Марина Алдон – 9 жовтня. Летять листівки…

2 июля, 2013 2:20 пп

Дев’яте жовтня. Летять листівки…

3D, у техніці розчинення
9 жовтня – День пошти

Летять листівки в вічність та листи…
Весь час по колу стукає годинник…
Болять повіки, небо шелестить…
Жде звістки голуб зі світів первинних…

Із хмар конверти клеїть мла чолом…
Де ж індекс тиші? Де її адреса?
Жаль, слів не стерти, дужок, навіть ком…
Що серце пише, в Бога зостається…

Листочки туї, ясена, верби –
Поштові марки… Їх не змиє злива!
Когось дивує голос із юрби,
Прихід поштарки – теж для когось диво…

На тлі листівки жовті олівці…
Узор із літер – то душі малюнок…
Смайл із мандрівки з квіткою в руці
Приносить вітер щиро… у дарунок…

У тексті розчинено вірш:

Летять листівки
Весь час по колу…
Болять повіки,
Жде звістки голуб…

Із хмар конверти…
Де ж індекс тиші?
Жаль, слів не стерти,
Що серце пише…

Листочки туї –
Поштові марки…
Когось дивує
Прихід поштарки…

На тлі листівки
Узор із літер…
Смайл із мандрівки
Приносить вітер…

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 жовтня. Летять листівки… нет

Марина Алдон – 8 жовтня. У лісі осінь справді золота…

2 июля, 2013 2:17 пп

Восьме жовтня. У лісі осінь справді золота…

3D, у техніці розчинення

У лісі осінь справді золота… Вона – навпроти!
Багряне листя, срібне павутиння – півовалом…
Жаль, що холодні в сонечка уста, шорсткі на дотик,
Та гладить гори все іще промінням, що прив’яло…

Пейзаж казковий, чути дзвін криниць чи шум безодні…
Летять у світ далекий дикі гуси зимувати…
У сірій скелі сотні таємниць і міфів сотні…
На скрипці грає вітер сивовусий, бородатий…

Ожина, ніби справжній світлофор на роздоріжжі:
Плоди червоні, жовті та зелені на гілляці…
Яскравий, гарний кожен мухомор, опеньки ніжні…
Біліють хмари, наче наречені… Хто ж обранці?

У лісі осінь справді золота… Чарує тлінність…
Таке блакитне небо неозоре та красиве!
В природі скрізь розкішна простота і гармонійність…
Повітря свіже, чисте та прозоре, особливе…

У тексті розчинено вірш:

У лісі осінь справді золота!
Багряне листя, срібне павутиння…
Жаль, що холодні в сонечка уста,
Та гладить гори все іще промінням…

Пейзаж казковий, чути дзвін криниць…
Летять у світ далекий дикі гуси…
У сірій скелі сотні таємниць…
На скрипці грає вітер сивовусий…

Ожина, ніби справжній світлофор:
Плоди червоні, жовті та зелені…
Яскравий, гарний кожен мухомор…
Біліють хмари, наче наречені…

У лісі осінь справді золота!
Таке блакитне небо неозоре…
В природі скрізь розкішна простота…
Повітря свіже, чисте та прозоре…

 

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 жовтня. У лісі осінь справді золота… нет

Марина Алдон – 7 жовтня. Благородний олень

2 июля, 2013 9:00 дп

Сьоме жовтня. Благородний олень

3D, у техніці розчинення

Розбивається день, заповняючи світ чорнотою…
Вечір зорі пряде, павутину ж навчився вже прясти…
Гордо лісом іде, ніби стежку веде за собою,
Благородний олень, молодий, граціозний, прекрасний…

Клен – для вітру мішень, дзьобом точно влучає у гілку,
Відриває листок, демонструючи силу несхитну…
Уповільнює крок і обнюхує радісно білку…
Благородний олень має вдачу спокійну, нехитру…

Вчить осінніх пісень мелодійних, та трохи журливих…
Сироїжку струмок облизати старається ніжно…
П’є водиці ковток горобець із травинок сонливих…
Благородний олень оглядає бобра мокре ліжко…

Мла сідає на пень, невисокий, шорсткий і немодний…
Місяць, наче ріжок, йому личать небесні собори…
Певно, хоче казок розпанаханий жовтень холодний…
Благородний олень міф шепоче про долю, про гори….

