Марина Алдон – Четверте березня. Прощання

26 января, 2013 5:54 пп

Четверте березня. Прощання

3D, у техніці розчинення

Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.

Ліна Костенко

Прощатися завжди непросто, розлучатися тривожно,
Та бути разом неможливо, не дозволено Всевишнім…
Ребром шматує місяць простір. Він у небі, йому можна…
А зорі падають тремтливо на гілки старої вишні…

Тебе кохаю безнадійно, до безтями, безкорисно…
І ночі міряю сльозами та словами акровіршів…
Ти ж усміхаєшся спокійно… та ламаєш крила, звісно,
Духовна прірва поміж нами… я не вірю тобі більше…

Хай тане свічка, віск не винний, що у полум’ї свідомість,
Що пам’ятаю всі цілунки… по руці читаю долю…
Тепер є вихід лиш єдиний – власна втеча в невідомість…
Та розірвати як стосунки… й не завдати тобі болю?

У тексті розчинено вірш:

Прощатися завжди непросто,
Та бути разом неможливо…
Ребром шматує місяць простір.
А зорі падають тремтливо…

Тебе кохаю безнадійно…
І ночі міряю сльозами…
Ти ж усміхаєшся спокійно…
Духовна прірва поміж нами…

Хай тане свічка, віск не винний,
Що пам’ятаю всі цілунки…
Тепер є вихід лиш єдиний…
Та розірвати як стосунки?

 

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте березня. Прощання нет

Марина Алдон – Третє березня. Підсніжник

25 января, 2013 9:57 пп

Третє березня. Підсніжник

3D, у техніці розчинення
Сонет+ЯС

Весна в Карпатах… Небо пахне гаєм…
З-під снігу пнеться вгору несміливо
Підсніжник білий, сонечко шукає…
Вітри на чатах. Хмари мчать журливо…

Лиш елемент декору – мли примочки…
Вже сніг змертвілий, видно спи́ну глини…
Куди ведуть доріжки та струмочки?
Вглиб лісосмуги, в серце верховини…

Ще мерзне квітка трішки, терпне шкіра…
Дощ після хуги ловить ритм у танці…
Природа оживає, навіть віра…

Розпрямлює рослинка перша пальці…
У березня є трохи від Шекспіра –
Римує мрії ввечері та вранці…

У тексті розчинено ЯС:

Весна в Карпатах…
З-під снігу пнеться вгору
Підсніжник білий…

Вітри на чатах…
Лиш елемент декору –
Вже сніг змертвілий…

Куди ведуть доріжки?
Вглиб лісосмуги…
Ще мерзне квітка трішки…
Дощ після хуги…

 

25 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Третє березня. Підсніжник нет

Марина Алдон – Друге березня. Обійми

25 января, 2013 3:38 пп

Друге березня. Обійми

3D, у техніці розчинення

Обійми мене лагідно вітром, весною ранньою…
Знаю, між нами міста, кілометри… чи навіть… вічності…
Хочу тебе я жадібно надлюбов’ю, як світ… безкрайньою…
Поцілувати в вуста… у диханні ж гормони ніжності…

Обійми зачаровано березнем… та туманами,
Не відпускай моїх рук, грій листами, а ще – світлинами…
Наші сни заримовано в небі і кров’ю, й ранами…
Акростежка́ми розлук… у нікуди йдемо… сльозинами…

Обійми, хоч би подумки – серцем відчую пестощі…
Мовою праворожби гомонять потічки розхристані…
Гори між нами – сходинки… Любий, забудь про ревнощі…
Переступи їх… люби… бо для душ не існує відстані…

У тексті розчинено вірш:

Обійми мене лагідно…
Знаю, між нами міста…
Хочу тебе я жадібно
Поцілувати в вуста…

Обійми зачаровано…
Не відпускай моїх рук…
Наші сни заримовано
Акростежка́ми розлук…

Обійми, хоч би подумки
Мовою праворожби…
Гори між нами – сходинки…
Переступи їх… люби…

 

25 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге березня. Обійми нет

Марина Алдон – Перше березня. Із першим днем весни…

24 января, 2013 9:21 пп

Перше березня. Із першим днем весни…

3D, у техніці розчинення

Із першим днем весни приходить потепління,
Промінчик сонця пише пташка́м у вирій лист:
Про обшир з вишини та про зими старіння,
Про вітер на горищі, що свище, як артист…

Пробуджується ліс… а це – процес містичний…
Скидає річка панцир холодний, льодяний…
Дорога, наче віск… розплавлений… незвичний…
Сніг проситься у карцер (що в скелі… кам’яний)…

Мороз давно вже втік, напевно, в Антарктиду…
Туман лоскоче око… біленький, мов папір…
Невже берези сік є гордістю бески́ду?
П’є березень щороку рахманні сльози гір…

У тексті розчинено вірш:

Із першим днем весни
Промінчик сонця пише
Про обшир з вишини,
Про вітер на горищі…

Пробуджується ліс…
Скидає річка панцир…
Дорога, наче віск…
Сніг проситься у карцер…

Мороз давно вже втік…
Туман лоскоче око…
Невже берези сік
П’є березень щороку?

