Марина Алдон – Двадцять третє січня. Пишу тобі листа

Двадцять третє січня. Пишу тобі листа

3D, у техніці розчинення

Тремтить рука… Пишу тобі листа у формі звернення…
Співає вітер за вікном, як Скрябін (ексцентричність у характері)…
Я пробую без тебе жити, та… не жду повернення…
У серці сотня Маріанських впадин або безіменних кратерів…

Зі сліз і мрії місячний п’ю чай, групую речення…
Приправлений зірками… офіційно визнає сніг меланхолію…
Абстрактну тінь облизує свіча, чомусь приречено…
Натхненно, гарячково, емоційно почуття свої оголюю…

Тремтить рука… Пишу тобі листа… Паперу клаптики
Не чорними чорнилами, а кров’ю літер пахнуть… від напруження…
Між нами кілометри рік, містА і дві галактики…
Як до душі достукатись любов’ю… крізь відчуження?

У тексті розчинено вірш:

Тремтить рука… Пишу тобі листа…
Співає вітер за вікном, як Скрябін…
Я пробую без тебе жити, та…
У серці сотня Маріанських впадин…

Зі сліз і мрії місячний п’ю чай,
Приправлений зірками… офіційно…
Абстрактну тінь облизує свіча,
Натхненно, гарячково, емоційно…

Тремтить рука… Пишу тобі листа…
Не чорними чорнилами, а кров’ю…
Між нами кілометри рік, містА…
Як до душі достукатись любов’ю?

 

5 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Двадцять друге січня. Будь Етною, будь вулканом…

Двадцять друге січня. Будь Етною, будь вулканом…

3D, у техніці розчинення

На небі сьогодні протяг, зірки у подушці-хмарці…
І темно, й доволі сніжно, за вікнами завірюха…
Зриваю із тебе одяг… Довірся жазі-бунтарці…
Губами чуттєво, ніжно торкаюся мочки вуха…

Тремчу у твоїх долонях, неначе церковна свічка…
У серці пожежа, звісно, у лоні стихія, всесвіт…
Пульсує любов у скронях… Невже червоніє щічка?
Веди же скоріш у ліжко… Не треба, благаю, бесід…

Голублю живіт і спину, твої масажую стегна,
Сопілку єства, спокуси вивчають неспішно пальці…
Ввійди у мої глибини, там знайдеш Едем, я певна…
Оргазму там землетруси, у рухах – інтимні танці…

Хай нічка п’янить дурманом, хай здійснює всі бажання,
Поєднує душ октави непізнана таємниця…
Будь Етною, будь вулканом, єдиним моїм коханням…
Ковтнути дай щастя лави….
Як жаль, що усе це сниться…

У тексті розчинено вірш:

На небі сьогодні протяг…
І темно, й доволі сніжно…
Зриваю із тебе одяг
Губами чуттєво, ніжно…

Тремчу у твоїх долонях,
У серці пожежа, звісно…
Пульсує любов у скронях…
Веди же скоріш у ліжко…

Голублю живіт і спину,
Сопілку єства, спокуси…
Ввійди у мої глибини,
Оргазму там землетруси…

Хай нічка п’янить дурманом,
Поєднує душ октави…
Будь Етною, будь вулканом,
Ковтнути дай щастя лави….

 

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Двадцяте січня. Ранкова кава

Двадцяте січня. Ранкова кава

3D, у техніці розчинення

Гаряча кава пахне слізьми спозаранку…
В пустім холоднім ліжку… замість тебе павутина…
А зірка млява розчиняється в серпанку…
Захована у книжку знов стара твоя світлина…

Зимова свіжість проростає у судини…
Гаптує на люстерці скла віконного щось січень…
Шалена ніжність… до чужої вже людини…
В думках, в душі, у серці сум… а хочеться освідчень…

Здається глеком трохи вигнута хмарина…
Ще сонне сонця око умикає світло денне…
Ти так далеко… небо сплюснуте, як глина…
Самотньо… одиноко… повернись… прошу… до мене…

У тексті розчинено вірш:

Гаряча кава
В пустім холоднім ліжку…
А зірка млява
Захована у книжку…

Зимова свіжість
Гаптує на люстерці…
Шалена ніжність
В думках, в душі, у серці…

Здається глеком
Ще сонне сонця око…
Ти так далеко…
Самотньо… одиноко…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа

Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа

3D, у техніці розчинення

Господні плани – світла таємниця, їх не всім збагнуть можливо…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої? Чи із зір поперемінно?

