Друге жовтня. Осінь у місті
Текст за посиланням
1 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото:
alex-bredy, «Осенняя тишина»,
http://www.photosight.ru/photos/5104020/
Марина Алдон – 2 жовтня. Осінь у місті
1 июля, 2013 9:20 пп
Марина Алдон – 1 жовтня. Музика осені
1 июля, 2013 1:34 пп
Перше жовтня. Музика осені
1 жовтня – Міжнародний день музики
3D, у техніці розчинення
Музика осені – крик журавлиний, сумний на третину,
Що проростає у зорі тремтячі, в планети великі,
Аж до весни, поки до батьківщини, у рідну хатину
Знов не повернуться птиці бродячі, паломники дикі…
Музика осені – вітру соната… Звучать звідусюди
Шуберта вальси, ноктюрни Шопена, симфонії Баха…
На оперети природа багата, на ретро-етюди…
Скверик, галявина – все її сцена, мов храм у монаха…
Музика осені – звуки дощинок, як дріб барабанний,
Зв’язані в спільну мелодію долі рингтони вологи…
Ноти небесний мають відтінок і ритм бездоганний,
Крапельки пишуть дієзи, бемолі на шкірі дороги…
Музика осені – листя мотиви із запахом тління…
І під ногами думок шелестіння, залежно від кроку…
Голос ріки надзвичайно красивий у стані моління…
Чим бо не диво – спів для каміння стрімкого потоку!
У тексті розчинено вірш:
Музика осені – крик журавлиний,
Що проростає у зорі тремтячі,
Аж до весни, поки до батьківщини
Знов не повернуться птиці бродячі…
Музика осені – вітру соната,
Шуберта вальси, ноктюрни Шопена…
На оперети природа багата:
Скверик, галявина – все її сцена…
Музика осені – звуки дощинок,
Зв’язані в спільну мелодію долі…
Ноти небесний мають відтінок,
Крапельки пишуть дієзи, бемолі…
Музика осені – листя мотиви
І під ногами думок шелестіння…
Голос ріки надзвичайно красивий…
Чим бо не диво – спів для каміння!
1 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду
Марина Алдон – 30 вересня. Кленовий листок
1 июля, 2013 10:04 дп
Тридцяте вересня. Кленовий листок
3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС
Листок кленовий з бронзи, із граніту?
Жовтіє на бруківці жмуток глини?
Тонким узором вкрита шкіра світу…
Конверт поштовий в дзьобі у пташини…
Із віршем на листівці знімок вітру…
Під семафором нитка павутини…
Впирається у натовп мла корінням…
Фонтан у сквері в стані безголосся…
Густий, холодний надто запах тління…
Туман ввечері в’ється, як волосся…
Схвильовано співає в місті осінь
Ту ж пісню колискову, що й у лісі…
Тремтять сіренькі тіні на дорозі…
Ліхтар сміється… Міць його в залізі…
У тексті розчинено ЯС:
Листок кленовий
Жовтіє на бруківці
Тонким узором…
Конверт поштовий
Із віршем на листівці
Під семафором…
Впирається у натовп
Фонтан у сквері…
Густий, холодний надто
Туман ввечері…
1 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Для колажу використано роботу
Эдуарда Гордеева, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5100402/
Марина Алдон – 29 вересня. Помирають квіти
1 июля, 2013 5:02 дп
Двадцять дев’яте вересня. Помирають квіти
3D, у техніці розчинення
Помирають квіти, помирають у невинності…
Вітерець співає «Отче наш», дослівно… з Біблії…
Душі їхні мчать до небокраю, прагнуть милості,
Там із хмар мозаїка, вітраж та фрески білії…
У тонких судинах кров холоне…. Крику жодного!
Сонця промінь вводить свій наркоз… Для операції?
А тіла приймає ґрунт до лона благородного…
У трави ослаблої психоз від медитації…
Опадають пагони, бутони пожмаковані,
Омиває осінь світ дощем, сама ж оголена…
Аж дрижать налякані вазони розцяцьковані…
Дійсність видається міражем, бо надто зболена…
Помирають квіти, помирають у агонії…
Вересень співає «Отче наш» чомусь замріяно…
Хто й чому забрав птахів до раю? Божі лодії?
Хто змінив улюблений пейзаж так несподівано?
