Марина Алдон – 12 листопада. Нічні роздуми

11 июля, 2013 8:58 пп

Дванадцяте листопада. Нічні роздуми

3D, у техніці зіставлення

Вхід в небо у кінці тунелю, через арку, Шлях Чумацький,
А поряд – зоряний узор… Реінкарнуються рослини?
Хто місяць вішає на стелю, як світильник чудернацький?
Чи то Господній світлофор, астральний маятник-годинник?

Гортає всесвіти уява, сім галактик – сім молодій…
Немов священну Книгу книг, читають ноти Світу очі…
Про що же ніч мовчить чорнява, що же мла ховає в лоні?
Шепоче вітер-мандрівник, можливо, тексти снів пророчих…

Вікно у вічність без фіранку, хмари в тюбиках для крему…
Будують янголи собор – потрібно воду освятити…
Блукаю в вимірах до ранку, скрізь шукаю прах Едему…
Життя – це власний коридор, ведуть до Бога лабіринти…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Вхід в небо у кінці тунелю,
А поряд – зоряний узор…
Хто місяць вішає на стелю?
Чи то Господній світлофор?

Гортає всесвіти уява,
Немов священну Книгу книг…
Про що же ніч мовчить чорнява,
Шепоче вітер-мандрівник?

Вікно у вічність без фіранку…
Будують янголи собор…
Блукаю в вимірах до ранку…
Життя – це власний коридор…

2.
Через арку – Шлях Чумацький…
Реінкарнуються рослини?
Як світильник чудернацький,
Астральний маятник-годинник…

Сім галактик – сім молодій…
Читають ноти Світу очі…
Що же мла ховає в лоні?
Можливо, тексти снів пророчих…

Хмари в тюбиках для крему…
Потрібно воду освятити…
Скрізь шукаю прах Едему…
Ведуть до Бога лабіринти…

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Tonya Isaeva, «***»
http://www.photosight.ru/photos/5122240/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 листопада. Нічні роздуми нет

Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

11 июля, 2013 2:30 пп

Одинадцяте листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

3D, у техніці розчинення

Упасти в небо? Прагнення – абстракція, що розуму емаллю є…
Святе безмежжя мрії декорує в час наснаги, або приступу…
Тримає плоть руками гравітація, удавку не послаблює…
Земне тяжіння крила ампутує, згідно квантового принципу…

Та для душі відкриті всі галактики, всі храми в домі Отчому,
Знайомий кожен кратер Фаетона, як слова у межах речення…
Не треба ні законів математики в пориві, звісно, творчому,
Ані теорій Ома чи Ньютона не потрібно для піднесення…

Ми на планеті, начебто сомнамбули у власній протодійсності…
Лише спимо, хоч очі і відкриті, сьомий вимір не помічено…
Колись літали люди, як архангели… могли сягнути вічності…
Тепер забуті ті щасливі миті, літосферу… намагнічено…

У тексті розчинено вірш:

Упасти в небо? Прагнення – абстракція…
Святе безмежжя мрії декорує…
Тримає плоть руками гравітація,
Земне тяжіння крила ампутує…

Та для душі відкриті всі галактики,
Знайомий кожен кратер Фаетона,
Не треба ні законів математики,
Ані теорій Ома чи Ньютона…

Ми на планеті, начебто сомнамбули,
Лише спимо, хоч очі і відкриті…
Колись літали люди, як архангели…
Тепер забуті ті щасливі миті…

 

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація» нет

Марина Алдон – 10 листопада. Про тебе…

11 июля, 2013 10:12 дп

Десяте листопада. Про тебе…

3D, у техніці зіставлення

Нехай гарячі сльози свічку плавлять, ніч п’є каву з попільнички,
Тобою мрію дихати в безмежжі крізь галактики астральні…
І знати, наче «Отче наш», напам’ять всі шкідливі й добрі звички,
На спині, грудях родимки найменші ти дозволь відчути… в спальні…

Нехай ступає осінь падолистом, прагну кроки римувати…
Мені потрібно зовсім небагато – утішатись безголоссям…
Торкатись вуст не в снах, а особисто рідні губи цілувати
І дужі плечі ніжно обіймати, пальці гладити волоссям…