Коли Ісусу виповнилось тридцять, час прийшов творити диво:
Творець позвав до служби непростої – світ змінити докорінно.

Христос ішов пророцтва, щоб звершити, голос чув із  небокраю,
Приймав усе з відкритою душею, як митець потік натхнення…
Казав  Йоан: «Не я Тебе хрестити, рідний Равве, зараз маю,
А Ти повинен милістю Своєю… Тож пошли благословення…»

Але Предтеча відповів Месії у святій воді Йордану:
«Нам виповнити треба правду всяку за Законом та Писанням,
Щоб збулась заповітна людства мрія, заспівай Творцю осанну…
Роби, що слід, осяй одвічну мряку… Ти є променем світання!»

І зринув Дух Святий у білім тілі, наче голуб непорочний…
Промовив: «Це Дитя кохане, миле, начебто Моє люстерко».
Всевишній дав Ісусу силу, зрілість, ще й годинник днів пісочний…
Зробив Хреститель те, про що просили… зацвіла в очАх веселка…

А всесвіт проколола блискавиця, прудко вигнулась, красиво…
Змінилися прості земні устої, як завждИ… закономірно…

Господні плани – світла таємниця, зберігаються дбайливо…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої? Чи із зір поперемінно?

У тексті розчинено вірш:

Господні плани – світла таємниця…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої?
Коли Ісусу виповнилось тридцять,
Творець позвав до служби непростої.

Христос ішов пророцтва, щоб звершити,
Приймав усе з відкритою душею…
Казав  Йоан: «Не я Тебе хрестити,
А Ти повинен милістю Своєю…»

Але Предтеча відповів Месії:
«Нам виповнити треба правду всяку,
Щоб збулась заповітна людства мрія…
Роби, що слід, осяй одвічну мряку…»

І зринув Дух Святий у білім тілі…
Промовив: «Це Дитя кохане, миле».
Всевишній дав Ісусу силу, зрілість,
Зробив Хреститель те, про що просили…

А всесвіт проколола блискавиця,
Змінилися прості земні устої…
Господні плани – світла таємниця…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої?

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Вісімнадцяте січня. На темному боці місяця

Вісімнадцяте січня. На темному боці місяця

3D, у техніці розчинення

На темному місяця боці скрижалі Вічності…
Приховано вимір духовний чи храм відлюдника?
Мла, як крововилив у оці, на тлі магічності…
Чутливість – рефлекс безумовний зорі-супутника…

На срібній планетній долоні сталь від підсвічників,
Відбиток полярної зірки завуальовано…
Пророщено сльози солоні святих і грішників…
Та втрачені давні говірки в ґрунт замуровано…

На темному місяця боці пелюстки лотоса…
Сни реінкарновано в дійсність, у вищу логіку…
І час у невпиннім потоці на стрілці Хроноса,
І мрій, і тривоги циклічність у межах подиху…

У тексті розчинено вірш:

На темному місяця боці
Приховано вимір духовний…
Мла, як крововилив у оці…
Чутливість – рефлекс безумовний…

На срібній планетній долоні
Відбиток полярної зірки…
Пророщено сльози солоні
Та втрачені давні говірки…

На темному місяця боці
Сни реінкарновано в дійсність…
І час у невпиннім потоці,
І мрій, і тривоги циклічність…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Сімнадцяте січня. Біблія

Сімнадцяте січня. Біблія

3D, у техніці розчинення

Класична священна книга… у мене в руках  сьогодні…
Формує і мить, і вічність, і долю обов’язково…
Чарують сюжет, інтрига, характер створінь Господніх,
Вражає контекст, логічність та сказане влучно слово…

Показує ввись дорогу, до неба, старе видання,
Неначе колись скрижалі, і має мету єдину –
Навчить… щоб служити Богу, впустити в життя кохання,
Крізь радощі та печалі, щоб Батько пізнав людину…

У текстах – буття цеглини для храмів сердець Всесвітніх,
Мистецтво чуттів глибоких ще з саду, що звався раєм…
Бо ж наші стежки не з глини і не з піщин тендітних,
А із поривань високих, із духу, що гріх долає…

У тексті розчинено вірш:

Класична священна книга
Формує і мить, і вічність…
Чарують сюжет, інтрига,
Вражає контекст, логічність…

Показує ввись дорогу,
Неначе колись скрижалі,
Навчить… щоб служити Богу,
Крізь радощі та печалі…

У текстах – буття цеглини,
Мистецтво чуттів глибоких…
Бо ж наші стежки не з глини,
А із поривань високих…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Шістнадцяте січня. Січневий ранок

