Марина Алдон – Пори року. Квітень

23 декабря, 2012 3:42 пп

Пори року. Квітень

3D, у техніці розчинення

Сережка – вербовий котик, тихенько лоскоче гілку,
Пасує весні до плаття, неначе смарагд коштовний…
Тюльпан, як велюр, на дотик, схиляє ледь-ледь голівку…
У квітня в душі багаття, кохання вогонь жертовний…

На яблуні витинанки. Їх вішає сонця промінь.
Рожеві та сніжно-білі магнолії ждуть причастя…
Цілує роса світанки, шукаючи вітру корінь…
П’янить аромат ванілі, напевно… і є це щастям…

Трава тягне ніжні пальці, неначе дитя до мами,
До Божого неба, вгору, туди, де рояться мрії…
Метелика ваблять танці, політ між двома світами…
Зове соловей до хору… природа у ейфорії…

У тексті розчинено вірш:

Сережка – вербовий котик,
Пасує весні до плаття…
Тюльпан, як велюр, на дотик…
У квітня в душі багаття…

На яблуні витинанки
Рожеві та сніжно-білі…
Цілує роса світанки,
П’янить аромат ванілі…

Трава тягне ніжні пальці
До Божого неба, вгору…
Метелика ваблять танці,
Зове соловей до хору…

 

23 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, весна, гори, квіти, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Квітень нет

Марина Алдон – Пори року. Березень

23 декабря, 2012 3:40 пп

Пори року. Березень

3D, у техніці розчинення

Під впливом потоків талих вдихає життя природа,
Гуцульські звучать трембіти, мелодія лине стрімко…
З останків снігів зів’ялих зникає вся прохолода…
Весна ліпить перші квіти із мрій, що здійснились взимку…

Безжурно щебече вітер, а… може… то крик розпуки…
Земля відкриває очі… як книгу святу апостол…
Верба розминає віти, точніше, тендітні руки…
Кінчаються сни пророчі, їх небо стирає просто…

Туман ходить охоронцем, розкочує білий килим,
Шукає нові орбіти у лісі, у полі, всюди…
У березня в серці сонце уже набирає сили…
Весь світ починає гріти… невдовзі відчують люди…

У тексті розчинено вірш:

Під впливом потоків талих
Гуцульські звучать трембіти…
З останків снігів зів’ялих
Весна ліпить перші квіти

Безжурно щебече вітер,
Земля відкриває очі…
Верба розминає віти,
Кінчаються сни пророчі …

Туман ходить охоронцем,
Шукає нові орбіти…
У березня в серці сонце
Весь світ починає гріти…

 

 

23 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, весна, квіти, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Березень нет

Марина Алдон – Пори року. Лютий

22 декабря, 2012 4:00 пп

Пори року. Лютий

3D, у техніці розчинення

Півмісяць – блідий льодЯник… з бурульки відлитий млою…
До неба ребром прикутий, немов Прометей до скелі…
До кави зі снігу пряник… на смак віддає зимою…
Готує із вітром лютий концерт для віолончелі…

Деревам із-за верхівок доносяться звуки дивні,
Не видно, чи сни у лісі закінчують літургію…
Чому сторіно́к-листівок на календарі настіннім
Не тридцять, а двадцять вісім? Я стільки ж листів лелію…

Далеко ще до світання… хоча до весни вже близько…
Тьмяніє душі лампадка… без тебе повітря мало…
Моя ти любов остання, омита сльозинки блиском…
На серці журби печатка, здається весь світ вокзалом…

У тексті розчинено вірш:

Півмісяць – блідий льодЯник,
До неба ребром прикутий…
До кави зі снігу пряник
Готує із вітром лютий…

Деревам із-за верхівок
Не видно, чи сни у лісі…
Чому сторіно́к-листівок
Не тридцять, а двадцять вісім?

Далеко ще до світання…
Тьмяніє душі лампадка…
Моя ти любов остання…
На серці журби печатка…

 

 

22 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, гори, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Лютий нет

Марина Алдон – Пори року. Січень

22 декабря, 2012 3:58 пп

Пори року. Січень

3D, у техніці розчинення

Тупоче зима на місці… лякають нічні примари?
Роздмухує сніг лапатий вітрисько нерівно досить…
Дрімають зіркИ в колисці пухкої густої хмари…
Чи в небі, чи біля хати завії душА голосить…

Де річка? Немає свідчень від криги, що в формі стрічки…
Мовчить кришталева ваза. Їй личить ялинки гілка…
Сивіє, біліє січень і морщить стежинам щічки…
Напевно, життєва фаза така просто з понеділка…

