Марина Алдон – 25 квітня. Самотність

Двадцять п’яте квітня. Самотність

3D, у техніці розчинення

Крапелька суму стікає щокою у лоно планети…
Змочує одяг мій старовинний, сутану зі скрині…
Силою струму і, звісно, любов’ю малюю портрети…
Змірюю потяг, дуже інтимний… я мріями нині…

Вірю у тебе, неначе у Бога в режимі нормальнім…
Надто ми рідні й надто далекі… споріднені душі…
Хочеться неба… та вабить дорога… крізь зорі… зі спальні…
Крила потрібні й но-шпа з аптеки… Де ж місяць? У мушлі…

Час утікає… в вічність з вітрами… і не упіймати!
Жаль, незворотньо, жаль… достроково… утрачено щастя…
Дуже страждаю без тебе ночами… віконечко – грати…
Серцю самотньо цілодобово… Заснути чи вдасться?

У тексті розчинено два вірші:
1.
Крапелька суму стікає щокою
Змочує одяг мій старовинний
Силою струму і, звісно, любов’ю
Змірюю потяг, дуже інтимний…

Вірю у тебе, неначе у Бога
Надто ми рідні й надто далекі…
Хочеться неба… та вабить дорога…
Крила потрібні й но-шпа з аптеки…

Час утікає… в вічність з вітрами
Жаль, незворотньо, жаль… достроково…
Дуже страждаю без тебе ночами
Серцю самотньо цілодобово…

2.
Крапелька суму
Змочує одяг…
Силою струму
Змірюю потяг…

Вірю у тебе,
Надто ми рідні…
Хочеться неба…
Крила потрібні…

Час утікає…
Жаль, незворотньо…
Дуже страждаю…
Серцю самотньо…

3 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 24 квітня. Роздуми над картиною І.С. Їжакевича «Мені тринадцятий минало…»

Двадцять четверте квітня. Роздуми над картиною І.С. Їжакевича «Мені тринадцятий минало…»

3D, у техніці розчинення

Сорочка чиста, та подерта… біль і сором…
Бриль величезний, солом’яний у хлопчиська…
Папір є зошитом, мольбертом та альбомом,
Співає соло день весняний для вітриська…

Пасе овець на полонині – стадо пана…
Із ним бесідує вербиця через віття…
Чарують неба очі сині, як в Йоана…
Голодний… в торбі – хліб, водиця та повітря…

А вдалині сільські хатини, храм старенький…
І мрії, сонцем оповиті – сім колекцій…
Немає долі в сиротини… ані неньки…
Є тільки руки працьовиті, хист – у серці…

У тексті розчинено вірш:

Сорочка чиста, та подерта,
Бриль величезний, солом’яний…
Папір є зошитом, мольбертом,
Співає соло день весняний…

Пасе овець на полонині…
Із ним бесідує вербиця…
Чарують неба очі сині…
Голодний… в торбі – хліб, водиця…

А вдалині сільські хатини…
І мрії, сонцем оповиті…
Немає долі в сиротини…
Є тільки руки працьовиті…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 23 квітня. Конвалія

Двадцять третє квітня. Конвалія

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС

Намисто біле… поля врода чиста…
В густій траві зеленій сонце в’язне…
А поруч жінка гладить серцем листя,
Граційне тіло квіточки прекрасне…

Вміщається у жмені запах щастя…
На вигляд – зірка… кожна із конвалій…
Невже небесна хмара – це причастя
З води та глини, світ – Творця скрижалі?

Корона чи тіара з діамантів –
Бутон рослини? Квітню не важливо…
Вітри, неначе юрби екскурсантів,
Приходять подивитися на диво…
Є ж сотні тисяч у весни талантів –
Оздоблює природи храм дбайливо…

У сонеті розчинено ЯС:

Намисто біле
В густій траві зеленій…
А поруч жінка….