У тексті розчинено вірш:
Помирають квіти, помирають,
Вітерець співає «Отче наш»…
Душі їхні мчать до небокраю,
Там із хмар мозаїка, вітраж…
У тонких судинах кров холоне,
Сонця промінь вводить свій наркоз,
А тіла приймає ґрунт до лона…
У трави ослаблої психоз…
Опадають пагони, бутони,
Омиває осінь світ дощем…
Аж дрижать налякані вазони…
Дійсність видається міражем…
Помирають квіти, помирають,
Вересень співає «Отче наш»…
Хто й чому забрав птахів до раю?
Хто змінив улюблений пейзаж?
1 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду
Марина Алдон – 28 вересня. Роздуми над картиною І.Шишкіна «Осінь»
1 июля, 2013 4:59 дп
Двадцять восьме вересня. Роздуми над картиною І.Шишкіна «Осінь»
3D, у техніці розчинення
У осені ліричний настій, атрибутика церковна…
Рахує дні безхмарні, ясні коло сонячне в уяві…
У лісі зміна декорацій – звісно, планова, сезонна,
Нові мольберти, та прекрасні на замріяній галяві…
У небі птаха одинока знає слово «Батьківщина»,
Вивчає вересень на дотик, в чужину не емігрує…
А вільха, клен, сосна висока, явір, граб, стара ліщина
В передчутті уже дрімоти, сон на вітах балансує…
Трава – заручниця погоди, як і інша вся рослинність,
Давно не свіжа, пахне тліном та чуттям тривоги, смути…
Фарбує вітер кров природи, незважаючи на сирість,
У жовтизну – адреналіном… бо жага митцем побути…
У тексті розчинено вірш:
У осені ліричний настій,
Рахує дні безхмарні, ясні…
У лісі зміна декорацій –
Нові мольберти, та прекрасні…
У небі птаха одинока
Вивчає вересень на дотик,
А вільха, клен, сосна висока
В передчутті уже дрімоти…
Трава – заручниця погоди,
Давно не свіжа, пахне тліном…
Фарбує вітер кров природи
У жовтизну – адреналіном…
1 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Марина Алдон – 27 вересня. Жоржина
29 июня, 2013 7:12 пп
Двадцять сьоме вересня. Жоржина
3D, у техніці розчинення
Зажурилася жоржина й айстра біля неї –
Терпне листя у каштана, холодно в алеї…
На стеблині павутина – півпрозорі шлеї,
Як намисто на бутоні дня нові трофеї…
Зажурилася жоржина… Сумно від негоди…
Плаче осінь у долоні тлінної природи…
Чи туман то, чи хмарина поруч хороводить,
У волоссі у травинок чути… неба подих…
Зажурилася жоржина… не по сОбі квітці…
В’яне сонце… відлетіли вже у вирій птиці…
Вітер ходить, як людина, грає щось на скрипці,
Незнайомцем заглядає прямо у зіниці…
Зажурилася жоржина, тихо марить снами,
Де ж метелик? Як торкнутись білих крил губами?
Звідки в вересня торбина, повна… із грибами?
Жовтий пензлик гай фарбує Божими руками…
У тексті розчинено вірш:
Зажурилася жоржина –
Терпне листя.
На стеблині павутина,
Як намисто
Зажурилася жоржина –
Плаче осінь
Чи туман то, чи хмарина
У волоссі
Зажурилася жоржина –
В’яне сонце…
Вітер ходить, як людина
Незнайомцем
Зажурилася жоржина –
Де ж метелик?
Звідки в вересня торбина,
Жовтий пензлик?
29 червня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Марина Алдон – 26 вересня. Роздуми над картиною «Дубовий гай. Осінь» І.Левітана
29 июня, 2013 7:10 пп
Двадцять шосте вересня. Роздуми над картиною «Дубовий гай. Осінь» І.Левітана
3D, у техніці розчинення
З дубів спадають ризи золоті. Цілком буденно
Зриває їх вітрисько-богомолець апатичний…
Іде на прощу, вперше у житті, чомусь таємно…
Здається, ліс безмежний, без околиць, галактичний…
Узори з листя – осені декор універсальний,
Сезонний килим пахне трішки воском чи кадилом…
Зове природа щиро у собор свій натуральний,
Струмок стрічає пісні відголоском в серці з миром…
До сну трава готує організм – зелені вії,
Уже дрімають квіти у діброві, дикі, ніжні…
Та щось-таки вселяє оптимізм, можливо, мрії,
Бо зміни всі довкола тимчасові… і не вічні…
У тексті розчинено вірш:
З дубів спадають ризи золоті,
Зриває їх вітрисько-богомолець…
Іде на прощу, вперше у житті,
Здається, ліс безмежний, без околиць…
Узори з листя – осені декор,
Сезонний килим пахне трішки воском…
Зове природа щиро у собор,
Струмок стрічає пісні відголоском…
До сну трава готує організм,
Уже дрімають квіти у діброві…
Та щось-таки вселяє оптимізм,
Бо зміни всі довкола тимчасові…
29 червня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Марина Алдон – 25 вересня. Зорепад
29 июня, 2013 1:08 пп
Двадцять п’яте вересня. Зорепад
3D, у техніці розчинення
Падають зорі у ніч, у безмовну мряку, дозріли, схоже…
Місяць нервує і в небі шукає винних… він на сторожі…
Кожна бажає дожити хоча б до ранку, чи трохи довше,
Та відраховує вік неземний годинник на шиї Божій…
Падають зорі у мертву глибоку прірву, у потойбічність,
Бо позбавляє орбіт емоційна осінь, сумна, тривожна…
Вічність обпалює білу блискучу шкіру, думки та дійсність…
Хмари спинити природний процес не в змозі – табу, не можна…
Падають зорі у міжгалактичне море, в хаос суцільний…
Вітер зриває їх, наче пожовкле листя, насіння кмину…
Може, від зміни сезону він трохи хворий, чи божевільний?
