Марина Алдон – 13 травня. Бери мене

16 марта, 2013 2:48 пп

Тринадцяте травня. Бери мене

3D, у техніці розчинення

Бери мене, і лагідно, і грубо, поки темно…
Цілунком дефлоруй мою свідомість поетичну…
Хай буде нам і солодко, і любо, п’янко й тепло,
Нехай пірнають душі в невагомість галактичну…

Бери мене! Хай зорі в очі світять ліхтарями!
Гладь руки, ноги, спину та сідниці… ще й обличчя…
Подушкою хай буде жовтий місяць, круглий саме…
Не видасть він нікому таємниці опівніччя…

Бери мене! Та так, щоб затремтіла від кохання,
Від щирих почуттів, щоб застогнала інстинктивно…
Жадає ласки дуже-дуже тіло… до світання…
Нехай проллється в лоно зваби лава імпульсивна…

У тексті розчинено вірш:

Бери мене, і лагідно, і грубо,
Цілунком дефлоруй мою свідомість…
Хай буде нам і солодко, і любо,
Нехай пірнають душі в невагомість…

Бери мене! Хай зорі в очі світять,
Гладь руки, ноги, спину та сідниці…
Подушкою хай буде жовтий місяць,
Не видасть він нікому таємниці…

Бери мене! Та так, щоб затремтіла
Від щирих почуттів, щоб застогнала…
Жадає ласки дуже-дуже тіло…
Нехай проллється в лоно зваби лава…

 

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, інтимна лірика, Камасутра, кохання, секс и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 13 травня. Бери мене нет

Марина Алдон – 12 травня. Нарциси

16 марта, 2013 12:27 пп

Дванадцяте травня. Нарциси

3D, у техніці розчинення

На стебельце настромлена зоря, або каблучка травня…
Тоненькі корінці – землі судини… щільні, павутинні…
Приходить вітер, мов до вівтаря (є в нього звичка давня)
Вклонитись бездоганності рослини, начебто святині…

У сонячнім віночкові весни виблискують нарциси…
Маленькі квіточки́, як ті перлини… ніби діаманти…
Листочки – малахітові човни біля горянки-Тиси…
Всміхаються до них стрункі ялини, заздрять їм троянди…

Коліна гладить радісно трава… тихесенько, зісподу,
Вдихаючи солодкі аромати… збуджено, екстазно…
Нарциси розуміють всі слова на мові небозводу,
Які шепоче хмарка, ніби мати… лагідно люб’язно…

У тексті розчинено вірш:

На стебельце настромлена зоря,
Тоненькі корінці – землі судини…
Приходить вітер, мов до вівтаря
Вклонитись бездоганності рослини…

У сонячнім віночкові весни
Маленькі квіточки́, як ті перлини…
Листочки – малахітові човни,
Всміхаються до них стрункі ялини…

Коліна гладить радісно трава,
Вдихаючи солодкі аромати…
Нарциси розуміють всі слова,
Які шепоче хмарка, ніби мати…

 

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, пейзажна лірика, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 травня. Нарциси нет

Марина Алдон – 11 травня. Буря

16 марта, 2013 9:37 дп

Одинадцяте травня. Буря

3D, у техніці розчинення

ВІДКРИТА РАНА НЕБА… Руки в поті… Шмагає біль. Сталевий СКАЛЬПЕЛЬ БУРІ ребро Адама вибирає з плоті астрально-галактичної. В зажурі УСЕ ЩЕ КРОВОТОЧИТЬ мовчки Всесвіт та ХМАР УТРОБА. Під ДОЩЕМ З НІЗВІДКИ зникає СВІЧКИ ТІНЬ… судомить безвість… Дрижать НА МУРІ лячно трав борідки.
СТЕБЛО ТЮЛЬПАНА поруч… розіп’яте… І ПЛОТІ ВСЯ ПОДОБА без пелюсток… ОГОЛЕНЕ обличчя… і зім’яте… негодою… нагадує лиш згусток… земної глини сірої… не квітку. А ОЧІ ВІТРУ ХМУРІ, грубуваті… у злочинах собі ШУКАЮТЬ СВІДКА… Танцює град… вальс віденський на м’яті… Незвично трохи. ПОМІЖ РІК ЖАЛОБА. Розхитано ялини парасолю, спадає зі струнких беріз оздоба, ВЛУЧАЄ БЛИСКАВИЦЯ У ТОПОЛЮ.

