Марина Алдон – 12 листопада. Нічні роздуми

11 июля, 2013 8:58 пп

Дванадцяте листопада. Нічні роздуми

3D, у техніці зіставлення

Вхід в небо у кінці тунелю, через арку, Шлях Чумацький,
А поряд – зоряний узор… Реінкарнуються рослини?
Хто місяць вішає на стелю, як світильник чудернацький?
Чи то Господній світлофор, астральний маятник-годинник?

Гортає всесвіти уява, сім галактик – сім молодій…
Немов священну Книгу книг, читають ноти Світу очі…
Про що же ніч мовчить чорнява, що же мла ховає в лоні?
Шепоче вітер-мандрівник, можливо, тексти снів пророчих…

Вікно у вічність без фіранку, хмари в тюбиках для крему…
Будують янголи собор – потрібно воду освятити…
Блукаю в вимірах до ранку, скрізь шукаю прах Едему…
Життя – це власний коридор, ведуть до Бога лабіринти…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Вхід в небо у кінці тунелю,
А поряд – зоряний узор…
Хто місяць вішає на стелю?
Чи то Господній світлофор?

Гортає всесвіти уява,
Немов священну Книгу книг…
Про що же ніч мовчить чорнява,
Шепоче вітер-мандрівник?

Вікно у вічність без фіранку…
Будують янголи собор…
Блукаю в вимірах до ранку…
Життя – це власний коридор…

2.
Через арку – Шлях Чумацький…
Реінкарнуються рослини?
Як світильник чудернацький,
Астральний маятник-годинник…

Сім галактик – сім молодій…
Читають ноти Світу очі…
Що же мла ховає в лоні?
Можливо, тексти снів пророчих…

Хмари в тюбиках для крему…
Потрібно воду освятити…
Скрізь шукаю прах Едему…
Ведуть до Бога лабіринти…

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Tonya Isaeva, «***»
http://www.photosight.ru/photos/5122240/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 листопада. Нічні роздуми нет

Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

11 июля, 2013 2:30 пп

Одинадцяте листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

3D, у техніці розчинення

Упасти в небо? Прагнення – абстракція, що розуму емаллю є…
Святе безмежжя мрії декорує в час наснаги, або приступу…
Тримає плоть руками гравітація, удавку не послаблює…
Земне тяжіння крила ампутує, згідно квантового принципу…

Та для душі відкриті всі галактики, всі храми в домі Отчому,
Знайомий кожен кратер Фаетона, як слова у межах речення…
Не треба ні законів математики в пориві, звісно, творчому,
Ані теорій Ома чи Ньютона не потрібно для піднесення…

Ми на планеті, начебто сомнамбули у власній протодійсності…
Лише спимо, хоч очі і відкриті, сьомий вимір не помічено…
Колись літали люди, як архангели… могли сягнути вічності…
Тепер забуті ті щасливі миті, літосферу… намагнічено…

У тексті розчинено вірш:

Упасти в небо? Прагнення – абстракція…
Святе безмежжя мрії декорує…
Тримає плоть руками гравітація,
Земне тяжіння крила ампутує…

Та для душі відкриті всі галактики,
Знайомий кожен кратер Фаетона,
Не треба ні законів математики,
Ані теорій Ома чи Ньютона…

Ми на планеті, начебто сомнамбули,
Лише спимо, хоч очі і відкриті…
Колись літали люди, як архангели…
Тепер забуті ті щасливі миті…

 

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація» нет

Марина Алдон – 9 листопада. Фокстрот осіннього листя

10 июля, 2013 6:30 пп

Дев’яте листопада. Фокстрот осіннього листя

3D, у техніці розчинення

Танцює з листям вітер бородатий, кличе сонце до зеніту…
Жонглює мегажмутками уміло, артистично…
Крильми́ планету хоче обійняти, обійти довкола світу,
Щодня тренує спортом розум, тіло еластичне…

Незвичні без перук дерева, лисі, та цікаві й без одежі…
Ріка співає тихо і скорботно щось форелі…
Вкладає спати осінь трави в лісі, за гірським порядком стежить…
Тупцює тільки вихор безтурботно біля скелі…

Стрибає з листям вітер неритмічно, вигинається невправно…
Вивчає рухи танго та фокстроту, навіть квесту…
Блідий туман сміється іронічно, а утім небезпідставно –
Підніжку ставить із-за повороту балетмейстеру…

У тексті розчинено вірш:

Танцює з листям вітер бородатий,
Жонглює мегажмутками уміло…
Крильми́ планету хоче обійняти,
Щодня тренує спортом розум, тіло…

Незвичні без перук дерева, лисі,
Ріка співає тихо і скорботно,
Вкладає спати осінь трави в лісі…
Тупцює тільки вихор безтурботно…

Стрибає з листям вітер неритмічно,
Вивчає рухи танго та фокстроту…
Блідий туман сміється іронічно,
Підніжку ставить із-за повороту…