Граційне тіло
Вміщається у жмені…
На вигляд – зірка…

Невже небесна хмара
З води та глини?
Корона чи тіара –
Бутон рослини…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 22 квітня. Клен

Двадцять друге квітня. Клен

3D, у техніці розчинення

На гілці птаха…. Має дім, прописку… поза гаєм…
Клен тихо мріє… хмара поряд у блакитній голубіні…
Та він стоїть… від сонячного диску шал черпає…
Не може відірвати погляд від небесної твердіні…

Колись же клявся матінці-землиці, що не зрадить,
Що не покине шару ґрунту до самісінької смерті,
Що коренем вросте у таємниці, в плоть левади…
І не здійме ніколи бунту, віджене вітри уперті…

Та тільки стовбур виструнчився гордо над травою,
На пальчиках з’явилось листя і згрубіла шкіра трохи,
Побігти захотілося проворно за водою,
Вдягти ромашкове намисто та із лопухів панчохи…

Але скріпив вегетативний орган ще насінням
Із літосферою Бог тісно, згідно плану, згідно схеми…
До зірки не торкнутись… Скрізь дорога та каміння…
Ланцюг тримає знизу, звісно, кореневої системи…

У тексті розчинено вірш:

На гілці птаха…. Має дім, прописку…
Клен тихо мріє… хмара поряд…
Та він стоїть… від сонячного диску
Не може відірвати погляд…

Колись же клявся матінці-землиці,
Що не покине шару ґрунту,
Що коренем вросте у таємниці,
І не здійме ніколи бунту…

Та тільки стовбур виструнчився гордо,
На пальчиках з’явилось листя,
Побігти захотілося проворно,
Вдягти ромашкове намисто…

Але скріпив вегетативний орган
Із літосферою Бог тісно…
До зірки не торкнутись… Скрізь дорога…
Ланцюг тримає знизу, звісно…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Марина Алдон – 21 квітня. «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога

Двадцять перше квітня. «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога

3D, у техніці розчинення

Над містом розпрямля крило серпанок постімпресії…
Мла у в митців теж інколи у моді, наче ремені…
І небо, й зорі й місячний уламок у прогресії
В єдинім екстатичнім хороводі… переплетені…

Піймати мить готується художник у гармонії,
Але зловить йому вдається вічність через лінії…
Складає світ із кольорів тривожних, меланхолії,
В руці не пензлі – промені космічні галактичнії…

Непізнані закони у природи в сенсі мовлення,
Дивує вітер темряву концертом… дме знервовано…
А «Ніч» Ван Гога викликає подив та захоплення,
Бо вістря мрій оголює відверто, неприховано…

У тексті розчинено вірш:

Над містом розпрямля крило серпанок…
Мла у в митців теж інколи у моді…
І небо, й зорі й місячний уламок
В єдинім екстатичнім хороводі…

Піймати мить готується художник,
Але зловить йому вдається вічність…
Складає світ із кольорів тривожних,
В руці не пензлі – промені космічні…

Непізнані закони у природи,
Дивує вітер темряву концертом…
А «Ніч» Ван Гога викликає подив,
Бо вістря мрій оголює відверто…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 20 квітня. Старенька церква дерев’яна

Двадцяте квітня. Старенька церква дерев’яна

3D, у техніці розчинення

Старенька церква дерев’яна – місце дива!
У небо вперта гострим шпилем та хрестами…
Краса мистецька незрівнянна і правдива…
Заблудлу душу вабить стилем… до нестями…

Старенька церква – скарб готичний, клаптик світу…
Оселя Божого закону, православ’я,
Лунає голос автентичний заповіту,
Крізь час мелодією дзвону дише пам’ять…

Старенька церква, храм космічний та святиня,
Вінець надбань архітектури і держави…
У ній музей етнографічний, скіфська скриня…
Не тліє пам’ятка культури в сяйві слави…

У тексті розчинено вірш:

Старенька церква дерев’яна
У небо вперта гострим шпилем…
Краса мистецька незрівнянна
Заблудлу душу вабить стилем…

Старенька церква – скарб готичний,
Оселя Божого закону…
Лунає голос автентичний
Крізь час мелодією дзвону…

Старенька церква, храм космічний,
Вінець надбань архітектури…
У ній музей етнографічний,
Не тліє пам’ятка культури…

 

1 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Марина Алдон – 19 квітня. Пасха

Дев’ятнадцяте квітня. Пасха

3D, у техніці розчинення

Пасха – свято, день великий, особливий…
Бо воскрес Христос Месія… В Нім – спасіння…
Вчення Господа Владики… зміст важливий…
У серцях Ісус посіяв, як насіння…

Пасха – радісна подія християнська,
Торжество святої правди, перемога!
І до неба лине мрія праслов’янська,
Через віру та обряди шлях до Бога…

Пасха – диво галактичне і прекрасне,
Бо любов Творця безцінна, щира, чиста…
Бо минуще все фізичне та дочасне,
А духовне все нетлінне, навіть листя…

У тексті розчинено вірш:

Пасха – свято, день великий,
Бо воскрес Христос Месія,
Вчення Господа Владики
У серцях Ісус посіяв…

Пасха – радісна подія,
Торжество святої правди…
І до неба лине мрія
Через віру та обряди…

Пасха – диво галактичне,
Бо любов Творця безцінна
Бо минуще все фізичне,
А духовне все нетлінне…

 

1 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 18 квітня. Великдень. Пасха. Христос Воскрес!