Може, усе це мені зараз тільки сниться… Ось-ось прокинусь…
У тексті розчинено вірш:
Падають зорі у ніч, у безмовну мряку,
Місяць нервує і в небі шукає винних…
Кожна бажає дожити хоча б до ранку,
Та відраховує вік неземний годинник…
Падають зорі у мертву глибоку прірву,
Бо позбавляє орбіт емоційна осінь…
Вічність обпалює білу блискучу шкіру,
Хмари спинити природний процес не в змозі…
Падають зорі у міжгалактичне море,
Вітер зриває їх, наче пожовкле листя…
Може, від зміни сезону він трохи хворий?
Може, усе це мені зараз тільки сниться?
29 червня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото:
BDDN, «Зимний полёт»,
http://www.photosight.ru/photos/4959766/?from_member
Марина Алдон – 24 вересня. Туман
29 июня, 2013 8:01 дп
Двадцять четверте вересня. Туман
3D, у техніці розчинення
Туман – це срібні волосинки місячного вуса,
Землі сирій на шкірі плями, вдавлені крайнебом…
Шляхи обмотують, стежинки, наче хмари в’ються,
Пульсують у повітрі, щоб погладив їх хто-небудь…
Туман – зірок загуслі слізки з запахом осіннім,
Вечірні й світанкові скатертини для довкілля…
Із ним шепочуться берізки, верби богобійні
На міжпланетній мові, світ намацуючи гіллям…
Туман – волога атмосферна, дивна та безмірна…
Ефірна плоть без форми, як і вітер, прохолода…
Ним тихо дише гладь озерна, місто, гори, прірва…
Звичайно, згідно норми… тче імлу сама природа…
У тексті розчинено вірш:
Туман – це срібні волосинки
Землі сирій на шкірі,
Шляхи обмотують, стежинки,
Пульсують у повітрі…
Туман – зірок загуслі слізки
Вечірні й світанкові…
Із ним шепочуться берізки
На міжпланетній мові…
Туман – волога атмосферна,
Ефірна плоть без форми…
Ним тихо дише гладь озерна,
Звичайно, згідно норми…
29 червня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото:
lni9(Надежда), «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5105804/
Марина Алдон – 23 вересня. Скільки доріг між нами
28 июня, 2013 7:27 пп
Двадцять третє вересня. Скільки доріг між нами
3D, у техніці розчинення
Скільки доріг між нами, Шляхів Чумацьких,
Скільки вітрів осінніх уже померли…
Листя паде з зірками у млу зненацька…
Небо тремтить у тлінні… підводять нерви…
Скільки ночей між нами, ночей розлуки…
Як на долоні ліній в масштабі долі…
Сльози стають дощами, холонуть руки…
В вічність пірнають тіні… зі свічки… кволі…
Скільки світів між нами, країн, кордонів,
У площині мовчання молитва лине…
Повна душа чуттями, що не сезонні…
Серце пече кохання… в житті єдине…
У тексті розчинено вірш:
Скільки доріг між нами
Скільки вітрів осінніх,
Листя паде з зірками
Небо тремтить у тлінні
Скільки ночей між нами
Як на долоні ліній
Сльози стають дощами,
В вічність пірнають тіні
Скільки світів між нами
У площині мовчання
Повна душа чуттями
Серце пече кохання
28 червня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото:
valery_tenyakov, «Лунное сердце»,
http://www.photosight.ru/photos/5104590/