 

10 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Sergey Sukhovey, «Дети стихий»,
http://www.photosight.ru/photos/5120622/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 листопада. Фокстрот осіннього листя нет

Марина Алдон – 8 листопада. Дроти

10 июля, 2013 10:25 дп

Восьме листопада. Дроти

3D, у техніці розчинення

У небі ні хмарини… З висоти руки залізної
Напевно краще видно шпиль собору кафедрального…
Бо ж між містами кабелі, дроти напруги різної –
Чи для зв’язку, чи просто для декору спеціального…

А біля рік інертних, гомінких електролінії…
Старі вітри злітаються у зграю… аж із Арктики…
Гладкі волокна пружних струн тонких, покритих інеєм,
Світи поміж собою сполучають, не галактики…

І стрілки, і контактна мережа, і схема живлення
Ведуть тролейбус… мов сліпий сліпого… понад прірвою…
Але душа не вірить рубежам, вона окрилена…
Без проводу спілкується із Богом, власне вірою…

У тексті розчинено вірш:

У небі ні хмарини… З висоти
Напевно краще видно шпиль собору…
Бо ж між містами кабелі, дроти –
Чи для зв’язку, чи просто для декору…

А біля рік інертних, гомінких
Старі вітри злітаються у зграю…
Гладкі волокна пружних струн тонких
Світи поміж собою сполучають…

І стрілки, і контактна мережа
Ведуть тролейбус… мов сліпий сліпого…
Але душа не вірить рубежам,
Без проводу спілкується із Богом…

 

10 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 листопада. Дроти нет

Марина Алдон – 3 листопада. Ключ

9 июля, 2013 2:32 пп

Третє листопада. Ключ

3D, у техніці розчинення

Є ключ музичний… Оживає з ним оргАн…
В старім блокноті розглядає знаки птаха…
Зиґзаґ класичний декорує нотний стан…
Для Паваротті партитура чи для Баха?

Є ключ-відмичка до скарбів та до сердець…
ЗамкИ і зАмки відмикаються всі сущі…
Гра в сховки – звичка… Знає добре Бог-Отець –
Під час мовчанки на засув закриті душі…

Є ключ до шифру, до таємних вищих знань,
До небосхилу з книг драбина… прямо з хати…
Вгадати цифру коду треба без вагань…
Комусь під силу ребус предків розв’язати…

У тексті розчинено вірш:

Є ключ музичний
В старім блокноті…
Зиґзаґ класичний
Для Паваротті?

Є ключ-відмичка,
ЗамкИ і зАмки…
Гра в сховки – звичка
Під час мовчанки…

Є ключ до шифру,
До небосхилу…
Вгадати цифру…
Комусь під силу…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 листопада. Ключ нет

Марина Алдон – 1 листопада. На цвинтарі

9 июля, 2013 8:22 дп

Перше листопада. На цвинтарі

3D, у техніці розчинення

Брама відкрита до іншої дійсності… дрібочки ґрунту, мов перли…
Пахне туман навіть сном летаргічним і зовсім ріка не ласкава…
Ніби на лИсті послАння із вічності, або листи від померлих…
Пише їх вітер крилом, а диктує стривожена власна уява…

Осінь самотня блукає на цвинтарі… метрами міряє кроки…
Плаче дощем між могил, обережно читає на плитах таблички…
Сиві хмарини поморщені, вицвілі, строгі як древні пророки…
Сумно мовчить небосхил, а… між іншим… доноситься спів із каплички…

Тут наче грань між життям і між тлінністю, в серці духовна тональність…
Мрії летять шкереберть… у міжчасся… чомусь увижається Цербер…
Спільне… єдине… в людини з рослинністю – це неминуча летальність…
Люта, безжалісна смерть невблаганна усіх забирає до себе…

У тексті розчинено вірш:

Брама відкрита до іншої дійсності,
Пахне туман навіть сном…
Ніби на лИсті послАння із вічності,
Пише їх вітер крилом…

Осінь самотня блукає на цвинтарі,
Плаче дощем між могил…
Сиві хмарини поморщені, вицвілі…
Сумно мовчить небосхил…

Тут наче грань між життям і між тлінністю,
Мрії летять шкереберть…
Спільне… єдине… в людини з рослинністю –
Люта, безжалісна смерть…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
rauf, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5059602/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, осінь, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 листопада. На цвинтарі нет

Марина Алдон – 31 жовтня. Тиса

8 июля, 2013 5:43 пп

Тридцять перше жовтня. Тиса

3D, у техніці розчинення

Загострені у Тиси почуття незахололі,
Дратує дощ, туман, одноманітність закільцьована…
Їй не потрібно змінного взуття чи парасолі…
Для річки ж повноводдя, як вагітність запланована…

Волога всюди – в небі, на землі… Та… що цікаво,
У русла більша швидкість кровотоку від депресії…
Пересуває камені у млі уліво-вправо
Рушійна сила водного потоку в мить агресії…