У тексті розчинено вірш:

Розбивається день,
Вечір зорі пряде…
Гордо лісом іде
Благородний олень…

Клен – для вітру мішень…
Відриває листок…
Уповільнює крок
Благородний олень…

Вчить осінніх пісень
Сироїжку струмок…
П’є водиці ковток
Благородний олень…

Мла сідає на пень…
Місяць, наче ріжок…
Певно, хоче казок
Благородний олень…

 

 

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші для дітей, вірші про тварин, ліс, осінь, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 жовтня. Благородний олень нет

Марина Алдон – 6 жовтня. Учителю

2 июля, 2013 7:25 дп

Шосте жовтня. Учителю

3D, у техніці розчинення
6 жовтня – День учителя

Учителю, ти наче садівник, дбайливий, ніжний,
В твоїх руках дитячих душ бутони, стебла, гІлля…
Піклуєшся щомиті про квітник свій дивовижний,
Не знаючи ні спокою, ні втоми, ні дозвілля…

Учителю, ти наче мандрівник, як Марко Поло,
Ведеш малят у світ іще незнаний, мальовничий…
Вчиш добувати золото із книг, які навколо,
І уявляти побут первозданний, таємничий…

Учителю, ти наче астронавт, космічний майстер…
З тобою клас, немов би на орбіті, в небі-морі…
Цікавить учнів місячний ландшафт, найглибший кратер,
Але найбільш – планети невідкриті, мегазорі…

Учителю, ти наче музикант, даруєш вічне…
З тобою оживають звуки, ноти урочисто…
Знаходиш у малих серцях талант, зерно логічне…
Спасибі щире, рідний, за турботи, за дитинство!

У тексті розчинено вірш:

Учителю, ти наче садівник!
В твоїх руках дитячих душ бутони…
Піклуєшся щомиті про квітник,
Не знаючи ні спокою, ні втоми…

Учителю, ти наче мандрівник!
Ведеш малят у світ іще незнаний,
Вчиш добувати золото із книг
І уявляти побут первозданний…

Учителю, ти наче астронавт!
З тобою клас, немов би на орбіті…
Цікавить учнів місячний ландшафт,
Але найбільш – планети невідкриті…

Учителю, ти наче музикант!
З тобою оживають звуки, ноти,
Знаходиш у малих серцях талант…
Спасибі щире, рідний, за турботи!

 

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 жовтня. Учителю нет

Марина Алдон – 5 жовтня. Каштан

1 июля, 2013 9:28 пп

П’яте жовтня. Каштан

3D, у техніці розчинення

Дозріває каштан у лісі… ховає цноту…
Дивовижний брунатний плід, насінина свіжа…
Буде трохи розваги білці, а ще – єноту,
Жде оленя смачний обід та поживна їжа…

Волохатий кожух зелений, неначе панцир,
Огортає горіх, як німб, чи як тіло душу…
Я ховаю його в кишені, бо коле пальці…
Принести хочу в теплий дім, наче цяцьку з плюшу…

Дозріває каштан поволі… У певній мірі
Жовтень тішиться з-поміж хмар, що є свідком дива…
Натирають вітри мозолі на власній шкірі,
Коли гладять природи дар…  і не чує злива…

У тексті розчинено вірш:

Дозріває каштан у лісі,
Дивовижний брунатний плід…
Буде трохи розваги білці,
Жде оленя смачний обід…

Волохатий кожух зелений,
Огортає горіх, як німб…
Я ховаю його в кишені, …
Принести хочу в теплий дім…

Дозріває каштан поволі…
Жовтень тішиться з-поміж хмар…
Натирають вітри мозолі,
Коли гладять природи дар…

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 5 жовтня. Каштан нет

Марина Алдон – 4 жовтня. Старенька бабця молиться у храмі

1 июля, 2013 9:26 пп

Четверте жовтня. Старенька бабця молиться у храмі

3D, у техніці розчинення

Старенька бабця молиться у храмі вранці-рано…
Рахують люди тіні на свічках та юродивих…
Вона ж не відчуває навіть шрамів, ран та ранок
Під час розмови з Богом, на руках своїх тремтливих…

