Марина Алдон – Двадцять сьоме лютого. Зимовий дощ

22 января, 2013 3:39 пп

Двадцять сьоме лютого. Зимовий дощ

3D, у техніці розчинення

Перевернутий сонет+ЯС

Зимова злива руки тре холодні,
Краплини на бруківці – рештки стресів…
Опуклі сірі хмари в хороводі…

Маківка сива лісо-ірокезів…
Потрібна хустка жінці-праприроді,
Волога – шкірі дуба та берези…

Узор на парасолі та крижині
Чомусь плямистий… Пахне світ весною…
Сніг топиться поволі на стежині…
Схил неба чистий (десь там за горою)…

Майстерно грає вітер на сопілці,
Бо кличе, певно, з вирію зозулю…
Тумани походжають, як тубільці…
Сльота вростає у земну півкулю…

У тексті розчинено ЯС:

Зимова злива…
Краплини на бруківці
Опуклі сірі…

Маківка сива…
Потрібна хустка жінці,
Волога – шкірі…

Узор на парасолі
Чомусь плямистий…
Сніг топиться поволі,
Схил неба чистий…

 

 

22 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, дощ, зима, пейзажна лірика, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять сьоме лютого. Зимовий дощ нет

Марина Алдон – Пори року. Вересень

26 декабря, 2012 6:42 пп

Пори року. Вересень

 3D, у техніці розчинення

У вересня стрес сезонний, від цього –  похмурий настрій,
А осінь диктує вірші, та навіть до них етюди…
Вже статус журби законний… невесело навіть айстрі…
В природі порядки інші, новий інтер’єр усюди…

Плетуть павучки тумани неквапно та рівномірно,
Оздоблюють передгір’я і ранку святі скрижалі…
Берези, немов прочани… в молитві стоять покірно…
Не вірять у марнослів’я листки золоті опалі…

Відкрита у небо шибка, розгублено пір’я птаха…
Сльоза проростає в груди, а дощ б’є чолом в калюжу…
Вітриська лунає скрипка, він грає сонату Баха…
Та бабине літо буде і трохи зігріє душу…

У тексті розчинено вірш:

У вересня стрес сезонний,
А осінь диктує вірші…
Вже статус журби законний,
В природі порядки інші…

Плетуть павучки тумани,
Оздоблюють передгір’я…
Берези, немов прочани…
Не вірять у марнослів’я…

Відкрита у небо шибка,
Сльоза проростає в груди…
Вітриська лунає скрипка …
Та бабине літо буде…

 

26 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, мої вірші, осінь, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Вересень нет

Марина Алдон – Пори року. Липень

25 декабря, 2012 3:57 пп

Пори року. Липень

3D, у техніці розчинення

Ліс – наче велика сцена Всесвітнього Одеону,
Артисти-дрозди на вітах виконують оперети…
Чорниці засмага темна: і гарна, і до сезону…
Бо липень – це розпал літа… він має свої прикмети…

Із ранку дарує спокій флористика… й насолоду…
Букет чебрецю і м’яти дивує своїм відтінком…
Узгір’я старі, високі, як сходи до небозводу…
Хмаринку б із них дістати, чи в небо пірнути стрімко…

Танцює гроза свавільна під бубни шаманські грому…
Нагадує дощ причастя – за смаком, за ароматом…
Душа сюди лине вільна, немов до святого дому,
Бо прагне пізнати щастя, у будень відчути свято…

У тексті розчинено вірш:

Ліс – наче велика сцена,
Артисти-дрозди на вітах…
Чорниці засмага темна,
Бо липень – це розпал літа…

Із ранку дарує спокій
Букет чебрецю і м’яти…
Узгір’я старі, високі,
Хмаринку б із них дістати …

Танцює гроза свавільна,
Нагадує дощ причастя…
Душа сюди лине вільна,
Бо прагне пізнати щастя…

 

 

25 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Липень нет

Марина Алдон – Дощ

16 декабря, 2012 3:58 пп

Дощ

3D, у техніці розчинення

Дощ – це коли в долоні подрібнені ядра хмари,
Симптоми скорботи Бога у кожній малій сльозині,
Краплинки небес холодні, що втратили пружність пари…
Священна жива волога, потрібна землі, рослині…

Дощ – це води мазурка, майстерний природи танець,
На ветхій бруківці сірій для човника з мрій озерце,
Вбирає душі мензурка промоклого листя глянець…
Із киснем… частково… ірій… завждИ проникає в серце…

Дощ – це ритмічні звуки… чи атмосфери втома…
Мелодія для релаксу, яку пише Ной уміло…
Скрижаль розбива науки чолом рідина знайома,
Хоч має несталу масу і лиш тимчасове тіло…

