Марина Алдон – 11 вересня. Летять у вирій гуси, журавлі…

20 июня, 2013 4:29 пп

Одинадцяте вересня. Летять у вирій гуси, журавлі…

3D, у техніці розчинення

Летять у вирій гуси, журавлі… шляхи торують власні…
Згортають промінь сонця сумовитий, оперезаний туманом…
Жене їх осінь з рідної землі… у далі неосяжні…
А в небі навіть ніде відпочити… мла здається океаном…

Летять у вирій гуси, журавлі… крізь сутінки вечірні…
На прОщу тимчасову, чи у вічність мчать до Божої дзвіниці?
І виграють вітри, як скрипалі, ноктюрни Паганіні…
Сонати мелодійні, дивні, ніжні… їм виконують криниці..

Летять у вирій гуси, журавлі, до витоків природних…
Жовтіє ліс… усе ще пелехатий, але сни вдихають квіти…
У хмар на крилах рани, мозолі, дощі в серцях холодних,
Та їм птахІв ніколи не здогнати і… на жаль, не зрозуміти…

У тексті розчинено вірш:

Летять у вирій гуси, журавлі..
Згортають промінь сонця сумовитий…
Жене їх осінь з рідної землі,
А в небі навіть ніде відпочити…

Летять у вирій гуси, журавлі…
На прощу тимчасову, чи у вічність?
І виграють вітри, як скрипалі
Сонати мелодійні, дивні, ніжні…

Летять у вирій гуси, журавлі…
Жовтіє ліс… усе ще пелехатий…
У хмар на крилах рани, мозолі,
Та їм птахів ніколи не здогнати…

20 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, птахи, Україна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 вересня. Летять у вирій гуси, журавлі… нет

Марина Алдон – 10 вересня. Треба жити далі

20 июня, 2013 10:28 дп

Десяте вересня. Треба жити далі

3D, у техніці розчинення

Дощами пише вересень листи на листі жовтім…
Тобі відносять їх птахи на крилах, в душах власних…
Чужими снами вітер шелестить… Не видно плоті
На опівнічних місячних вітрилах… мрій, що згасли…

Серпанком пише вересень листи на стежці-рясі,
Мої думки римує із коханням в межах серця…
За всі тривоги любий мій, прости, живи у щасті,
Пробач і за розлуку, й за мовчання… змилосердься…

Чорнилом пише вересень листи в моїм блокноті…
У осені багато ж ритуалів, попри втому…
На жаль, потрібно айстрі одцвісти тепер… не потім…
Мені ж без тебе треба жити далі… в світі цьому…

У тексті розчинено вірш:

Дощами пише вересень листи…
Тобі відносять їх птахи на крилах…
Чужими снами вітер шелестить
На опівнічних місячних вітрилах…

Серпанком пише вересень листи,
Мої думки римує із коханням…
За всі тривоги любий мій, прости,
Пробач і за розлуку, й за мовчання…

Чорнилом пише вересень листи…
У осені багато ж ритуалів…
На жаль, потрібно айстрі одцвісти…
Мені ж без тебе треба жити далі…

 

20 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 10 вересня. Треба жити далі нет

Марина Алдон – 9 вересня. Роздуми над картиною Миколи Ярошенка «Сліпі»

20 июня, 2013 10:24 дп

Дев’яте вересня. Роздуми над картиною Миколи Ярошенка «Сліпі»

3D, у техніці розчинення

Вони не відрізняють день від ночі – всюди сутінь…
Світ відчувають шкірою сухою, навіть кров’ю…
Тримають на землі їх руки Отчі всемогутні
І зігрівають обрій добротою та любов’ю…

Веде вперед святе бажання жити потаємне…
Що під ногами: небо чи провалля? Хмари з глини?
Для них співає вітер недобритий про буденне…
Незрячість – долі дар чи покарання без провини…

Не бачать очі лиха, зла навколо, лицемірів,
Не знають, що… які на колір квіти, трАви, мушлі…
Вони сліпі… та чують віщий голос, голос віри…
Вказівниками є тростини й діти, власні душі…

У тексті розчинено вірш:

Вони не відрізняють день від ночі,
Світ відчувають шкірою сухою…
Тримають на землі їх руки Отчі
І зігрівають обрій добротою…

Веде вперед святе бажання жити…
Що під ногами: небо чи провалля?
Для них співає вітер недобритий…
Незрячість – долі дар чи покарання?

