Сьоме січня. Різдво
3D, у техніці розчинення
Велике свято і на небі, й на землі, в усьому Всесвіті:
Син Божий народився в Віфлеємі, у вертепі старовинному…
Зірки, немов міжгалактичні кораблі, пливуть у безвісті,
Освітлюють і освящають, темінь десь у просторі первинному…
Співають хори ангельські пісні хвали над нами, грішними,
Йдуть пастухи вітати немовлятко, попросИть за все пробачення…
З дарами поклоняються Царю волхви – жерці-старійшини…
Щасливі люди і радіє Батько, набуває Слово значення…
Духовну лірику читають потічки та навіть… камені…
Цитують Книгу книг вітри зухвалі із узгір’я нетутешнього…
Із тінями неквапно бавляться свічкИ, що будуть спалені…
Сьогодні ми, немов на карнавалі у минулого й прийдешнього…
У тексті розчинено вірш:
Велике свято і на небі, й на землі:
Син Божий народився в Віфлеємі …
Зірки, немов міжгалактичні кораблі,
Освітлюють і освящають, темінь…
Співають хори ангельські пісні,
Йдуть пастухи вітати немовлятко,
З дарами поклоняються Царю волхви…
Щасливі люди і радіє Батько…
Духовну лірику читають потічки…
Цитують Книгу книг вітри зухвалі…
Із тінями неквапно бавляться свічкИ…
Сьогодні ми, немов на карнавалі…
29 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, молитва, побажання, пори року, привітання, релігія, Різдво, свята и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сьоме січня. Різдво нет
Шосте січня. Святвечір
3D, у техніці розчинення
Крайнебо чорнявим крепом оздобою є для місяця,
Вростає вночі в Карпати морозна зимова свіжість…
Зірницями над вертепом… в дітей оченята світяться…
Щедрівки ідуть до хати… а з ними Господня ніжність…
Співають колядку хором південні вітри з північними
І славлять прихід Месії, як на полотні Ван Гога…
Сніжинки своїм узором здаються кліше графічними,
Встеляють дорогу мрії, що з серця веде до Бога…
Домашня кутя до столу… і пахнуть свічки бурульками…
Спить янгол з фольги в долоні, на крилах шовкова пряжа…
Ялина гілки додолу з гірляндами гне та з кульками…
Схиляє в низькім поклоні чоло вся планета наша…
У тексті розчинено вірш:
Крайнебо чорнявим крепом
Вростає вночі в Карпати…
Зірницями над вертепом
Щедрівки ідуть до хати…
Співають колядку хором
І славлять прихід Месії
Сніжинки своїм узором…
Встеляють дорогу мрії…
Домашня кутя до столу…
Спить янгол з фольги в долоні…
Ялина гілки додолу
Схиляє в низькім поклоні…
29 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, місто, мої вірші, молитва, ніч, пори року, релігія, Різдво, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте січня. Святвечір нет
П’яте січня. Чому мовчиш?
3D, у техніці розчинення
Чому мовчиш? Ховаєш янь та інь… і власні очі…
В душі штормить… кохання віртуальне, а довкола зимно…
Ми схожі, наче свічечка та тінь у лоні ночі…
Твоє я відображення дзеркальне! Ну, невже… не видно?
Чому мовчиш? Маленьку квітку-смайл чи просто крапку
За тиждень надіслав уже в б із вітром (переважно східним),
Не те що у листі окремий файл, архівну папку…
Благаю, будь у млі й надалі світом… ідеальним, рідним…
Чому мовчиш? Включи, нарешті, скап… Ти де принишкнув?
У серці почуттів тривожних вістря, зледенілі сльози…
Відкрий мене для себе, ніби сайт… а, може, книжку…
Тебе не вистачає, як повітря, як тепла в морози…
У тексті розчинено вірш:
Чому мовчиш? Ховаєш янь та інь…
В душі штормить… кохання віртуальне…
Ми схожі, наче свічечка та тінь…
Твоє я відображення дзеркальне!
