Марина Алдон – Третє квітня. Місячне затемнення

10 февраля, 2013 3:00 пп


Третє квітня. Місячне затемнення

3D, у техніці розчинення

Чорніє шкіра гір, доріг, лісів, довкілля…
Через думок заземлення шари розмито атмосферні…
Крайнебо – прірва… світ у стані божевілля…
Бо ж місячне затемнення гортає тіні ефемерні…

Тремтить природа, їй від подиву не спиться…
Знов перед таємницею паде вітрисько на коліна…
А прохолода в центрі всесвіту гніздиться…
Із отвором-зіницею світило – теж частково глина…

Стрес, майже, в річки… в хати, у стареньких східців…
Чи є від жаху щеплення? Рятує тільки лиш молитва…
У лоні нічки ембріони ясновидців…
Мла… Місячне затемнення… в свідомості священна битва…

У тексті розчинено вірш:

Чорніє шкіра…
Через думок заземлення…
Крайнебо – прірва…
Бо ж місячне затемнення…

Тремтить природа
Знов перед таємницею…
А прохолода
Із отвором-зіницею…

Стрес, майже, в річки…
Чи є від жаху щеплення?
У лоні нічки
Мла… Місячне затемнення…

 

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Третє квітня. Місячне затемнення нет

Марина Алдон – Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже

9 февраля, 2013 12:29 дп

Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже

3D, акровірш, у техніці розчинення

К_охаю… тихо плаче мла свічею… на столі журнальному…
О_божнюю твої холодні очі… світобачення…
Х_ай ти далеко… буду нічиєю… у житті реальному…
А_дже любити потай – це не злочин, а призначення…
Ю_пітер крізь вікно, здається, близько… в формі диво-крапочки…

Т_обою сповнено завітні мрії, храм свідомості…
Е_легію наспівує вітрисько… рве старі фіраночки,
Б_олить душа… тріпоче в безнадії… в невагомості…
Е_місія світлини через принтер… пахнуть файли згадками…

Я_ милуюсь руками, що на знімку… одежиною…

Д_умки свої ховаю поміж літер, за рядками-складками…
У_зорами заповнюю сторінку… писаниною…
Ж_урбу ж ніхто із се́рденька не витер… навіть обіцянками…
Е_моції гартують часом жінку… роблять сильною…

У тексті розчинено вірш:

К_охаю… тихо плаче мла свічею…
О_божнюю твої холодні очі…
Х_ай ти далеко… буду нічиєю…
А_дже любити потай – це не злочин…
Ю_пітер крізь вікно, здається, близько…
Т_обою сповнено завітні мрії…
Е_легію наспівує вітрисько…
Б_олить душа… тріпоче в безнадії…
Е_місія світлини через принтер…
Я_ милуюсь руками, що на знімку…
Д_умки свої ховаю поміж літер,
У_зорами заповнюю сторінку…
Ж_урбу ж ніхто із се́рденька не витер…
Е_моції гартують часом жінку…

9 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже нет

Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

9 февраля, 2013 12:23 дп

Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

3D, акровірш, у техніці розчинення

А_ я тез тебе, як без неба… Світ, як прірва…
Б_олить у грудях, там, де серце… калатає…
В_есна землі вростає в ребра, терпне шкіра…
Г_імн грає березню джерельце… з водограєм…

Ґ_аздує вітер при дорозі… Пише вірші?
Д_ень дещо довший… Потепління… Де ж пернаті?
Е_вакуація в морозів в вимір інший…
Є_ в сонця вусики-проміння рудуваті…

Ж_урба… сльозиться через очі… мимоволі…
З_игзаги долі на долоні… серед ліній…
тИ_ знаєш сни мої пророчі, мрії голі…
І_ як тумани гладять скроні безнадії…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах… у черешні…
Й_ діагноз безапеляційний – вихід з коми…
К_охаю!!! Хто б позичив крила (хоч найменші)?
Л_етіла б миттю у обійми… без утоми…

М_ені потрібно щастя трішки … небагато:
Н_ амалювати риси східні… вправно… спритно,
О_ орнамент щирої усмі́шки упіймати,
П_ оцілувати губи рідні… ненаситно…

Р_ уками хмари розігнати над тобою…
С_ казати, як мені самотньо, одиноко…
Т_ремтить свіча серед кімнати… віск – габою…
У_ се в житті, жаль, незвороньо… та жорстоко…

