Нічна ріка
Спасибі митцю В’ячеславу Поповичу за натхнення!
Оголена… вдихаю запах ночі,
Пливуть зірки безмовно у воді,
А місяць, наче птаха у гнізді,
Воркує з вітром, дивиться у очі…
Торкається ріка моєї шкіри,
Волога проникає в серця глиб…
Нащупує смілива мрія риб –
У них немає зовсім часу міри…
Тотожні… рідина та невагомість?
Імлою неквапливо йду убрід…
На дні водойми зовсім інший світ
І виміри астральні, невідомі?
Так хочеться із водоростей-зілля
Сплести ажурний авторський вінок…
Хай під ногами пеститься пісок,
Зливаюся… думками… із довкіллям!
Оголена не плоттю, а душею
Змиваю з себе сум, нудьгу, печаль,
В руці тримаю камінь, як скрижаль,
Таку, яку дав Бог колись Мойсею…
Римую краплі ніжні між собою,
Підхоплює піввірші течія,
Диктую їй відверті речі я…
А небо… озивається луною…
4 травня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
На фото: робота В’ячеслава Поповича «Портал ІІ»
