Марина Алдон — Травневий вечір у лісі

21 марта, 2015 2:29 пп

ніч у лісі

Травневий вечір у лісі

Поволі вечоріє… Сонцепад…
Зоринки золотіють де-не-де…
Вітрисько крильми музику пряде…
А небо, наче чорний шоколад…
Півмісяць, як зіжмаканий листок
Із віршем, недописаним удень,
Вдихає мряку травень без легень…
У світу запах квітів і казок!
Трава тріпоче кінчиками вій,
Нанизуючи роси на думки,
Піском шліфують камені струмки
У творчій атмосфері лісовій…
Чи є у ночі грані, рубежі?
Птахи в пориві пристрасті… не сплять…
Довкола – всеосяжна благодать…
Весна пульсує… прямо у душі!

 

21 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: serg773 «Світло і тінь»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: весна, гори, ліс, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Травневий вечір у лісі нет

Марина Алдон — Натовп

21 марта, 2015 2:27 пп

натовп

Натовп

Вдивляюсь у фортеці сивину…
На каменях зарубини якби…
Сьогодні знову байдужість юрби
Впирається уперто у стіну…
І квапиться годинник-альбінос,
Прибитий до костелу хтозна-ким –
Пружинним механізмом золотим,
Не ржавими цвяхами, як Христос…
А люди протискаються вперед
І іншим наступають на чуття,
Несуть у власні мушлі-укриття
Багатство тлінне… чути дзвін монет…
Вдивляюсь у бруківку, у граніт…
Невільно тисне груди самота…
Та знаю, є ще в душах доброта,
Бо любить милосердний Бог цей світ…

 

21 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: місто, роздуми, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Натовп нет

Марина Алдон — Залишок любові

21 марта, 2015 2:26 пп

Залишок любові

Залишок любові

В душі зоріє залишок любові,
Той недопалок, пам’яттю що зветься,
Ночами що блокує клапан серця
Журбою, що у кожній краплі крові…
Тебе я не побачу точно більше,
Між нами чорна прірва потойбічна,
Твердиня небосхилу споконвічна,
І вистраждані… виплекані… вірші…

 

21 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: dex66 «dance of water»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання и ніч. Комментариев к записи Марина Алдон — Залишок любові нет

Марина Алдон — Із чого починається життя?

8 марта, 2015 8:41 пп

SONY DSC

Із чого починається життя?

Із чого починається життя?
Зі всесвіту у маминому лоні,
Із дотику маленької долоні,
До первісного
Світосприйняття…

Із чого починається життя?
З посвяти тіла Богу та Вітчизні,
Із кращої матусиної пісні,
Яка звучить у такт серцебиття…

Із чого починається життя?
Із мрії, що прудка, неначе птиця,
Із сонця золотого у зіницях,
Якому усміхається дитя…

Із чого починається життя?
Із неньчиних порад – дороговказів,
Із кроків і у просторі, і в часі,
Які ведуть у світ, у майбуття…

Із чого починається життя?
Із віри простодушної у диво,
Із іскри що запалює тремтливо
У серці найсвітліші почуття…

 

Фото: dex66 «supernova»

8 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Із чого починається життя? нет

Марина Алдон — Енергія ночі

1 марта, 2015 5:28 пп

5836318_xlarge

Енергія ночі

Енергія ночі вливається в кожну з вулиць
І майже дрімає старе безтурботне місто…
Приховує вперто карпатська сосна сутулість,
А зорі на вітах, неначе дрібне намисто…

Віконечко неба крізь місяць відкрите вітру,
У вимірах різних пульсує тремке повітря…
Потік підсвідомості річки впадає у серце світу,
Яке в лабіринті міжчасся не знає світла…

Кудись поспішає самотня сіренька «Лада»…
Будинкам у млі набридає стоять на місці…
Зиґзаґ механічно малює моя помада
Навпомацки на тротуарній старій бруківці…

На вежі фортеці хмарина росу п’є на́тще…
Мені одиноко… тамую чуття безкрає…
Енергія ночі вливається в вірші кращі…
Хоч місто старе безтурботно давно дрімає…

 

Фото: aSPeeD «New Arrivals»

1 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

 

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: місто, міська лірика, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Енергія ночі нет

Марина Алдон — Скручені аркуші, списані віршами…

1 марта, 2015 12:13 пп

5838090_large

Скручені аркуші, списані віршами…

Скручені аркуші, списані віршами,
Начебто равлики… сплять на столі…
Пахне повітря зірницями свіжими,
Що насінинами сходять у млі…

Легко б торкнутися срібного Місяця,
Бо додає він наснаги і сил…
Тексти всесвітні в ядрі його містяться…
Пише їх пальцем Господь… без чорнил…
Біля вікна клен розмахує вітами,
Губиться смуток у вічності десь…
Може, слова всі стають самоцвітами
В іншій галактиці, в серці небес.