 

24 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, Карпати, ліс, привітання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше березня. Із першим днем весни… нет

Марина Алдон – Двадцять восьме лютого. Сновида

23 января, 2013 3:42 пп

Двадцять восьме лютого. Сновида

3D, у техніці розчинення

Йдеш дахом, підвіконням інших вимірів, де стерто зовсім кілометрів позначки,
Неквапно та беззвучно прокрадаєшся за межі потойбічності…
Для тебе місяць повний наче вигорів, знайти його стараєшся навпомацки…
У млі блукати зручно… і вдихати сон, як тимчасовість вічності…

Безкрилий, непідвласний гравітації… гортаєш простір порухами плавними…
Маршрути на долоні до народження накреслені освоюєш?
Знаходишся у стані медитації, керуєшся процесами уявними?
Чи ночі у полоні серцем… рівновагу всесвіту відновлюєш?

Курсуєш колізеєм чи коридою, канатохідцю світу паралельного?
Цілує вітер вії, додає ентузіазму, сили, певності…
Тебе усі чомусь зовуть сновидою і віртуозом ризику смертельного,
А ти читаєш мрії, віщі марення, думки пророків древності…

У тексті розчинено вірш:

Йдеш дахом, підвіконням інших вимірів
Неквапно та беззвучно…
Для тебе місяць повний наче вигорів,
У млі блукати зручно…

Безкрилий, непідвласний гравітації…
Маршрути на долоні?
Знаходишся у стані медитації,
Чи ночі у полоні?

Курсуєш колізеєм чи коридою?
Цілує вітер вії…
Тебе усі чомусь зовуть сновидою,
А ти читаєш мрії…

 

23 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

*Малюнок авторський «Сомнамбула», акварель.

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої малюнки, сни, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме лютого. Сновида нет

Марина Алдон – Двадцять сьоме лютого. Зимовий дощ

22 января, 2013 3:39 пп

Двадцять сьоме лютого. Зимовий дощ

3D, у техніці розчинення

Перевернутий сонет+ЯС

Зимова злива руки тре холодні,
Краплини на бруківці – рештки стресів…
Опуклі сірі хмари в хороводі…

Маківка сива лісо-ірокезів…
Потрібна хустка жінці-праприроді,
Волога – шкірі дуба та берези…

Узор на парасолі та крижині
Чомусь плямистий… Пахне світ весною…
Сніг топиться поволі на стежині…
Схил неба чистий (десь там за горою)…

Майстерно грає вітер на сопілці,
Бо кличе, певно, з вирію зозулю…
Тумани походжають, як тубільці…
Сльота вростає у земну півкулю…

У тексті розчинено ЯС:

Зимова злива…
Краплини на бруківці
Опуклі сірі…

Маківка сива…
Потрібна хустка жінці,
Волога – шкірі…

Узор на парасолі
Чомусь плямистий…
Сніг топиться поволі,
Схил неба чистий…

 

 

22 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, дощ, зима, пейзажна лірика, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять сьоме лютого. Зимовий дощ нет

Марина Алдон – Двадцять шосте лютого. На пероні…

21 января, 2013 9:17 пп

Двадцять шосте лютого. На пероні…

3D, у техніці розчинення

Знаю, зорі – це краплі сліз… Чом же в місяця білі губи?
Чорна ніч, мов гірський тунель, вже не вірить у сонник Фрейда…
Просто потяг тебе відвіз аж занадто далеко, любий…
За сімнадцять морів-земель і за три континенти неба…

Одиноко… ковтаю… сум… Рахувати… чи ні… хвилини?
Чи побачу іще тебе?  За сітківкою ока мрії…
Через серце проходить струм та пронизує всі судини…
Щось мороз на душі шкребе… Завиток у зими сивіє…

Розпанахані тіні скрізь… та тривожні вітри без втоми
Ліхтарі обіймають знов, підпирають старі тополі…
Просто потяг тебе відвіз, залишивши лиш тільки спомин…
Розпинає мій світ любов… Не повернешся ти ніколи…

У тексті розчинено вірш:

Знаю, зорі – це краплі сліз…
Чорна ніч, мов гірський тунель…
Просто потяг тебе відвіз
За сімнадцять морів-земель…

Одиноко… ковтаю… сум…
Чи побачу іще тебе?
Через серце проходить струм…
Щось мороз на душі шкребе…

Розпанахані тіні скрізь
Ліхтарі обіймають знов…
Просто потяг тебе відвіз…
Розпинає мій світ любов…