Старенька бабця молиться в соборі… Скроні сиві…
Здоров’я просить друзям, ворогам, усім на світі…
Для неї ніби щось святе є в хорі, у мотиві…
Душа радіє музиці, пісням, іще й графіті…

Старенька бабця молиться в каплиці… тихо, скраю…
Кладе монетку в кошик… Пан отець чомусь сердитий…
Стоїть, пильнує… очі – блискавиці… скрізь стріляють…
Але пустий у жінки гаманець… Що їй робити?

Старенька бабця молиться у церкві щиро дуже…
Кепкують прихожани із одеж немодних, сірих…
Та чує Сам Творець слова відверті, бачить душі
І іронічні грубі жарти теж… і ступінь віри…

У тексті розчинено вірш:

Старенька бабця молиться у храмі,
Рахують люди тіні на свічках…
Вона ж не відчуває навіть шрамів
Під час розмови з Богом, на руках…

Старенька бабця молиться в соборі,
Здоров’я просить друзям, ворогам…
Для неї щось святе є ніби в хорі,
Душа радіє музиці, пісням…

Старенька бабця молиться в каплиці…
Кладе монетку в кошик… Пан отець
Стоїть, пильнує… очі – блискавиці…
Але пустий у жінки гаманець…

Старенька бабця молиться у церкві…
Кепкують прихожани із одеж…
Та чує Сам Творець слова відверті
І іронічні грубі жарти теж…

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
kosta7x7, «Троица. Свято-Троицкая церковь в селе Горная Саниба. В ожидании батюшки»,
http://www.photosight.ru/photos/5108023/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 жовтня. Старенька бабця молиться у храмі нет

Марина Алдон – 1 жовтня. Музика осені

1 июля, 2013 1:34 пп

Перше жовтня. Музика осені

1 жовтня – Міжнародний день музики
3D, у техніці розчинення

Музика осені – крик журавлиний, сумний на третину,
Що проростає у зорі тремтячі, в планети великі,
Аж до весни, поки до батьківщини, у рідну хатину
Знов не повернуться птиці бродячі, паломники дикі…

Музика осені – вітру соната… Звучать звідусюди
Шуберта вальси, ноктюрни Шопена, симфонії Баха…
На оперети природа багата, на ретро-етюди…
Скверик, галявина – все її сцена, мов храм у монаха…

Музика осені – звуки дощинок, як дріб барабанний,
Зв’язані в спільну мелодію долі рингтони вологи…
Ноти небесний мають відтінок і ритм бездоганний,
Крапельки пишуть дієзи, бемолі на шкірі дороги…

Музика осені – листя мотиви із запахом тління…
І під ногами думок шелестіння, залежно від кроку…
Голос ріки надзвичайно красивий у стані моління…
Чим бо не диво – спів для каміння стрімкого потоку!

У тексті розчинено вірш:

Музика осені – крик журавлиний,
Що проростає у зорі тремтячі,
Аж до весни, поки до батьківщини
Знов не повернуться птиці бродячі…

Музика осені – вітру соната,
Шуберта вальси, ноктюрни Шопена…
На оперети природа багата:
Скверик, галявина – все її сцена…

Музика осені – звуки дощинок,
Зв’язані в спільну мелодію долі…
Ноти небесний мають відтінок,
Крапельки пишуть дієзи, бемолі…

Музика осені – листя мотиви
І під ногами думок шелестіння…
Голос ріки надзвичайно красивий…
Чим бо не диво – спів для каміння!