Не бачать очі лиха, зла навколо,
Не знають, що… які на колір квіти
Вони сліпі… та чують віщий голос…
Вказівниками є тростини й діти…

 

20 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 вересня. Роздуми над картиною Миколи Ярошенка «Сліпі» нет

Марина Алдон – 7 вересня. П’є дощ природа осені з долонь

19 июня, 2013 2:58 пп


Сьоме вересня. П’є дощ природа осені з долонь

3D, у техніці розчинення

П’є дощ природа осені з долонь, складає вірші…
Ліси пожовклі схожі на гардини… чи краватки…
Твої слова пекучі, як вогонь, мовчання ж – гірше..
І мрії спопеляють, і судини, й небо… згадки…

Наносить руни вітер на листок і гне тополю…
Цілує збайдужіло сонце в губи хмара сіра …
Як квітка, в’яне серце від тривог, від суму, болю…
Бо ти не віриш… ти мене не любиш… Всесвіт – прірва…

Веде астральна стежка журавлів у вирій Божий?
У невідомі виміри туманні? В вічність синю?
Прийди до мене… хоч би уві сні… якщо лиш можеш…
Я бережу в душі… твій лист… останній… як святиню…

У тексті розчинено вірш:

П’є дощ природа осені з долонь,
Ліси пожовклі схожі на гардини…
Твої слова пекучі, як вогонь,
І мрії спопеляють, і судини…

Наносить руни вітер на листок,
Цілує збайдужіло сонце в губи…
Як квітка, в’яне серце від тривог,
Бо ти не віриш… ти мене не любиш…

Веде астральна стежка журавлів
У невідомі виміри туманні…
Прийди до мене… хоч би уві сні…
Я бережу в душі… твій лист…

 

19 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 вересня. П’є дощ природа осені з долонь нет

Марина Алдон – 6 вересня. Павутиння

18 июня, 2013 7:17 пп

Шосте вересня. Павутиння

3D, у техніці розчинення

Сиза ниточка осіння причепурює природу…
Шовковисте павутиння поміщається в долоньці….
Тче павук вуаль для гаю в день погожий і в негоду…
Може, кошик для врожаю, або неводи для сонця…

Із туманів дивна сітка з натурального нейлону…
Або вересня борідка? Кучерява, таємнича…
Поміж небом та землею, згідно плану та сезону,
Вітер бавиться із нею і ховає в ній обличчя….

Із узорами мережка досконала та майстерна…
Для верби, сосни сережка? Ланцюжок для пня старого?
Стрічка вільсі для браслета? Для грибів – тонка антена?
Ні, для вересня тенета, щоб зостався ще надовго…

У тексті розчинено вірш:

Сиза ниточка осіння –
Шовковисте павутиння…
Тче павук вуаль для гаю,
Може, кошик для врожаю…

Із туманів дивна сітка,
Або вересня борідка?
Поміж небом та землею
Вітер бавиться із нею…

Із узорами мережка…
Для верби, сосни сережка?
Стрічка вільсі для браслета?
Ні, для вересня тенета!

 

 

18 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші для дітей, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 вересня. Павутиння нет

Марина Алдон – 5 вересня. Збережи…

18 июня, 2013 5:45 пп

П’яте вересня. Збережи…

3D, у техніці розчинення

Збережи наші вірші, кожну риму та літеру, кому
У душі молитовними текстами для літургії…
Збережи нашу осінь і світлин не показуй нікому…
Найціннішим у пам’яті спогадом висвяти мрії…
Навіть вітер у тиші розуміє чуттів вищі цінності,
Про кохання розказує жестами ключ журавлиний…
А листок на дорозі, не пізнавши твоєї чарівності,
Зустрічає печаль мою поглядом…
Де ж ти, єдиний?