ЗАВИТА МЛА у хустку, а сутана, як ПІР’Я ПТАХА ЧОРНЕ…. просто одяг… НІЧОГО НЕ ПРИСНИТЬСЯ про кохання… Тривожно, ПЕВНО, ПОЛЮ, БО скрізь протяг… Згорнулась вічність десь собі клубочком, неначе кішка… Що їй до погоди? Що ГРІМ НА БУБНАХ ГРАЄ… молоточком… свій власний гімн… містерію свободи? Що ЩОСЬ ПОТВОРНЕ чути замість пісні… ПРИТУЛОК ДЕ… СТАРИМ МОНАХАМ – ЗОРЯМ? Чи в схованці не холодно… не тісно? В ДОЛОНЯХ БОГА, чи у вирві моря? Бо ж МОЛЯТЬСЯ… СЕРЦЯМИ… Відчуваю! І місяць з ними… куля кришталева… Відомі їм усі принади раю… А тут.. стихія… топче світ… травнева… І нерви в щохвилинній коловерті… Залякана природа первозданна… Та сутність гір… У НОЧІ КОЛІР СМЕРТІ… ще й ПРИСМАК ГОРЯ… Дика, невблаганна ГРОЗА у кожній з тисяч інкарнацій. Вона Ж ІЗ ПОТОЙБІЧЧЯ… Її вибір – незрима площина, закон абстракцій… Гортає КОРІНЦЯМИ сьомий вимір…

Однак… усе минає неодмінно… І темрява відходить незнайомцем… Стає вже перший промінь на коліно… Викочує нарешті ранок сонце….

У тексті розчинено вірш:

ВІДКРИТА РАНА неба. Скальпель бурі.
УСЕ ЩЕ КРОВОТОЧИТЬ хмар утроба
ДОЩЕМ З НІЗВІДКИ. Свічки тінь на мурі.
СТЕБЛО ТЮЛЬПАНА (плоті вся подоба)
ОГОЛЕНЕ. А ОЧІ вітру хмурі
ШУКАЮТЬ СВІДКА. Поміж рік жалоба.

ВЛУЧАЄ БЛИСКАВИЦЯ у тополю.
Завита мла У ПІР’Я ПТАХА чорне.
НІЧОГО НЕ ПРИСНИТЬСЯ, певно, полю,
Бо грім на бубнах грає щось потворне.

Притулок де… СТАРИМ МОНАХАМ – зорям?
В долонях Бога моляться… серцями…
У ночі колір смерті… присак горя…
Гроза ж – із потойбіччя… корінцями…

А у вірші розчинено японський сонет:

Відкрита рана
Усе ще кровоточить
Дощем знізвідки.

Стебло тюльпана
Оголене. А очі
Шукають свідка.

Влучає блискавиця
У пір’я птаха.
Нічого не присниться
Старим монахам.

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Три ковтки тиші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, дощ, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 травня. Буря нет

Марина Алдон – 10 травня. День матері. Мамо рідненька…

15 марта, 2013 9:14 пп

Десяте травня. День матері. Мамо рідненька…

3D, у техніці розчинення

Мамо рідненька, тихо молюся…
Квітко тендітна, в серці бентежно…
Знаю, що ненька, тільки матуся
За́вжди привітна, любить безмежно…

Матінко мила! Ми – море й хвиля!
Ясна Зорино, узи в нас кровні…
Ти б розтопила, я б розкришила
Кожну крижину, скелі безмовні…

Дзвінко співаєш пташкою в гаї,
Із потічками…  з вітром воркуєш…
Та прикрашаєш гори безкраї,
Світ рушниками… ніжно гаптуєш…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Мамо рідненька,
Квітко тендітна…
Знаю, що ненька
За́вжди привітна…

Матінко мила!
Ясна Зорино…
Ти б розтопила
Кожну крижину…

Дзвінко співаєш
Із потічками…
Та прикрашаєш
Світ рушниками…

2.
Тихо молюся,
В серці бентежно…
Тільки матуся
Любить безмежно…

Ми – море й хвиля!
Узи в нас кровні…
Я б розкришила
Скелі безмовні…

Пташкою в гаї
З вітром воркуєш…
Гори безкраї
Ніжно гаптуєш…

 

15 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, свята, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 10 травня. День матері. Мамо рідненька… нет

Марина Алдон – 9 травня. День Перемоги

14 марта, 2013 10:52 пп


Дев’яте травня. День Перемоги

3D, у техніці розчинення

Цей день у пам’яті народу, в його генах,
Вдихають мир тюльпани, сосни, світ побожний,
Ми відчуваємо свободу крізь знамена
Та подвиг предків доленосний переможний…

