Дайвінґ
Я гладжу воду… теплу і солону…
На дні все суще має власний ритм…
Можливо, десь живе іще той кит,
Який три дні носив у лоні Йону…
Немає гравітації у морі,
Там інший небосхил, астральний дах
І у старих коралових містах
Господарі – молюски, раки, зорі…
Дивлюсь услід малесенькій медузі,
Що схожа на медичний парафін,
Але долає вперто глибочінь
На рубежі реальності й ілюзій…
У мушлях найдобірніші перлини,
А камені пульсують, як серця,
Та чують їх лиш янголи Творця
Й червоні, помаранчеві рослини…
Я гладжу світ одним зусиллям думки…
Пірнанням задоволена сповна,
Напруження знімає рідина,
Цілуючи обличчя й обладунки…
Це мій сеанс релаксу, насолоди,
А акваланг, неначебто кальян,
М’який пісок нагадує диван,
Тече єством енергія свободи…
24 липня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Фото: soso «mantafly»