Скручені аркуші, віршами списані,
Начебто равлики… власні… нічні…
Мрії нездійснені, не заколисані
Ревно нашіптують рими мені…

 

Фото: Avi_li «Выше мира»

1 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Скручені аркуші, списані віршами… нет

Марина Алдон — Серце б’ється усе частіше

17 февраля, 2015 6:41 пп

5824812_large

Серце б’ється усе частіше

Серце б’ється усе частіше,
Навіть місячний диск тремтить
А у млі навіть небо інше
І сильніше душа болить…
Чорно-біла зіркова мапа
Трохи схожа на знімок твій…
Уночі емоційний запал…
Через вірші… сягає мрій…

Під вікном… еластична мряка,
Ніби шкіра землі нова…
Виє вітер, немов собака…
Промовляє якісь слова…
Поруч рими летять безшумно…
Кава гіркне… Немає снів…
Як без тебе… сьогодні сумно…
Невеселі якісь пісні…

Серце б’ється у тиші гучно,
Я стискаю натільний хрест…
Хоч писати вогнем незручно,
Але свічка виводить текст…
Проростає журба в нотатки,

У астральні усі світи…
Підсвідомо гортаю згадки,
Майже в кожній лиш тільки ти…

 

17 лютого 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: Igor Zenin «Штиль»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон — Серце б’ється усе частіше нет

Марина Алдон — Занурюсь у сон

8 февраля, 2015 3:36 пп

5650792_large

Занурюсь у сон

Занурюсь у сон, у небо наче,
У те, що трохи нижче рівня моря,
Вночі, коли тебе немає підряд,
Під вікнами карпатський вітер плаче…
Із ліжка аркуш падає додолу,
А ковдра пахне мріями та віршем…
Чому одній у спальні холодніше?
Тремчу… Беру таблетку валідолу…

Занурюсь у сон, у вимір інший…
Не думати про тебе щоб у мряці,
За звичкою, щоб не шукали пальці
Твій торс міцний, у світі найрідніший…
Щоб сльози засихали на подушці,
Неначе на зірках дощі перлинні…
Що поміж нами вічність – ми не винні…
І в тім, що важко дихати… в розлуці…

Занурюсь у сон, немов у прірву…
Зав’язує невільно сутінь очі,
А місяць вії променем лоскоче,
Вростає тиша щупальцями в шкіру…
Ти зараз поза пам’яттю моєю…
За гранню слів… емоцій та уяви…
У мареннях… як повну чашку кави,
Я спокій тимчасовий… п’ю душею…

 

8 лютого 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: favorskaya «Спокойной ночи!»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, мої вірші, ніч и сон. Комментариев к записи Марина Алдон — Занурюсь у сон нет

Марина Алдон — Не топчи чистий сніг

9 января, 2015 11:40 дп

сніг

Не топчи чистий сніг

Не топчи чистий сніг на узбіччі брудними підошвами,
Осягай вищу суть і природи, й мистецтва в естетиці…
Небо навіть тепер, там, за хмарами, пахне волошками,
Хоч затулено світ крижаним павутинням хурделиці…

Просто… не наступай на незаймані душі сніжиночок,
Бо, як люди вони… на землі… кожна має призначення…
У заметі гірськім хай не видно струмочків-стежиночок,
Але кожен потік саме в січні проходить освячення…

Не топчи чистий сніг, що метеликів є перевтіленням,
Не знімай із дерев акуратно зав’язані шарфики…
Взимку сонце нехай у режимі пасивного живлення,
Та планети дизайн зачаровує дивом романтики…

 

9 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: зима и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Не топчи чистий сніг нет

Марина Алдон — Сніжинки

7 января, 2015 6:01 пп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сніжинки

Маленькі зорі , викресані з неба,
Настояні вітрами на морозах,
Обрамлюють будинки і дерева,
Неначе білосніжна целюлоза…
Збираю їх у посуд керамічний,
Опівночі… безмовно… на балконі…
На смак, вони як цукор кристалічний,
На дотик і колючі, і холодні…

Маленькі зорі, зрощені зимою,
У вимірі чи сьомім, чи дев’ятім,
Настромлені незримою рукою
Мені на вії… Місяцем розп’яті…
Промінчиків узорним гаптуванням
Чіпляються за пір’ячко синички…
Та вічність поглинає їх диханням
Звичайної запаленої свічки…

 

7 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, зима, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Сніжинки нет

« Следующие  
  Предыдущие »