Збережи наше Небо, безкінечне, глибоке, величне,
Вкрите рясно цілунками чистими, згідно об’єму…
Збережи наші ночі, чисте місячне тло автентичне,
Дивний блюз нескінченної ніжності в серці своєму…
Ти – життєва потреба, наче кров для судин та артерій,
Як вода, як повітря, смак істини, світло, дорога…
Сни гортаю пророчі, йду крізь попіл зотлілих імперій,
Знаю, будемо разом у вічності…
Там, біля Бога…

У тексті розчинено вірш:

Збережи наші вірші
У душі молитовними текстами,
Збережи нашу осінь
Найціннішим у пам’яті спогадом…
Навіть вітер у тиші
Про кохання розказує жестами…
А листок на дорозі
Зустрічає печаль мою поглядом…

Збережи наше Небо,
Вкрите рясно цілунками чистими,
Збережи наші ночі,
Дивний блюз нескінченної ніжності…
Ти – життєва потреба,
Як вода, як повітря, смак істини…
Сни гортаю пророчі…
Знаю, будемо разом у вічності…

18 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
art1fex, «Предчувствие»,
http://www.photosight.ru/photos/5090466/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 5 вересня. Збережи… нет

Марина Алдон – 4 вересня. Абетка осені

16 июня, 2013 8:54 пп

Четверте вересня. Абетка осені

3D, у техніці розчинення + акро

_А_покрифи пише осінь талановито,
_Б_ентежить і серце, й душу ліричним віршем…
_В_ітрисько в гаях голосить несамовито,
_Г_ойдає траву байдужу, суху, між іншим…
_Ґ_елґочуть журливо гуси, качки, лелеки,
_Д_орога важка у вирій – в чужі місцини…
_Е_кстрим, небезпека в русі… маршрут — далекий,
_Є_днання безвір’я й віри… в думках пташиних…
_Ж_овтіють старі каштани, дуби активно,
_З_амріяний клен скептичний, до стресу схильний…
тИ_хенько прядуть тумани демонстративно
_І_з локонів бинт медичний, цілком стерильний…
_Ї_й-Богу… в природі криза… хоча й умовна…
_Й_мовірно шукає вічність гранітний камінь…
_К_алюжі зіниця сиза… німа… безмовна…
_Л_іс… ніби гортає дійсність… чуття на зламі…
_М_етелик напівпрозорий тремтить постійно,
_Н_а квітці собі дрімає мала мураха…
_О_бмотує смуток гори непропорційно,
_П_ечально струмок співає про Мономаха…
_Р_ослинам тепла бракує… та й самосуті –
_С_вітанки долонь не пестять… не гладить спокій…
_Т_аємні молитви всує? Не всі почуті?
_У_перті дощі світ хрестять, немов пророки…
_Ф_актура не та в планети… Це випадковість?
_Х_ронічна довкола втома… ефект кисневий?
_Ц_инічно пряде тенета для мрій свідомість…
_Ч_аклує павук… В судомах… день вересневий…
_Ш_кодують за літом звірі закономірно…
_Щ_едрують гриби з завзяттям – руді, червоні…
_Ю_ртує димок в ефірі, густий надмірно,
_Я_нтарне горить багаття… чарує пломінь…

У тексті розчинено вірш:

_А_покрифи пише осінь,
_Б_ентежить і серце, й душу…
_В_ітрисько в гаях голосить,
_Г_ойдає траву байдужу…
_Ґ_елґочуть журливо гуси,
_Д_орога важка у вирій –
_Е_кстрим, небезпека в русі,
_Є_днання безвір’я й віри…
_Ж_овтіють старі каштани,
_З_амріяний клен скептичний…
тИ_хенько прядуть тумани
_І_з локонів бинт медичний…
_Ї_й-Богу… в природі криза…
_Й_мовірно шукає вічність
_К_алюжі зіниця сиза…
_Л_іс… ніби гортає дійсність…
_М_етелик напівпрозорий
_Н_а квітці собі дрімає…
_О_бмотує смуток гори,
_П_ечально струмок співає…
_Р_ослинам тепла бракує,
_С_вітанки долонь не пестять…
_Т_аємні молитви всує?
_У_перті дощі світ хрестять…
_Ф_актура не та в планети…
_Х_ронічна довкола втома…
_Ц_инічно пряде тенета,
_Ч_аклує павук… в судомах…
_Ш_кодують за літом звірі…
_Щ_едрують гриби з завзяттям…
_Ю_ртує димок в ефірі,
_Я_нтарне горить багаття…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 вересня. Абетка осені нет

Марина Алдон – 3 вересня. Роздуми над картиною Миколи Глущенка «Київська осінь»

16 июня, 2013 2:38 пп

Третє вересня. Роздуми над картиною М. П. Глущенка «Київська осінь»

3D, у техніці розчинення

У сонця проміння – пензлі, а барви – з ватри…
Пронизують кожен вимір землі та неба…
У творчім весь світ процесі, читає мантри…
Дерева – мистецький витвір та квітів стебла…

