бога…
Осінь до дерев говорить ніжно, личить їй багряний ситець…
Небо від хмарин пухке на дотик, а на вигляд, мов дорога…
За птахАми тужить безутішно славнозвісний живописець…

Вітер, що зове себе поетом, є заручником погоди,
Тихо тлін роздмухує над гаєм і зміряє павутину…
А безмовна дівчина з букетом у одежі, згідно моди,
Зовсім юна, садом походжає, роздивляється місцину…

Сни природі знаки шлють умовні, що примчать за кілька тижнів,
Морщиться у трав тоненька шкіра, не пече уже кропива…
Квіти, мов камінчики коштовні, різнобарвні, дивовижні,
Лагідно в руці тримає Віра, донька Рєпіна вродлива…

У тексті розчинено вірш:

Мовою листків опалих, жовтих
Осінь до дерев говорить ніжно…
Небо від хмарин пухке на дотик,
За птахами тужить безутішно…

Вітер, що зове себе поетом,
Тихо тлін роздмухує над гаєм…
А безмовна дівчина з букетом
Зовсім юна, садом походжає…

Сни природі знаки шлють умовні…
Морщиться у трав тоненька шкіра…
Квіти, мов камінчики коштовні,
Лагідно в руці тримає Віра…

 

 

27 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, осінь, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна нет

Марина Алдон – 11 вересня. Летять у вирій гуси, журавлі…

20 июня, 2013 4:29 пп

Одинадцяте вересня. Летять у вирій гуси, журавлі…

3D, у техніці розчинення

Летять у вирій гуси, журавлі… шляхи торують власні…
Згортають промінь сонця сумовитий, оперезаний туманом…
Жене їх осінь з рідної землі… у далі неосяжні…
А в небі навіть ніде відпочити… мла здається океаном…

Летять у вирій гуси, журавлі… крізь сутінки вечірні…
На прОщу тимчасову, чи у вічність мчать до Божої дзвіниці?
І виграють вітри, як скрипалі, ноктюрни Паганіні…
Сонати мелодійні, дивні, ніжні… їм виконують криниці..

Летять у вирій гуси, журавлі, до витоків природних…
Жовтіє ліс… усе ще пелехатий, але сни вдихають квіти…
У хмар на крилах рани, мозолі, дощі в серцях холодних,
Та їм птахІв ніколи не здогнати і… на жаль, не зрозуміти…

У тексті розчинено вірш:

Летять у вирій гуси, журавлі..
Згортають промінь сонця сумовитий…
Жене їх осінь з рідної землі,
А в небі навіть ніде відпочити…

Летять у вирій гуси, журавлі…
На прощу тимчасову, чи у вічність?
І виграють вітри, як скрипалі
Сонати мелодійні, дивні, ніжні…

Летять у вирій гуси, журавлі…
Жовтіє ліс… усе ще пелехатий…
У хмар на крилах рани, мозолі,
Та їм птахів ніколи не здогнати…

20 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, птахи, Україна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 вересня. Летять у вирій гуси, журавлі… нет

Марина Алдон – 9 вересня. Роздуми над картиною Миколи Ярошенка «Сліпі»

20 июня, 2013 10:24 дп

Дев’яте вересня. Роздуми над картиною Миколи Ярошенка «Сліпі»

3D, у техніці розчинення

Вони не відрізняють день від ночі – всюди сутінь…
Світ відчувають шкірою сухою, навіть кров’ю…
Тримають на землі їх руки Отчі всемогутні
І зігрівають обрій добротою та любов’ю…

Веде вперед святе бажання жити потаємне…
Що під ногами: небо чи провалля? Хмари з глини?
Для них співає вітер недобритий про буденне…
Незрячість – долі дар чи покарання без провини…

Не бачать очі лиха, зла навколо, лицемірів,
Не знають, що… які на колір квіти, трАви, мушлі…
Вони сліпі… та чують віщий голос, голос віри…
Вказівниками є тростини й діти, власні душі…

У тексті розчинено вірш:

Вони не відрізняють день від ночі,
Світ відчувають шкірою сухою…
Тримають на землі їх руки Отчі
І зігрівають обрій добротою…

Веде вперед святе бажання жити…
Що під ногами: небо чи провалля?
Для них співає вітер недобритий…
Незрячість – долі дар чи покарання?