Ф_ актично важко нам зустрітись… в межах міста…
Х_ олодні гори поміж нами… море, всесвіт…
Ц_вітінню разом не радіти (клята відстань!)…
Ч_ уття сплітаються з словами в ході бесід…

Ш_ ал втамувати неможливо… інстинктивно…
Щ_е і природа досить вбога… в міжсезоння…
Ю_рба бажань… душа цнотлива… імпульсивна…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога – не стороння…

У тексті розчинено вірш:

А_ я тез тебе, як без неба,
Б_олить у грудях, там, де серце…
В_есна землі вростає в ребра…
Г_імн грає березню джерельце…

Ґ_аздує вітер при дорозі…
Д_ень дещо довший… Потепління…
Е_вакуація в морозів…
Є_ в сонця вусики-проміння…

Ж_урба… сльозиться через очі…
З_игзаги долі на долоні…
тИ_ знаєш сни мої пророчі…
І_ як тумани гладять скроні…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах…
Й_ діагноз безапеляційний –
К_охаю!!! Хто б позичив крила?
Л_етіла б миттю у обійми…

М_ені потрібно щастя трішки:
Н_ амалювати риси східні,
О_ орнамент щирої усмі́шки,
П_ оцілувати губи рідні…

Р_ уками хмари розігнати,
С_ казати, як мені самотньо…
Т_ремтить свіча серед кімнати…
У_ се в житті, жаль, незвороньо…

Ф_ актично важко нам зустрітись…
Х_ олодні гори поміж нами…
Ц_вітінню разом не радіти…
Ч_ уття сплітаються з словами…

Ш_ ал втамувати неможливо…
Щ_е і природа досить вбога…
Ю_рба бажань… душа цнотлива…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога…

 

8 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, весна, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни нет

Марина Алдон – Сьоме березня. Піт Мондріан «Еволюція» (Piet Mondrian «Evolution»)

26 января, 2013 6:01 пп

Сьоме березня. Піт Мондріан «Еволюція» (Piet Mondrian «Evolution»)

3D, у техніці розчинення

Фовізм у стилі НЮ. В мистецтві революція…
Три постаті, три грації, три паростки життя…
Народження з вогню – духовна еволюція,
Космічні декорації загострюють чуття…

Тотожність і контраст в основі композиції…
Снага в процесі творчому – як русло для ріки…
Надестетичний пласт оновлює традиції:
На тілі, на жіночому і крила, і зірки…

Думок переворот за гранню невагомості…
Живопис абстраговано, неначе алфавіт…
Земний коловорот – це цикли підсвідомості…
За кольором заховано тонкий астральний світ…

У стилі НЮ фовізм: сюжетні ілюстрації…
Куди ж до цього Дарвіну з теорією мрій!
Тут інший реалізм у межах генерації,
Підвладний Прахазяїну, Творцю, що угорі́…

У тексті розчинено вірш:

Фовізм у стилі НЮ.
Три постаті, три грації…
Народження з вогню,
Космічні декорації…

Тотожність і контраст,
Снага в процесі творчому…
Надестетичний пласт
На тілі, на жіночому…

Думок переворот,
Живопис абстраговано…
Земний коловорот
За кольором заховано…

У стилі НЮ фовізм…
Куди ж до цього Дарвіну!
Тут інший реалізм,
Підвладний Прахазяїну…

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, за картинами, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сьоме березня. Піт Мондріан «Еволюція» (Piet Mondrian «Evolution») нет

Марина Алдон – Двадцять восьме лютого. Сновида

23 января, 2013 3:42 пп

Двадцять восьме лютого. Сновида

3D, у техніці розчинення

Йдеш дахом, підвіконням інших вимірів, де стерто зовсім кілометрів позначки,
Неквапно та беззвучно прокрадаєшся за межі потойбічності…
Для тебе місяць повний наче вигорів, знайти його стараєшся навпомацки…
У млі блукати зручно… і вдихати сон, як тимчасовість вічності…

Безкрилий, непідвласний гравітації… гортаєш простір порухами плавними…
Маршрути на долоні до народження накреслені освоюєш?
Знаходишся у стані медитації, керуєшся процесами уявними?
Чи ночі у полоні серцем… рівновагу всесвіту відновлюєш?