Шістнадцяте січня. Січневий ранок

3D, у техніці розчинення

На склі мережка – арт-декор морозу рукотворний,
Нанесена старанно смуга льодяна на річку…
Блондинка-стежка відкриває простір чудотворний,
У шапці із туману задуває ранок свічку…

Холодне сонце треться в гриву лісу білувату,
У неба на макітрі хмаронька пухка північна…
Джгут-волоконце вітру гори змірює, як хату,
Десь губиться в повітрі аромат гуцула-січня…

Мала сніжинка дефілює на зимовій сцені…
На вії десять тижнів мрія-слізка мочить крила кволі…
Мов павутинка… сум обмотує землі легені…
Стосунки рвуться ніжні… у душі фантомні болі…

У тексті розчинено вірш:

На склі мережка,
Нанесена старанно…
Блондинка-стежка
У шапці із туману…

Холодне сонце
У неба на макітрі,
Джгут-волоконце
Десь губиться в повітрі…

Мала сніжинка
На вії десять тижнів…
Мов павутинка,
Стосунки рвуться ніжні…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

3D, у техніці розчинення

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій… Хуга сниться?
Темрява зринає, наче птах… по вертикалі…
У душі – журба, в судинах – іній, лід – в зіницях
Біль тримає небо на плечах… як Бог скрижалі…

Хоровод зірок на крутосхилах фантастичних…
Сум читає всі твої листи, мов книгу Долі…
У зими вітри бринять на крилах галактичних…
За чуття, за шал мене прости… за мрії голі…

На вікні малюють щось морози… квіти… наче…
Ніч – це вічність, чи коротка мить, рух по спіралі?
Крижаніють на обличчі сльози… Серце плаче…
Ти далеко… Як без тебе жить, не знаю, далі…

У тексті розчинено вірш:

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій…
Темрява зринає, наче птах…
У душі – журба, в судинах – іній,
Біль тримає небо на плечах…

Хоровод зірок на крутосхилах,
Сум читає всі твої листи…
У зими вітри бринять на крилах…
За чуття, за шал мене прости…

На вікні малюють щось морози…
Ніч – це вічність, чи коротка мить?
Крижаніють на обличчі сльози…
Ти далеко… Як без тебе жить…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Чотирнадцяте січня. Старий Новий рік

Чотирнадцяте січня. Старий Новий рік

3D, у техніці розчинення

Старий Новий рік засипає все місто снігом,
На вечорниці скликає морози холодний вітер…
Немає доріг, а довкола мазурка віхол,
У білих колисках дрімають лОзи, їм сниться бісер…

Старий Новий рік колядує зимі з віконця,
Радісно, щиро збирає родину… Усюди гомін!
Узорами рік прикрашає поверхню сонця,
Вправно оздоблює кожну крижину… точніше – промінь…

У тексті розчинено вірш:

Старий Новий рік
На вечорниці скликає морози…
Немає доріг,
У білих колисках дрімають лози…

Старий Новий рік
Радісно, щиро збирає родину…
Узорами рік
Вправно оздоблює кожну крижину…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Тринадцяте січня. Щедрий Вечір або свято Меланії

Тринадцяте січня. Щедрий Вечір або свято Меланії

3D, у техніці розчинення

Зерном посіває господар хатину, підлогу в старій кімнаті,
Вітає словами колядки, душа розмовляє із небом…
Чекають наїдки велику родину – смачненькі і ароматні:
Млинці, пиріжечки, оладки, кутя із горіхами, медом…

Дівчата ворожать на щастя, на долю, цікавить усіх майбутнє…
Магічне, здавалося б, дійство… включає традицій багато…
Побачать у сні черевик, парасолю, чи дерево, може, могутнє?
Сюжет інтригуючий дійсно! Весь світ поринає у свято…

Нагадує вечір прадавню легенду (немов оживають тіні) –
І про Василя, й про Меланку, про їхню любов гарячкову…
А січень бере всю планету в оренду, розпилює вправно іній…
У білому гори серпанку нагадують казку зимову!

У тексті розчинено вірш:

Зерном посіває господар хатину,
Вітає словами колядки…
Чекають наїдки велику родину –
Млинці, пиріжечки, оладки…

Дівчата ворожать на щастя, на долю,
Магічне, здавалося б, дійство…
Побачать у сні черевик, парасолю?
Сюжет інтригуючий дійсно!

Нагадує вечір прадавню легенду
І про Василя, й про Меланку…
А січень бере всю планету в оренду…
У білому гори серпанку…

 

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013