Ще верховинці-Тисі не до снів і не до марень…
У жовтні справ багато у Карпатах… Скрізь органіка…
Згребти потрібно листя з берегів і навіть хмари,
Віднести в вічність, аж до адресата, згідно графіка…

У тексті розчинено вірш:

Загострені у Тиси почуття,
Дратує дощ, туман, одноманітність…
Їй не потрібно змінного взуття…
Для річки ж повноводдя, як вагітність…

Волога всюди – в небі, на землі…
У русла більша швидкість кровотоку…
Пересуває камені у млі
Рушійна сила водного потоку…

Ще верховинці-Тисі не до снів –
У жовтні справ багато у Карпатах…
Згребти потрібно листя з берегів,
Віднести в вічність, аж до адресата…

 

8 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, Карпати, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 31 жовтня. Тиса нет

Марина Алдон – 28 жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі»

7 июля, 2013 5:08 пп

Двадцять восьме жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі»

3D, у техніці розчинення

Ніч ділиться на фази сновидінь у підсвідомості,
На цикли потемніння небозводу, стелі дивної,
На ступені безумств, або прозрінь, поривів творчості
Та на етапи болю й насолоди інстинктивної…

Ніч – генератор формул та ідей у межах вічності…
Хай на чолі задумлива похмурість нецілована,
Та зорі-мрії скрапують з очей у вазу дійсності…
Хазяйка мли сова, що значить – мудрість замаскована…

На місяці пора рясних дощів пронумерованих,
А на землі період для кохання безумовного…
Ніч ділиться на стадії чуттів запрограмованих,
На довгі смуги криків та мовчання красномовного…

У тексті розчинено вірш:

Ніч ділиться на фази сновидінь,
На цикли потемніння небозводу,
На ступені безумств, або прозрінь
Та на етапи болю й насолоди…

Ніч – генератор формул та ідей…
Хай на чолі задумлива похмурість,
Та зорі-мрії скрапують з очей…
Хазяйка мли сова, що значить – мудрість…

На місяці пора рясних дощів,
А на землі період для кохання…
Ніч ділиться на стадії чуттів,
На довгі смуги криків та мовчання…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ніч, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі» нет

Марина Алдон – 27 жовтня. Я – частка світу…

7 июля, 2013 2:46 пп

Двадцять сьоме жовтня. Я – частка світу…

3D, у техніці розчинення

Я – частка світу, материк міжгалактичний,
Храм-склеп монаха – для думок житло найліпше…
Соната вітру настрій створює ліричний,
Канцона птаха надихає якнайбільше…

Я на планеті хоч і цілі маю власні,
Лише зернина перед Господом людина…
Іду крізь нетрі темні, майже непролазні,
Бо жде вершина, там у вічності, єдина…

Я – крик природи, її музика та звуки,
Стихії сила додає щодня наснаги…
Вогонь свободи не пече, а гріє руки
І правди крила – балансир для рівноваги…

Я – Сонця коло, я – метелик на веселці,
Небес уламок, німб півмісяця-підкови…
Вікно у Космос відкриваю через серце
Без жодних рамок часових та просторових…

У тексті розчинено вірш:

Я – частка світу,
Храм-склеп монаха,
Соната вітру настрій,
Канцона птаха…

Я на планеті
Лише зернина…
Іду крізь нетрі,
Бо жде вершина…

Я – крик природи,
Стихії сила,
Вогонь свободи
І правди крила…

Я – Сонця коло,
Небес уламок,
Вікно у Космос
Без жодних рамок…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
Amandine van Ray, «Without»,
http://www.photosight.ru/photos/5114981/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 жовтня. Я – частка світу… нет

Марина Алдон – 24 жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда»

7 июля, 2013 8:58 дп

Двадцять четверте жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда»

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Якщо ти не можеш своїми справами і своїм мистецтвом подобатися всім, сподобайся небагатьом. Подобатися багатьом – зло
Фрідріх Шіллер

Красуня руса, очі – дві лампади…
Ромашки у волоссі, як перлини…
В руці люстерце, мов детектор правди…

У чім спокуса? Плоть без одежини…
Вуста у безголоссі й без помади…
Говорить серце з совістю людини…

За спиною планета? Мапа долі?
Безмежжя неба, синя прірва світу…
Де істина? В тенетах? У неволі?
Звільнити треба мрію чисту, світлу…

Лоскоче ноги босі тінь від Слова…
Змій-підлабузник щось шипить безбожно…
Та кривда – цвіт кульбаби – тимчасова…
А правда вічна і непереможна…

У тексті розчинено ЯС:

Красуня руса…
Ромашки у волоссі,
В руці люстерце…

У чім спокуса?
Вуста у безголоссі…
Говорить серце…

За спиною планета,
Безмежжя неба…
Де істина? В тенетах?
Звільнити треба…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда» нет

« Следующие  
  Предыдущие »