Нехай співає вітер «Одкровення» в кафедральному соборі,
Молитися жадаю аж до ранку… хочу Бога прославляти…
Тобі просити радості, натхнення, і збирати в чотки зорі…
Та непомітно пити валер’янку, щоб не думати про втрати…

Нехай у млі дороги непомітні, я живу лише коханням,
Тебе у часопросторі шукаю, хоч тривога тисне душу…
Крізь вірші линуть імпульси магнітні… Вперто, тихо, без вагання
На тридцять сьомий поверх небокраю відганяю відчай, стужу…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Нехай гарячі сльози свічку плавлять,
Тобою мрію дихати в безмежжі
І знати, наче «Отче наш», напам’ять
На спині, грудях родимки найменші…

Нехай ступає осінь падолистом,
Мені потрібно зовсім небагато –
Торкатись вуст не в снах, а особисто
І дужі плечі ніжно обіймати…

Нехай співає вітер «Одкровення»,
Молитися жадаю аж до ранку…
Тобі просити радості, натхнення
Та непомітно пити валер’янку…

Нехай у млі дороги непомітні,
Тебе у часопросторі шукаю…
Крізь вірші линуть імпульси магнітні
На тридцять сьомий поверх небокраю…

2.
Ніч п’є каву з попільнички
Крізь галактики астральні…
Всі шкідливі й добрі звички,
Ти дозволь відчути… в спальні…

Прагну кроки римувати,
Утішатись безголоссям,
Рідні губи цілувати,
Пальці гладити волоссям…

В кафедральному соборі
Хочу Бога прославляти
І збирати в чотки зорі,
Щоб не думати про втрати…

Я живу лише коханням,
Хоч тривога тисне душу…
Вперто, тихо, без вагання
Відганяю відчай, стужу…

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: jDtnt, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5103998/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 10 листопада. Про тебе… нет

Марина Алдон – 9 листопада. Фокстрот осіннього листя

10 июля, 2013 6:30 пп

Дев’яте листопада. Фокстрот осіннього листя

3D, у техніці розчинення

Танцює з листям вітер бородатий, кличе сонце до зеніту…
Жонглює мегажмутками уміло, артистично…
Крильми́ планету хоче обійняти, обійти довкола світу,
Щодня тренує спортом розум, тіло еластичне…

Незвичні без перук дерева, лисі, та цікаві й без одежі…
Ріка співає тихо і скорботно щось форелі…
Вкладає спати осінь трави в лісі, за гірським порядком стежить…
Тупцює тільки вихор безтурботно біля скелі…

Стрибає з листям вітер неритмічно, вигинається невправно…
Вивчає рухи танго та фокстроту, навіть квесту…
Блідий туман сміється іронічно, а утім небезпідставно –
Підніжку ставить із-за повороту балетмейстеру…

У тексті розчинено вірш:

Танцює з листям вітер бородатий,
Жонглює мегажмутками уміло…
Крильми́ планету хоче обійняти,
Щодня тренує спортом розум, тіло…

Незвичні без перук дерева, лисі,
Ріка співає тихо і скорботно,
Вкладає спати осінь трави в лісі…
Тупцює тільки вихор безтурботно…

Стрибає з листям вітер неритмічно,
Вивчає рухи танго та фокстроту…
Блідий туман сміється іронічно,
Підніжку ставить із-за повороту…

 

10 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Sergey Sukhovey, «Дети стихий»,
http://www.photosight.ru/photos/5120622/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 листопада. Фокстрот осіннього листя нет

Марина Алдон – 8 листопада. Дроти

10 июля, 2013 10:25 дп

Восьме листопада. Дроти

3D, у техніці розчинення

У небі ні хмарини… З висоти руки залізної
Напевно краще видно шпиль собору кафедрального…
Бо ж між містами кабелі, дроти напруги різної –
Чи для зв’язку, чи просто для декору спеціального…

А біля рік інертних, гомінких електролінії…
Старі вітри злітаються у зграю… аж із Арктики…
Гладкі волокна пружних струн тонких, покритих інеєм,
Світи поміж собою сполучають, не галактики…

