Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі»
3D, у техніці розчинення
У погляді – допитливість, журба, морська лагуна,
А губи – мов бутон тюльпану ніжний і звабливий…
Сама тоненька, начебто верба, ще зовсім юна…
Та в серці, певно, має рану, опік особливий…
Пізнала біль, солодкий перший гріх та смак тривоги,
Коханого жорстоку зраду, або смерть трагічну,
Долоні вітру і клубок доріг, чуття знемоги,
Але й п’янку, терпку відраду, пристрасть аритмічну…
Неначе мак, червоний капелюх – контрастна пляма…
Вбрання, як у черниці, чорне, зовсім невиразне…
Цікаво, що насторожило слух… Чи кличе, мама?
Життя людини ілюзорне?! Та таке прекрасне!
У тексті розчинено вірш:
У погляді – допитливість, журба,
А губи – мов бутон тюльпану…
Сама тоненька, начебто верба,
Та в серці, певно, має рану…
Пізнала біль, солодкий перший гріх,
Коханого жорстоку зраду,
Долоні вітру і клубок доріг,
Але й п’янку, терпку відраду…
Неначе мак, червоний капелюх…
Вбрання, як у черниці, чорне…
Цікаво, що насторожило слух…
Життя людини ілюзорне?!
13 січня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Оставить комментарий