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, пори року, самотність у натовпі и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять шосте лютого. На пероні… нет

Марина Алдон – Двадцять п’яте лютого. Рідне місто моє…

21 января, 2013 9:14 пп

Двадцять п’яте лютого. Рідне місто моє…

3D, у техніці розчинення

Рідне місто моє, оповите гірськими легендами…
У долоні віків між нарцисами, ти – як столиця душі…
Річка пісню снує, і струмує мелодія венами…
Кожен дім зі знайомими рисами… навіть вітрин вітражі…

Рідне місто моє зі стежками, що пахнуть свободою…
Славне гідністю, доблестю, мужністю… наперекір ворогам…
Серце стукає, б’є, у гармонії із праприродою,
В храмі, поруч із Божою мудрістю, свічі подібні зіркам…

Рідне місто моє із високою древньою вежею…
Від тривоги, журби, суму сховище… біля альтанки дібров…
Тут калина стає і городу, і лану одежею,
Оберегом родинного вогнища є доброта і любов…

Рідне місто моє… жаль, на мапі ще менше за крапочку…
Ти – скарбниця свята самобутності, навіть духовності суть…
Вранці сонце встає і для праці запалює лампочку,
Бачить велич твоєї могутності та незрівнянну красу…

У тексті розчинено вірш:

Рідне місто моє
У долоні віків між нарцисами…
Річка пісню снує,
Кожен дім зі знайомими рисами…

Рідне місто моє,
Славне гідністю, доблестю, мужністю…
Серце стукає, б’є
В храмі, поруч із Божою мудрістю…

Рідне місто моє…
Від тривоги, журби, суму сховище…
Тут калина стає
Оберегом родинного вогнища…

Рідне місто моє!
Ти – скарбниця свята самобутності…
Вранці сонце встає,
Бачить велич твоєї могутності…

 

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, Карпати, місто, Україна, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте лютого. Рідне місто моє… нет

Марина Алдон – Двадцять четверте лютого. Без тебе темно…

21 января, 2013 9:11 пп

Двадцять четверте лютого. Без тебе темно…

3D, у техніці розчинення

Без тебе важко… Часом сльози пахнуть ліками…
Півмісяць у рубцях… Невже від віт соснових?
Мла, як монашка, походжає попід вікнами…
Сім зморшок на руках доріг іще зимових…

Без тебе гірко… Запиваю вірші кавою…
Дратує вітру свист… доволі дивнуватий…
Згорає зірка за хмариною іржавою…
Як паперовий лист Творцеві передати?

Без тебе темно… і не гріє свічка пам’яті…
А гори в пелені, у сніговій вуалі…
Я жду даремно (мрії всі… в душі… на паперті),
Та ти не прийдеш… ні… потрібно жити далі…

У тексті розчинено вірш:

Без тебе важко…
Півмісяць у рубцях…
Мла, як монашка,
Сім зморшок на руках…

Без тебе гірко…
Дратує вітру свист…
Згорає зірка,
Як паперовий лист?

Без тебе темно…
А гори в пелені…
Я жду даремно,
Та ти не прийдеш… ні…

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять четверте лютого. Без тебе темно… нет

Марина Алдон – Двадцять третє лютого. День захисника Вітчизни

19 января, 2013 6:56 пп

Двадцять третє лютого. День захисника Вітчизни

3D, у техніці розчинення

Відважний воїн, отаман добра, прекрасний лицар та солдат,
Що вправно змайстрував рушницю і придумав колесо…
Дав, як Адам, Творцеві пів ребра, душі уламок, серця шмат,
Щоб виліпив для нього помічницю з мелодійним голосом…

Філософ, вчитель, захисник, митець, романтик, лірик, ще й скрипаль,
Який веде за руку ніжно жінку бурями, світаннями…
Плече міцніше кам’яних фортець, у м’язах – воля, сила, сталь…
Держави пише він щодня сторінку власними надбаннями…

Надійний друг, товариш, побратим, син, батько, внук, брат, чоловік,
В біді не кине, не образить слабших, не боїться відстані,
Зведе і Херсонес, і третій Рим, і змінить русла рік…
Не правда, що мужчин немає справжніх. Вони поруч! Істинні!

У тексті розчинено вірш:

Відважний воїн, отаман добра,
Що вправно змайстрував рушницю
Дав, як Адам, Творцеві пів ребра,
Щоб виліпив для нього помічницю

Філософ, вчитель, захисник, митець,
Який веде за руку ніжно жінку,
Плече міцніше кам’яних фортець,
Держави пише він щодня сторінку.

Надійний друг, товариш, побратим,
В біді не кине, не образить слабших,
Зведе і Херсонес, і третій Рим…
Не правда, що мужчин немає справжніх.

 

 

19 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, мої вірші, привітання, свята, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять третє лютого. День захисника Вітчизни нет

« Следующие  
  Предыдущие »