Дев’яте березня. Шевченко. Кобзар. Пророк України
3D, у техніці розчинення
Ти рідне слово в серці гартував, як сталь міцну,
Освячував сльозами та молитвою гарячою…
І бачив у люстерці снів державу немічну…
Реальність за рядками… півсліпа… ставала зрячою…
Ти жив заради блага страдницької нації…
Своєї України не цурався… Сином був, на жаль, невільницьким…
Мистецтво ж – не розвага, спосіб медитації,
Твій голос солов’їний для вітчизни став провісницьким…
Прабатьківської мови вчив ти співвітчизників,
Збагачував скарбницю і культури, і духовності…
Ростив із мрій, із крОві правду для подвижників,
Поезії пшеницю захищав, немов коштовності…
Не впав ти у знемозі, знав ціну епічності…
І був для світу світлом, для письменства – епітелієм…
Тепер стоїш у бронзі, а точніше – в вічності…
В руках із заповітом, мов апостол з Євангелієм…
У тексті розчинено вірш:
Ти рідне слово в серці
Освячував сльозами…
І бачив у люстерці
Реальність за рядками…
Ти жив заради блага
Своєї України…
Мистецтво ж – не розвага,
Твій голос – солов’їний…
Прабатьківської мови
Збагачував скарбницю…
Ростив із мрій, із крОві
Поезії пшеницю…
Не впав ти у знемозі…
І був для світу світлом…
Тепер стоїш у бронзі
В руках із заповітом…
26 січня 2012
© Copyright Marina Aldon 2013
Оставить комментарий