Морозу швидкі послання – малюнки у формі кухля,
На вікнах субтитри різні… вичитую через скельце…
Не гріє уже кохання, між нами землі півкуля…
Лиш мрії та згадки ніжні ще досі тривожать серце…

У тексті розчинено вірш:

Тупоче зима на місці,
Роздмухує сніг лапатий…
Дрімають зірки в колисці –
Чи в небі, чи біля хати

Де річка? Немає свідчень…
Мовчить кришталева ваза…
Сивіє, біліє січень:
Напевно, життєва фаза…

Морозу швидкі послання –
На вікнах субтитри різні…
Не гріє уже кохання,
Лиш мрії та згадки ніжні…

 

 

22 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, Новий рік, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Січень нет

Марина Алдон – Пори року. Грудень

21 декабря, 2012 9:16 пп

Пори року. Грудень

3D, у техніці розчинення

Сліди залишає будень у вигляді плям на платті…
Керує зимовим пульсом арктичний симптом застуди…
Гаптує нервово грудень вікно… на моїй кімнаті…
Узори сріблястим вусом наносить мороз на груди…

Безмовно ридає свічка, та сльози стають піснями…
Стікає у лоно ночі чорнило періодично…
Дрімає горянка-річка і дійсність розмита снами…
Бо кригою скуті очі, та сЕрденько б’ється звично…

Зірки, як блискучий бісер, оздоблюють млу собою,
А місяць, немов сережка на зламаній гілці вишні…
Блукає самотньо вітер за хатою… вже старою…
Засніжена кличе стежка, а може… і Сам Всевишній…

У тексті розчинено вірш:

Сліди залишає будень,
Керує зимовим пульсом…
Гаптує нервово грудень
Узори сріблястим вусом…

Безмовно ридає свічка
Стікає у лоно ночі…
Дрімає горянка-річка,
Бо кригою скуті очі…

Зірки, як блискучий бісер,
А місяць, немов сережка…
Блукає самотньо вітер…
Засніжена кличе стежка…

21 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, зима, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Грудень нет

Марина Алдон – Літера

16 декабря, 2012 8:53 пп

Літера

3D, у техніці розчинення

Літера – звук, що вростає в папір… Повністю? Частково?
Долі заповнює всі сторінкИ…  дУмки-пера розчерк…
В лексиці теж є природній відбір, живе й мертве слово,
Штрих основний при дрижанні руки трансформує почерк…

Літера – мови вода і вогонь, а ще – труби мідні,
Іскра від Бога людині земній, елемент культури…
Крізь енергетику ліній долонь етно-знаки рідні,
В тексті незримі уламочки мрій, абревіатури…

Літера – буква, душі алфавіт, що складає дійсність,
З Родом, із предками, з небом тандем… і уяви плескіт…
Власного імені внутрішній світ, а, можливо, й вічність…
Там, за сукупністю просто графем… безконечний всесвіт…

.
У тексті розчинено вірш:

Літера – звук, що вростає в папір,
Долі заповнює всі сторінки…
В лексиці теж є природній відбір,
Штрих основний при дрижанні руки…

Літера – мови вода і вогонь,
Іскра від Бога людині земній…
Крізь енергетику ліній долонь
В тексті незримі уламочки мрій…

Літера – буква, душі алфавіт,
З Родом, із предками, з небом тандем…
Власного імені внутрішній світ
Там, за сукупністю просто графем…

 

 

16 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Літера нет

Марина Алдон – Зима в Карпатах

15 декабря, 2012 3:52 пп

Зима в Карпатах

3D, у техніці розчинення

Перевернутий сонет + ЯС

Зима в Карпатах майже бездоганна…
Дерева сплять невинно, ніби діти…
Біліють гори… Сніг, неначе манна…

Стара кімната в «Мушлі Афродіти»*
Жде Новий рік гостинно, невпізнанна,
На стінах зорі, а у вазі – квіти…

На вікнах візерунки, комплекс ліній…
Гуцула-старця віхоли онучки?
Рахують подарунки сосни – іній…
Невже на пальцях потічків обручки?

У закутку півмісяці два – лижі….
Рачкують тіні… Свічечка гніздиться…
Тут краще, ніж у Римі, у Парижі!
Бо ліс казковий – це душі столиця!

У тексті розчинено ЯС:

Зима в Карпатах…
Дерева сплять невинно…
Біліють гори…

Стара кімната
Жде Новий рік гостинно,
На стінах зорі …

На вікнах візерунки
Гуцула-старця…
Рахують подарунки
Невже на пальцях?

