Дванадцяте січня. Лід
3D, у техніці розчинення
Лід – не вода у твердому стані і не гірська порода,
А неба гладінь зимова, чи галактична бурулька…
В кожнім кристалі глиб океанів, власна мікроприрода,
Маленька світобудова, де сонце, мов мильна булька…
Лід – незначущі слова та мрії, їхні тонкі оболонки,
Спресовані в айсберг білий… десь на північнім полюсі,
Місячний наст і земні завії, цирконові ополонки…
Довколишній світ задубілий, з ноткою суму в голосі…
Лід – заморожені дні похмурі, ніби прозорі скельця,
Крига недовговічна, схожа складки на туману…
При мінусовій температурі холод на рівні серця…
Сльози в долоні січня, що лиш від любові тануть…
В тексті розчинено вірш:
Лід – не вода у твердому стані,
А неба гладінь зимова…
В кожнім кристалі глиб океанів,
Маленька світобудова…
Лід – незначущі слова та мрії,
Спресовані в айсберг білий…
Місячний наст і земні завії,
Довколишній світ задубілий…
Лід – заморожені дні похмурі,
Крига недовговічна…
При мінусовій температурі
Сльози в долоні січня…
1 січня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