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 жовтня. Музика осені нет

Марина Алдон – 30 вересня. Кленовий листок

1 июля, 2013 10:04 дп

Тридцяте вересня. Кленовий листок

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Листок кленовий з бронзи, із граніту?
Жовтіє на бруківці жмуток глини?
Тонким узором вкрита шкіра світу…

Конверт поштовий в дзьобі у пташини…
Із віршем на листівці знімок вітру…
Під семафором нитка павутини…

Впирається у натовп мла корінням…
Фонтан у сквері в стані безголосся…
Густий, холодний надто запах тління…
Туман ввечері в’ється, як волосся…

Схвильовано співає в місті осінь
Ту ж пісню колискову, що й у лісі…
Тремтять сіренькі тіні на дорозі…
Ліхтар сміється… Міць його в залізі…

У тексті розчинено ЯС:

Листок кленовий
Жовтіє на бруківці
Тонким узором…

Конверт поштовий
Із віршем на листівці
Під семафором…

Впирається у натовп
Фонтан у сквері…
Густий, холодний надто
Туман ввечері…

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Для колажу використано роботу
Эдуарда Гордеева, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5100402/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, осінь, пейзажна лірика, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 вересня. Кленовий листок нет

Марина Алдон – 29 вересня. Помирають квіти

1 июля, 2013 5:02 дп

Двадцять дев’яте вересня. Помирають квіти

3D, у техніці розчинення

Помирають квіти, помирають у невинності…
Вітерець співає «Отче наш», дослівно… з Біблії…
Душі їхні мчать до небокраю, прагнуть милості,
Там із хмар мозаїка, вітраж та фрески білії…

У тонких судинах кров холоне…. Крику жодного!
Сонця промінь вводить свій наркоз… Для операції?
А тіла приймає ґрунт до лона благородного…
У трави ослаблої психоз від медитації…

Опадають пагони, бутони пожмаковані,
Омиває осінь світ дощем, сама ж оголена…
Аж дрижать налякані вазони розцяцьковані…
Дійсність видається міражем, бо надто зболена…

Помирають квіти, помирають у агонії…
Вересень співає «Отче наш» чомусь замріяно…
Хто й чому забрав птахів до раю? Божі лодії?
Хто змінив улюблений пейзаж так несподівано?

У тексті розчинено вірш:

Помирають квіти, помирають,
Вітерець співає «Отче наш»…
Душі їхні мчать до небокраю,
Там із хмар мозаїка, вітраж…

У тонких судинах кров холоне,
Сонця промінь вводить свій наркоз,
А тіла приймає ґрунт до лона…
У трави ослаблої психоз…

Опадають пагони, бутони,
Омиває осінь світ дощем…
Аж дрижать налякані вазони…
Дійсність видається міражем…

Помирають квіти, помирають,
Вересень співає «Отче наш»…
Хто й чому забрав птахів до раю?
Хто змінив улюблений пейзаж?

 

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, осінь, пейзажна лірика, роздуми, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 вересня. Помирають квіти нет

Марина Алдон – 28 вересня. Роздуми над картиною І.Шишкіна «Осінь»

1 июля, 2013 4:59 дп

Двадцять восьме вересня. Роздуми над картиною І.Шишкіна «Осінь»

3D, у техніці розчинення

У осені ліричний настій, атрибутика церковна…
Рахує дні безхмарні, ясні коло сонячне в уяві…
У лісі зміна декорацій – звісно, планова, сезонна,
Нові мольберти, та прекрасні на замріяній галяві…

У небі птаха одинока знає слово «Батьківщина»,
Вивчає вересень на дотик, в чужину не емігрує…
А вільха, клен, сосна висока, явір, граб, стара ліщина
В передчутті уже дрімоти, сон на вітах балансує…

Трава – заручниця погоди, як і інша вся рослинність,
Давно не свіжа, пахне тліном та чуттям тривоги, смути…
Фарбує вітер кров природи, незважаючи на сирість,
У жовтизну – адреналіном… бо жага митцем побути…

У тексті розчинено вірш:

У осені ліричний настій,
Рахує дні безхмарні, ясні…
У лісі зміна декорацій –
Нові мольберти, та прекрасні…

У небі птаха одинока
Вивчає вересень на дотик,
А вільха, клен, сосна висока
В передчутті уже дрімоти…

Трава – заручниця погоди,
Давно не свіжа, пахне тліном…
Фарбує вітер кров природи
У жовтизну – адреналіном…

 

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 вересня. Роздуми над картиною І.Шишкіна «Осінь» нет

« Следующие  
  Предыдущие »