*Мушля Афродіти – готель

 

 

15 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, Новий рік, пейзажна лірика, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Зима в Карпатах нет

Марина Алдон – ранок перед Різдвом

14 декабря, 2012 2:36 пп

у каятті… стаю святішою…

Сонет + ЯС
3D, у техніці розчинення

у млі холодній вікна з плетивами сивими…
співа старий будильник… майже з Мефістофелем…
о сьомій ранку розчиняються всі привиди…
на край безодні схоже небо… темним профілем…

зривається світильник з місця несподівано…
п’ю валер’янку… маю власні забаганочки…
на вулиці зимовій знову сніг посіяно…
півсонні люди прибирають мрій уламочки…

гірлянди паперові ніжно пахнуть юністю…
в кімнаті… всюди… їх щорічно я розвішую…
вони із віршів… та із роздумів над сутністю…
зіниця сонця хоч стає уже світлішою,
та гріє душу тільки власною присутністю…
перед Різдвом… у каятті… стаю святішою…

У тексті розчинено ЯС:

у млі холодній
співа старий будильник
о сьомій ранку…

на край безодні
зривається світильник…
п’ю валер’янку…

на вулиці зимовій
півсонні люди…
гірлянди паперові
в кімнаті… всюди…

 

14 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, народні звичаї, Різдво, свята, сонети, традиції и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – ранок перед Різдвом нет

Марина Алдон – Грудневий ранок

13 декабря, 2012 9:56 пп

Грудневий ранок

3D, у техніці зіставлення

Холодна долоня міста засніжена, згідно сезону…
Пахне морозною свіжістю доволі скособочена культова свічка…
Вітер насвистує Ліста у найнижчих шарах озону…
Десь поза іншою дійсністю… ввижається, ніби астральна є річка…

Дорога трохи шершава, як стовбур старої берези…
В небі, із плюшу місцевого, руденького сонця маленька борідка…
Гіркне невипита кава, серце жадає імпрези…
В лоні світанку грудневого хмаринка, немов одинока лебідка…

Холодна долоня міста невільно погладжує душу…
Тисне на кнопку будильника свідомість о сьомій… за звичкою… віршем…
Вдягаю разок намиста…  кімната нагадує мушлю…
Жалить язик кип’ятильника… Вмикаю камін, зараз стане тепліше…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Холодна долоня міста
Пахне морозною свіжістю…
Вітер насвистує Ліста…
Десь поза іншою дійсністю…

Дорога трохи шершава
В небі, із плюшу місцевого…
Гіркне невипита кава
В лоні світанку грудневого…

Холодна долоня міста
Тисне на кнопку будильника…
Вдягаю разок намиста…
Жалить язик кип’ятильника…

2.
Засніжена, згідно сезону,
Доволі скособочена культова свічка…
У найнижчих шарах озону
Ввижається, ніби астральна є річка…

Як стовбур старої берези,
Руденького сонця маленька борідка…
Серце жадає імпрези…
Хмаринка, немов одинока лебідка…

Невільно погладжує душу…
Свідомість о сьомій… за звичкою… віршем…
Кімната нагадує мушлю…
Вмикаю камін, зараз стане тепліше…

13 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, місто, пейзажна лірика, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Грудневий ранок нет

Марина Алдон – Вітер

11 декабря, 2012 8:34 пп

Вітер

3D, у техніці зіставлення

У вітру немає плоті, у звичному сенсі слова…
Є швидкість і напрям руху… Повітрю властива змінність!
Звучить у стрімкім польоті його галактична мова,
Відточена гучність звуку, абстрактна, як вища цінність.
Йому непідвласна старість… у вихра сивинок жодних…
Є в ньому надпростір синій… Потрібна всесвітня слава?
З ним поруч журба і радість, і місяця, й сонця подих…
Вуста мають присмак дивний, як вранці і душ, і кава…
У вітру немає серця… Потік атмосферних газів
Зриває з планети шкіру, ламає деревам руки,
Із зір вибиває скельця, складає букет зі стразів,
В душі нищить світлу віру і кришить граніт науки…
У тексті розчинено два вірші:
1.
У вітру немає плоті,
Є швидкість і напрям руху…
Звучить у стрімкім польоті
Відточена гучність звуку.
Йому непідвласна старість…
Є в ньому надпростір синій…
З ним поруч журба і радість,
Вуста мають присмак дивний…
У вітру немає серця…
Зриває з планети шкіру,
Із зір вибиває скельця,
В душі нищить світлу віру…
2.
У звичному сенсі слова
Повітрю властива змінність!
Його галактична мова,
Абстрактна, як вища цінність.
У вихра сивинок жодних…
Потрібна всесвітня слава,
І місяця, й сонця подих?
Як вранці і душ, і кава…
Потік атмосферних газів
Ламає деревам руки,
Складає букет зі стразів
І кришить граніт науки…

 

11 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Вітер нет

« Следующие  
  Предыдущие »