І стрілки, і контактна мережа, і схема живлення
Ведуть тролейбус… мов сліпий сліпого… понад прірвою…
Але душа не вірить рубежам, вона окрилена…
Без проводу спілкується із Богом, власне вірою…

У тексті розчинено вірш:

У небі ні хмарини… З висоти
Напевно краще видно шпиль собору…
Бо ж між містами кабелі, дроти –
Чи для зв’язку, чи просто для декору…

А біля рік інертних, гомінких
Старі вітри злітаються у зграю…
Гладкі волокна пружних струн тонких
Світи поміж собою сполучають…

І стрілки, і контактна мережа
Ведуть тролейбус… мов сліпий сліпого…
Але душа не вірить рубежам,
Без проводу спілкується із Богом…

 

10 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 листопада. Дроти нет

Марина Алдон – 7 листопада. Іній

10 июля, 2013 7:09 дп

Сьоме листопада. Іній

3D, у техніці розчинення

Вже перший іній на дорозі, наче вишивка…
А небо, ніби сіра пляма… Затуманення?
Тремтить вітрисько від морозів, мучить гикавка…
У трансі ліс, як Далай-Лама, бачить марення…

На травах чисті рукавички із воланами,
Ажурний ніжний шар кристалів трохи світиться…
Невже диск сонячний у річці, вкритий ранами?
Чи став крижинкою в бокалі замість місяця?

Доволі ранок неспокійний… очі втомлені…
Де жовта осінь? У гримерці? Майже пудриться…
Сивіє світ, як Ной біблійний після повені…
Здається, паморозь на серці… Срібна вулиця…

У тексті розчинено вірш:

Вже перший іній на дорозі,
А небо, ніби сіра пляма…
Тремтить вітрисько від морозів…
У трансі ліс, як Далай-Лама…

На травах чисті рукавички,
Ажурний ніжний шар кристалів…
Невже диск сонячний у річці?
Чи став крижинкою в бокалі?

Доволі ранок неспокійний…
Де жовта осінь? У гримерці?
Сивіє світ, як Ной біблійний…
Здається, паморозь на серці…

 

10 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 листопада. Іній нет

Марина Алдон – 4 листопада. Залізниця

9 июля, 2013 2:34 пп


Четверте листопада. Залізниця

4 листопада – День залізничника
3D, у техніці розчинення

Дві німі сталеві рейки, дві орбіти-магістралі…
Між перонами-серцями сотні смуг горизонтальних…
Назви міст – лише наклейки, декорації вокзалів,
Та не змити їх дощами, як і сліз із душ печальних…

Скільки станцій залізничних… і медичних препаратів…
Скільки колій поміж нами, кілометрів безнадії?
Скільки віршів романтичних не знаходять адресатів…
Вітер чує тут ночами, як пульсують щирі мрії…

Сумно потяги гуркочуть, не рахуючи вже рейсів…
І скриплять старі вагони, бо набридли їм мандрівки…
Мла густа, гірка напрочуд знає всі симптоми стресів…
Нас роз’єднують кордони… дві країни… дві домівки…

У тексті розчинено вірш:

Дві німі сталеві рейки
Між перонами-серцями…
Назви міст – лише наклейки,
Та не змити їх дощами…

Скільки станцій залізничних,
Скільки колій поміж нами?
Скільки віршів романтичних
Вітер чує тут ночами?

Сумно потяги гуркочуть
І скриплять старі вагони…
Мла густа, гірка напрочуд…
Нас роз’єднують кордони…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 листопада. Залізниця нет

Марина Алдон – 3 листопада. Ключ

9 июля, 2013 2:32 пп

Третє листопада. Ключ

3D, у техніці розчинення

Є ключ музичний… Оживає з ним оргАн…
В старім блокноті розглядає знаки птаха…
Зиґзаґ класичний декорує нотний стан…
Для Паваротті партитура чи для Баха?