Натхненно малює осінь, тамує подих…
Бажанням дає свободу – пора творити…
Прикраси-хмарки в волоссі, у косах жовтих,
Занурює руки в воду… там інші ритми…

У вересня хист художній і дар Господній,
А всесвіт жива – палітра, мольберт безкрайній…
Та в серці чуття тривожні, цілком природні –
Холоне чомусь повітря, стежки туманні…

У тексті розчинено вірш:

У сонця проміння – пензлі
Пронизують кожен вимір…
У творчім весь світ процесі,
Дерева – мистецький витвір…

Натхненно малює осінь,
Бажанням дає свободу…
Прикраси-хмарки в волоссі,
Занурює руки в воду…

У вересня хист художній,
А всесвіт жива – палітра
Та в серці чуття тривожні –
Холоне чомусь повітря…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 вересня. Роздуми над картиною Миколи Глущенка «Київська осінь» нет

Марина Алдон – 2 вересня. Відпусти…

16 июня, 2013 1:23 пп

Друге вересня. Відпусти…

(3D, у техніці зіставлення)

Відпусти… Сил немає більше… П’ю покірно… прогірклий трунок…
Зорі – Всесвіту візерунок… З кожним днем мені гірше… гірше…
Проростаю сльозою в вірші… Залишаю у сні цілунок…
Виставляє любов рахунок… Несуттєве уже все інше…

Відпусти… місяць, як сережка … Йду назустріч листкам опалим…
Замітаю сліди печалі… Із нізвідки в нікуди стежка…
Тільки пам’ять моя – не флешка… Розбиває журба скрижалі…
Спроби стерти чуття невдалі… Бо у серці світлина-фреска…

Відпусти… в межах існування… Був прихід у життя невчасним?
Причащаюся горем власним… В небо пісня летить… остання…
Сум порушує ритм дихання… Навіть свічка поволі гасне…
Може Вічність утішить щастям… Поза часом лише страждання…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Відпусти… Сил немає більше…
Зорі – Всесвіту візерунок…
Проростаю сльозою в вірші…
Виставляє любов рахунок…

Відпусти… місяць, як сережка …
Замітаю сліди печалі…
Тільки пам’ять моя – не флешка…
Спроби стерти чуття невдалі…

Відпусти… в межах існування…
Причащаюся горем власним…
Сум порушує ритм дихання…
Може Вічність утішить щастям…

2.
П’ю покірно… прогірклий трунок…
З кожним днем мені гірше… гірше…
Залишаю у сні цілунок…
Несуттєве уже все інше…

Йду назустріч листкам опалим…
Із нізвідки в нікуди стежка…
Розбиває журба скрижалі…
Бо у серці світлина-фреска…

Був прихід у життя невчасним?
В небо пісня летить… остання…
Навіть свічка поволі гасне…
Поза часом лише страждання…

 

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 вересня. Відпусти… нет

Марина Алдон – 1 вересня. Вже вереснем пахне небо…

16 июня, 2013 1:18 пп

Перше вересня. Вже вереснем пахне небо…

3D, у техніці розчинення

Світанок плете мережку узором звичним,
Вітрисько складає сповідь горянці-річці…
Туман пеленає стежку бинтом медичним,
У сонечка блідне промінь, чи шрам на щічці?

У трав неспокійний погляд – мотивів жодних…
На квітах роса осіння чомусь без блиску…
Хмарина, що майже поряд, тамує подих,
Вчуває дерев тремтіння… Від зміни тиску?

Дивує пташиний щебет… Пісні народні?
Безрадісний, як ніколи… стрибунчик-коник…
Вже вереснем пахне небо – сувій Господній…
А діти ідуть до школи, бо кличе дзвоник…

У тексті розчинено вірш:

Світанок плете мережку,
Вітрисько складає сповідь,
Туман пеленає стежку,
У сонечка блідне промінь…

У трав неспокійний погляд,
На квітах роса осіння…
Хмарина, що майже поряд,
Вчуває дерев тремтіння…

Дивує пташиний щебет –
Безрадісний, як ніколи …
Вже вереснем пахне небо,
А діти ідуть до школи…

 

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, осінь, роздуми, свята и традиції. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 вересня. Вже вереснем пахне небо… нет

« Следующие  
  Предыдущие »