Курсуєш колізеєм чи коридою, канатохідцю світу паралельного?
Цілує вітер вії, додає ентузіазму, сили, певності…
Тебе усі чомусь зовуть сновидою і віртуозом ризику смертельного,
А ти читаєш мрії, віщі марення, думки пророків древності…

У тексті розчинено вірш:

Йдеш дахом, підвіконням інших вимірів
Неквапно та беззвучно…
Для тебе місяць повний наче вигорів,
У млі блукати зручно…

Безкрилий, непідвласний гравітації…
Маршрути на долоні?
Знаходишся у стані медитації,
Чи ночі у полоні?

Курсуєш колізеєм чи коридою?
Цілує вітер вії…
Тебе усі чомусь зовуть сновидою,
А ти читаєш мрії…

 

23 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

*Малюнок авторський «Сомнамбула», акварель.

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої малюнки, сни, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме лютого. Сновида нет

Марина Алдон – Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники»

18 января, 2013 11:02 дп

Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники»

3D, у техніці розчинення

Твоє божевілля в полотнах… а праця завжди напружена…
Таких геніально-прекрасних шедеврів раніш не писав ні один відлюдник…
Із вічності дивиться сонях, зіниця його примружена,
Краями пелюсточок власних тонесенькі пензлики гладять старий етюдник…

Твоє божевілля у квітах… у кожній арт-композиції…
Букети янтарні з зірками у приймочках ніжних та з місяцем в повній фазі…
А мрії на вищих орбітах, шукають святі традиції…
Підживлюєш, певно, сльозами свої натюрморти із символом Ра* у вазі…

Твоє божевілля в мистецтві… в контрастах життя, у враженнях…
Картини ж – це музика, вірші… в період наснаги з рук Божих ковток єлею…
Світи незбагненні в шляхетстві, ти ж віриш усім зображенням…
Нехай їх розгадують інші, відшукують грані між творчістю та душею…

У тексті розчинено вірш:

Твоє божевілля в полотнах,
Таких геніально-прекрасних…
Із вічності дивиться сонях
Краями пелюсточок власних…

Твоє божевілля у квітах…
Букети янтарні з зірками…
А мрії на вищих орбітах
Підживлюєш, певно, сльозами…

Твоє божевілля в мистецтві…
Картини ж – це музика, вірші…
Світи незбагненні в шляхетстві…
Нехай їх розгадують інші…

*Ра – бог сонця у древніх єгиптян.

 

18 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Далі тут.

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Різне, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники» нет

Марина Алдон – Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття

16 января, 2013 8:52 пп

Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття

3D, у техніці розчинення

Чуття, яке керує зором внутрішнім, думками особистості,
Мов датчик, виявляє сяйво істини… там десь… за невагомістю…
Грань світу у душі ядром є сутнісним та прикладом відкритості,
Нагадує чомусь любов на відстані, напевно, нешаблонністю…

Підґрунтя інтуїції в походженні надрозуму космічного,
Що миті вираховує прозріннями… та має вигляд амфори…
Отриманий талант ще при народженні від Бога, звісно, вічного
Життя завуальовує видіннями… події, як метафори…

Чуття, яким тече потік свідомості, сил додає і певності,
Спирається на принципи причинності, систему самозцілення…
В долоні ключ із брами невідомості, де сплять пророки древності,
Невільно відмикає інші цінності в нових…  в астральних втіленнях…

В тексті розчинено вірш:

Чуття, яке керує зором внутрішнім,
Мов датчик, виявляє сяйво істини…
Грань світу у душі ядром є сутнісним,
Нагадує чомусь любов на відстані…

Підґрунтя інтуїції в походженні,
Що миті вираховує прозріннями…
Отриманий талант ще при народженні
Життя завуальовує видіннями…

Чуття, яким тече потік свідомості,
Спирається на принципи причинності…
В долоні ключ із брами невідомості,
Невільно відмикає інші цінності…

 

16 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття нет

Марина Алдон – Сімнадцяте лютого. Роздуми над картиною «Мона Ліза дель Джоконда» Леонардо да Вінчі

15 января, 2013 5:23 пп

Сімнадцяте лютого. Роздуми над картиною «Мона Ліза дель Джоконда» Леонардо да Вінчі

3D, у техніці розчинення

багатошаровий живопис із найтоншими дрібницями…
легкі, повітряні мазки портрету… море емоційно промальовано…
на полотні життя рукопис, документ із таємницями…
мистецтва чистого зразки, як цінний спадок, поколінням подаровано…