Є ключ-відмичка до скарбів та до сердець…
ЗамкИ і зАмки відмикаються всі сущі…
Гра в сховки – звичка… Знає добре Бог-Отець –
Під час мовчанки на засув закриті душі…

Є ключ до шифру, до таємних вищих знань,
До небосхилу з книг драбина… прямо з хати…
Вгадати цифру коду треба без вагань…
Комусь під силу ребус предків розв’язати…

У тексті розчинено вірш:

Є ключ музичний
В старім блокноті…
Зиґзаґ класичний
Для Паваротті?

Є ключ-відмичка,
ЗамкИ і зАмки…
Гра в сховки – звичка
Під час мовчанки…

Є ключ до шифру,
До небосхилу…
Вгадати цифру…
Комусь під силу…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 листопада. Ключ нет

Марина Алдон – 2 листопада. В’януть мрії

9 июля, 2013 8:25 дп

Друге листопада. В’януть мрії

3D, у техніці зіставлення

Мені без тебе сумно… Знов не сплю, рахую зорі…
Холоне чорна кава в чашці темряви глибокій…
Повзуть хмарки безшумно, стогне вітер, небо хворе…
Тремтить душа сльотава… Віднімає осінь спокій…

Ніч пристрасті позаду… Що попереду? Безвір’я…
А поряд – невідомість… та оці чотири стіни…
І запах листопаду долинає із узгір’я,
Вростає у свідомість крик самотньої пташини…

Тривога серце коле, гладить сум твої світлини…
Читаю лист останній, заважає тінь плямиста…
Звикаю жити з болем… Ти далеко, мій єдиний…
Німію у коханні… в’януть мрії разом з листям…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Мені без тебе сумно…
Холоне чорна кава…
Повзуть хмарки безшумно…
Тремтить душа сльотава…

Ніч пристрасті позаду,
А поряд – невідомість…
І запах листопаду
Вростає у свідомість…

Тривога серце коле,
Читаю лист останній…
Звикаю жити з болем…
Німію у коханні…

2.
Знов не сплю, рахую зорі
В чашці темряви глибокій…
Стогне вітер, небо хворе –
Віднімає осінь спокій…

Що попереду? Безвір’я…
Та оці чотири стіни…
Долинає із узгір’я
Крик самотньої пташини…

Гладить сум твої світлини,
Заважає тінь плямиста…
Ти далеко, мій єдиний…
В’януть мрії разом з листям…

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

У створенні колажу використано роботу:
goodygr8, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5116822/

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 листопада. В’януть мрії нет

Марина Алдон – 1 листопада. На цвинтарі

9 июля, 2013 8:22 дп

Перше листопада. На цвинтарі

3D, у техніці розчинення

Брама відкрита до іншої дійсності… дрібочки ґрунту, мов перли…
Пахне туман навіть сном летаргічним і зовсім ріка не ласкава…
Ніби на лИсті послАння із вічності, або листи від померлих…
Пише їх вітер крилом, а диктує стривожена власна уява…

Осінь самотня блукає на цвинтарі… метрами міряє кроки…
Плаче дощем між могил, обережно читає на плитах таблички…
Сиві хмарини поморщені, вицвілі, строгі як древні пророки…
Сумно мовчить небосхил, а… між іншим… доноситься спів із каплички…

Тут наче грань між життям і між тлінністю, в серці духовна тональність…
Мрії летять шкереберть… у міжчасся… чомусь увижається Цербер…
Спільне… єдине… в людини з рослинністю – це неминуча летальність…
Люта, безжалісна смерть невблаганна усіх забирає до себе…

У тексті розчинено вірш:

Брама відкрита до іншої дійсності,
Пахне туман навіть сном…
Ніби на лИсті послАння із вічності,
Пише їх вітер крилом…

Осінь самотня блукає на цвинтарі,
Плаче дощем між могил…
Сиві хмарини поморщені, вицвілі…
Сумно мовчить небосхил…

Тут наче грань між життям і між тлінністю,
Мрії летять шкереберть…
Спільне… єдине… в людини з рослинністю –
Люта, безжалісна смерть…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
rauf, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5059602/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, осінь, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 листопада. На цвинтарі нет

« Следующие  
  Предыдущие »