Чому мовчиш? Маленьку квітку-смайл
За тиждень надіслав уже в б із вітром,
Не те що у листі окремий файл…
Благаю, будь у млі й надалі світом…
Чому мовчиш? Включи, нарешті, скап…
У серці почуттів тривожних вістря…
Відкрий мене для себе, ніби сайт…
Тебе не вистачає, як повітря…
29 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте січня. Чому мовчиш? нет
Четверте січня. Сніг
3D, у техніці розчинення
Сніг – тимчасова шкіра землі… з неба пахне цвітом…
За тисячі миль від сонця вона час від часу тане…
Чи попіл пісень Шекспіра, розсіяний з хмари вітром,
Холодній зимі в долоньці кристаликів білий танець…
Сніг – це парад пилинок, із інших, чужих, галактик,
Дрібненькі, добірні зорі, ще менші за наші сльози…
Січневий наряд ялинок… що ґудзик – то діамантик…
Казкові складні узори гаптують крильмИ морози…
Сніг – це Господня манна, Отця крижане творіння,
Із клаптиків потойбіччя таємні графічні знаки…
Зернівка хрустка рахманна без паростків, без коріння
Не лащиться, тре обличчя, життя подає ознаки…
У тексті розчинено вірш:
Сніг – тимчасова шкіра
За тисячі миль від сонця,
Чи попіл пісень Шекспіра
Холодній зимі в долоньці…
Сніг – це парад пилинок,
Дрібненькі, добірні зорі,
Січневий наряд ялинок,
Казкові складні узори…
Сніг – це Господня манна
Із клаптиків потойбіччя…
Зернівка хрустка рахманна
Не лащиться, тре обличчя…
29 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте січня. Сніг нет
Третє січня. Світлина
3D, у техніці розчинення
Звичайний робочий будень, а в мене сьогодні свято…
Знайшла на столі світлину між віршами про природу…
Згадала гарячий грудень, під небом холодне плато,
Велику любов єдину – від Господа нагороду…
Нехай ми тепер не разом, у кожного власні мрії,
Дивлюся в бездонні очі, що сяяли в нашім домі…
Цілющим ти був алмазом, усі розганяв стихії…
І зіркою серед ночі у сни проростав свідомі…
Не знаю, що буде завтра, що скаже химерний січень,
На довгій слизькій дорозі чи йтиме удача поряд…
У серці кохання ватра й тепло від твоїх освідчень…
Мене зігріває досі ласкавий чуттєвий спогад…
У тексті розчинено вірш:
Звичайний робочий будень…
Знайшла на столі світлину,
Згадала гарячий грудень,
Велику любов єдину…
Нехай ми тепер не разом,
Дивлюся в бездонні очі…
Цілющим ти був алмазом
І зіркою серед ночі…
Не знаю, що буде завтра
На довгій слизькій дорозі…
У серці кохання ватра
Мене зігріває досі…
29 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Третє січня. Світлина нет
28 декабря, 2012 10:35 пп
Друге січня. Потяг. Спогади
3D, у техніці розчинення
Потяг знов на своїй платформі стоїть праворуч…
Він привозить зимУ з Сибіру в пустім вагоні…
Повний місяць у небі чорнім, неначе обруч…
Видно лінії, ніжну шкіру його долоні…
На купейнім вікні морози малюють крила,
Виціловують сірі штори вітри холодні…
Щось невтішні дають прогнози німі світила…
Перелякані семафори тремтять сьогодні…
Як торік, я тебе шукаю десь на вокзалі,
Та знаходжу лиш тільки спогад та безнадію…
А тривога без меж, без краю в душі зів’ялій…
Ти ж змінив і життя, й світогляд, і кожну мрію…
Потяг знов на своїй платформі… у позі Сфінкса…
Жде світання, немов причастя… паломник… вірно…
До цих пір від журби не в нормі сердечна лінза…
Рівень в крОві гормонів щастя низький… надмірно…
У тексті розчинено вірш:
Потяг знов на своїй платформі…
Він привозить зимУ з Сибіру…
Повний місяць у небі чорнім…
Видно лінії, ніжну шкіру…
На купейнім вікні морози
Виціловують сірі штори…
Щось невтішні дають прогнози…
Перелякані семафори…
Як торік, я тебе шукаю,
Та знаходжу лиш тільки спогад…
А тривога без меж, без краю…
Ти ж змінив і життя, й світогляд…
Потяг знов на своїй платформі…
Жде світання, немов причастя…
До цих пір від журби не в нормі
Рівень в крОві гормонів щастя…
28 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, місто, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге січня. Потяг. Спогади нет
28 декабря, 2012 11:23 дп
Перше січня. Новий рік
3D, у техніці розчинення
Гортаю священну книгу, молюся Творцю врочисто…
Стискаю ялинки вії. Листами вони оздоблені…
Який Новий рік без снігу (якесь несвяткове місто)?
Зростити б його із мрії, що в небо пускає корені…
Без тебе у хаті сумно, в душі знову протиріччя,
Малює мороз ікону, чи очі твої бездоннії…
Танцюють вітри безшумно, чекаючи опівніччя,
Кидаються із балкону невдалі пісні в агонії…
Диск місяця віддаляє хмарину від феєрверку…
Звичайна віконна рама є в інші світи оправою…
Ти десь… за десятим гаєм, за тридев’ять миль від смерку…
Болить кілометрів рана… ковтаю сльозини з кавою…
В кутку на столі шампанське, снігурка із шоколаду,
Гірлянди, свічки строкаті виблискують майже золотом…
Для чого вбрання циганське, одежа для маскараду?
