Думка-Ярославна і зигзиця…
Думка-Ярославна і зигзиця
Тягнеться у сизу далечінь…
А назустріч – зморшкуваті лиця
Кленів, що вросли в небесну тінь.
Ріжуть серце арфами Еола…
Загіпнотизовано… вітри…
Гаснуть у неонових просторах
Сірі журавлі та цей мотив…
Дощ благально у вікно стукоче,
Щоб впустили в дім. Він зовсім зблід…
Стиглі струї ніг зігріти хоче –
Осінь застудила цілий світ.
Розіп’явши лісом багряницю,
Сни природу взяли у полон.
Все скорилось їм. Але зигзиця
Б’є крилом… І розбиває сон…
Оставить комментарий