Цей день омитий пОтом, кров’ю і сльозами
Відважних воїнів сміливих, нездоланних…
Про них говоримо з любов’ю, ще й піснями…
Про дідусів… сьогодні сивих… легендарних…

Цей день на інші дні не схожий, вогнеокий…
Честь віддаємо ветеранам відчайдушним,
Що вперто йшли у тил ворожий, в бій жорстокий,
Назустріч кулям та туманам незворушним…

У тексті розчинено вірш:

Цей день у пам’яті народу…
Вдихають мир тюльпани, сосни…
Ми відчуваємо свободу
Та подвиг предків доленосний…

Цей день омитий пОтом, кров’ю
Відважних воїнів сміливих…
Про них говоримо з любов’ю,
Про дідусів… сьогодні сивих…

Цей день на інші дні не схожий…
Честь віддаємо ветеранам,
Що вперто йшли у тил ворожий,
Назустріч кулям та туманам…

 

14 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, свята, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 травня. День Перемоги нет

Марина Алдон – 8 травня. Роздуми над картиною П. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»

14 марта, 2013 10:32 пп

Восьме травня. Роздуми над картиною П. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»

3D, у техніці розчинення

Всесвітнє око – місяць золотий, тремтить промінням,
Спокійно оглядає володіння, наче зодчий…
Цілує вітер верби та хрести, вітряк, каміння,
Подзьобують пташки зірки-насіння в лоні ночі…

Мла, мовчки, чистить крила над Дніпром листками м’яти,
Напитись хоче свіжості із річки та наснаги…
Вода степам наспівує псалом сто сорок п’ятий,
Об берег витирає мокрі щічки… жде розваги…

Далеко десь тоненький ряд хатин, стежина чорна…
Гніздяться сни під стріхами покірно… бо так треба…
Декор Творця –  мозаїка з хмарин нерукотворна,
Це – сива борода Іллі, ймовірно… серед неба…

У тексті розчинено вірш:

Всесвітнє око – місяць золотий,
Спокійно оглядає володіння…
Цілує вітер верби та хрести,
Подзьобують пташки зірки-насіння…

Мла, мовчки, чистить крила над Дніпром,
Напитись хоче свіжості із річки…
Вода степам наспівує псалом,
Об берег витирає мокрі щічки…

Далеко десь тоненький ряд хатин,
Гніздяться сни під стріхами покірно…
Декор Творця –  мозаїка з хмарин,
Це – сива борода Іллі, ймовірно…

 

14 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ніч, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 травня. Роздуми над картиною П. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі» нет

Марина Алдон – 7 травня. Гамує ніч дощами спрагу…

13 марта, 2013 9:40 пп

Сьоме травня. Гамує ніч дощами спрагу…

3D, у техніці розчинення

Гамує ніч дощами спрагу, біль – сльозами неба,
Шматують хмари вітровії грубо та жорстоко…
Душа втрачає рівновагу… Боже, сили треба…
Судомить дійсність… мокрі мрії… плачу… одиноко…

Зірки ховаються надійно, лігво має кожна…
Тремтять безмовно квіти, трави, липи, вишні віти…
Без тебе в серці неспокійно, сумно і тривожно,
Не ті пісні співає травень, не оті трембіти…

У млі… якесь нерідне… місто… вікна пахнуть шалом…
У парасолі вигляд хворий… певно, сентименти…
Ти є скрижалей долі змістом, майже ідеалом…
Але чому ж між нами гори, навіть континенти?

У тексті розчинено вірш:

Гамує ніч дощами спрагу,
Шматують хмари вітровії…
Душа втрачає рівновагу…
Судомить дійсність… мокрі мрії…

Зірки ховаються надійно,
Тремтять безмовно квіти, трави…
Без тебе в серці неспокійно,
Не ті пісні співає травень….

У млі… якесь нерідне… місто…
У парасолі вигляд хворий…
Ти є скрижалей долі змістом…
Але чому ж між нами гори?

 

13 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, вірші про кохання, дощ, інтимна лірика, кохання, місто и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 травня. Гамує ніч дощами спрагу… нет

Марина Алдон – 6 травня. Травнева ніч

12 марта, 2013 9:13 пп

Шосте травня. Травнева ніч

3D, у техніці розчинення

На зігнутий, холодний жовтий спис своєї плоті
Нашпилює знов місяць сновидіння… різко блідне…
А зірка, трохи схожа на нарцис, але в польоті…
Пульсує та пускає в ніч коріння непомітне…

Диктує соловей вітрам пісні без фонограми,
До літа потічок рахує тижні… камінцями…
І травень духмяніє у вікні… десь біля рами…
Магнолією, гілочкою вишні із бруньками…