Коли я одна в кімнаті… а серце розбите… спогадом…
У тексті розчинено вірш:
Гортаю священну книгу,
Стискаю ялинки вії.
Який Новий рік без снігу?
Зростити б його із мрії…
Без тебе у хаті сумно,
Малює мороз ікону…
Танцюють вітри безшумно,
Кидаються із балкону…
Диск місяця віддаляє
Звичайна віконна рама
Ти десь… за десятим гаєм…
Болить кілометрів рана…
В кутку на столі шампанське,
Гірлянди, свічки строкаті…
Для чого вбрання циганське?
Коли я одна в кімнаті…
28 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, молитва, Новий рік, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше січня. Новий рік нет
Пори року. Листопад
3D, у техніці розчинення
Вже пахне земля морозом… тумани в режимі схову…
Небесна твердінь снігами нагадує тюль, завісу…
Берізоньки під гіпнозом вивчають Господню мову…
Давно оповиті снами струмки – отамани лісу…
Узори з сухого листя обклеює сріблом іній…
На стежці складає вітер для скрипки, труби етюди…
На серці печаль імлиста і настрій в душі осінній…
Сльоза відключає принтер… застрягли листи в нікуди…
Похмурий прогноз погоди… Невже на чотири тижні?
Мовчить листопад сердито, не випивши зранку кави…
Де пишний наряд природи… і квіти де дивовижні?
Напевно, дощами змито із гір макіяж яскравий…
У тексті розчинено вірш:
Вже пахне земля морозом,
Небесна твердінь – снігами…
Берізоньки під гіпнозом,
Давно оповиті снами…
Узори з сухого листя
На стежці складає вітер…
На серці печаль імлиста…
Сльоза відключає принтер…
Похмурий прогноз погоди…
Мовчить листопад сердито…
Де пишний наряд природи?
Напевно, дощами змито…
27 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, мої вірші, осінь, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Листопад нет
Пори року. Жовтень
3D, у техніці розчинення
У неба осінній подих і пахне грибами ґанок,
Туман загинає вії стежинам, що пнуться вгору…
Калині із вуст червоних зриває цілунки ранок…
П’є жовтень прогірклі мрії та дійсність гірську сувору…
У вирій несуть на крилах останки тепла хмарини,
ПтахИ і веселку, й грОзи приховують десь на сонці…
Струмує журба у жилах, пронизує сум судини…
Ліс, наче відлитий з бронзи… дерева, як незнайомці…
У моху тьмяніє шкіра і морщаться пальці кволі…
Розпука в очах у квітів… чуття у серцях безмірні…
Читаючи знов Шекспіра… вітрисько тремтить поволі…
Малюють дощі графіті на камені сувенірнім…
У тексті розчинено вірш:
У неба осінній подих,
Туман загинає вії…
Калині із вуст червоних
П’є жовтень прогірклі мрії…
У вирій несуть на крилах
ПтахИ і веселку, й грОзи…
Струмує журба у жилах,
Ліс, наче відлитий з бронзи…
У моху тьмяніє шкіра,
Розпука в очах у квітів…
Читаючи знов Шекспіра,
Малюють дощі графіті…
27 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, мої вірші, осінь, пейзажна лірика, пори року, птахи и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Жовтень нет
Пори року. Вересень
3D, у техніці розчинення
У вересня стрес сезонний, від цього – похмурий настрій,
А осінь диктує вірші, та навіть до них етюди…
Вже статус журби законний… невесело навіть айстрі…
В природі порядки інші, новий інтер’єр усюди…
Плетуть павучки тумани неквапно та рівномірно,
Оздоблюють передгір’я і ранку святі скрижалі…
Берези, немов прочани… в молитві стоять покірно…
Не вірять у марнослів’я листки золоті опалі…
Відкрита у небо шибка, розгублено пір’я птаха…
Сльоза проростає в груди, а дощ б’є чолом в калюжу…
Вітриська лунає скрипка, він грає сонату Баха…
Та бабине літо буде і трохи зігріє душу…
У тексті розчинено вірш:
У вересня стрес сезонний,
А осінь диктує вірші…
Вже статус журби законний,
В природі порядки інші…
Плетуть павучки тумани,
Оздоблюють передгір’я…
Берези, немов прочани…
Не вірять у марнослів’я…
Відкрита у небо шибка,
Сльоза проростає в груди…
Вітриська лунає скрипка …
Та бабине літо буде…
26 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, мої вірші, осінь, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Вересень нет