Не бачать очі лиха, зла навколо,
Не знають, що… які на колір квіти
Вони сліпі… та чують віщий голос…
Вказівниками є тростини й діти…

 

20 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 вересня. Роздуми над картиною Миколи Ярошенка «Сліпі» нет

Марина Алдон – 19 серпня. У натовпі

12 июня, 2013 4:21 пп

Дев’ятнадцяте серпня. У натовпі

3D, у техніці розчинення

У натовпі сірім вовчім двоногі звірі…
Дратують овечі шкіри, хижацькі цілі…
Впираються в небо очі….в густім ефірі
Шукають промінчик віри… хмарини білі…

У натовпі злім, байдужім свої реформи…
Повітря… як смуга смогу… не треба раю…
Не вірять заблудлі душі в моральні норми,
Уже ні собі, ні Богу… не довіряють…

У натовпі юд, пилатів та фарисеїв
За правду готові вбити і тіло, й слово…
Не можу такою ж стати – не ті ідеї…
Різнюся я в цьому світі… не випадково…

У натовпі сірім вовчім закони зграї…
Людина людині ворог… і скрізь могили…
Молюся Творцю щоночі, Його благаю,
Розвіяв… щоб гріху морок… додав… щоб сили…

У тексті розчинено вірш:

У натовпі сірім вовчім
Дратують овечі шкіри…
Впираються в небо очі,
Шукають промінчик віри…

У натовпі злім, байдужім
Повітря… як хмара смогу…
Не вірять заблудлі душі
Уже ні собі, ні Богу…

У натовпі юд, пилатів,
За правду готові вбити…
Не можу такою ж стати…
Різнюся я в цьому світі…

У натовпі сірім вовчім
Людина людині ворог…
Молюся Творцю щоночі…
Розвіяв… щоб гріху морок…

 

12 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Руслан Сафиулов, «РНВ»,
http://www.photosight.ru/photos/5083053/

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 серпня. У натовпі нет

Марина Алдон – 18 серпня. Повний місяць

12 июня, 2013 1:23 пп

Вісімнадцяте серпня. Повний місяць

3D, у техніці розчинення

А місяць сьогодні повний в руці Господній…
Приховує бік свій темний… невже для блага?
Це – звичний рефлекс умовний, процес природній,
Чи культові дії древні світила-мага?

А місяць сьогодні повний і гладить вічність…
Пускає у ніч коріння… цупке… до ранку…
Пронизує світ духовний та потойбічність
Холодне його проміння, крізь вежі замку…

А місяць сьогодні повний, прекрасний, ясний,
Мов куля срібляста дивна, розквітлий лотос…
ПтахИ, ніби хор церковний, цілком сучасний,
Співають у млі надривно… вібрує голос…

А місяць сьогодні повний, у білій мушлі
Гортає і сни, і мрії… й галактик межі…
У небі, як сфінкс безмовний, рахує душі…
Піщаним зіркам радіє… на безбережжі…

У тексті розчинено вірш:

А місяць сьогодні повний
Приховує бік свій темний…
Це – звичний рефлекс умовний
Чи культові дії древні?

А місяць сьогодні повний,
Пускає у ніч коріння…
Пронизує світ духовний
Холодне його проміння…

А місяць сьогодні повний,
Мов куля срібляста дивна…
ПтахИ, ніби хор церковний
Співають у млі надривно…

А місяць сьогодні повний,
Гортає і сни, і мрії…
У небі, як сфінкс безмовний,
Піщаним зіркам радіє…

 

12 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, місяць, ніч, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 серпня. Повний місяць нет

Марина Алдон – 13 серпня. Зоряний чай

7 июня, 2013 9:25 дп

Тринадцяте серпня. Зоряний чай

3D, у техніці розчинення

У чашці з чаєм миє очі ніч…
Величний Світязь* втиснено у посуд?
На дно пірнає серпень зусібіч,
Лимонний місяць, ніби жовтий осад…

У чашці зорі, тисячі планет,
Піщинки цукру, певно, ваблять бджілку…
З листків узори, наче трафарет…
Блиск перламутру скрашує тарілку…

У чашці подих квітів, трав, плодів,
П’янкого літа дивні аромати…
Дари природи щедрі у воді…
Смак неба в літрах п’ю я біля ватри…

У тексті розчинено вірш:

У чашці з чаєм
Величний Світязь*?
На дно пірнає
Лимонний місяць…

У чашці зорі –
Піщинки цукру…
З листків узори,
Блиск перламутру…

У чашці подих
П’янкого літа…
Дари природи…
Смак неба в літрах…

 

7 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Світязь* — озеро в Волинській області.

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 13 серпня. Зоряний чай нет

« Следующие  
  Предыдущие »