Вісімнадцяте квітня. Великдень. Пасха. Христос Воскрес!

3D, у техніці розчинення

Христос Воскрес… убитий та засуджений…
Здолавши муки, глум і біль, приниження…
Аж до небес торкнувся дзвін розбуджений,    .
Молитви звуки – з Богом вічним зближення…

Христос Воскрес! Філософ із філософів…
Земля розквітла за порогом чутності,
А морок щез із душ святих апостолів
Від сяйва, світла чистої надсутності…

Христос Воскрес! Постав над ніччю, дниною,
З’явивсь Марії та пробачив грішників…
І всесвіт весь утішився новиною,
Зрадів події кожен із прибічників…

Христос Воскрес, щоб світ змінити правдою,
Ціною крові врятував Він ближнього…
Творець чудес для людства став розрадою,
Пророк любові, Первісток Всевишнього…

У тексті розчинено вірш:

Христос Воскрес,
Здолавши муки…
Аж до небес    .
Молитви звуки…

Христос Воскрес!
Земля розквітла,
А морок щез
Від сяйва, світла…

Христос Воскрес!
З’явивсь Марії…
І всесвіт весь
Зрадів події…

Христос Воскрес
Ціною крові…
Творець чудес,
Пророк любові…

 

28 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 17 квітня. Писанка

Сімнадцяте квітня. Великодня субота. Писанка

3D, у техніці розчинення

Дивні знаки загадкові, воску дотики –
Особливість візерунку схематичного…
Цілий Всесвіт у основі семіотики,
Композиції-малюнку симетричного…

На шкарлупочці-палітрі інформація,
Узагальнені сюжети перехрещені…
Темні лінії та світлі декорації…
Бо ж яйце – модель планети, тільки зменшена…

Обереги древні роду – частка вічності,
Великодні атрибути в межах присмаку…
Возвеличують природу в автентичності
І Христа, і Бога люди через писанку…

У тексті розчинено вірш:

Дивні знаки загадкові –
Особливість візерунку…
Цілий Всесвіт у основі
Композиції-малюнку…

На шкарлупочці-палітрі
Узагальнені сюжети,
Темні лінії та світлі,
Бо ж яйце – модель планети…

Обереги древні роду –
Великодні атрибути…
Возвеличують природу
І Христа, і Бога люди…

 

27 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 16 квітня Страсна П’ятниця. «Розп’яття або Гіперкубічне тіло» Сальвадора Далі

Шістнадцяте квітня. Страсна П’ятниця. «Розп’яття або Гіперкубічне тіло» Сальвадора Далі

3D, у техніці розчинення

Розп’яття на хресті – ганебна страта для святого,
Карали так розбійників, убивць, бунтівників…
Та не боявся Божий Син Пилата, ката злого,
Неправді світовій не поклонивсь… Не захотів!

Цвяхи вбивали в руки безпощадно і жорстоко…
Вінцем квітчали із тернин чоло Христу бійці…
Стогнала кулька сонця безпорадно, одиноко…
Ховала від людей своє тепло та промінці…

Голгофа аж тремтіла з переляку, хворобливо,
На землю опускався тихо смерк, неначе птах…
Ридала, мати… Ждала з неба знаку терпеливо…
Ісус приймав покірно власну смерть… як благо з благ…

І двері відчинились підземельні… потойбічні…
І грім змарнілі хмари осідлав Його ім’ям…
Месія ж переміг гріхи пекельні… утопічні,
До Царства Батька стежку показав… у Вічний Храм…

У тексті розчинено вірш:

Розп’яття на хресті – ганебна страта,
Карали так розбійників, убивць…
Та не боявся Божий Син Пилата,
Неправді світовій не поклонивсь…

Цвяхи вбивали в руки безпощадно…
Вінцем квітчали із тернин чоло…
Стогнала кулька сонця безпорадно…
Ховала від людей своє тепло…

Голгофа аж тремтіла з переляку,
На землю опускався тихо смерк…
Ридала, мати… Ждала з неба знаку…
Ісус приймав покірно власну смерть…

І двері відчинились підземельні…
І грім змарнілі хмари осідлав…
Месія ж переміг гріхи пекельні,
До Царства Батька стежку показав…

 

25 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012