У тексті розчинено вірш:

Дощ – це коли в долоні
Симптоми скорботи Бога,
Краплинки небес холодні,
Священна жива волога…

Дощ – це води мазурка
На ветхій бруківці сірій…
Вбирає душі мензурка
Із киснем… частково… ірій…

Дощ – це ритмічні звуки,
Мелодія для релаксу…
Скрижаль розбива науки,
Хоч має несталу масу…

 

 

16 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші. Метки: 3D вірші, дощ и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Дощ нет

Марина Штефуца — Листопад

4 ноября, 2012 9:06 дп

Листопад

3D, у техніці зіставлення

Світанок у вазі знов миє мрії-перли,
Уявно співа зі степом монах, мандрівник-вітрисько…
На сонці не плями – кров журавлів померлих…
Хмарин, що тримають небо сьогодні колиска низько…
Спинити не може мить листопад холодний,
Хронографа стрілка вістрям осінні рахує зливи…
У мушлі диск-місяць спить на краю безодні,
Накритий кленовим листям туман походжає сивий…
У квітів давно стійкі гормональні зміни,
Симптоми некрозу шкіри у трав, ретро-гра в мовчанку…
Дороги ведуть вогкі в ліс, де скелі-стіни,
До Бога, молитви, віри душа щиро прагне зранку…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Світанок у вазі знов
Уявно співа зі степом,
На сонці не плями – кров
Хмарин, що тримають небо…
Спинити не може мить
Хронографа стрілка вістрям…
У мушлі диск-місяць спить,
Накритий кленовим листям…
У квітів давно стійкі
Симптоми некрозу шкіри…
Дороги ведуть вогкі
До Бога, молитви, віри…

2.
Миє мрії-перли
Монах, мандрівник-вітрисько…
Журавлів померлих
Сьогодні колиска низько…
Листопад холодний
Осінні рахує зливи…
На краю безодні
Туман походжає сивий…
Гормональні зміни
У трав, ретро-гра в мовчанку……
В ліс, де скелі-стіни,
Душа щиро прагне зранку…

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Три ковтки тиші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, місто, молитва, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца — Листопад нет

Марина Штефуца – Осінь у місті

30 октября, 2012 8:41 пп

Осінь у місті

3D, у техніці розчинення

Гортає листя різко жовтень, як часопис,
Похмурий ранок пильно дивиться у вічність…
Молитва чиста – це пісень моїх живопис…
Душі уламок розбиває навпіл дійсність…

Птахи принишкли, відчувають прохолоду…
Синдром застуди, певно, в сонячного диска…
Дощі-опришки видозмінюють природу,
Гуляють всюди, не потрібна їм прописка…

А ріки шумно гомонять поміж собою…
Ждуть сон тривалий всохлі трави на газоні…
У місті сумно… гірко плачу за тобою…
Юрба… вокзали… і самотність на пероні…

Гортає листя жовтень… Сизі хмари низько…
У скверах осінь тче з туману скатертину,
Разок намиста із квіток зрива вітрисько…
Знайти б наосліп… до країни мрій стежину…

Розчинений вірш:

Гортає листя
Похмурий ранок…
Молитва чиста –
Душі уламок…

Птахи принишкли…
Синдром застуди?
Дощі-опришки
Гуляють всюди.

А ріки шумно
Ждуть сон тривалий…
У місті сумно…
Юрба… вокзали…

Гортає листя
У скверах осінь…
Разок намиста
Знайти б наосліп…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, дощ, місто, осінь и самотність у натовпі. Комментариев к записи Марина Штефуца – Осінь у місті нет

Марина Штефуца — Думка-Ярославна і зигзиця…

26 марта, 2012 11:34 дп

Думка-Ярославна і зигзиця… 

 
 
Думка-Ярославна і зигзиця
Тягнеться у сизу далечінь…
А назустріч – зморшкуваті лиця
Кленів, що вросли в небесну тінь.
 
Ріжуть серце арфами Еола…
Загіпнотизовано… вітри…
Гаснуть у неонових просторах
Сірі журавлі та цей мотив…
 
Дощ благально у вікно стукоче,
Щоб впустили в дім. Він зовсім зблід…
Стиглі струї ніг зігріти хоче –
Осінь застудила цілий світ.
 
Розіп’явши лісом багряницю,
Сни природу взяли у полон.
Все скорилось їм. Але зигзиця
Б’є крилом… І розбиває сон…
 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: дощ, осінь и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца — Думка-Ярославна і зигзиця… нет

 
  Предыдущие »