ведуть кудись доріг зиґзаґи вздовж хребта землі-праматері…
кущі в смарагдових шапках, дерева, наче стражі, в перспективу встромлено…
та концентрація уваги не на рисах, на характері…
все ж на обличчі та руках невільно погляд зупиняється захоплено…

звичайний темний одяг жінки, нереально загадкової…
немає драпувань важких на сукні чи прикрас… у серці ж вищі цінності!
та виграють усі відтінки ексцентричності ранкової…
чарує душу кожен штрих митця, навіки закарбований у вічності…

У тексті розчинено вірш:

багатошаровий живопис…
легкі, повітряні мазки…
на полотні життя рукопис,
мистецтва чистого зразки…

ведуть кудись доріг зиґзаґи,
кущі в смарагдових шапках,
та концентрація уваги
все ж на обличчі та руках…

звичайний темний одяг жінки,
немає драпувань важких…
та виграють усі відтінки,
чарує душу кожен штрих…

* Досі найціннішою та найзагадковішою картиною людства усіх часів вважається робота Леонардо да Вінчі «Мона Ліза».

 

15 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сімнадцяте лютого. Роздуми над картиною «Мона Ліза дель Джоконда» Леонардо да Вінчі нет

Марина Алдон – Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі»

13 января, 2013 5:03 пп

Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі»

3D, у техніці розчинення

У погляді – допитливість, журба, морська лагуна,
А губи – мов бутон тюльпану ніжний і звабливий…
Сама тоненька, начебто верба, ще зовсім юна…
Та в серці, певно, має рану, опік особливий…

Пізнала біль, солодкий перший гріх та смак тривоги,
Коханого жорстоку зраду, або смерть трагічну,
Долоні вітру і клубок доріг, чуття знемоги,
Але й п’янку, терпку відраду, пристрасть аритмічну…

Неначе мак, червоний капелюх – контрастна пляма…
Вбрання, як у черниці, чорне, зовсім невиразне…
Цікаво, що насторожило слух… Чи кличе, мама?
Життя  людини ілюзорне?! Та таке прекрасне!

У тексті розчинено вірш:

У погляді – допитливість, журба,
А губи – мов бутон тюльпану…
Сама тоненька, начебто верба,
Та в серці, певно, має рану…

Пізнала біль, солодкий перший гріх,
Коханого жорстоку зраду,
Долоні вітру і клубок доріг,
Але й п’янку, терпку відраду…

Неначе мак, червоний капелюх…
Вбрання, як у черниці, чорне…
Цікаво, що насторожило слух…
Життя  людини ілюзорне?!

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, за картинами, інтимна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі» нет

Марина Алдон – Тридцяте січня. Опис за картиною І. Айвазовського «Дев’ятий вал»

8 января, 2013 5:54 пп

Тридцяте січня. Опис за картиною І. Айвазовського «Дев’ятий вал»

3D, у техніці розчинення

У музеї… Навіяло…

Сонце на третьому поверсі неба, а може, на п’ятому, сьомому…
Море торкнутися прагне до хмари і розминає хвилі…
Є у води дуже дивна потреба – розплюснутись у невідомому,
Потанцювати із вітром у парі, гір прихилити шпилі…

За неосяжністю дикого шторму невже протилежна галактика?
Свіжі уламки розбитої мрії – рештки-колоди судна?
Внаслідок бурі світ змінює форму щораз, як показує практика…
Плаче природа, неначе Єрмія – щиро і привселюдно…

Дибки встає з переляку природа… Не змириться, знаю, з поразкою!
Вал же дев’ятий у серці стихії геть відкидає сором…
Тиснуть на очі і мла, й прохолода піратською, певно, пов’язкою…
Та вдалині сяє промінь надії… Жаху розв’язка… скоро!

У тексті розчинено вірш:

Сонце на третьому поверсі неба…
Море торкнутися прагне до хмари…
Є у води дуже дивна потреба –
Потанцювати із вітром у парі…

За неосяжністю дикого шторму
Свіжі уламки розбитої мрії…
Внаслідок бурі світ змінює форму,
Плаче природа, неначе Єрмія…

Дибки встає з переляку природа…
Вал же дев’ятий у серці стихії…
Тиснуть на очі і мла, й прохолода…
Та вдалині сяє промінь надії…

 

8 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Далі ТУТ

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Різне, Три ковтки тиші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцяте січня. Опис за картиною І. Айвазовського «Дев’ятий вал» нет

« Следующие  
  Предыдущие »