Цілує мла, схвильовано, траву… нетерпеливо…
Ще зовсім юну, ніжну, шовковисту і зелену…
Невже ця казка справжня? Наяву… довкола диво!
Стискаю у руці росинку чисту… та священну…

У тексті розчинено вірш:

На зігнутий, холодний жовтий спис
Нашпилює знов місяць сновидіння…
А зірка, трохи схожа на нарцис,
Пульсує та пускає в ніч коріння…

Диктує соловей вітрам пісні…
До літа потічок рахує тижні…
І травень духмяніє у вікні
Магнолією, гілочкою вишні…

Цілує мла, схвильовано, траву
Ще зовсім юну, ніжну, шовковисту…
Невже ця казка справжня? Наяву
Стискаю у руці росинку чисту…

 

12 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, ніч, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 травня. Травнева ніч нет

Марина Алдон – 5 травня. Міжнародний день боротьби за права інвалідів

11 марта, 2013 9:32 пп

П’яте травня. Дитина з ДЦП

3D, у техніці розчинення

Дивився в очі натовп апатичний, трохи п’яний,
Гілками бив вітрисько по щоках безперешкодно,
Торкався неба шпилем храм готичний дерев’яний…
Вона ж дитя стискала на руках… так благородно…

І гладила маленького хлопчину – янголятко,
Єдиний скарб, утіху із утіх, вінець розради…
Іще в юнацтві втратила родину – неньку, батька,
А нещодавно кинув чоловік… підступно зрадив…

Діагноз ДЦП – жорстокий вирок ескулапів
В лікарні пролунав, неначе грім, автоматично…
Тепер її одежа із ганчірок – блузка навпіл…
Відвідують жорстокі злидні дім систематично…

У серці біль, на вікнах павутина замість штори,
А біля ніг – старий голодний пес… та дві монети…
Лише б на операцію для сина (дуже ж хворий)
Зібрати гроші, він усього сенс, ядро планети…

Дивився в очі натовп безтурботний та згрубілий…
Вона, як тінь, з’являлася з імли із клунком білим…
Ні сніг, ні дощ, ні град, ні день спекотний і спітнілий
Спинити жінку-матір не могли… та й не зуміли б…

У тексті розчинено вірш:

Дивився в очі натовп апатичний,
Гілками бив вітрисько по щоках,
Торкався неба шпилем храм готичний…
Вона ж дитя стискала на руках…

І гладила маленького хлопчину –
Єдиний скарб, утіху із утіх…
Іще в юнацтві втратила родину,
А нещодавно кинув чоловік…

Діагноз ДЦП – жорстокий вирок
В лікарні пролунав, неначе грім…
Тепер її одежа із ганчірок…
Відвідують жорстокі злидні дім…

У серці біль, на вікнах павутина,
А біля ніг – старий голодний пес…
Лише б на операцію для сина
Зібрати гроші, він усього сенс…

Дивився в очі натовп безтурботний…
Вона, як тінь, з’являлася з імли…
Ні сніг, ні дощ, ні град, ні день спекотний
Спинити жінку-матір не могли…

10 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, діти, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 5 травня. Міжнародний день боротьби за права інвалідів нет

Марина Алдон – 4 травня. Кульбаба

11 марта, 2013 9:29 пп

Четверте травня. Кульбаба

3D, у техніці розчинення

Кульбаби квіт із поглядом магічним, загадковим
Здається золотавою зорею в сяйві слави…
Приємно пахне медом галактичним світанко́вим,
Приваблює принадою своєю пишні трави…

До травня простягає стебла-руки крізь тумани
І ловить сонця промінь самоцвітний та класичний…
Від подиву німіють верби, буки, ще й каштани…
Суцвіття-кошик, ніби бриль тендітний, циліндричний…

З роси оздоба – витончений бісер чудодійний…
Жаль тільки, що сивіють швидко скроні безнадійно…
Невдовзі парашутики всі вітер неспокійний
Носити буде світом у долоні традиційно…

У тексті розчинено вірш:

Кульбаби квіт із поглядом магічним
Здається золотавою зорею…
Приємно пахне медом галактичним,
Приваблює принадою своєю…

До травня простягає стебла-руки
І ловить сонця промінь самоцвітний…
Від подиву німіють верби, буки…
Суцвіття-кошик, ніби бриль тендітний…

З роси оздоба – витончений бісер…
Жаль тільки, що сивіють швидко скроні…
Невдовзі парашутики всі вітер
Носити буде світом у долоні…

 

10 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, пейзажна лірика, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 травня. Кульбаба нет

« Следующие  
  Предыдущие »