Двадцять перше жовтня. Зі мною нелегко…

3D, у техніці розчинення

Зі мною нелегко, сама розумію, знаю…
З тобою непросто, бо маєш характер вітру…
Заповнює холод сім поверхів небокраю…
Між душами простір нагадує майже прірву…
Між раєм та пеклом межа непримітна зовсім…
Краплиночка воску без свічки втрачає цінність…
Темніє навколо… Вже спати лягає осінь?
В зірок фаза росту, а потім – статева зрілість…

Біль відчаю, схоже, в судинах тече, із кров’ю…
Наповнює груди тривога… на серце тисне…
Кохання – це безвість… Чуття, яке звуть любов’ю –
Хвороба набута… і невиліковна, звісно…
Мовчи, ти не зможеш ні поруч, ні одаль бути…
Мій погляд забути повік не зумієш, любий…
Я Вічність! Я – Всесвіт, мелодія щастя й смути!
Я – мед! Я – отрута! Спокусою пахнуть губи…

У тексті розчинено вірш:

Зі мною нелегко,
З тобою непросто…
Заповнює холод
Між душами простір…
Між раєм та пеклом
Краплиночка воску…
Темніє навколо…
В зірок фаза росту…

Біль відчаю, схоже,
Наповнює груди…
Кохання – це безвість,
Хвороба набута…
Мовчи, ти не зможеш
Мій погляд забути…
Я Вічність! Я – Всесвіт!
Я – мед! Я – отрута!

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
art1fex, «Левитация»,
http://www.photosight.ru/photos/5112769/

Шістнадцяте  жовтня. Прилети…

3D, у техніці розчинення

Прилети до мене, поки не стемніє
Вітром із долини, поцілуй вуста…
Дивом незбагненним доторкнись до мрії…
Зіркою у сні ти… напиши листа…
Осінь дні рахує, як зів’ялі квіти
І мовчить годинник, вічний демагог…
Плачуть за тобою раз-у-раз трембіти…
Вірші та пісні всі слухає Сам Бог…

Прилети, коханий, мов листочок клена…
Як же ти далеко! Скрізь кордони, дріт…
Серце зітліває, рветься кожна вена…
Кровоточить сум і… розмиває світ…
Я тебе чекаю, віддано молюся
Під шатром смереки, у руці свіча…
У дзвіниці гаю терпнуть моху вуса…
Почуття, як струм, як… імпульс у очах…

Прилети, єдиний, хоч на дві хвилини
Соколом карпатським, беркутом, орлом…
Шлях осяє ніжно, стежку опромінить
Місячний ліхтар, що… в тебе за вікном…
Будь душі струною, зваб мене сьогодні,
Яблуком будь райським, щоб неспокій щез…
Підіймись зі мною, любий, із безодні
В гори, аж до хмар, аж… прямо до небес…

У тексті розчинено вірш:

Прилети до мене
Вітром із долини,
Дивом незбагненним,
Зіркою у сні…
Осінь дні рахує
І мовчить годинник…
Плачуть за тобою
Вірші та пісні…

Прилети, коханий,
Як же ти далеко!
Серце зітліває,
Кровоточить сум…
Я тебе чекаю
Під шатром смереки,
У дзвіниці гаю…
Почуття, як струм…

Прилети, єдиний,
Соколом карпатським…
Шлях осяє ніжно
Місячний ліхтар…
Будь душі струною,
Яблуком будь райським…
Підіймись зі мною
В гори, аж до хмар…

4 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

У створенні колажу використано роботу
Максима Вейзе (Helloween), «Июньский двуколор»,
http://www.photosight.ru/photos/5087025/?from_member

Тринадцяте жовтня. На мові ніжності

3D, у техніці розчинення

Зірки мовчать, неначе зачаровані, жовтневою габою…
Листочки клена осінню розхристані, розкидані у вічності…
Є ти і я. Є душі заримовані молитвою святою…
Болять слова… В піснях – любов на відстані… Рядки – на мові ніжності…

Стікає сум із сЕрденька сльозиною, скривавленою трохи…
Гортаю млу, відкинувши умовності, тонкими часу крилами…
До тебе йду астральною стежиною, рахую власні кроки…
Крізь мрії, сни на рівні підсвідомості… тремчу між небосхилами…

Дивують вітру дивні інтонації із тихим передзвоном,
У ніч таку емоції відчутніші… дихання свічки з павзами…
Хоч доля нас тримає на дистанції, роз’єднує кордоном…
Тебе завждИ знаходжу… зором внутрішнім, за місячними фазами…

У тексті розчинено вірш:

Зірки мовчать, неначе зачаровані,
Листочки клена осінню розхристані…
Є ти і я. Є душі заримовані…
Болять слова… В піснях – любов на відстані…

Стікає сум із сЕрденька сльозиною…
Гортаю млу, відкинувши умовності…
До тебе йду астральною стежиною
Крізь мрії, сни на рівні підсвідомості…

Дивують вітру дивні інтонації…
У ніч таку емоції відчутніші…
Хоч доля нас тримає на дистанції,
Тебе завждИ знаходжу… зором внутрішнім…

3 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013